Химическое заражение /Укр./ (30411-1)

Посмотреть архив целиком

Клініка, перша медична допомога, організація рятувальних робіт в осередку хімічного ураження.


Завдання на СРС.

Вивчити вміст посібника по даній темі.

Ознайомитися з фізико-хімічною характеристикою і клінічними проявами при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, сірководнем, ФОР, й ін. видами СДОР, що частіше усього зустрічаються в нашому регіоні, а також особливостями надання першої медичної допомоги ураженим і організацією рятувальних робіт в осередку хімічного ураження (ОХУ).

Бути готовим відповісти на питання (див. список контрольних питань наприкінці теми).


Навчальні питання.


Стисла характеристика хімічно небезпечних об’єктів.

Хіміко-фізичні властивості, клінічні ознаки і перша медична допомога при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, сірководнем і ін.

Організація рятувальних робіт в осередку хімічного ураження. Заходи особистої безпеки при роботі на території, забрудненої СДОР.


1. Стисла характеристика хімічно небезпечних об’єктів.


В даний час у світі використовуються в промисловості, у сільському господарстві і для побутових цілей мільйони тонн токсичних речовин, у тому числі 500 речовин, що відносяться до групи СДОР — найбільш токсичних для людини. Крім того, щорічно у світі спалюють до 10 млрд. тонн палива (кам’яне вугілля, нафта, газ, сланці), внаслідок чого надходять в атмосферу, грунт, воду рік, а потім і в організм людини більш ніж 100 млн. тонн оксидів азоту, а усього до 700 різноманітних речовин. Внаслідок такого хімічного впливу на зовнішнє середовище створилася винятково несприятлива екологічна ситуація, у т. ч. і в нас у країні.

На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік.


До хімічно небезпечних об’єктів відносяться:

Підприємства хімічної або нафтопереробної промисловості.

Підприємства, оснащені холодильними установками м’ясокомбінати, молокозаводи, рибокомбінати й ін.

Водогінні, фільтрувальні станції, очисні споруди, що використовують хлор.

Залізничні станції з рухомим складом зі СДОР.

Склади і бази з запасами для дезинфекції, дезинсекції, дератизації сховищ із зерном.

Склади і бази з запасами для отрутохімікатів, що використовуються у сільському господарстві.

Вихід СДОР в атмосферу може статися при аваріях авто- та залізничного транспорту, що перевозить у цистернах отруйні речовини, при аваріях на хімічних підприємствах і підприємствах, далеких від хімічної технології — пивзаводах, м’ясокомбінатах, водогінній мережі.

СДОР може виходити в навколишнє середовище в газоподібному стані або рідкому, потім, випаровуючись, перетворюватися на пару або газ.

Клінічний прояв при впливі на організм людини залежить від характеру СДОР і його вражаючих властивостей.

СДОР вибірково уражають різноманітні відділи і системи нашого організму.

Класифікація СДОР різноманітна і залежить від хімічної структури, ступеня токсичності, тривалості дії, клінічних проявів й ін. чинників.


Класифікація СДОР

(по токсичній дії на організм і клінічний прояву)

Речовини переважно задушливої дії:

хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген.

Речовини переважно загальноотруйної дії:

оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид.


Речовини, що володіють задушливою та загальноотруйною дією:

сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, акрилонітрил.

Нейротропні отрути, тобто речовини нервово-паралізуючої дії, що порушують функції ЦНС і периферійної нервової системи:

ФОР — зарин, зоман, V-гази, хлорофос і ін. фосфорорганічні інсектициди (ФОІ)

Речовини, що володіють задушливою і нейротропною дією:

аміак.

Метаболічні отрути:

етиленоксид, метилхлорид.

Речовини, що порушують обмін речовин і структуру клітини:

диоксин.


Що ми називаємо осередком хімічного ураження?

Осередок ураження СДОР — це територія, у межах якої сталися масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин у результаті впливу СДОР. Осередок ураження СДОР характеризується стійкістю, тобто тривалістю існування осередку зі зберіганням вражаючої дії (якщо більш 1 години зберігається — стійкі, менше 1 години — нестійкі) й ін.

Більш детально про це мова йтиме при вивченні тем № 4, 6.

Для Донбасу найбільш імовірними і небезпечними можуть стати аварії з виходом в атмосферу аміаку, хлору, сірководню, оксиду вуглецю, сірковуглецю тощо.


2. Хіміко-фізичні властивості, клінічні ознаки і перша медична допомога при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, ФОР, сірководнем тощо.


Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким колючим запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Легко накопичується в підвалах, тунелях, підземних переходах, загалом, де можуть ховатися люди.

