Реформа пенітенціарної системи під керівництвом держдепартамента з питань виконання покарань (35936)

Посмотреть архив целиком

АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ













РЕФЕРАТ

на тему:

Реформа пенітенціарної системи під керівництвом держдепартамента з питань виконання покарань





Виконав:

студент 1 курсу групи №6

Денисов О.А.

Перевірила: к.ю.н., доцент

Подільчак О.М.


Київ 2007


Зміст


Вступ

1. Напрями реформування пенітенціарної системи

2. Основні дії з реформування кримінально-виконавчої системи

Висновок

Використані джерела


Вступ


В умовах суспільної трансформації сучасної України особливо гостро постає питання формування повноцінної правової держави європейського типу. Необхідно зазначити, що нація в цілому і її легітимні органи влади та державного управління визначилися з історичною перспективою розвитку українського суспільства. Це знайшло своє втілення в офіційно проголошеному курсі на інтеграцію до Європи та до її структур, реалізація якого передбачає приведення норм і стандартів внутрішнього життя нашого суспільства у відповідність з нормами і стандартами Європи.

Однією із важливих складових цього процесу є реформування правоохоронних органів, зокрема й кримінально-виконавчої системи нашої держави.

Певною мірою саме за станом цієї системи, ставленням суспільства до людей, які тримаються в місцях позбавлення волі, умовами їх утримання і життя світова спільнота оцінює рівень цивілізованості держави та демократії й гуманізму в ній.

Як відомо, міжнародні стандарти поводження із засудженими виникли внаслідок міждержавного співробітництва і втілюють світовий досвід виконання кримінальних покарань. До таких стандартів належать прийняті ООН Мінімальні стандартні правила поводження із в'язнями та відповідні документи Ради Європи, зокрема, Європейська конвенція з прав людини, Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Європейські в'язничні правила. Україна приєдналася до вказаних міжнародних актів і взяла на себе зобов'язання виконувати їх вимоги.

Автор спробує розкрити роль Державного Департаменту України з питань виконання покарань у реформуванні пенітенціарної системи з того моменту як цей орган вийшов із підпорядкування і став самостійним центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

  1. Напрями реформування пенітенціарної системи


Реформування пенітенціарної системи здійснювалося за трьома напрямами.

Перший – виведення пенітенціарної системи України зі складу МВС та утворення Державного департаменту з питань виконання покарань як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом й підпорядкуванням його безпосередньо Кабінету Міністрів України.

Другий – законодавче забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи, прийняття нових Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України та Закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу».

Третій – приведення умов тримання засуджених і ув'язнених у відповідність з вимогами законодавства України та європейських норм і стандартів.

Згідно із зобов'язаннями України при вступі до Ради Європи і відповідно до Висновку її Парламентської асамблеї ( N190 за 1995 рік) було визначено, що до кінця 1998 року пенітенціарну систему України слід вивести з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ.

З набуттям Україною членства у Раді Європи експерти Комісії Європейських співтовариств і Ради Європи у галузі реформи місцевого самоврядування та правоохоронної системи України провели у 1996 році вивчення чинного законодавства та інших нормативних актів України, що регламентують виконання покарань та практику їх застосування. Крім того, було перевірено 22 установи кримінально-виконавчої системи у восьми областях України. За результатами цієї роботи Рада Європи у 1997 році оприлюднила доповідь «Оцінка в'язничної системи України» з визначенням рекомендацій щодо подальшого реформування системи виконання покарань, у тому числі створення пенітенціарної служби як автономної соціальної організації.

На виконання цих рекомендацій у реформування пенітенціарної системи України були внесені відповідні корективи, що мали на меті удосконалення законодавства у цій сфері та скасування смертної кари, створення демілітаризованої організаційної структури, зменшення чисельності осіб, які тримаються в місцях позбавлення волі, та виконання попереднього ув'язнення лише пенітенціарною системою, поліпшення матеріально-побутових умов тримання, харчування та медичного обслуговування засуджених і ув'язнених, удосконалення процедури розміщення, соціально-психологічної роботи із засудженими, забезпечення засуджених працею.

На виконання висновку експертів Ради Європи стосовно створення пенітенціарної служби як автономної соціальної організації на базі Головного управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України створений Державний департамент України з питань виконання покарань.

