Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник (43306)

Посмотреть архив целиком











Реферат

з сучасної української літературної мови

на тему:

«Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник»


План


  1. Питання до теми «Прикметник»:

1.1. Лексико-словотвірна синоніміка прикметників.

1.2. Повні та короткі форми прикметників.

1.3. Морфемна будова та словотвір прикметників.

1.4. Написання прикметникових суфіксів.

1.5. Написання не з прикметниками.

1.6. Написання н, нн у прикметниках.

1.7. Правопис складних прикметників.

1.8. Написання прізвищ прикметникової форми.

1.9. Явище ад’єктивації.

1.10. Субстантивація прикметників.

  1. Питання до теми «Числівник»:

    1. Морфемна структури числівників та способи їх творення.

    2. Буква м’який знак у числівниках.

    3. Правильне вживання форм непрямих відмінків кількісних числівників.

    4. Правопис числівників.

    5. Вживання числівників у різних стилях мовлення.

    6. Характер сполучуваності числівників з іменниками.

    7. Нагошування числівників при словозміні.

  1. Питання до теми «Займенник»:

    1. Стилістичне вживання займенників.

    2. Ні в заперечних займенниках.

    3. Правопис неозначених займенників.

    4. Явище прономіналізації.

    5. Відмінювання займенників.

  1. Питання до теми «Прислівник»:

    1. Способи творення прислівників.

    2. Наголошення прислівників.

    3. Правопис прислівників разом, окремо і через дефіс.

    4. Н і нн у прислівниках.

    5. Не і ні з прислівниками.

    6. И та і в кінці прислівників.

    7. Явище адвербіалізації.


1. Питання до теми «Прикметник»


1.1. Лексико-словотвірна синоніміка прикметників


Синоніміку прикметників і непрямих відмінків іменників становлять співвідносні мовні засоби вираження різних форм ознаки, в основі яких лежить спільне значення, наприклад: сонячний промінь і промінь сонця; дідова борода і борода діда; колгоспна власність і власність колгоспу.

Близькими до форм родової приналежності (без прийменника) є присубстантивні родові відмінки з прийменниками (солом'яний бичокбичок (з соломи), кам'яна стіна стіна (з каменю), глиняний горщикгорщик (з глини), в яких можна вбачати і об'єктні відношення: стіна (яка?) — з каменю і стіна (з чого?) — з каменю, але в більшості випадків вони є синтаксичними синонімами прикметників.

Правда, не завжди форма ознаки, виражена морфологічним засобом, має собі паралельну форму ознаки, вираженої засобом непрямих відмінків іменника (університет культури, твори Тичини, Бажана).


1.2. Короткі і повні форми якісних прикметників


Короткі і повні форми якісних прикметників успадковані українською мовою від давньоруської. В сучасній українській мові короткі форми прикметників творяться здебільшого від окремих повних якісних прикметників чоловічого роду називного відмінка однини шляхом відкидання закінчень (зелений зелен, радий рад). В основі прикметника, що закінчується на два приголосні, появляється вставний голосний е (ясний ясен, здатний здатен), рідше ї (j + і): достойний достоїн. Іноді способом звичайного повтору коротких форм творяться складні прикметники (зелен-золот).

У сучасній українській літературній мові повна (нестягнена) форма поширена в називному відмінку однини тільки в прикметниках чоловічого роду (червоний, добрий, синій, довгошиїй, дев'ятий). В окремих прикметниках жіночого і середнього роду така форма використовується здебільшого з стилістичною метою (надання мові піднесеного й урочистого характеру) в народній творчості та художньо-поетичній літературі: Я ще молод козак, вислужуюся: за два коні воронії, за дві шаблі золотії (Нар. тв.). А щедрая матусенька раділа у садку (П. Т.).

Основна форма прикметників жіночого і середнього роду в називному і знахідному відмінках однини стягнена (червона, добра, синя, червоне, добре, сине, червону, добру, синю).

Короткі прикметники вживаються тільки в чоловічому роді (певен, ясен, дрібен). У контексті вони вживаються лише у формі називного відмінка однини (рад би я не хилитись; свят союз наш; народ непоборен навік) і найчастіше виконують функції іменної частини складеного присудка: Океан повен! В глибині чудовен (П. Т.). Рідше виконують функції означення: Та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі! (П. Т.).


1.3. Морфемна будова та словотвір прикметників


Прикметник як частина мови оформлявся на протязі тривалого історичного періоду в процесі розвитку і вдосконалення граматичної будови мови і збагачення її лексичного запасу.

Розряд прикметників дуже численний за своїм лексичним складом і занадто складний за своєю морфологічною будовою. Це пояснюється історично.

Серед прикметників є слова невивідні, або первісні, і вивідні. Первісних прикметників, тобто тих, що складаються лише з кореня і флексії, небагато; всі вони належать до розряду якісних прикметників, наприклад: стар-ий, -а, -е, молод-ий, -а, -е, добр-ий, -а, -е, біл-ий, -а, -е, син-ій, -я, -є, сір-ий, -а, -е, зл-ий, -а, -е, прям-ий, -а, -е, крив-ий, -а, -е, довг-ий, -а, -е, чист-ий, -а, -е.

