Використання мовного впливу як засобу маніпуляції в політичній діяльності (43459)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ












РЕФЕРАТ

ДЛЯ СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА ТЕМУ:

«ВИКОРИСТАННЯ МОВНОГО ВПЛИВУ ЯК ЗАСОБУ МАНІПУЛЯЦІЇ

В ПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ»











КИЇВ

2007


Вступ


Тема мого реферату з англійської мови звичайно ж не є випадковою.

По-перше, працюючи над цією темою, я зробила ще один крок на зближення зі своєю майбутньою науковою дисертацією.

По-друге, і це є на мій погляд не менш важливим обґрунтуванням, саме ця тема є зараз найактуальнішою й найцікавішою в культурі нашого соціуму.

Звісно, що тема маніпуляції дуже широка й глибока, я ж вибрала для себе лише одну її складову частину. В своєму рефераті я намагатимуся розкрити смисл понять „політична маніпуляція” та „сугестивність тексту”. Обґрунтовуючи вибір своєї теми, я повинна сказати, що ця важлива для розуміння політичних процесів тема, яку я постараюся розкрити, стала для мене справжнім науковим відкриттям.

Завдячуючи заняттям з англійської мови, я маю змогу краще пізнати світ, спираючись на знання здобуті завдяки прочитанню багатьох джерел з даної теми, написаних саме американськими піартехнологами. Признаюсь, мені як лінгвісту, до написання цієї роботи важко було охарактеризувати терміни „маніпуляція” та „сугестія” у всій їх повноті, бо я в них вбачала перш за все лінгвістичне наповнення. Та опрацювання цілого ряду праць з психології та теорії комунікації дозволило мені зрозуміти й сприйняти дані феномени.

Зростання кількості наукових досліджень, публікації, котрі стосуються цієї теми викликане, перш за все, прикладним її значенням. Часто дослідження в цій галузі і застосування її методів пов’язане з фінансовим інтересом, тому автори публікацій іноді не поспішають ділитись своїми професійними таємницями, обмежуючись лише загальними фразами. Та все ж спробуємо дати відповідь на наступні запитання. Слідуючи логіці вислову: „Починати треба спочатку”, я своїм завданням при написанні реферату вбачаю розкриття питання: Що таке політична маніпуляція?

В другій частині своєї роботи я намагатимусь показати, яку роль методах маніпуляції відведено вербальному впливу (сугестії), та які важливі моменти даного дослідження стануть ключовими при написанні дисертації з філології німецької мови.


1. Поняття «маніпуляції» в контексті політичних технології


1.1 Розкриття змісту «маніпуляції»


У живій природі людина - якісно нове явище. Вона володіє розумом, здатним на абстрактне мислення, мовленням, мовою. Мова і мислення - значні складні системи, на які можна впливати з метою програмування поведінки людини. Який же різновид впливу на нашу поведінку ми визначимо як маніпуляцію?

Власне корінь слова «маніпуляція» походить від латинського слова manus - рука. В словниках європейських мов це слово тлумачиться як дія, спрямована на об'єкти з певними намірами, цілями (наприклад, ручне керування, огляд пацієнта лікарем за допомогою рук тощо). Мається на увазі, що для таких дій потрібні спритність і вправність.

Звідси походить і сучасне переносне значення слова - спритне поводження з людьми як із об'єктами, речами.

Оксфордський словник англійської мови трактує маніпуляцію як «акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, особливо із зневажливим підтекстом, як приховане керування або вплив».

Коли виписати ті визначення, які дають авторитетні зарубіжні дослідники явищам маніпуляції, то можна вирізнити головні, родові ознаки маніпуляції. По-перше, це - різновид духовного, психологічного впливу (а не фізичне насильство чи загроза насильства). Метою дій маніпулятора є психічні структури людської особистості.

Однією з перших книг, безпосередньо присвячених маніпуляції свідомістю, була книга соціолога з ФРН Герберта Франке «Маніпульована людина» (1964). Він дає таке визначення: «Під маніпуляцією переважно треба розуміти психічний вплив, який здійснюється таємно, відтак, на шкоду тим особам, на котрих він спрямований. Найпростішим прикладом цього може бути реклама».

Отже, по-друге, маніпуляція - це прихований вплив, факт якого має залишитися непоміченим об'єктом маніпуляції. Як зазначає один із провідних фахівців щодо американських 3МІ, професор Каліфорнійського університету Г. Шіллер, «для досягнення успіху маніпуляція має залишатися непомітною. Успіх маніпуляції гарантований, коли маніпульований вірить: усе, що відбувається, природне і неминуче. Коротше кажучи, для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, в якій її присутність буде непоміченою».