При виході з ємкостей димить. Добре розчиняється у воді, забруднюючи водойми, усе живе у водоймі гине.

Негорючий, але підтримує горіння багатьох органічних речовин: водню, ацетиленометалів. Водень утворює із хлором суміші, що вибухають на сонячному світлі. Точка кипіння -34,5°С, отже, навіть зимою хлор знаходиться в газоподібному стані. Легко зріджується. За тиску 5-7 атм. перетворюється в рідину. Транспортується в балонах і цистернах. При аварії та розливі рідкий хлор випаровується, створюючи з водяними парами білий туман.


1 кг рідкого хлору утворює 35 л газів. Великі нагромадження хлору можуть бути на фільтрувальних станціях, очисних спорудах, плавальних басейнах тощо.


Поріг сприйняття — 0,003 мг/л (ледь чутний запах хлору);


Вражаюча концентрація — 0,01 мг/л;


Смертельна токсодоза — 0,1-0,2 мг/л;

Смерть може наступити від декількох вдихів протягом однієї хвилини від ураження дихального і серцево-судинного центрів (блискавична форма). При дещо менших концентраціях смерть наступає протягом 20-30 хвилин унаслідок хімічного опіку та набряку легенів і асфіксії.


Клінічні ознаки.

Хлор дуже сильно подразнює слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, викликає їхній опік. У постраждалого з’являється сухий кашель, біль за грудиною, порушення координації, задишка, різі в очах, сльозотеча. Через 2-4 години розвивається токсичний набряк легенів — синюшність, ядуха, смерть.

За великих концентрацій (більш 0,2 мг/л) смерть практично миттєва від паралічу дихального і серцевого центрів.

В роки 2-ї світової війни хімічні речовини не застосовувалися, але в хімічних камерах було отруєно 3 млн. чоловік.


Фосгентакож як і хлор відносить до групи СДОР задушливої дії, тобто надходить в організм через органи дихання і в остаточному підсумку призводить до порушення дихання, ядухи. Вже при незначних концентраціях відчувається солодкувато-приторний запах прілого сіна (гнилі) і неприємний присмак у роті, подразнення слизових оболонок очей, кашель, утруднення дихання, тиск за грудиною, почуття теплості і тиску в підложечній області, нудота, іноді блювота.

Після закінчення контакту людини з ОР усі зазначені вище симптоми слабшають або зовсім зникають, постраждалий почуває себе цілком задовільно. Наступає період прихованої дії (гаданого добробуту) від декількох хвилин при важкому ступені ураження, до 5-6 годин і навіть 2-3 днів — при легкому ступені ураження. Людина може рухатися, а цього їй ні в якому разі не можна робити. Треба виносити постраждалих тільки на ношах, хоча вони і можуть пересуватися самостійно.


Перша медична допомога.

(при ураженні хлором і фосгеном):


  • негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки “У” або “М” і видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;

  • звільнити грудну клітину, шию;

  • дати кисень, штучне дихання при необхідності;

  • слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.;

  • в очі — краплі альбуциду;

  • спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту;

  • всередину: кодеїн, сечогінне — лазекс тощо.


Надалі, у лікарні проводиться патогенетична терапія, спрямована на ліквідацію кисневого голодування, усунення запальних змін у легенях, порушень у нервовій системі;


дегазують хлор водою, аміаком (розчин нашатирного спирту), гашеної вапном, гіпосульфітом натрію.


Оксид вуглецю (СО) — належить до групи загальноотруйної дії. Ураження людей часто відбувається при пожежах, ранньому закритті димохідних шляхів у будинках із грубним опаленням та ін. випадках у результаті неповного згоряння продуктів, що містять вуглець. СО, маючи спорідненість до гемоглобіну приблизно в 300 разів вищу, ніж у кисню, витісняє його з неміцної сполуки з гемоглобіном і разом із цим блокує дихальні ферменти, що перешкоджає переносу кисню, його передачі і засвоєнню тканинами. Сполука СО із гемоглобіном називається карбоксигемоглобін. Наростання кількості карбоксигемоглобіну в крові призводить до гіпоксії, а потім аноксії — припинення тканинного дихання, що веде до тяжких уражень та смерті.

Оксид вуглецю не має подразнюючої дії і його неможливо визначити по запаху.

СО — це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активовані вугіллям, тобто звичайні протигази марні.

Концентрація СО у повітрі:

1,7-2,3 мг/л — небезпечна після годинного впливу;

4,6 мг/л і вище — смерть при експозиції менше, ніж за годину.


Случайные файлы

Файл
9833.doc
179718.rtf
124079.rtf
162566.rtf
8909.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.