Местные органы самоуправления /Укр./ (29022-1)

Посмотреть архив целиком

Міністерство Осіти України

Українська Академія Друкарства




Реферат на тему:

Місцеві органи самоврядування




Виконав:

Cт.гр.К-ххх

Хххххх Хххххх

Перевірила:

Cт.викладач:

Кравчук С.М.


Львів


Зміст:

  1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ………………………………………………………………….…..3

  2. РАДИ — ОРГАНИ МІСЦЕВОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ……………………………………………………………………...3

  3. ІНШІ ЛАНКИ СИСТЕМИ САМОВРЯДУВАННЯ……………………………………….6


МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ І САМОВРЯДУВАННЯ

ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАНН Я

Закон України від 26 березня 1992 р. «Про місцеві Ра­ди народних депутатів та місцеве і регіональне самовряду­вання» визначає місцеве самоврядування як територіальну самоорганізацію громадян для самостійного вирішення без­посередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної фінансово-економічної бази.

Місцеве самоврядування є органічним поєднанням форм представницької і безпосередньої демократії, тобто систему самоврядування становлять як певні представницькі органи, так і форми безпосередньлго волевиявлення населення тери­торіальної одиниці.

Самоорганізація громадян для здійснення самовряду­вання є територіальною, тобто місцеве самоврядування здійснюється в межах відповідних адміністративно-тери­торіальних одиниць. Територіальну основу місцевого само­врядування становлять сільські поселення, селища, міста. Тому система місцевого самоврядування включає, по-перше, сільські, селищні, міські Ради народних депутатів та їх органи, по-друге, інші форми тери горіальної само­організації громадян (громадські комітети і ради мікро­районів, житлових комплексів, домові, вуличні, квартальні, дільничні, селищні, сільські комітети та інші органи), по-третє, місцеві референдуми, загальні збори (сходи) гро­мадян — форми безпосереднього волевиявляння населення. Районні в містах Ради народних депутатів є складовою частиною міського самоврядування. Для більш ефективно­го здійснення своїх повноважень органи місцевого само­врядування можуть об'єднуватися в асоціації, інші добро­вільні об'єднання.

Територіальну основу регіонального самоврядування ста­новлять район, область, а в його систему входять районні і обласні Ради народних депутатів, місцеві референдуми в межах території району, області, інші форми самоорганіза­ції громадян районів і області (Закон України «Про місцеві Ради та місцеве і регіональне самоврядування» зі змінами і доповненнями від 16 березня 1993 р.). Представницькі органи регіонального самоврядування — обласні, районні Ради. З числа депутатів відповідної Ради обирають голову і заступника голови Ради, утворюють і обирають постійні та інші комісії. Голови обласної, районної Рад є найвищою посадовою особою в системі самоврядування відповідно області, району. Обласні, районні Ради утворюють підзвіт­ний їм секретаріат Ради, який здійснює організаційно-тех­нічне забезпечення діяльності Ради та її органів. Структура і чисельність секретаріату визначається Радою за поданням її голови, керівник секретаріату призначається головою Ради. На відміну від органів місцевого самоврядування ре­гіональні самоврядні органи не утворюють своїх виконавчо-розпорядчих органів.

РАДИ — ОРГАНИ МІСЦЕВОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Розглянемо насамперед систему Рад народних депута­тів. За законом, базовим рівнем місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські Ради народних депутатів. Саме слово базові говорить про їх особливе положення в системімісцевого самоврядування, найбільшу відповідальність за соціально-економічний розвиток територіальних регіонів, всебічне задоволення прав і свобод громадян.

Органи місцевого самоврядування складаються не тільки із відповідних Рад народних депутатів, а й виконавчо-розпорядчих органів, що утворюються Радами та їм під­звітні. Виконавчий комітет утворюється Радою на строк її повноважень і формується одноосібне головою Ради у складі заступника (заступників) голови, керуючого справами (сек­ретаря) і членів виконавчого комітету. Кількісний склад виконкому встановлюється Радою за поданням її голови. До складу виконавчого комітету не можуть входити депу­тати відповідної Ради. Виконком зберігає свої повноважен­ня аж до сформування нового складу виконавчого комітету новообраною Радою. За рішенням відповідної Ради в орга­нах місцевого самоврядування виконавчі комітети можуть не утворюватися; у цих випадках виконавчо-розпорядчі функції здійснює голова Ради одноособово. Ради самос­тійно встановлюють структуру, затверджують загальну чисельність апарату управління та витрати на його утриман­ня, умови оплати праці і затверджують за поданням викон­кому гхеми організації самоврядування на відповідній те­риторії.

Основними принципами місцевого та регіонального са­моврядування є самостійність і незалежність Рад народних депутатів у межах своїх повноважень, самофінансування і самозабезпечення, оптимальна децентралізація.

