Культура стародавнего Египта укр (27343-1)

Посмотреть архив целиком

КУЛЬТУРА ТА МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО ЭГИПТУ

План

  1. Уведення. Місце історії Стародавнього Єгипту у світовій історії.

  2. Економічний розвиток Стародавнього Єгипту.

  3. Фінанси і торгівля в Стародавньому Єгипті.

  • Грошова система Стародавнього Єгипту.

  • Внутрішня торгівля Єгипту.

  • Зовнішня торгівля Єгипту.

  • Оподатковування в Стародавньому Єгипті.

  1. Єгипетське право.

  2. Література і релігія Стародавнього Єгипту.

  3. Внутрішня і зовнішня політика Рамзеса II.

- Широке монументальне будівництво в Стародавньому Єгипті епохи Рамзеса II.
- Економічне становище Стародавнього Єгипту епохи Рамзеса II.
- Військові походи Рамзеса II.

  1. Висновок. Роль епохи Рамзеса II в історії Стародавнього Єгипту й у світовій історії.




1. Уведення

К


ультура Стародавнього Єгипту («Країни Великого Хапі») з незапам'ятних часів залучала до себе увагу всього людства. Вона викликала подив у гордого своєю цивілізацією вавілонського народу. У єгиптян училися мудрості філософи і вчені Стародавньої Греції. Великий Рим схилявся перед стрункою державною організацією країни пірамід.

Минули тисячоріччя , але жвавий інтерес до історії Стародавнього Єгипту аж ніяк не зник . Навпроти! Але довгий час величезний шар єгипетської історії був невідомий людям : учені не могли розшифрувати таємничі письмена- ієрогліфи. Спроби проникнути в їхню таємницю були ще в далекій давнині, над загадкою билися й античні філософи, історики, письменники. «Вирізані на камені зображення - це магічні знаки,» - говорив римський поет Лукіан, що жив у I столітті нашої ери. «Єгипетський лист має символічний характер. Кожен ієрогліф позначає ціле слово чи навіть фразу», - припускав історик Плутарх, що жив на рубежі I і II століть. Писали про єгипетські ієрогліфи й Апулей, і Геродот, і багато хто інші. Але знадобилася кропітка праця багатьох поколінь дослідників , щоб до кінця виявити всі таємниці єгипетського листа. Ця знаменна подія - одне із самих видатних відкриттів в історії світової науки , що відбулося лише в XIX столітті. Йому передували роки болісних і марних шукань. Усією душею прагнучи до заповітної мети, багато вчених непомітно для себе ухилялися вбік і вступали на такий шлях, що вів їх усе далі по заплутаному лабіринті фантазій і домислів. Але після дешифрування ієрогліфів перед нами обрисувалася у всій своїй величі могутня цивілізація, що процвітала кілька тисяч років на берегах Нілу. Єгиптологія широко відкрила доступ до скарбниці культурних цінностей, створених талановитим і працьовитим народом. Ми можемо зараз по достоїнству оцінити величезний внесок древніх єгиптян у розвиток світової культури , науки і мистецтва.

Як вже було сказано вище, інтерес до культури Стародавнього Єгипту не зникає дотепер. Написано безліч книг про історію, традиції «Країни Великого Хапі», про їх місце у світовій історії.

Єгиптяни здавна споряджали торгові і військові експедиції в Аравію, розташовану на стику трьох материків і яка була сполучною ланкою в спілкуванні областей Середземномор'я (у тому числі і Єгипту) зі Східною Африкою й Індією, а через неї з Китаєм.

Рамсес II згадується в Старому Завіті стосовно до двох історичних періодів - час поселення ізраїльських племен у Єгипті (час Йосипа) і утиск нащадків Ізраїлю в країні фараонів (час Мойсея). Існує думка, що в основі цих біблійних розповідей лежать, швидше за все, перекази ханаанського населення Палестини, що неодноразово проникали в Єгипет. Але можливо і сполучення цих переказів з переказами власне ізраїльських племен часів перших фараонів дев'ятнадцятої династії.



2. Економічний розвиток Стародавнього Єгипту


Р


аннім царством називають період правління I-II династій по Манефону. Древнім же царством прийнято вважати правління III-VIII династій. Основна маса зведень про цей період дійшла до нас у формі розписаних фарбами рельєфів і написів, що покривають стіни внутрішніх приміщень гробниць вельмож Стародавнього царства.

Основою економіки Єгипту в цей період було сільське господарство. Уся долина Нілу є, власне кажучи, гігантським оазисом. Якби не Ніл, то весь Єгипет представляв би собою пустелю, подібну Лівійській. Весь родючий ґрунт долини Нілу складається з могутніх відкладень річкового мулу; він легко піддається обробці і відрізняється винятковою родючістю.

Своєрідність історії найдавнішого Єгипту полягає в тому, що тут у силу природних умов країни, навіть при тодішньому рівні розвитку техніки, виявився можливим величезний ріст продуктивності землеробства.

