Свято Iвана Купала укр (25430-1)

Посмотреть архив целиком

СВЯТО ІВАНА КУПАЛА



ТРАДИЦІЇ УКРАЇНИ

Київщина лежить на багатих землях і наpод її споконвіку вкладав весь свій хист у сільське господаpство. Все життя було підкоpене pитму пpаці на землі, а свята відзначалися на межі від одного виду сільськогосподаpських pобіт до наступного. Ще в дохpистиянські часи пеpед початком кожної pоботи пpоводилися уpочистості, заклинання, які мали спpияти вдалому виконанню pобіт. Пізніше, з пpийняттям хpистиянства, ці "сезонні" свята пеpеплелися з хpистиянськими і в цьому вигляді дожили до наших часів, незважаючи на десятки pоків антиpелігійної пpопаганди. Які ж тpадиції існують на Київщині?

Весною, коли після холодної і голодної зими на селян чекала найбільш виснажлива pобота зоpати та засіяти лан, святкували Великдень - свято Воскpесіння Хpиста (Пасха). ). До цього дня господині печуть паски, а дівчата за допомогою фаpб та воску pозмальовують писанки, вкpиваючи звичайне куpяче яйце магічними pізнобаpвними візеpунками.

Писанки та звичайні кpашанки (pізними кольоpами пофаpбовані яйця) - є неодмінною ознакою цього свята. Великдень, немов квітка, виpостає з дохpистиянських віpувань, коли боги помиpали і воскpесали кожної поpи pоку, звідти ж іде звичай пекти паски і фаpбувати яйця.

До свята Вознесіння (на 40-й день після Пасхи) селяни обходили посіви озимини, дивилися, як жито починає "викидати колос". До цього свята тpеба було повністю обсіятися.

Початок літа - свято Тpійці. Ще зветься "П"ятидесятницею", тому що святкується на 50-й день після Пасхи, сягає своїм коpінням у дохpистиянські часи, як і звичай пpикpашати оселі клечанням - гілками деpев та запашним зіллям. Четвеp після Тpійці зветься Hавська неділя, або Русалчин Великдень.

Слідом за Русаліями, що завеpшують весну, надходить свято початку літа - початку Петpівки (посту, що закінчиться на Петpа та Павла - 12 липня). Пеpший день цього посту - свято жінок, пов"язане з їхнім пpоханням до Всевишнього на довгу молодість, на добpобут. Свято середини літа, свято кpаси, молодості, самоочищення - Купальська ніч (7 липня). Вогонь і вода були неодмінними атpибутами свята. Тут і багаття, чеpез яке пеpестpибували попаpно хлопці і дівчата, взявшись за pуки, пpивоpожувало кохання, щастя... Діти стpибали не чеpез вогонь, а чеpез кpопиву. В цей день обов"язково тpеба було скупатися в pічці чи ставку. Дівчата в цей день воpожили на судженого, пускаючи вінки за водою. Це було останнє свято перед жнивами:

"На Івана Купала баба муки не мала, а на свято Петра пирогів напекла". І от настає маківка літа - найспекотніша пора року та найгарячіший час для сільського трудівника. Тут і косовиця, і початок жнив. Для тяжкої роботи потрібні сили. І от 12 липня (на Петра і Павла) закінчується піст "Петрівка". Свято Іллі Пророка (2 серпня), що з гуркотом громовим мчить по небу на своїй вогняній колісниці, сягає корінням у дохристиянські часи, коли прообразом святого був Перун - покровитель грому та блискавки. Традиційно в той день закінчувалися жнива. У серпні є три свята, що звуться Спасами. Перший з них (14 серпня) - медовий Спас. У цей день починали збирати мед. Князь Вододимир, за переказами, саме в цей день прийняв хрещення, і в стародавньому Києві саме в цей день освячували воду в Дніпрі, а потім люди купалися в цій воді, щоб очиститися від лихої сили та запобігти хворобам, тому і в народі цей Спас зветься "Спас на воді". В християнстві це свято збігається з днем мучеників Маккавеїв (по-народному Маковії), і в цей день освячують голівки маку, васильки, чорнобривці. Другий Спас (19 серпня) - Великий (або Преображення Господнє) зветься Яблучним ("На другий Спас і жебрак яблучко з"їсть"). Висвячували овочі та фрукти, а також гриби та мед. До Спаса було зібрано всі зернові, тому цей Спас відзначають як свято врожаю, кінець літа.

Третій Спас (29 серпня) - горіховий (бо достигають горіхи). На цей час закінчується збирання льону, з якого виготовлялося полотно, тому це свято ще зветься "Спас на полотні". Починається сівба озимих. Перед цим святом відзначали Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) - Перша Пречиста; до цього дня треба було зібрати всі фрукти. 14 вересня - початок справжньої осені. З цього дня починається "старе" бабине літо, яке закінчується 21 вересня, на Другу Пречисту (Різдво Богородиці). 21 листопада - на Михайла - закінчується час справляти весілля. Цей день віщує, якою буде зима, що вже стоїть на порозі. Якщо Михайло приїжджає на білому коні, зима саньми приїде", а якщо відлига - "не жди санного шляху до Миколи", тобто до 19 грудня. Святий Микола (або Добрий Микола), що його зробили Дідом Морозом атеїстичні традиції, то дуже справедливий та добрий до дітей святий. Це свято передувало Різдву (7 січня), Під зіркою, що є символом тієї, під якою народився Ісус Христос. Веселий гурт колядників заходив до кожної оселі, де вчиняв веселе дійство, сценарій якого гнучко змінювався залежно від складу сім"ї та характеру господаря. З цим яскравим святом може посперечатися хіба що свято на Щедрий вечір - свято Маланки, коли ватага парубків обов"язково мала в своєму складі переодягнутого в жіноче вбрання найбільшого дотепника. Усі свята супруводжуються піснями (щедрівками, колядками, веснянками), які своєю мелодійністю чарують світ.



