Теоретико-методичні засади удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості України (34092)

Посмотреть архив целиком

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ



Кретова Аліна Вікторівна


УДК 351.82:331.526



ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯМ НЕЗАЙНЯТИХ ГРОМАДЯН У ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ


Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління








ДОНЕЦЬК – 2008


Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).


Науковий керівник

  • кандидат технічних наук, доцент Жадан Олександр Володимирович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), професор кафедри менеджменту у виробничій сфері.

Офіційні опоненти:

  • доктор наук з державного управління, професор Дєгтяр Андрій Олегович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків), завідувач кафедри економічної теорії та фінансів;

  • кандидат наук з державного управління Костровець Лариса Борисівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри менеджменту у невиробничій сфері.


Захист дисертації відбудеться 18 червня 2008 року о 14.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, к. 201.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 16 травня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Ринкова трансформація соціально-економічних процесів в Україні загострила проблему зайнятості, яка, як відомо, має економічний та соціальний характер.

Спрямованість на побудову соціально орієнтованої економіки потребує цілеспрямованого впливу держави на найважливіші характеристики зайнятості з метою вирішення проблеми економічної ефективності та соціальної справедливості та гарантії рівних можливостей доступу до робочих місць. Звідси випливає, що управління зайнятістю, крім суто економічних питань, має враховувати і соціальні аспекти.

Однак сучасний стан керованості процесів на ринку праці та зайнятості, недоліки у працевлаштуванні незайнятих громадян у державній службі зайнятості, збереження таких негативних тенденцій, як високий рівень неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції, свідчать про те, що в Україні ще не існує ефективного механізму державного управління зайнятістю. Тому актуальність даної проблеми не викликає сумніву і зумовила вибір теми дисертації, її мету і завдання.

Проблеми зайнятості населення завжди були в центрі уваги української науки, сучасних учених-економістів і управлінців. Вагомий внесок у розвиток управлінської науки про зайнятість, трудовий потенціал, ринок праці зробили Д.П. Богиня, В.В. Дорофієнко, А.О. Дєгтяр, Л.Б. Костровець, Е.М. Лібанова, О.Ф. Новікова, І.Л. Петрова, В.М. Петюх та інші. Тривають дослідження стосовно підвищення ефективності політики зайнятості, удосконалення механізмів державного управління зайнятістю.

Зазначаючи їх вагомий внесок у розвиток управлінської науки, слід зауважити, що форми і методи вирішення проблеми зайнятості на різних етапах суспільного розвитку значно відрізняються між собою. Тому вдосконалення механізму управління зайнятістю потребує сьогодні виконання певної послідовності дій щодо синтезу механізму, його аналізу і визначення недоліків у функціонуванні, розробки відповідних рекомендацій з поліпшення дії механізму управління.

Сьогодні механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості, як і будь-який інший механізм державного управління, має здійснювати цілеспрямований управлінський вплив з боку держави через підвищення ефективності діяльності державної служби зайнятості щодо надання послуг з працевлаштування незайнятим громадянам, а також поліпшення роботи щодо взаємодії з роботодавцями. Розробка відповідних рекомендацій щодо удосконалення такого механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості і визначила предмет дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України. За участю здобувача були виконані дослідження за темою „Дослідження та оцінка виробничого потенціалу підприємств регіону” (номер державної реєстрації 0101U002856). У межах цієї теми автором досліджувалася роль державної служби зайнятості у реалізації державної політики зайнятості населення з метою визначення недоліків діючого механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян і розробки відповідних рекомендацій щодо його вдосконалення.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних та методичних засад удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості України в контексті завдань активної державної політики зайнятості. Відповідно до цієї мети в роботі поставлено і вирішено такі завдання:

здійснено системний аналіз сутності зайнятості, класифікації форм та видів, а також факторів, які її визначають, з метою визначення категорії „зайнятість” в умовах ринкової економіки як об’єкта державного управління;

обґрунтовано напрямки державного управління зайнятістю в контексті визначеної категорії „зайнятість”;

проведено оцінку стану та тенденцій розвитку механізму регулювання ринку праці на засадах його структурування з метою розробки основних показників цього розвитку;

проаналізовано роль державної служби зайнятості в реалізації державної політики зайнятості населення та сформульовано пропозиції щодо напрямків удосконалення механізму управління працевлаштуванням;

визначено та обґрунтовано напрямки удосконалення державної політики зайнятості на державному та регіональному рівнях;

встановлено особливості побудови організації управління працевлаштуванням у центрах зайнятості на основі аналізу законодавчо-нормативної бази;

запропоновано порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості;

визначено передумови для успішної побудови національної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій, яка забезпечить більшу частину приросту зайнятості.