Могутню ріку Ніл, що не тільки зрошувала землю, але й відкладала при щорічних своїх розливах плодоносний іл., людині необхідно було освоїти для того, щоб вона могла відігравати важливу роль у розвитку господарства. Без штучного осушення і зрошення долина Нілу залишалася би багнистою низиною посередині хитких пісків.

На зображенні, що дійшло до нас з часу одного з до династичних царів, показані його піддані, що голими руками і мотикою працюють на багатоводній протоці. У представленні сучасників I династії будь-яка область їхньої країни була насамперед зрошуваною землею; саме слово «область» (ном) у той час писалося знаком, що зображував землю, поділений зрошувальною мережею на чотирикутники. Пересічений зрошувальними спорудженнями Єгипет уже при I династії став країною виняткової родючості. Уже при I династії Верхній Єгипет у писемності позначався ієрогліфом, що зображував рослину, що виростає на смужці землі. Нижній Єгипет - країна болотних заростей - позначався кущем папірусу.

В епоху розвинутого неоліту (V тисячоріччя до н.е.) єгиптяни навчилися вирощувати зернові культури - ячмінь і пшеницю-еммер, що служили для готування їхньої основної їжі протягом усієї давньої єгипетської історії аж до греко-римського періоду. Хлібороби неолітичних поселень не могли запозичати навички по вирощуванню зернових культур ні в Передній Азії, оскільки для епохи неоліту не встановлені зв'язки цієї країни з Палестиною, ні в Ефіопії, де самі древні сліди землеробства датуються лише III тисячоріччям до н.е. Тому вчені вважають, що землеробство в Єгипті розвивалося самостійним шляхом.

На природних пагорбах уздовж берегів Нілу археологи знайшли поселення ранніх хліборобів другого до династичного періоду (IV тисячоріччя до н.е.), що перейшли до осілого способу життя. Вони навчилися використовувати паводки могутньої ріки шляхом спорудження примітивних земляних валів, що утримують на полях природно розлиті води паводку. У результаті тривалого досвіду осушувальних робіт у дельті і долині Нілу тяжкою і болісною працею хліборобів була створена основа складної басейнової системи зрошення. Вона утворилася не відразу, а поступово, шляхом спорудження земляних валів. Для створення басейнової системи зрошення, що дозволяла б затримувати на полях воду паводка на необхідний для посіву час, спостережливі давньоєгипетські хлібороби зуміли використовувати особливості водяного режиму Нілу і характер рельєфу країни. В часи раннього царства в основному було довершене спорудження басейнової зрошувальної системи в долині Нілу - її родючі землі стали використовувати під ріллі. Продовжувався процес освоєння й осушення в значній мірі ще більш заболоченої дельти, покритої багатими луговими пасовищами для худоби; у її західних і східних областях були розбиті численні виноградники, сади і городи, у центральних областях почали сіяти зернові культури. Збереглася легенда про те, що цар I династії Міна, якому давньоєгипетська традиція приписує об'єднання Єгипту, спорудив вище Мемфіса греблю на Нілу, направивши його води по новому руслу й осушивши колишнє русло. Тут було побудоване місто «Білі стіни» - майбутня столиця Єгипту Стародавнього царства, відома під грецькою назвою Мемфіс.

Населення дельти було остаточно замирене і вся країна об'єднана в двоєдину державу «Нижнього і Верхнього Єгипту» лише наприкінці II династії. Об'єднання господарства Нижнього і Верхнього Єгипту в масштабах усієї країни зіграло настільки велику прогресивну роль у розвитку сільського господарства, що дозволило в часи Стародавнього царства вести грандіозне будівництво великих пірамід. Іригаційне землеробство стало основою давньоєгипетського господарства. Об'єднання країни в одне ціле було необхідно для підтримки в порядку, а також для розширення й удосконалення величезного іригаційного господарства країни.

Землеробські знаряддя в період Раннього царства були в загальному такими ж, що і пізніше, у Древнім царстві, хоча частково в той час вони були, можливо, менш досконалими. Плуг первісного виду зображують нам письмена-малюнки часу II династії. Мотика показана на пам'ятнику одного з до династичних царів. Дерев'яні серпи з уставними лезами зі шматочків кременя були знайдені десятками в одній із гробниць середини I династії. Помел зерна, як і пізніше, вироблявся вручну: грубі зернотерки (два камені, між якими розтирали зерно) дійшли до нас від часу тієї ж династії. На квітучий стан виноградарства при I і II династіях указують незліченні винні судини, знайдені в цілому виді чи в уламках. Судячи з печаток на глиняних пробках судин, місцем процвітання виноградарства, як і в пізніші часи, був Нижній Єгипет.

Розведення льону в період Раннього царства доведене тим, що в могилах були знайдені полотнини і лляні мотузки. При цьому деякі полотнини - дуже високої якості, що говорить про митецьке користування ткацьким верстатом, про великий досвід у ткацькій справі, а отже, і про розвите льонарство.


Случайные файлы

Файл
49901.rtf
22928.rtf
44987.doc
157269.rtf
120608.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.