Категорія суб’єктивної модальності в історії лінгвістичної науки (42653)

Посмотреть архив целиком

Вступ


У роботі розглянуто дихотомічну природу категорії модальності. Встановлено критерії розмежування об'єктивної та суб'єктивної модальностей. Простежено еволюцію поглядів на суб'єктивну модальність як складник лінгвістичної категорії модальності. Актуалізовано основні принципи її розуміння на сучасному етапі розвитку українського мовознавства.

Ключові слова: суб'єктивна модальність; модальна рамка; функціонально-семантичне поле модальності; позитивна, негативна, нульова, амбівалентна суб'єктивна модальність.


Категорія суб’єктивної модальності в історії лінгвістичної науки


Питання, пов’язані з категорією модальності, належать до переліку тих суперечливих проблем мовознавства, які на кожному етапі розвитку лінгвістичної думки не лише не втрачають своєї актуальності, а навпаки – набувають нових аспектів. Та складність вивчення модальності, на яку вказують усі її дослідники, значною мірою визначається вже тим фактом, що в цій категорії пов’язані такі ключові поняття комунікативного процесу, як об’єктивна дійсність, висловлення та його автор (мовець). На нашу думку, антиномія “мова – мовлення” призвела в кінцевому результаті до таких значних розбіжностей у трактуванні й розумінні категорії модальності загалом і суб’єктивної модальності зокрема. Іншим приводом до різночитань досліджуваної категорії є приналежність самого терміна до найбільш контраверсійних у мовознавстві. Частково це спричиняється інтерференцією його значень з відповідниками із логіки, психології, філософії [Ткачук 2003: 22]. Дихотомічна природа категорії модальності теж не сприяла її вичерпному тлумаченню, оскільки лінгвісти або описували як домінанту об’єктивну модальність (далі ОМ) і залишали поза увагою суб’єктивну модальність (далі СМ), або зосереджували свою увагу на засобах вираження суб’єктивної модальності, нівелюючи модальність об’єктивну. Крім того, складність обговорюваної проблеми полягає в розмаїтості та гетерогенності модальних значень і їх суміжності з іншими мовними (а ще частіше мовленнєвими) явищами. Саме дифузність функціонально-семантичних полів тих синтаксичних категорій, які безпосередньо межують з категорією модальності, призводять до виникнення спірних питань співвідношення СМ з категоріями експресивності, суб’єктивності, оціненості тощо.

На різних етапах розвитку лінгвістики поняття модальності то звужувалося до поняття способу, то розширювалося, зливаючись фактично з категоріями оцінки та експресивності, і ставало якимось метамовним явищем, втрачаючи будь-які логічні обриси. Значний внесок у вивчення категорії модальності зробили такі вчені, як В.Г. Адмоні, Ш. Баллі, О.І. Бєляєва, В.В. Виноградов, О.В. Гулига, Г.О. Золотова, Г.П. Нємець, В.З. Панфілов, Н.Ю. Шведова та інші, однак наявність великої кількості робіт ще не означає, що про категорію модальності в лінгвістиці вже висловлено все. Очевидно, цього не може бути, бо “процес пізнання безмежний, а досліджуваний предмет може виявляти нові, ще зовсім не вивчені якості та їх нюанси” [Хричиков 1992: 11]. Так само не можна не погодитися з думкою В.З. Панфілова, який слушно зауважує: “Напевно, немає іншої категорії, про мовну природу й склад часткових значень якої висловлювалася така кількість різноманітних і суперечливих думок, як про категорію модальності” [Панфілов 1977: 37].

Метою дослідження є простеження еволюції поглядів на СМ як складник лінгвістичної категорії модальності та актуалізація основних принципів її розуміння на сучасному етапі розвитку мовознавства.

Модальності в логіку були введені Аристотелем [докладно див. Фейс 1974: 17-24] для розмежування суджень за онтологічною (спосіб протікання якогось явища чи існування якогось об’єкта) та гносеологічною (логічною) (спосіб розуміння судження про об’єкт, явище чи подію) модальностями. У сучасній модальній логіці модальності поділяються, з одного боку, на алетичні (відносяться до висловлень чи предикатів) і деонтичні (відносяться до слів, які виражають вчинки), а з іншого – на абсолютні (безумовні) і відносні (умовні). На семантичній площині до модальності часто відносять поняття “істинно” та “хибно”, а також “таке, що можна довести”, “таке, що не можна довести” та “таке, що можна спростувати” [ФЭС 1983: 381]. У сучасній модальній логіці до кола модальних відносять епістемічні, деонтичні, аксіологічні та алетичні значення. Логічна алетична модальність відповідає тому семантичному компоненту мовної модальності, який характеризує висловлення з погляду вираження у ньому відношення повідомлення до дійсності як реального чи ірреального (можливого, необхідного, бажаного). Модальні оператори з епістемічним, аксіологічним та деонтичним значеннями найчастіше формують суб’єктивну модальну рамку висловлення і є засобом вираження ставлення мовця до змісту повідомлення. Аналіз суб’єктно-предикатної структури логічного судження дозволяє виділити модальність de re, співвідносну з лінгвістичною об’єктивною модальністю, та модальність de dicto, співвідносну з лінгвістичною суб’єктивною модальністю. Отже, модальності приписується статус універсальної логіко-граматичної категорії. Принцип нерозривного взаємозв’язку мисленнєвих та мовленнєвих процесів дозволяє стверджувати, що модальність синтаксичних конструкцій оформлюється вже на довербальному етапі їх формування, тобто на рівні судження, не залежить від структури певної мови і не може розглядатися як суто лінгвістична категорія.