Об’єктом дослідження є процеси державного управління зайнятістю населення в Україні та її регіонах.

Предметом дослідження є комплекс заходів, засобів і прийомів щодо вдосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості України.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем управління соціально-економічними процесами в державі, удосконалення механізмів управління зайнятістю в умовах трансформації соціально-економічних процесів і зміни парадигми використання інструментів державного впливу на сферу зайнятості та ринок праці у країні. У дисертації використано законодавчі акти щодо політики зайнятості населення, конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці та інші.

У роботі застосовано загальнонаукові методи: аналізу і синтезу – при дослідженні теоретичних основ формування зайнятості населення, визначенні ролі держави в управлінні зайнятістю та вивченні досвіду зарубіжних країн у сфері зайнятості; принципи системного підходу – при визначенні категорії „зайнятість” як об’єкта державного управління, а також при проведенні аналізу ролі державної служби зайнятості в реалізації державної політики зайнятості населення; структурно-функціональний підхід, теоретичного узагальнення та порівняння, статистичний і графічний – при аналізі та оцінці ефективності функціонування механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості; також використано методи дедукції та індукції при визначенні та обґрунтуванні основних напрямків удосконалення державної політики зайнятості на державному та регіональному рівнях, встановленні передумов побудови національної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформаційною базою дисертації є праці вітчизняних та зарубіж­них учених з проблем зайнятості населення та використання трудового потенціалу, статистич­ні дані Державного комітету статистики України, Донецького обласного управління статистики, звітна документація Донецького обласного Центру зайнятості населення, інші літературні джерела та результати особистих досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, одержані автором, полягають у розробці теоретико-методичних засад удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості України в контексті завдань активної державної політики зайнятості. Основні положення, які визначають наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

визначено категорію „зайнятість” як об’єкт державного управління, який знаходить відображення у поєднанні двох сторін: соціальної, що визначає соціальний стан людей, та економічної – купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва, і має складну багаторівневу структуру. Об’єкту притаманна властивість мінливості, обумовлена часом, простором, впливом зовнішніх та внутрішніх процесів, а також активною реакцією на управлінський вплив;

удосконалено:

основні показники стану та тенденцій розвитку ринку праці на основі побудови наукового передбачення, яке полягає у розрахунку майбутньої чисельності економічно активного населення;

принципи побудови організації управління працевлаштуванням незайнятих громадян у центрах зайнятості на основі відкритості – здатності швидко та адекватно реагувати на зміни соціально-економічних, організаційно-технічних (зовнішніх і внутрішніх) умов діяльності, готовності до вдосконалення, а також законності – відповідальності кожного органу управління за виконання регламентованих функцій;

дістали подальшого розвитку:

напрямки державного управління зайнятістю в контексті визначеної категорії „зайнятість”, які передбачають здійснення управляючого впливу у трьох основних підсистемах: проведення економічної політики в інтересах зайнятості; активне сприяння працевлаштуванню; активізація власних зусиль безробітних;

послідовність дослідження механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості на основі структурно-функціонального підходу, що дало змогу визначити його як сукупність законодавчо-правових, економічних і адміністративно-організаційних методів впливу на фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об’єкта;

напрямки удосконалення державної політики зайнятості на державному та регіональному рівнях, такі як: удосконалення трудового законодавства; збалансування зайнятості; розвиток системи соціального партнерства; розвиток підприємництва; сприяння зростанню рівня реальних доходів населення;

порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян, згідно з яким встановлення критеріїв оцінювання процесу та результатів відбувається з урахуванням впливу змісту інформаційних потоків, що надходять із зовнішнього середовища;

рекомендації щодо створення передумов для успішної побудови національної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій, яка забезпечить більшу частину чистого приросту зайнятості.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути покладені в основу побудови організації управління працевлаштуванням у центрі зайнятості.

Практичне значення одержаних результатів полягає також у можливості запровадження нових прогресивних підходів до процесу вдосконалення і функціонування механізму регіонального управління у сфері зайнятості населення в Україні та Донецькому регіоні (довідка Ясинуватського міського центру зайнятості № 42 від 10.01.2008 р.).

Теоретико-методичні та прикладні розробки здобувача можуть бути застосовані при опрацюванні стратегії соціально-економічного розвитку, вдосконаленні регіональних програм зайнятості населення, управлінні трудовими ресурсами та прогнозуванні розвитку і розміщення продуктивних сил.

