Открытие Амазонки (12284-1)

Посмотреть архив целиком

Открытие Амазонки

Першовідкривачі й пірати, охоплені жадобою слави і багатства... штурмували світ амазонських вод, напівтаємничий і напівлегендарний, незайманий і священний..

Р. Морзе

Восени 1499 року від берегів Іспанії відпливла флотилія з чотирьох каравел і взяла курс на південний захід. Нею командував Вісенте Яньєс Пінсон, який брав участь у першому поході Колумба. Пізнавши смак подорожей і вже заражений бацилами честолюбства, він вирушив шукати в далеких країнах золото і коштовності.

Каравели перетнули Атлантичний океан і в січні 1500 року підійшли до східного виступу Південної Америки приблизно близько 6° південної широти. Одного разу флотилія збилася з дороги і втратила землю з поля зору. Невдовзі стався дивовижний випадок: океан, по якому пливли каравели, був повен... прісної води.

Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердились. Знайшовши один із рукавів гирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька кілометрів. По дорозі їм зустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі привітно зустріли прибульців, однак ті мали зовсім не мирні наміри: висаджувались на берег і влаштовували полювання на індіанців, їм удалося захопити в полон понад тридцять чоловік. Цей живий «товар» вони збиралися вигідно продати після повернення.

Так було покладено початок «страхітливій чумі» — рабству і работоргівлі на південноамериканському континенті.

Одного разу, немовби з метою помститись за вчинені злочини, на каравели піднялася величезної сили хвиля, яка прийшла з океану. Це була страхітлива амазонська поророка. Вона пошкодила і розкидала судна іспанців.

Приголомшені моряки довго не могли прийти до тями. Тільки-но вода спала, уцілілі каравели з'єдналися і поквапились піти з небезпечного місця.

Не знайшовши ні золота, ні коштовностей, втративши половину флотилії і частину екіпажу, Пінсон у вересні 1500 року повернувся на батьківщину. В трюмах уцілілих кораблів було трохи сандалового дерева, цукрової тростини, різних дивовиж та полонені напівживі індіанці.

Зате географічні результати подорожі дуже великі: були відкриті північно-східне узбережжя Південної Америки і гирло Амазонки. Одного разу, це було 24 червня 1542 року, мандрівники безшумно пристали до одного із селищ, маючи намір поповнити запаси провіанту. Довкола панувала тиша, та щойно люди зійшли на берег, як на них посипався град списів і стріл. Натовп індіанців навально атакував зайд і так само швидко розсіявся після залпів із мушкетів. Однак незваним гостям довелося поквапливо відступити.

Після бою іспанці розповідали, що їм довелося битися із лютими індіанцями, які спритно володіли списами і луками. Довге волосся вкривало їхні плечі і спини, а на стегнах вони мали короткі спіднички.

У щоденнику Карвахаля з'явився відповідний запис, в якому висловлювалося припущення, що іспанці потрапили в країну амазонок.

Епізод бою іспанців з «амазонками» мав свої наслідки. По-перше, Велику ріку назвали рікою Амазонок, а пізніше переінакшили в Амазонку.

Так було відкрито царицю річок Амазонку. Що ж до її витоків, то знадобилося ще два століття на те, щоб розгадати їх таємницю. Однак в Амазонки є ще немало таємниць, і немало часу і праці потрібно на те, щоб пізнати її загадковий світ. Найбільша річка світу жде нових першовідкривачів і дослідників.

Амазонка—найбільша річка на нашій планеті, її витоки—могутні гірські річки Мараньйон і Укаялі — беруть початок у Перуанських Андах. Після їх злиття Амазонка протягом кількох тисяч кілометрів тече рівниною і біля міста Белена впадає в Атлантичний океан.

На цьому довгому шляху, який простягнувся від одного краю південноамериканського материка до другого, велику річку живлять сила-силенна приток, причому 17 із них являють собою великі річки завдовжки від 1500 до 3500 кілометрів. Одні з них за водністю такі, як Дніпро, а інші—як Об чи Лена. Наймогутніші притоки—Пурус, Ріу-Негру, Мадейра, Тапажос, Шінгу, Токантінс. До недавнього часу ніхто до пуття не знав, яка довжина Амазонки і яка її водоносність. Сперечалися також, який витік Амазонки головний—Мараньйон чи Укаялі? Суперечка розв'язалась на користь першої з цих річок, бо в місці їх злиття Мараньйон несе води в кілька разів більше, ніж Укаялі.

У багатьох джерелах і досі вказується, що найдовша річка на землі —Ніл (6671). Довжина Амазонки від початку Мараньйону близько 6500 км, та коли її заміряли від витоків Укаялі, виявилося, що Амазонка довша за Ніл, це найдовша річкова система у світі—понад 7000 км.

В Амазонки найбільший басейн — близько 6,9 мільйона км2. На цій площі вільно могли б розміститися Австралія (цілий материк!) або США її займають Бразілія, Болівія, Перу, Еквадор і Колумбія.

