Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір) (17879-1)

Посмотреть архив целиком

Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір)

Стандартне визначення світового господарства як сукупності національних господарств, що беруть долю в міжнародному поділі праці і зв'язаних міжнародними відношеннями, несе занадто вузьке навантаження і не враховує навіть у малій мірі роль просторові і просторової ієрархії у формуванні і функціонуванні світового господарства.

У умовах сучасної глобалізації господарської діяльності світове господарство втягує у свою орбіту практично усі види економічної діяльності, роблячи на них прямий або непрямий вплив. При динамізмі ринкових зон збуту важко провести жорстку стійку межу між фірмами, компаніями, підприємствами, що беруть долю в міжнародному обміні або замикають свою діяльність на внутрішньому ринку.

У підсумку верхні поверхи в просторовій ієрархії займають територіальні і галузеві підсистеми світового господарства - інтеграційні об'єднання, національні господарські комплекси, галузеві і міжгалузеві транснаціональні корпорації (МНК). Більш умовно до підсистем можна віднести найважливіші сфери діяльності - первинні, вторинні, третинні, четвертинні й окремі галузі і види діяльності.

До первинного, за традицією, відносять галузі сільського господарства, рибальський промисел, лісове господарство, гірновидобувна промисловість. До вторинних - усі галузі переробної промисловості. До третинних - транспорт і сферу послуг. До четвертинних - новітнї види інформаційної діяльності, що включають збір, переробку і використання інформації в управлінні, банківсько-фінансової сфері, маркетингу і консалтингових послугах і т.п. До цієї сфери тепер відносять і більшу частину НИОКР - наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок, що зумовлюють упровадження високих технологій і наукомістких виробництв в інші сфери діяльності.

Найважливішу системоутворюючу роль у світовому господарстві грають три типи просторів - географічне, економічне й інформаційне, у рамках яких функціонують підсистеми, що забезпечують саме існування світової економіки.

У географічному просторі - це сучасні види транспорту і зв'язку, без яких не може нині функціонувати жодний центр економічної діяльності. У світі налагоджена взаємодія міжнародних, національних і локальних видів залізничного, автомобільного, річкового, морського й авіаційного транспорту, трубопроводів і ЛЕП, усіх видів зв'язку. За допомогою супутників зв'язку новітніх кораблів став можливий негайний зв'язок практично будь-якого місця на земній кулі з будь-яким іншим. Вантажний і пасажирський транспорт також можуть забезпечити перевезення різних вантажів і людей практично в будь-яке місце - усі залежить тільки від порівняння витрат і результатів. Організаційні форми, що утворюють глобальну підсистему транспорту і зв'язку, - це авіакомпанії, судновласницькі фірми, залізничні компанії, системи зв'язку і т.п., чия діяльність регулюється сукупністю міжнародних угод.

У економічному просторі системоутворюючу роль грають світові фінансові інститути, серед яких ведуче місце займають Світовий Банк, Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), що нині перетвориться в Міжнародну організацію по торгівлі (ВТО), а також центральні банки США (Федеральна резервна система), Великобританії, Франції, ФРН, Японії. Саме ці організації і банки забезпечували фінансові розрахунки у світовому господарстві й стійкість основної валюти, базової для міжнародних розрахунків після скасування "золотого стандарту", - долара США, фунта стерлінгів і франка, до яких прив'язані обмежено конвертовані валюти багатьох країн Співдружності націй і Французького Союзу, а також німецької марки й ієни. З початком ХХI століття таку ж роль може успішно зіграти "євро" - єдина валюта Європейського Союзу. Особливу роль, що стабілізує, у світовій фінансовій системі грають консорціум банків Швейцарії, через її традиційну роль "усесвітнього сейфа", і найбільші страхові компанії світу типу британського "Ллойда".

Сфера послуг

Відповідно до марксистської доктрини ( у котрої третинному сектору, як нематеріальному виробництву, узагалі не були місця) сфера матеріального виробництва ділиться на чотири сектора: сільське і лісове господарство, добувна промисловість, обробляюча промисловість і вантажний транспорт (іноді включався пасажирський транспорт загального користування). Таким чином, транспорт також розглядалася яка галузь матеріального виробництва. Цим як би підкреслювалася виробнича детермінованість господарства. У сучасних умовах, коли на передній план усе більш виступають соціальні проблеми, структура господарства розглядається вже інакше. Первинний сектор - це галузі, безпосередньо зв'язані з природними ресурсами, - видобувна промисловість, сільське, лісове, рибне господарства; вторинний сектор - обробна промисловість, націлена на виготовлення кінцевого продукту; третинний сектор, або сфера послуг, - невиробнича сфера діяльності, спрямована на створення умов для функціонування господарства і життєдіяльності населення. (З цієї третинної сфери виділяють і четвертинну сферу - науку, або наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки - НИОКР).