Результати дисертаційної роботи з проблем працевлаштування незайнятих громадян центром зайнятості використано Головним управлінням економіки Донецької обласної держадміністрації при розробці „Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 2008 рік” (довідка № 128-01/08-11 від 10.01.2008 р.).

Окремі положення, методичні розробки використовуються, а деякі будуть використовуватися в навчальному процесі при викладанні дисципліни „Управління трудовими ресурсами” в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (довідка № 01-12/102 від 06.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення роботи розроблено здобувачем самостійно. Вони одержані особисто автором і є його внеском у розвиток науки державного управління. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті положення, які належать особисто здобувачу. Зміст конкретного особистого внеску в такі праці наведено у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати дослідження, а також загальні результати дослідження подано у вигляді доповідей і повідомлень на 8 науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету управління за підсумками науково-дослідної роботи (2005-2007 рр., м. Донецьк), І Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції „Актуальні проблеми сучасної науки” (2005 р., м. Київ); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (2006 р., м. Тернопіль); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика – ‘2006” (2006 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів” (2006 р., м. Запоріжжя); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Інноваційна модель розвитку промислового регіону: проекти, управління, результати” (2007 р., м. Донецьк).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 10 наукових працях (5 у фахових виданнях), з них 5 у збірниках наукових праць та 5 у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,5 д.а., з них особисто автору належить 2,3 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки комп’ютерного тексту, у тому числі 21 рисунок на 21 сторінці, 6 таблиць на 6 сторінках, список використаних джерел із 190 найменувань на 19 сторінках, 2 додатки на 5 сторінках.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ


Розділ 1. Теоретичні засади визначення ролі держави у забезпеченні зайнятості населення. Встановлено, що спрямованість України на побудову соціально орієнтованої економіки потребує цілеспрямованого впливу держави на найважливіші характеристики зайнятості з метою вирішення проблеми економічної ефективності та соціальної справедливості та гарантії рівних можливостей доступу до робочих місць. Звідси випливає, що управління зайнятістю, крім суто економічних питань, має враховувати і соціальні сторони.

Визначено, що умовою забезпечення зайнятості населення виступає взаємодія двох складових системи управління зайнятістю – об’єктивної та суб’єктивної.

До об’єктивної підсистеми входять принципи та методи державного управління зайнятістю, призначення яких полягає у забезпеченні громадянам рівних прав на вибір виду діяльності та спеціальності, на професійну підготовку та вільний вибір географічного місця прикладення праці; забезпеченні високого та стабільного рівня зайнятості, сприянні вдосконаленню її структури, оптимальному функціонуванню ринку праці; гарантуванні захисту суб’єктів на ринку праці з посиленою увагою до захисту безробітних.

Суб’єктивна підсистема управління зайнятістю складається із внутрішніх характеристик населення, що є рушійною силою його соціально-економічної поведінки на ринку праці. У першу чергу, йдеться про трудовий потенціал громадян, тобто сукупність наявних ресурсів, можливостей та якостей, що безперервно формуються у процесі життя людини та визначають межі її участі у трудовій діяльності.

Результати аналізу свідчать, що на сучасному етапі розвитку економіки України спостерігаються в цілому позитивні тенденції забезпечення зайнятості. Однак для формування ефективного управління зайнятістю населення потрібно вирішити суперечності законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального характеру засобом „збудження” органів державного управління зайнятістю в їх єдності з громадськістю та реалізації активної політики зайнятості.

Визначено, що об’єктом управління зайнятістю виступають відносини зайнятості, які складаються з приводу трудового потенціалу між його носієм-індивідом та суспільством. Суб’єктом управління у даному випадку є держава, а саме органи державної влади та управління, які здійснюють заходи, спрямовані на забезпечення співпадіння бажань індивіда реалізувати власний трудовий потенціал в конкретній сфері трудової діяльності з наявністю реальних умов для їх здійснення та потреб суспільства. У зв’язку з цим визначено категорію „зайнятість” як об’єкт державного управління, який знаходить відображення у поєднанні двох сторін: соціальної, що визначає соціальний стан людей, та економічної – купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва, і має складну багаторівневу структуру. Об’єкту притаманна властивість мінливості, обумовлена часом, простором, впливом зовнішніх та внутрішніх процесів, а також активною реакцією на управлінський вплив.