Оскільки лінгвістика більш пізня наука щодо логіки, то термінологія, яка використовувалася у логіці для опису модальності, була запозичена лінгвістикою на позначення явищ модального характеру. Незважаючи на те, що модальність у логіці та лінгвістиці розглядається як відношення до дійсності, сторони досліджуваного об’єкта в них різні. І хоча позитивне в їх взаємодії – становлення інтердисциплінарної термінології, та все ж негативний взаємовплив полягає в більш суттєвому для лінгвістики як окремої самостійної науки, а саме: у неоднаковості приписуваним термінам значень та у не завжди доцільному аналізі суто граматичних (власне кажучи, семантико-синтаксичних) явищ у логічному аспекті.

У сучасній лінгвістиці склалися два підходи до розуміння сутності категорії модальності – вузький і широкий. У вузькому розумінні категорія модальності трактується як така, що характеризує ступінь реальності чи нереальності змісту висловлення. Прихильники широкого підходу включають у це поняття, виражене мовними засобами (вербальними та невербальними: екстралінгвістичними й паралінгвістичними), відношення мовця до дійсності, до змісту мовлення, співрозмовника, до самого себе, до оточення й до форми мовлення, включаючи емоційно-експресивну оцінку повідомлення.

Категорія модальності визначається одними лінгвістами як семантична (В.Г. Адмоні, Г.В. Колшанський), іншими – як синтаксична (Л.С. Єрмолаєва, О.В. Звєрєва), а частина мовознавців уважають її за граматичну (В.В. Гуревич, Ф.М. Березін, В.В. Виноградов), логіко-граматичну (В.З. Панфілов), логічну (С.М. Амеліна, Е.Я. Мороховська), функціонально-семантичну (В.М. Ярцева, О.В. Бондарко, В.М. Ткачук, В.Д. Шинкарук), “реченнєвою категорією суб’єктивного семантико-синтаксичного спрямування” [І.Р. Вихованець, 1993:62] тощо. Додамо лише, що не всі мовознавці є послідовними у вичленуванні двох площин модальності – об’єктивної та суб’єктивної.

Розуміння модальності як універсальної логіко-граматичної категорії, що виражає об’єктивне відношення змісту висловлення до дійсності з погляду мовця та його суб’єктивне ставлення до цього змісту, зумовлює правомірність виділення об’єктивної та суб’єктивної модальностей як субкатегоріальних значень досліджуваної категорії.

Традиційно під лінгвістичним терміном “модальність” (від лат. modus – міра, спосіб) розуміють функціонально-семантичну категорію, яка виражає різні види відношення висловлення до дійсності, а також різні види суб’єктивної кваліфікації повідомлюваного; вона є мовною універсалією, а за одним із аспектів диференціюється на об’єктивну та суб’єктивну [Языкознание БЭС 2000: 303].

ОМ (первинна, предикативна, онтологічна, предметна, деонтична, de re) є необхідною структурною ознакою будь-якого речення, вона виражає відношення повідомлюваного в реченні змісту до дійсності. Загальне значення ОМ конкретизується у значеннях реальності (зміст висловлення відповідав, відповідатиме чи відповідає дійсності) та ірреальності (у змісті висловлення відображено потенційно реальну – об’єктивно можливу, необхідну чи бажану – ситуацію). ОМ, разом із синтаксичними категоріями часу та особи, складає сутність головної синтаксичної категорії речення – предикативності. Часто ОМ визначають як необхідну складову речення й ототожнюють у визначенні з головною реченнєвою категорією – предикативністю, щоправда, ієрархічно останню ставлять на вищий щабель (пор. “Предикативність – комплексна (модально-часова) семантико-синтаксична реченнєва категорія, до складу якої входять категорія часу (виражає стосунок до моменту мовлення) і категорія модальності (вказує на стосунок змісту речення до дійсності, з яким пов’язується витлумачення повідомлюваного як реального (лише констатованого мовцем) або як ірреального (можливого, бажаного, необхідного й под.). Предикативність є тим фундаментом, на якому будується кожне речення. Ця категорія як спільна властивість усіх без винятку речень відрізняє їх від непредикативних одиниць” [Вихованець 1993: 62-63]. Тобто предикативність наділена ознакою найвищого ступеня абстрактності). Об’єктивно-модальні значення реальності та ірреальності можуть бути виражені різними засобами: морфологічними (форми способів дієслів-присудків), конструктивно-синтаксичними, інтонаційно-синтаксичними, лексико-граматичними (конструкціями “модальний модифікатор + інфінітив”). Кожне конкретне об’єктивно-модальне значення має свій набір засобів вираження. Надмірне поле значень, які входять у хрестоматійне визначення модальності як “відношення мовця до змісту повідомлюваного”, дозволяє включати “будь-яке цілісне висловлення думки, почуття, спонукання” [Виноградов 1975: 55], а отже, і майже необмежену кількість найрізноманітніших значень, які виражаються практично всім арсеналом мовної системи.


Случайные файлы

Файл
12801-1.rtf
74468.rtf
88905.doc
164959.doc
4242.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.