По-третє, маніпуляція - це вплив, який вимагає значної майстерності й знань. Зустрічаються, звичайно, талановиті самоуки з могутньою інтуїцією, здатні на маніпуляцію свідомістю за допомогою доморослих засобів. Але сфера їхнього впливу незначна, вона обмежена особистим оточенням - сім'єю, бригадою, ротою чи бандою.

Коли ж ідеться про суспільну свідомість, про політику, навіть місцевого значення, то, зазвичай, до розробки акції залучаються фахівці або хоча б спеціальні знання, видобуті з літератури чи інструкцій. Оскільки маніпуляція суспільною свідомістю стала технологією, з'явилися професіонали, що володіють цією технологією (або її певними характеристиками). Виникла система підготовки кадрів, наукові заклади, наукова та науково-популярна література.

Ще одна важлива, хоча й не надто очевидна ознака: до людей, свідомістю яких маніпулюють, ставляться не як до особистостей, а як до об'єктів, різновиду речей. Маніпуляція - це складова технології влади, а не просто вплив на поведінку друга чи партнера.

Як ми виявили, маніпуляція - це спосіб панування духовного впливу на людей через програмування їхньої поведінки. Цей вплив спрямований на психічні структури людини, здійснюється приховано і має за завдання змінити думки, спонуки й мету людей у напрямку, потрібному владі.

Підкорення не завдяки технології, а як технологія!

Тиран не міг створити технології, він лише підкоряв людей за її допомогою, до того ж застосовуючи досить примітивні системи (сокира і плаха - вже технологія). У США створювалася саме технологія, і на це працював і працює численний загін професійних інтелектуалів. Г. Шіллер зазначає: «Там, де маніпуляція є основним засобом соціального контролю, як, наприклад, у Сполучених Штатах, розробка і вдосконалення методів маніпулювання цінуються набагато більше, ніж решта видів інтелектуальної діяльності».

Можна сказати, що в справі маніпуляції фахівці США досягли досконалості. Відомий американський учений Ноам Хомський у книзі «Необхідні ілюзії: контроль над свідомістю у демократичних суспільствах» пише: “протягом 80-х років урядам Рейгана та Буша у США вдавалося провадити цілком праву соціальну та мілітаристську політику навіть за обставин, коли в суспільній думці простежувався сильний зсув у бік соціал-демократичних принципів. При опитуванні переважна більшість підтримала введення державних гарантій повної зайнятості, державне медичне обслуговування та будівництво дитячих садків, а співвідношення прихильників і супротивників військових витрат Складало 3:1. Майже половина населення США була впевнена, що фраза “від кожного за здібностями, кожному за потребами” - стаття Конституції США, а не гасло з “Комуністичного маніфесту” Маркса”.


1.2 Політична реклама


У політичному житті сучасного демократичного суспільства політична реклама займає цілком визначене місце, є найважливішою технологією "паблік рілейшнз". Жодна передвиборна кампанія не обходиться без політичної реклами. На неї в середньому затрачається одна третина від усіх засобів, що виділяються на передвиборну кампанію.

Що ж розуміється під політичною рекламою? Один з дослідників цього поняття В. Черняховский так пише про складові цього виду реклами: суб'єктом реклами є рекламодавець (політична організація чи діяч, об'єктом - виборці (цільові групи рекламної кампанії), предметом - програми партії, кандидата на виборну посаду, метою реклами - прихід до влади, заняття виборної посади. Звичайно, прихід до влади - це ціль рекламодавця, політичної організації, а реклама - засіб для досягнення цієї мети. Та й сама політична реклама діє не тільки в період передвиборної кампанії і націлена не тільки на неї. Реклама забезпечує діяльність партій, рухів, лідерів, залучає членів суспільства до підтримки тієї чи іншої політичної сили, до участі в різних політичних акціях, рухах протесту. Більш глибоке розуміння політичної реклами знаходимо в О. Феофанова: "Цілі і задачі такої реклами - піднести у вкрай доступній, емоційній, лаконічній, оригінальній, що легко запам'ятовується, формі суть політичної платформи визначених політичних сил, налаштувати на їхню підтримку, сформувати і впровадити в масову свідомість визначене уявлення про їхній характер, створити бажану психологічну установку, що визначає напрямок почуттів, симпатій, а потім і дій людини".

Форми і прийоми комерційної і політичної реклами методологічно близькі і навіть схожі. Основа цієї схожості на уявленні, що ідея, партія, лідер розглядаються як товар. Той же О. Феофанов відзначає: "Порівняння кандидатів у передвиборних компаніях з товаром для продажу стало звичайним для політичних менеджерів-професіоналів". Ряд дослідників не приймають цю точку зору, обґрунтовуючи свою позицію тим, що людину не можна ототожнювати з продуктом, тому політичний маркетинг може бути лиш технікою керування виборчими компаніями і політичними кар'єрами.


Случайные файлы

Файл
28126.rtf
1522.rtf
169022.rtf
18559.rtf
28737-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.