Це визначення, сформульоване на основі методу системного аналізу, включає всі параметри відносин зайнятості в умовах ринкової економіки, а саме: вказує на соціальну та економічну сторони відносин зайнятості; підкреслює ринковий характер відносин зайнятості; виявляє головну метаморфозу постіндустріальної епохи – із засобу для задоволення потреби праця сама перетворюється на потребу.

Обґрунтовано, що в умовах стабілізації економіки та її зростання найбільш перспективним напрямком дій держави у сфері зайнятості вважається перехід від політики стримування безробіття до державної політики сприяння зайнятості. Доведено, що, ґрунтуючись на основних принципах державної політики зайнятості, державне управління зайнятістю населення передбачає здійснення управляючого впливу у трьох основних підсистемах: проведення економічної політики в інтересах зайнятості – передбачає розробку і реалізацію економічної політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць; активне сприяння працевлаштуванню – здійснення комплексу заходів сприяння громадянам, які шукають роботу (у тому числі тим, хто працює), у швидкому підборі підходящої роботи; активізація власних зусиль безробітних – реалізується переважно органами державної служби зайнятості і полягає у використанні активних методів впливу (організація перенавчання, громадських робіт, надання допомоги з організації самозайнятості).

Розділ 2. Методологічні і методичні засади дослідження механізму державного управління працевлаштуванням незайнятих громадян. Здійснено оцінку стану та тенденцій розвитку механізму регулювання ринку праці на засадах його структурування за ознаками географічного та економічного простору, кон’юнктурною та сегментаційною ознаками. У результаті вдосконалено основні показники стану та тенденцій розвитку ринку праці на основі побудови наукового передбачення, яке полягає у розрахунку майбутньої чисельності економічно активного населення.

Проаналізовано роль державної служби зайнятості у реалізації державної політики зайнятості населення, що дозволило встановити пріоритетність послуг центрів зайнятості (первинних ланок державної служби зайнятості), пов’язаних із пошуком і підбором роботи, а також із працевлаштуванням, перед іншими видами послуг.

Удосконалення механізму управління потребує виконання певної послідовності дій щодо синтезу механізму, його аналізу і визначення недоліків, розробки рекомендацій з поліпшення функціонування механізму управління. Визначено, що структурно-функціональний підхід до розуміння сутності та змісту механізму управління є найбільш прийнятним для розгляду механізму державного управління як об’єкта удосконалення (рис. 1).


Мета дослідженняУдосконалення механізму управлінняЕтап 1. Синтез механізму управління Етап 2. Аналіз та оцінка ефективності механізму управлінняЕтап 3. Визначення та дослідження недоліків механізму управління Етап 4. Розробка напрям-ків удосконалення меха-нізму управлінняВстановлення призначення та основних елементів механізму управління, комплексу внутрішніх зв’язків між ними. Визначення функцій механізму управління.Визначення методів управління, за допомогою яких суб’єкт управління впливає на об’єкт для досягнення мети.Аналіз та оцінка ефективності взаємодії структурних елементів механізму управління.Аналіз та оцінка ефективності процесу функціонування механізму управління.Аналіз та оцінка ефективності результатів функціонування механізму управління.Встановлення структурних і функціональних недоліків механізму управління.Дослідження причин виникнення недоліків та факторів, що впливають на ефективність механізму управління. Встановлення методів впливу на фактори управління.Виявлення сукупності необхідних ресурсів управління. Встановлення критеріїв ефективності процесу та результатів функціонування удосконаленого механізму управління.Рис. 1. Послідовність дослідження механізму управління з метою його

удосконалення на основі структурно-функціонального підходу


Через адекватний опис сутності єдності структурної та функціональної сторін механізму управління можливо обґрунтувати особливості окремих форм виявлення цієї сутності на різних рівнях управління, в його конкретних підсистемах, ланках і на цій основі запропонувати практичні заходи щодо вдосконалення механізму управління кожного окремого суб’єкта державного управління.

У контексті даних методологічних підходів визначено, що механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості є сукупністю законодавчо-правових, економічних і адміністративно-організаційних методів впливу на фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об’єкта. Функціонування механізму управління працевлаштуванням забезпечується за допомогою законодавчо-правових методів впливу на базі Конституції України, Закону України „Про зайнятість населення”, Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Положення про державну службу зайнятості. До економічних методів впливу належать методи економічного стимулювання працевлаштування, а саме: бронювання робочих місць, податкові пільги роботодавцям при працевлаштуванні окремих категорій громадян, надання одноразової матеріальної допомоги при організації безробітним підприємницької діяльності тощо. Адміністративно-організаційні методи управління полягають у: створенні раціональної організаційної структури управління працевлаштуванням; нормативному і методичному забезпеченні функціонування державних центрів зайнятості шляхом упровадження відповідних методичних рекомендацій, інструкцій тощо; забезпеченні органів управління працевлаштуванням і клієнтів державної служби зайнятості своєчасною і достовірною інформацією про стан ринку праці, вільні робочі місця та відомості про претендентів за допомогою Єдиної інформаційно-аналітичної системи.