Правовий механізм взаємовідносин Рад народних депу­татів різних рівнів спрямований на досягнення самостій­ності та оптимальної економічної доцільності їх функціо­нування. Характеризуючи функції Рад народних депутатів, передусім зазначимо, що вони у межах своєї компетенції вирішують питання місцевого значення, виходячи з інтере­сів громадян, які проживають на їх території, та державних інтересів. Власне в цій функції насамперед реалізуються такі принципи місцевого та регіонального самоврядування, як захист прав, свобод і законних інтересів громадян, со­ціальної справедливості, поєднання місцевих і державних інтересів інтересів особи і всього населення відповідної території. У і-воїи діяльності самоврядні органи не можуть не взаємодія ги з трудовими колективами, громадськими ор­ганізаціями і рухами — це також один із основних прин­ципів самоврядування. Зазначені принципи визначають зміст і наступних функцій органів самоврядування — забезпечен­ня комплексного соціально-економічного розвитку підві­домчої території; здійснення керівництва підприємствами(об'єднаннями), організаціями та установами, які є їх кому­нальною власністю. Базуючись на принципі законності, Ра­ди народних депутатів забезпечують виконання Консти­туції та законів України. Органи місцевого та регіональ­ного самоврядування є правочинними розглядати питан­ня, віднесені законодавством України до їх відання. При цьому реалізують вони надану їм компетенцію самостійно. А керувати місцевими Радами може лише закон.

Ідея самостійності окремих рівнів органів самовряду­вання проявляється і в субординації правових актів, які вони приймають. Рішення Рад, їх виконавчо-розпорядчих органів, прийнятих в межах своєї компетенції, якщо вони не суперечать Конституції України і чинному законодавству, є обов'язковими для виконання. Законом України про міс­цеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне само­врядування передбачається відповідальність у разі невико­нання рішень органів самоврядування (ст. 57); рівно ж як і органи самоврядування несуть відповідальність за закон­ність та наслідки прийнятих ними рішень (ст. 58). Спори про відповідальність вирішуються в суді або арбітражному суді. А якщо органи місцевого та регіонального самовряду­вання своїми діями порушують Конституцію України і чин­ні закони, конституційні права і свободи громадян, ігно­руючи при цьому вимогу компетентних органів про при­пинення незаконних дій, їх повноваження за рішенням Верховної Ради України можуть бути достроково припи­нені. Закон передбачає (ст. 59) й інші випадки можливого дострокового розпуску органів самоврядування. Так прояв­ляється принцип законності в діяльності самоврядних орга­нів та обов'язковості їх рішень, прийнятих у межах закону.

Принцип самостійності і незалежності Рад народних депутатів не означає відсутності їх взаємодії. Закон (ст. 4) дозволяє місцевим Радам різних рівнів перерозподіляти між собою окремі повноваження в галузі господарського і со­ціально-культурного будівництва з урахуванням місцевих демографічних, територіальних, економічних умов і націо­нальних особливостей.

Місцеві самоврядувальні органи проводять свою ро­боту сесійно. Сесія Ради складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій Ради. Сесії скликаються головою Ради в міру необхідності, але не менш як два рази на рік, а позачергові сесії можуть скликатися за про­позицією не менш як третини від загальної кількості обра­них депутатів Ради, а також за пропозицією постійної комісії, виконавчого комітету Ради, голови місцевої дер­жавної адміністрації. Перша сесія новообраної Ради скли- кається відповідною територіальною виоорчою комісією не пізніше як через місяць після виборів.

Органи самоврядування є правочинними розглядати пи­тання, віднесені законодавством України до їх відання. Є, однак, перелік питань, які можуть вирішуватися ви­ключно на пленарних засіданнях Ради. Їх ще називають виключною компетенцією представницьких органів само­врядування. Так, виключно на пленарних засіданнях Ради вирішують питання про визнання повноважень депутатів;

обрання голови, заступника голови Ради і звільнення з по­сади або прийняття їх відставки; утворення і обрання постій­них та інших комісій Ради, зміну їх складу, обрання голів комі­сій; утворення виконавчого комітету Ради; заслуховування звітів утворюваних Радою органів та оцінка їх діяльності. На пленарних засіданнях затверджуються плани і програми еко­номічного та соціального розвитку території Ради, місцеві еко­номічні програми, плани приватизації об'єктів комунальної власності, місцеві бюджети та зміни, що до них вносяться, звіти про виконання бюджету, приймаються рішення про про­ведення місцевого референдуму та деякі інші питання.


Случайные файлы

Файл
151023.rtf
104722.rtf
49345.rtf
163761.rtf
185374.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.