Колиска Амазонки лежить в Андах, де переважають скелясті безлісі гори, а клімат суворий і несприятливий для людини. Мараньйон довго тече в горах паралельно до берега океану по дну глибокої гірської складки. Перетворившись на могутній потік, він починає єдиноборство з гірськими кряжами і виривається на простір із тісних обіймів Анд.

Місце прориву Мараньйону — одне з найчудовіших на всій земній кулі. Місцевість — дика й надзвичайно мальовнича; вона вже нічим не нагадує суворого і пустельного району витоків річки. Що далі тече Мараньйон на схід через Монтану (так називається тут гірсько-лісова місцевість), то жаркішим і вологішим стає клімат, буйнішою і розкішнішою рослинність, багатшим і різноманітнішим тваринний світ.

На ділянці прориву Мараньйон утворює 27 понго-скслястих каньйонів, таких вузьких, що по їх дну немає місця навіть для стежки. У кожному понго Мараньйон кипить, нуртує і шалено мчить свої води, стиснені прямовисними скелястими стінами ущелин.

Останнє і найвідоміше звуження називається Понго де Мансеріче— «Ворота папуг». Поминувши його, річка назавжди залишає Анди і виходить на безмежну рівнину Амазонії, де стає судноплавною.

Амазонія, чи Амазонська низовина,—одна з найбільших рівнин на земній кулі, царство лісів, боліт і води.

Після злиття своїх гілок, ще за кілька тисяч кілометрів до океану, Амазонка уже являє собою величезну ріку, до 2 км завширшки. Вона тече поміж високих берегів, підмиваючи і руйнуючи їх. Час від часу в різних місцях чути глухий гуркіт: це сталася терра каїда (оповзень)—з гуркотом обвалилася підмита річкою ділянка берега. Човнярі і капітани суден дуже бояться таких обвалів і тому стараються триматися далі від небезпечних ділянок берега.

Слід відзначити ще одну дивовижну рису Амазонки: у світі немає другої великої річки з такою великою кількістю кольорових вод. Вода Ріу-Негру дуже темна, а Ріо-Бранко — біла, як молоко; є потоки з жовтим, сірим, зеленуватим, червонуватим забарвленням. У річковиків є цікавий звичай: відзначати перетин лінії, яка ділить кольорові води Амазонки і Ріу-Негру, своєрідним, дуже веселим святом. У цей час на пароплавах панує гомінке пожвавлення, усі кричать, співають, танцюють, обливають одне одного водою, пустують, як діти.

У районі впадіння Ріу-Негру Амазонка стає такою величезною, що вже жодна з найбільших річок світу не може зрівнятися з нею: ширина потоку перевищує 5 км, а глибина сягає 30—50 м. Ще величніша Амазонка після впадіння Мадейри. Вона така широка тут, що коли плисти по середині річки, майже не видно берегів.

Є в Амазонки ще одна дивна властивість — вона повноводна протягом усього року і цим відрізняється від багатьох великих річок світу, що багатоводні або навесні чи влітку, коли в їх басейнах тануть сніги і льодовики, або в інші сезони року, залежно від випадання опадів.

Вивчаючи життя річки, вчені довідалися, що Амазонка має притоки, які несуть їй воду з південної і північної півкуль, і що ці річки за своїм режимом є антиподами.

Європейці, що вдерлися в XVI столітті у центральні райони басейну Амазонки, зустріли індіанські племена, які стояли на низькому ступені розвитку. Надзвичайно важкі умови життя в лісах Амазонки, найдикіших на земній кулі, постійна жорстока боротьба за існування, відірваність од районів стародавньої цивілізації — ось основні причини цієї відсталості.

За минулі віки відбулося змішання рас, і нині басейн Амазонки має досить строкате населення. Тут живуть люди усіх кольорів і відтінків шкіри, які тільки можна зустріти на Землі: білі (європейці), чорні (негри), червоношкірі (індіанці), «кольорові»—метиси, мулати, і т. д. Нащадків білих і індіанців називають метисами, нащадків білих і негрів — мулатами і т. п.

Панівне становище в житті країн амазонського басейну належить білим — нащадкам іспанських, португальських та інших «цивілізованих» колоністів. Решта жителів — аборигени-індіанці й нащадки завезених сюди рабів-негрів—безправні, пригноблені, зазнають расової дискримінації. Рабство існує й нині, але в завуальованому вигляді. Із усіх великих річок Землі природа особливо щедро нагородила басейн Амазонки. В ньому є все необхідне, щоб забезпечити життєві потреби населення майже всієї нашої планети.

Річки амазонського басейну багаті на рибу. Кажуть, Амазонка— рай для рибалок. Вчені визначили, що жодна річка в світі не має такої багатої і різноманітної фауни прісноводних риб. Тільки у водах самої Амазонки, не рахуючи приток, налічується близько 750 видів риб, більше третини того, що взагалі зустрічається на земній кулі.

До чудес Амазонки належать «співучі» риби, схожі на сомів. Туристи розповідають, що їм доводилось у надвечірні години чути «спів» цих риб, схожий на тихі дзвони.


Случайные файлы

Файл
62883.rtf
149378.rtf
124560.rtf
99131.rtf
138474.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.