Визначено принципи та вимоги до організації управління працевлаштуванням незайнятого населення в державній службі зайнятості, такі як: відповідність діяльності управлінських підрозділів цілям, функціям, принципам, методам управління; достатній мінімум ланок управлінської ієрархії, що виключає дублювання функцій; якомога коротша тривалість проходження інформації, рішень та розпоряджень від суб’єкта до об’єкта управління та узгодження взаємодії „по горизонталі” між різноманітними підрозділами організаційної структури; відносна рівномірність середнього завантаження кожної з ланок апарату управління; взаємообумовленість діяльності управлінських підрозділів, пов’язаних між собою, їх орієнтованість на досягнення загальних цілей, на спільне виконання завдань. Запропоновано при організації управління працевлаштуванням дотримуватися також принципів, що враховують особливості діяльності працівників соціальної служби, які пов’язані із специфікою послуг, що надаються, і спрямовані на працевлаштування незайнятих громадян у мінімальний термін: принципу відкритості – здатності швидко та адекватно реагувати на зміни соціально-економічних, організаційно-технічних (зовнішніх і внутрішніх) умов діяльності, готовності до вдосконалення і принципу законності – відповідальності кожного органу управління за виконання регламентованих функцій.

Розділ 3. Основні напрямки удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості.

У дослідженні визначено, що для забезпечення повної і продуктивної зайнятості державна політика зайнятості має здійснюватися за такими напрямками: удосконалення трудового законодавства; збалансування зайнятості; розвиток системи соціального партнерства; розвиток підприємництва; сприяння зростанню рівня реальних доходів населення.

Встановлено, що запропоновані напрямки удосконалення державної політики зайнятості мають бути використані і на регіональному рівні. Причому так вони набудуть найбільш повної реалізації з ряду причин.

По-перше, регіональні органи управління безпосередньо впливають на ринок праці, що прискорює формування зворотного зв’язку між суб’єктами та об’єктами управління.

По-друге, регіональна політика має комплексний характер і охоплює своїм регулюючим впливом усі сфери, що забезпечують життєдіяльність людини і розвиток суспільного виробництва.

У результаті аналізу законодавчо-нормативної бази встановлено особливості побудови організації управління працевлаштуванням у центрі зайнятості відповідно до вимог та принципів, напрацьованих управлінською наукою, з урахуванням особливостей діяльності працівників соціальної служби, які пов’язані із специфікою послуг, що надаються для сприяння досягненню головної мети – працевлаштуванню незайнятих громадян у мінімальний термін. У зв’язку з цим запропоновано порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості, який базується на врахуванні впливу змісту інформаційних потоків, що надходять із зовнішнього середовища, на встановлення критеріїв оцінювання процесу та результатів (рис. 2).

Визначено, що механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості може бути вдосконалений через змінювання змісту інформаційних потоків щодо організації діяльності державної служби зайнятості з надання послуг з працевлаштування незайнятим громадянам, організації взаємодії з роботодавцями, а також стимулювання зацікавленості роботодавців у працевлаштуванні громадян, які шукають роботу.

На основі цих інформаційних потоків базові центри зайнятості мають можливість самостійно ініціювати зміни у механізмі управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості і розробляти рекомендації Державному центру зайнятості щодо коригування управлінських цілей. У той же час за Державним центром зайнятості зберігається право встановлювати критерії оцінювання процесу і результатів, які доводяться до базових центрів зайнятості у вигляді управлінських впливів щодо вдосконалення методів управління.