Звідси випливає, що і транспорт, та й усю виробничу інфраструктуру можна і варто віднести до невиробничої сфери. Це перша, "систематизаційна", особливість третинного сектора. Далі треба відзначити темпи опереджаючого розвитку третинного сектора в країнах - членах Організації економічного співробітництва і розвитку (промислово розвинені країни Заходу).

І, нарешті, третя особливість - інтенсивна зміна внутрішньої покомпонентної структури третинного сектора - зростання ролі виробничих послуг, що забезпечують кардинальні зрушення в галузевий, територіальній і організаційній структурі основних виробничих галузей. Ці зміни в складі третинного сектора проявилися за останні 15-20 років. Виробничі послуги не тільки не залежать від рівня основного виробництва, але стають галузями, що саморозвиваються, що усе в більшому ступені визначають, що і як робиться. Наприклад, у Великобританії число зайнятих у сфері виробничих послуг за 1980-1995 доля виросло на 40% (на 1720 тис. чоловік), тоді як у сфері особистих послуг лише на 15% (на 600 тис. чоловік).

З середини 70-х років, товарна частина зовнішньоторговельного балансу промислово розвинених країн була збитковою, тоді як сервісна частина завжди зводилася з перевищенням прибутків над витратами (дивиться таблицю 1).

Звичайно виробничі послуги розрізняють у такий спосіб: а) у сфері споживання (ринкового попиту); б) у сфері постачання; в) виконуючу посередницьку роль (забезпечення інформаційних, телекомунікаційних, транспортних, комп'ютерних послуг, створення організаційно-підприємницького середовища). Ці властивості виробничих послуг у кінцевому рахунку забезпечують доставку виробничих товарів на принципово новому якісному рівні - більш швидко, надійно, на великі відстані, дешевше, із поліпшенням інформованості клієнтури про альтернативні джерела обслуговування.

Таблиця

Роки

Зовнішньоторговельний

баланс


Товарна частина

Сервісна частина

1970

8

2

1975

-31

5

1980

-83

19

1985

-56

17

1990

-40

18

Динаміка зовнішньоторговельного балансу промислово розвинених країн (млрд.долл)

За останні два-три десятиліття в ряді найбільш розвинених в економічному відношенні країн відбулися швидкий ріст і зміна структури третинного сектора.

Так, якщо порівняти зміни структури зайнятості економічно активного населення двох регіонів - Західної і Східної Європи, ті розрив між ними нараховує приблизно 30 років (табл.2).

Щоб зрозуміти причини величезних змін, які відбулися у структурі виробництва за останні десятиліття, треба розкрити поняття - постіндустріальний етап розвитку, на який перейшли промислово розвинені країни Заходу і так називані країни нової індустріалізації. Настання цього етапу зв'язане насамперед із зміною попиту на споживчому ринку товарів і послуг ( а не з досягненнями науково-технічного прогресу, на думку багатьох дослідників; ці досягнення дуже важливі, надають величезний ефект зворотного зв’язку на самий розвиток, але по своїй суті вторинні), переходом суспільства від задоволення потреб "першого кола" (життєзабезпечення), що має свої досить вузькі межі, до потреб "другого кола" (або - " вільного часу"), що по суті безмежні. (Цей етап, що наступив із 70 років, ще називають етапом інформаційних потреб.) З рештою решт ці зміни в потребах суспільства визначаються змінами структури витрат сімейного бюджету. По підрахунках академіка С.Шаталина, у Росії протягом усього радянського і пострадянського періоду частка витрат на харчування в сімейному бюджеті не опускалося нижче 60%, а іноді піднімалася і до 3/4, тоді як на Заході вона в останні 20 років знизилася до 20% .

Таблица

Структура зайнятості населення по секторах господарства в Західної і Східної Європі (%)

Сектори

Східна

Європа

Західна

Європа

господарства

1955 р.

1995 р.

1955 р.

1995 р.

Третинний

23

40

38

62

Промисловість і будівництво

30

43

42

30

Сільське господарство

47

17

20

8


Случайные файлы

Файл
46533.rtf
94489.rtf
2894.rtf
31886.rtf
131465.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.