Таким чином, головне зобов'язання перед Радою Європи щодо демілітаризації пенітенціарної системи України та виведення її з підпорядкування силовому відомству нашою державою було виконане.

Проведена реорганізація спростила систему управління кримінально-виконавчою системою, яка стала гнучкішою, оперативнішою, дієвішою за рахунок концентрації усіх сил та засобів в одному відомстві, виключила виконання невластивих їй функцій та втручання у справи посадових осіб, які безпосередньо не відповідають за діяльність кримінально-виконавчої системи.

Таким, чином останнім етапом реформування пенітенціарної системи України залишається приведення її законодавчих основ до міжнародних вимог.


2. Основні дії з реформування кримінально-виконавчої системи


Нові внутрішні соціально-політичні умови, що склалися після виборів Президента України 2004 року, підвищена увага й прихильність міжнародної спільноти до України вимагають невідкладних дій щодо реального реформування кримінально-виконавчої системи нашої держави.

У зв'язку з цим постає питання, як повинна діяти в цих умовах влада України: йти шляхом реального реформування, спираючись на міжнародний досвід та науково обгрунтовану національну концепцію, чи вкотре імітувати радикальну реформу через поквапливу ліквідацію усталених державних структур. На сьогоднішній день є дві точки зору на можливий юридичний статус Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Так, 12 лютого 2005 року Кабінет Міністрів України, розглядаючи на своєму засідання питання про засади реформування системи центральних органів виконавчої влади, відніс до переліку органів, що ліквідуються, і Державний департамент з питань виконання покарань з покладенням його функцій на Міністерство юстиції України, керівники якого підтримують таке рішення, посилаючись на те, що Україна взяла на себе зобов'язання перед Радою Європи передати Мін'юсту відповідальність за управління пенітенціарною системою. На їх думку, підпорядкування цієї системи Мін'юсту дасть змогу підвищити рівень виконання покарань і виключить негативний вплив на цей процес.

Цілком очевидно, що аргументи Мін'юсту непереконливі. Така позиція відомства з 1996 року, проте досі ми не знаємо ні ідеології, ні стратегії реформування пенітенціарної системи у його складі. На мою думку, вимоги Ради Європи зводяться не до підпорядкування пенітенціарної системи Мін'юсту, а до створення пенітенціарної служби як автономної соціальної організації та забезпечення її функціонування відповідно до міжнародних стандартів.

Керівники пенітенціарної системи нашої держави стверджують, що функціонування департаменту як самостійного, автономного й безпосередньо підпорядкованого Кабінету Міністрів України дозволило в найкоротші терміни значно підвищити керованість системи, звільнити її від невластивих функцій, запровадити нові форми і методи роботи із засудженими, напрацювати мінімально необхідну правову базу та позбавитись впливу інших силових структур. Підтверджують такі висновки експерти Ради Європи та Європейського комітету проти тортур.

Але й не можна не враховувати, що статус департаменту як самостійного органу виконавчої влади дозволив налагодити ефективну співпрацю з Радою Європи, започатковані та реалізуються відповідні проекти: «Штатний розклад та організаційна структура», «Комплектування та підготовка кадрів», «Розміщення та класифікація в'язнів», «Поводження з ув'язненими, засудженими до тривалих строків покарання», «Партнерство тюрем». Експерти Ради Європи розглядають перебіг реформування кримінально-виконавчої системи України, оцінюють зроблене, визначають заходи поглиблення.

Укладено договори про співробітництво зі Швейцарською Конфедерацією, Швецією, Англією та Нідерландами, стосовно удосконалення виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Плідна співпраця кримінально-виконавчої системи України з європейськими державами дала змогу по-новому оцінити систему права у галузі виконання кримінальних покарань, дотримання прав людини, проводити імплементацію європейських норм і стандартів утримання та поводження з ув'язненими.

Взагалі, рішення про створення департаменту як центрального органу виконавчої влади базувалось на таких аргументах:

- система виконання покарань, враховуючи специфіку і різносторонність її діяльності, має бути самостійною, відокремленою від інших органів;


Случайные файлы

Файл
16536.rtf
176825.rtf
169629.rtf
59166.rtf
80366.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.