Аналіз Бюджетного Кодексу України (35531)

Посмотреть архив целиком













РЕФЕРАТ

«Аналіз Бюджетного кодексу України»




Вступ


Бюджетним кодексом України регулюються суспільні відносини щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, складання, розгляду і схвалення звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Ці відносини є різновидом публічних і виникають у процесі здійснення влади держави та місцевого самоврядування для фінансового забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування. В цих відносинах виявляється воля держави, яку втілюють Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України, щодо централізованого фонду коштів, власником якого є держава.

Централізованим фондом коштів, необхідним для фінансового забезпечення функціонування місцевого самоврядування, є місцевий бюджет. Держава розподіляє бюджетні асигнування, необхідні для фінансування повноважень, пов'язаних з її функціонуванням, встановлює мінімальні державні соціальні стандарти на всій території України, мінімальну бюджетну забезпеченість, розміри державного або муніципального боргу (конкретні розміри встановлюються місцевими органами), основи фінансового контролю на всіх стадіях бюджетного процесу.

Уся складна система бюджетних відносин існує тільки у формі правовідносин.

Відносини, які виникають у процесі бюджетної діяльності, об'єктивно потребують злагодженого механізму правового регулювання. У механізм правового регулювання включаються норми Конституції України, Бюджетного кодексу України, щорічні Закони про Державний бюджет України, нормативно-правові акти Міністерства фінансів України та Державного казначейства України.

Чільне місце в механізмі правового регулювання бюджетних відносин як виду фінансових посідає Бюджетний кодекс України – вперше кодифікований в Україні акт, введений в дію з 1 січня 2002 р. В ньому вміщені як загальні норми, що регламентують правила формування, затвердження і виконання державного і місцевих бюджетів, так і спеціальні, що стосуються окремих ланок бюджетної системи.

Десять років тому був зроблений перший революційний крок у процесі формування бюджетів державного і місцевого значення, а саме ухвалений перший в історії України Бюджетний кодекс. (21 червня 2001 р.) Суттєвим досягненням цього документу, було визначення чітких «правил гри» у формуванні місцевих бюджетів.

8 липня 2010 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» фактично – нову редакцію документа, яка набирає чинності 01.01.2011 р. (положення пункту 2 частини другої статті 60 та пунктів 3 і 5 частини другої статті 61 набирають чинності з 1 січня 2013 року).

Нова редакція кодексу уточнює і розвиває формулювання, доповнює документ положеннями про державні та місцеві запозичення та державні і місцеві гарантії. Законодавець вносить деякі зміни в розподіл джерел наповнення державного і місцевих бюджетів (на користь бюджетів місцевого самоврядування), перекладає виконання частини зобов’язань держави на органи місцевого самоврядування, проте – без належної фінансової компенсації їхніх додаткових витрат.

Регулювання практично всього бюджетного процесу нормами одного кодифікованого акта, з одного боку, полегшує підготовку бюджету та закону або рішення органу місцевого самоврядування про бюджет і виконання бюджетів усіх рівнів, з другого – новизна норм бюджетного кодексу та їх унікальність утруднюють застосування їх на практиці.

Дана робота містить порівняльний аналіз 16 глав бюджетного кодексу, норми яких регулюють бюджетні відносини на місцевому рівні. Зокрема в даному аналізі було зосереджено увагу у процесах створення бюджетів та регламентацію бюджетних відносин та державному та місцевому рівні. Значну частину даного документу складає розгляд процесу складання, розгляду, звітності місцевих бюджетів та розмежування видатків між бюджетами.

Особливу увагу приділено новаціям, що стосуються складання, виконання та контролю за цими процесами на рівні бюджету міста.

Порівняльний аналіз чинної та нової редакції Бюджетного кодексу України дає змогу продемонструвати зміни які відбулися у бюджетному законодавстві, та зробити об’єктивні висновки позитивних аспектів реформування бюджетної системи України. В даному випадку порівняльний аналіз є найбільш ефективним інструментом дослідження даного питання.

Аналіз до Бюджетного кодексу є складною справою, оскільки до Бюджетного кодексу вноситься доволі багато змін поточним законодавством. Щорічні закони про державний бюджет призупиняють дію окремих статей Бюджетного кодексу України, що впливає на регулювання бюджетних відносин, оскільки ці статті потребують корегування і деталізації.

Тому завданням даної роботи є надання комплексного тлумачення норм Бюджетного кодексу, роз'яснення найбільш важливих положень у поєднанні з підзаконними актами Кабінету Міністрів України, Міністерством фінансів України, які були прийняті з метою його розвитку, зробити спробу усунути можливі колізії з іншими нормативними актами, здійснити комплексний науково-теоретичний та практичний аналіз його положень.


  1. Бюджетна система України та її принципи


Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України). Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети міського самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах) та їх об’єднань, що створюються згідно з законом (Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу).

У статті 6 Бюджетного кодексу України змін не відбулося, проте вона була доповнена частиною 7. Показники бюджетів об’єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, включаються до відповідних зведених бюджетів.

Загалом принципи бюджетної системи залишилися й тими ж: (Стаття 7)

  1. Принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

  2. Принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;

  3. Принцип самостійності  Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

  4. Принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

  5. Принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

  6. Принцип ефективності та результативності (у новій редакції бюджетного кодексу України «Принцип ефективності» був замінений більш розширеним терміном «Принцип ефективності та результативності»)  при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі – гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

  7. Принцип субсидіарності  розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

  8. Принцип цільового використання бюджетних коштів  бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

  9. Принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

  10. Принцип публічності та прозорості (нова редакція Бюджетного кодексу дає чітке визначення принципу публічності та прозорості. У попередній редакції тлумачення цього принципу було відображене наступним чином – «Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами»)  інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.


Случайные файлы

Файл
178776.rtf
17210.rtf
47825.rtf
HISTORY.doc
18129.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.