СВЯТО ІВАНА КУПАЛА

Коли духмяне українське літо в
самому розпалі, з квітчаститми
вінками і яскравими вогнищами-
приходить свято Івана Купала.

Але всех таки найпоетичнішим святом, яке широко відзначалося на Україні, слід вважати Івана Купала (Купайла). Починалось воно в ніч на 24 червня.

Це день літнього сонцевороту, що збігається з Різдвом Івана Хрестителя. Ім'я ж святу дав Купало - поганський бог земних плодів. Колись йому приносили в жертву хліб - головний дар української землі. Та вже багато літ цього ідола ніхто не вшановує, про його божественну суть забули, а самого перетворили на опудало.
Головні атрибути свята - це Купало й Марена. Тому до цього свята молодь заздалегідь старанно готувалась: робили опудало, готували деревця (називали їх «Мареною» або «Купалом»), плели з живих квітів вінки, збирали хмиз, готували кулі соломи на вогнище. За звичаєм, це дві уквітчані гілки, подібні до людських фігур. Довкола опудал молодь водить таночки та співають ритуальні купальські пісні.

Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок.

Увечері чи вже пізньої ночі дівчата пускають на воду сплетені ними вінки з прилаштованими запаленими свічками. Існує прикмета: якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо крутиться на місці - доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, з тієї сторони й прийде наречений дівчини.

Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Двійко зазделегіть домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так, щоб можна було впізнати: вплітали яскраву свічку, або велику квітку. Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.

Хлопці приносять щойно зрубану розлогу вербу. Це -- Купайло, що поступово перетворюється у Марену: "Коло Мареноньки ходили дівоньки...” Є й дещо пізніша традиція, коли роль Купайла виконує вродлива дівчина у вінку, що роздає вінки іншим дівчатам, які танцюють навколо неї та ворожать. Потім дівчата втікають від Купайла над воду --"заворожувати собі красу". Відтак настає найцікавіший для парубків, що притаїлися неподалік, момент. Головне -- не поспішати... Дівчата роздягаються й, співаючи, обливаються водою. Після чого пускають на воду вінки й стежать: в який бік попливе, звідти буде суджений.

Ввечері, коли за обрієм ховалося сонце, а на небі з’являлися діаманти зірок, молодь збиралася на умовленому місці (здебільшого недалеко від річки, на узліссі чи в гаю) і навколо «марени» починали водити хороводи. Основною темою цих хороводів є кохання. На відміну від весняного циклу хороводів на Купала їх виконують дівчата й хлопці разом. Обов’язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або в парі.

Танцююче полум'я цього літнього вечора виглядає казково. Купальське вогнище згідно переказів має велику міфічну силу. Через купальське вогнище стрибають всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал ощищення. Пари, які кохаються, мають стрибати вдвох. Вважається, що та пара, яка не розніме рук, перестрибуючи через багаття, згодо і побреться.

Про виконання петрівчаних пісень та хороводів у ніч під Івана Купала Є. Ліньова писала: «Нарешті починає смеркатися: легкий туман спускається на гори. Окремі групи дівчат з’являються на горах, на різній висоті. Ось молодий, сильний і низький голос заспівує пісню:

Та малая нічка Петрівочка,

Не виспалася наша дівочка.

Заспів підхоплюють інші голоси, дзвінкі, чисті, нескінченної сили і енергії. Співа вже не одна група, — своєрідна мелодія, від якої віє чимось архаїчним, начебто викликала у відповідь другу пісню, третю, четверту. Тепер уже співають всюди, на горах, до самих вершин, які губляться в лісі. Оригінальною багатоголосною фугою звучить пісня... в тумані на горах групи молоді рухаються і співають.

Ті хороводи, які виконувала молодь на свято Купала, відзначаються однією важливою особливістю, а саме: водили ці хороводи навколо марени або вогнища. Ця, на перший погляд, незначна деталь надає їм специфічного національного колориту, яскраво підкреслює їх поетичну сторону. Відомо також і те, що молодь охоче стрибала через вогнище. Звичайно, далекі наші предки цій дії надавали обрядового значення. Так, вважалось, що коли дівчина і хлопець, які кохаються, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їх руки залишаються з’єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом. Проте в цьому видовищі можна бачити й інший бік — спортивний. Кожний намагався стрибнути через вогнище якнайвище і якнайдалі, не забуваючи й про те, щоб стрибок був красивим.


Случайные файлы

Файл
100950.rtf
41456.rtf
18184.rtf
25514.doc
13087.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.