Конституційне право (35859)

Посмотреть архив целиком
















Реферат з правознавства

На тему: «Конституційне право»


Студентки групи у -61

Кременчуцького педучилища

Ім.А.С.Макаренка

Самігуліної Юлії Олександрівни






Конституційне право – провідна галузь права України



У системі національного права України провідною галуззю є конституційне право України. Цій галузі притаманні риси, характерні для всієї системи права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.

Галуззі конституційного права специфічні якісні ознаки, які відрізняють її від інших підрозділів національного права України. Найбільш повно ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення й роль конституційного права, принципи конституційного регулювання, завдання і функції конституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідальності.

Це – кваліфікаційні ознаки галузі конституційного права, які в сукупності дають змогу виділити дану галузь права як таку, відокремити її від інших підрозділів системи права. Провідна роль конституційного права зумовлюється об’єктивними факторами, які визначаються характером предмета його регулювання. Конституційне право регулює суть політичних відносин, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя в Україні, що виступає у двох основних формах – безпосередньої та представницької демократії.

Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється На ці всі питання відповідь дає найважливіший закон українського суспільства – Конституція України.

Узагальнюючи можна сказати що конституційне право - це провідна галузь права України, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади і місцевого самоврядування.

В предмет конституційного права входять 4 групи суспільних відносин:

  1. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітету народу.

Суверенітет — виключне право здійснювати верховну владу у певній державі незалежно від будь-кого .

Виявляється в праві державі самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.

Існують три види суверенітету:

  1. державний;

2. народний;

3. національний.

Існує повний, формальний і частково обмежений суверенітет. Формальний суверенітет юридично і політично проголошений, а фактично, в силу поширення на нього впливу інших держав, які диктують свою волю, не здійснюється.

Частково обмежений суверенітет може бути добровільним і примусовим. Змушене обмеження може мати місце щодо переможених у війні держав з боку держави-переможниці. Добровільне обмеження суверенітету може допускатися самою державою за взаємною згодою з іншими державами заради досягнення певних цілей. Поряд із суверенітетом держави існує суверенітет народу і нації. Перший означає верховенство народу у вирішенні корінних питань організації свого життя. Другий визначає повновладдя нації, її можливість і придатність визначати характер свого життя, здійснювати своє право на самовизначення аж до відокремлення і утворення самостійної держави.

Джерелом і носієм суверенних прав — сувереном — може бути абсолютний монарх чи диктатор (наприклад, за абсолютизму), а в демократичних країнах — народ (так званий, народний Суверенітет).

2. Відносини, які опосередковують будівництво (будову), устрій держави як організації влади народу і для народу.

Влада – необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому, в тому числі за рахунок авторитарних методів, які передбачають можливість нав’язування волі суб’єкта влади, застосування в разі потреби примусу.

3. Відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави.

Головними з них є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є механізм противаг, взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженості.

Такі засади забезпечують стабільність і належну цілеспрямованість функціонування держави, її соціальний характер.

4. Відносини, що визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою. Це:

а) відносини громадянства, під якими, звичайно, розуміють постійний правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов’язки;

б) відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;

в) відносини гарантій реалізації прав і свобод;

г) відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки.






Поняття системи конституційного права


Конституційне право-елемент правової системи України. У свою чергу, воно є складною системою, що формується з багатьох частин і елементів, що взаємодіють між собою. Це складна, структурована, динамічна система, з притаманними їй законами, принципами побудови та функціонування. У загальному вигляді її можна уявити як своєрідне утворення, що складається з трьох відносно самостійних, але надзвичайно тісно взаємозв’язаних елементів: принципів конституційного права, його інститутів і норм.

Принципи конституційного права — це фундаментальні засади, в яких втілюється сутність і політико-правове призначення галузі та її основного джерела Конституції України. Це своєрідний каркас, який складає основу конституційного права, об'єднує його в єдине ціле, визначає його характер і динамічну спрямованість.

Принципи конституційного права поділяються на дві групи:

1.Загальні принципи

2. Спеціальні принципи

У загальних принципах втілюються основні ідеї Конституції України, її призначення і соціальна роль. Ці принципи декларуються безпосередньо в Конституції України. Серед них — державний суверенітет, розподіл влад, непорушність прав та свобод людини і громадянина тощо.

Спеціальні принципи наповнюють реальним змістом конкретні конституційно-правові відносини. Вони мають чітко окреслену юридичну природу і знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності Держави та її органів. Конституційне право України в цілому збудоване з врахуванням досвіду демократичних держав, тому розташування його інститутів має принципово новий вигляд:

1) основи конституційного ладу України;

2) права, свободи й обов'язки людини і громадянина;

3) форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми та ін.;

4) законодавча влада;

5) Президент України;

6) виконавча влада;

7) судова влада;

8) територіальний устрій;

9) місцеве самоврядування.

Така й система Конституції України — основного джерела конституційного права України. Конституційне право як елемент національної системи права, має внутрішню системну, структурно-функціональну природу. Як і будь-яка галузь права конституційне право є системою правових норм, які регулюють однорідні специфічні види суспільних відносин.

На систему конституційного права поширюються закони, характерні для подібних систем. Серед них найважливіші такі:

взаємозв'язаність, логічна взаємоузгодженість і субординація елементів системи;

багатоелементність, структурованість системи, якщо під структурою розуміти спосіб зв'язку елементів в єдине ціле;

наявність системоутворюючих факторів;

зв'язок із зовнішнім середовищем, що дає змогу вдосконалити систему, наповнити її реальним змістом, забезпечити прогресивний поступ такої системи;

ускладнення системи в міру її розвитку, збагачення змісту її елементів, розширення функціональних зв'язків між ними;

наявність головного центру системи, який інтегрує, єднає всі її ланки, визначає принципи та закономірності її побудови;

достатня автономність функціонування "низових" елементів системи, які не можуть бути занадто пригнічені авторитарним впливом елементів більш високого порядку.





Інститути конституційного права


Конституційно-правовий інститут – це відокремлена,функціонуюча внутрішня система взаєпов’язаних правових норм. Це головний підрозділ конституційного права, який поєднує в собі багато різних правових відносин. Всі інститути розташовані в певному порядку. Загальне уявлення про систему інститутів дає зміст Конституції. Відкриваючи її, ми зможемо побачити такі розділи як: інститут загальних засад конституційного ладу, інститут народовладдя, інститут прав і свобод людини, інститути виконавчої, судової і законодавчої влади,інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування, інститут, що визначає порядок змін і доповнень в Конституції.

Але є ще одна класифікація інститутів конституційного права:

  1. Інститут конституційного оформлення народовладдя в який входять:

  • Конституційний лад

  • Конституційні закони

  • Юридична конституція

  • Конституційна законність

  • Конституційні звичаї і традиції

  1. Інститут правового статусу людини і громадянина:

  • Громадянство

  • Основні права і свободи людини і громадянина

  • Гарантій цих основних прав і свобод

  1. Інститут державного будівництва:

  • Форма держави

  • Територіальна організація держави

  • Механізм держави






Конституційно-правові норми


Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права.


Случайные файлы

Файл
125196.rtf
138424.rtf
76768-1.rtf
Referat na zakaz.doc
8757-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.