Версифікація Оксани Лятуринської (19544-1)

Посмотреть архив целиком

Версифікація Оксани Лятуринської

О.Лятуринська в плані версифікації залишалася традиціоналісткою і користувалася в основному п’ятьма класичними розмірами силабо-тоніки.

Найбільш поширеними в українській версифікації, особливо в першій половині ХХст., є двоскладові метри, зокрема їх чотиристопні розміри. Стопи ямба та хорея не лише відмінні, але й подібні між собою, їх навіть можна позначити однією спільною схемою:

… –  –  –  … .

Хореїчні та ямбічні розміри – найуживаніші у віршовій системі О.Лятуринської, а в збірці “Гусла” (1938) вони використані поетесою майже з однаковою частотою: із сорока дев’яти віршів збірки двадцять шість написані хореєм і двадцять три – ямбом.

Розподіл метричних розмірів зумовлений тематикою, пафосністю та стилістичним забарвленням творів. Вірші хореїстичного розміру є переважно народнопісенними інструментовками, часто із сюжетним стержнем, або дещо абстрагованого змісту; твори ж, написані ямбом, відзначаються ліричністю, іноді неприхованою інтимністю, в інших випадках мають героїчний характер. Така полярна атрибутика властива як для ямба, так і для хорея. Порівняймо для прикладу два вірші, написані ямбом.

І.

Десь весни, літо. В мене – осінь.












Крадеться хтось під вікна, босий,



 








хтось листям жовтим шелестить,





 





іти з собою просить, кличе.












Боюся глянути в обличчя.





 






За руку взяв, веде, шепоче:












Глянь, листовиння як тріпоче!





 






Дивися, як зів’яв твій квіт!



 







Ходім, я покажу озера.



 








Це – суму сить. Чи бачиш берег?











(“Десь восени”) [4,115]


ІІ.

Вдаряє в грудях мідь об мідь,











перетинають ножі:

 



 





Люби, люби і ненавидь,





 





Як повінь, мужу, жий!










На кремінь – оливо руки.





 





На лезо – ока гострота.





 





Пруги чола, як знак різкі.





 





На попіл спалені уста.





 




(“Вдаряє в грудях”) [4,106]

У першому випадку лірично-інтимний характер поезій підсилюється займенником я, його відмінковими формами, а також особовими формами дієслів.

Розмір вірша – Я4 – представляє майже канонічний ямбічний метр, щоправда, нарощений на один склад в останній стопі. Це, у свою чергу, робить риму парокситонною, клавзулу – двоскладовою. З десяти рядкових закінчень переважна більшість – вісім випадків – жіночі і два чоловічі, односкладова клавзула збігається з ямбічною окситонною римою шелестить – квіт. Незважаючи на приблизне суголосся, згадана рима впорядковує строфічну будову вірша, римовий ряд: bbaddkkall. Щодо чистоти розміру, то із сорока наявних у вірші стоп тридцять чотири ямби, п’ять пірихіїв і один хорей. Така чистота не властива версифікації О.Лятуринської. Її віршові розміри класичних метрів взагалі густо іпостасовані пірихіями й аналізований вірш швидше виняток, ніж правило.

Підтверджує цю думку й метричний аналіз наступного цитованого вірша, написаного ямбом. У першій строфі канонічний ямб спостерігаємо в першому і четвертому рядках: у першому – чотиристопний, в останньому – тристопний. Другий і третій рядки строфи іпостасовані пірихіями – на першій та третій стопі другого та третій стопі третього рядків. А вже наступна строфа вірша ілюструє типову для поезій О.Лятуринської заміну стоп, у більшості випадків – пірихіями. Графічно кожен з рядків можемо зобразити по-іншому:

 —  —

   —

Таким чином, у кожному версі матимемо два колони: перший – диямб, другий – пеон ІV.

Незважаючи на героїчну пафосність, вірш “Вдаряє в грудях” звучить набагато плавніше і мелодійніше, ніж вірш спорідненої тематики, але писаний хореєм:

Мир над місцем сим!





Буду тут лежати,



 



поруч – побратим.



 

На почесні чати

 





стане тирса й кінь.





Буде звід зоріти,



 



гіркнути полинь,



 

синітимуть квіти.



 



(“Мир над місцем сим”) [4,108]

Коли порівнювати хореїчний розмір з ямбічним не ізольовано, а в тексті, то може здатися, що вони різняться тільки початком. А саме цей момент відіграє важливу роль. Коли в ямбі м’який вступ від ненаголошеного до наголошеного робить його гнучким та еластичним, то в хореї старт з ударного робить вірш рубаним, енергійним, поривчастим. Це саме стосується і типу клавзул та рими: односкладові кавзули (а відповідно ямбічні рими) роблять віршовий рядок несподівано закінченим, особливо при хореїчному та дактилічному розмірах; і навпаки, багатоскладові кавзули (або хореїчна чи дактилічна рима) створюють ефект “затягненого” верса. У випадку вірша “Вдаряє в грудях” закінчення кожного без винятку рядка супроводжується наголошенням останнього голосного, тобто клавзула односкладова, а рима відповідно окситонна, чоловіча, спосіб римування перехресний – асас. У вірші “Мир над місцем сим!” випадків окситонної рими вдвічі менше – тут вона чергується з парокситонною (аbab). Розмір вірша – тристопний хорей з акаталектичним у парних та каталектичним закінченням у непарних рядках. Таке чергування ямбічних та хореїчних рим традиційне для української версифікації, а в нашому випадку притишує обірваність рядків з односкладовими клавзулами. На інтонаційно-звукове оформлення названих вище віршів впливає (а одночасно і відрізняє їх) довжина метроряду. Незначне подовження ряду вже на одну стопу змінює звучання. І навіть у межах одного розміру можемо спостерігати найрізноманітніші ритмічні варіації.


Случайные файлы

Файл
178599.rtf
ret1.doc
609.doc
35533.rtf
147714.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.