Інші якісні і всі відносні та присвійні прикметники належать до вивідних, зв'язаних своїм походженням або з основами самих же прикметників, або з основами інших частин мови, наприклад: світлий, рідний, завзятий, тутешній, приміський.

У сучасній українській літературній мові переважну більшість становлять прикметники, утворені різними способами і за допомогою різних засобів від основ іменників і дієслів. Від основ інших частин мови прикметники утворюються рідко.

Граматичний клас прикметників безперервно й інтенсивно поповнюється новими словами найрізноманітнішого морфологічного характеру і значення, наприклад:, атомний, мічурінський, фестивальний, квадратно-гніздовий, достроковий, міжпланетний, залізобетонний, антифашистський і т. ін. Разом з тим деякі прикметники виходять з ужитку, наприклад: губернський, дворянський, приходський і т. д.

Розряд прикметників поповнюється новими словами за допомогою різних способів словотворення.

В українській мові, як і в інших слов'янських мовах, прикметники творяться в основному тими ж способами, що й іменники.

Основні способи творення прикметників такі:

а) суфіксація,

б) префіксація,

в) суфіксація і префіксація,

г) основоскладання і

д) ад'єктивація (перехід у прикметники дієприкметників).

Найбільш продуктивним способом творення прикметників у сучасній українській мові є суфіксація. Переважна більшість прикметників утворюється від основ різних частин мови за допомогою численних суфіксів, які передають найрізноманітніші, найтонші граматичні і семантичні відтінки ознак, наприклад: білий білявий, біленький, білісінький, білесенький, білюсенький і т. ін. Чимала група прикметників утворюється за допомогою префіксів, наприклад: без краю безкраїй. Префікси, за допомогою яких творяться прикметники, взагалі малопродуктивні. Тому значна частина прикметників твориться за допомогою префіксів і суфіксів разом, наприклад: при березі прибережний.

Продуктивний тип у сучасній українській мові становить творення прикметників від двох або більше основ шляхом їх сполучення або шляхом підпорядкування однієї основи іншій, наприклад: темно-синій, історико-філологічний, п'ятирічний, працездатний і т. ін. Утворені таким способом слова становлять групу так званих складних прикметників.

Перехід дієприкметників у прикметники являє собою досить активний процес поповнення прикметників новими словами, наприклад: лежачий, рухомий, нерухомий, стоячий, тріскучий і т. ін.

Творення прикметників за допомогою суфіксів становить собою дуже продуктивний спосіб словотворення в сучасній українській мові.

Вживання окремих суфіксів в різних групах прикметників більш-менш чітко розмежовується між якісними, відносними, і серед відносних — присвійними прикметниками.

Поруч з продуктивними суфіксами вживаються і малопродуктивні й зовсім непродуктивні; поруч з суфіксами, за допомогою яких творяться якісні і відносні прикметники, вживаються й такі, за допомогою яких утворюються або тільки' відносні прикметники, або тільки якісні.

Тому при аналізі суфіксального способу творення прикметників в сучасній українській мові важливе значення має виділення продуктивних суфіксів з урахуванням їх словотворчих можливостей в різних розрядах прикметників.

І. Суфікси, за допомогою яких творяться прикметники, що виражають ознаку без додаткових відтінків.

Серед продуктивних суфіксів, за допомогою яких утворюються прикметники, визначаються такі суфікси: -ив(ий), -к(ий), -н(ий), -л(ий) і група суфіксів дієприкметникового походження — -уч(ий), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ай), -ущ(ий), -ющ(ий), -ащ(ий), -ящ(ий).

Суфікс -яв (ий) вживається для утворення прикметників, що означають внутрішні прикмети, істотну властивість або нахил до чогось: правдивий, лінивий, плаксивий, щасливий, примхливий.

Суфікс -ив(ий) виступає переважно при іменниковій початковій основі і має сталий наголос.

При дієслівній початковій основі він виступає частіше в ускладненій формі -лив (ий) і має несталий наголос: спостережливий, розсудливий, довірливий, переконливий, пронизливий, пустотливий, бурхливий, грайливий, шумливий, обачливий, полохливий, квапливий, вразливий, ущіпливий, настирливий, чванливий.

Суфікс -к(ий) у прикметниках, утворених від основ іменників, виражає прикмету чи ознаку, подібну до тієї, яка виражена самим іменником: стрункий, легкий, гіркий, швидкий, в'юнкий, дзвінкий, вузький, низький, солодкий. Наголос у таких прикметниках частіше буває на флексії. У прикметниках, утворених від дієслівних основ, суфікс -к(ий) виражає здатність чи нахил до певної дії: стійкий, плавкий, гнучкий, говіркий, меткий, стрімкий.


Случайные файлы

Файл
48332.rtf
133297.rtf
25895-1.rtf
145545.doc
diplom.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.