Встановлення критеріїв оцінювання процесуВстановлення критеріїв оцінювання результатівВизначення робочих процесів, результатів та особливо важливих завданьВизначення пріоритетів, наслідків, виконаних зобов’язаньУдосконалення механізму управління працевлаштуванням у центрі зайнятості відповідного рівня підпорядкуванняДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІУдосконалення механізму управління працевлаштуванням у державній службі зайнятостіБАЗОВІ ЦЕНТРИ ЗАЙНЯТОСТІРис. 2. Порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості

Зовнішнє середовище:

законодавство; роботодавці; незайняті громадяни;

стан ринку праці; рівень зайнятості та безробіття


Запропонований порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості щодо організації діяльності державної служби зайнятості за рахунок змінювання змісту інформаційних потоків може бути використаний на практиці шляхом прийняття рішень про підходящу роботу на основі оцінки рівня якості трудового потенціалу осіб, які шукають роботу. Інформаційною базою для цього виступатимуть відомості про клієнта, які отримує спеціаліст з працевлаштування під час співбесіди, а також вимоги роботодавців до рівня якості трудового потенціалу, необхідного для певного робочого місця. Оцінювання рівня якості трудового потенціалу незайнятих громадян, які звернулися до служби зайнятості з приводу пошуку роботи, також доцільно проводити при визначенні підстав для надання статусу безробітного, застосування форм активної підтримки безробітних тощо.

Доведено, що на державному рівні не приділяється належної уваги розвитку індустрії інформаційно-комунікаційних технологій в Україні, її також не розглядають як таку, що формує надзвичайно динамічний та наукомісткий сектор у національному господарстві, який сприяє розвитку „нової економіки” і виступає одним із головних чинників забезпечення зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки на глобальному ринку та поліпшення національної структури зайнятості.

До основних причин, що мають спонукати винесення питання розвитку індустрії інформаційно-комунікаційних технологій в Україні на державний рівень, віднесено такі: індустрія інформаційно-комунікаційних технологій належить до п’ятого технологічного укладу і є фундаментом для розвитку наступних технологічних укладів; вона (індустрія) має високий ступінь рентабельності і характеризується в кілька разів більшим значенням валового внутрішнього продукту на одну особу, ніж у середньому в економіці країни; характеризується надзвичайно високою екологічністю, низьким енергоспоживанням і споживанням невідновлюваних природних ресурсів, тобто вона має фактично нульовий негативний вплив на навколишнє природне середовище, що є важливим для України; значною особливістю індустрії інформаційно-комунікаційних технологій є те, що вона не потребує значних капітальних вкладень і має низькі капітальні витрати на створення одного робочого місця порівняно з класичними галузями індустріальної епохи, а також прямо та опосередковано сприяє створенню нових робочих місць у суміжних і підтримуючих галузях; додана вартість у цій індустрії створюється не за рахунок фізичного або фінансового капіталів, а за рахунок ефективного використання людського капіталу, тобто інтелекту, вмінь і здібностей працюючих; дуже динамічно розвивається і має надзвичайно високий експортний потенціал, що відповідає нагальним потребам національної економіки.

Визначено також, що в Україні існує ряд причин, які заважають просуванню на світовий ринок та стримують розвиток індустрії інформаційно-комунікаційних технологій всередині країни. До першої групи причин слід віднести негативний політичний, економічний та інфраструктурний імідж України, внаслідок чого за кордоном її сприймають як державу з високим рівнем економічного ризику. Загальний несприятливий податковий та інвестиційний клімат, а також бюрократія та корупція створюють значні перешкоди для розвитку орієнтованої на експорт галузі високих технологій. Друга група причин, що гальмує розвиток української індустрії інформаційно-комунікаційних технологій, полягає у недостатньому рівні інформаційного забезпечення міжнародного ринку про її досягнення та конкурентні переваги. Слід зауважити, що якщо перша група проблем має макроекономічний та загальнодержавний характер, що визначає складність їх негайного усунення, то проблема недостатнього інформаційного забезпечення міжнародного ринку може бути вирішена зусиллями самих компаній індустрії інформаційно-комунікаційних технологій.

До причин, які стримують розвиток індустрії інформаційно-комунікаційних технологій всередині країни, насамперед, належать відсутність системного підходу до її розвитку і недостатня підтримка з боку держави, обмежений ринок капіталів в Україні та наявність перешкод для розвитку малого і середнього бізнесу, недостатній рівень взаємодії галузі з вищою школою та недосконалість підходів до підготовки фахівців, що диктується поточною кон’юнктурою ринку. Визначено також ряд позитивних чинників, що сприяють її розвитку. До них, насамперед, слід віднести політичну стабільність та громадянський мир у державі, оскільки саме це є важливою перевагою України порівняно з Індією, Ізраїлем та Росією, де мають місце збройні міжетнічні конфлікти, ведуться бойові дії та існує реальна загроза терористичних актів. Геополітичне положення України також слід розглядати як перевагу, оскільки межування з кордонами Європейського Союзу, а також спеціальний статус співробітництва з цим інтеграційним об’єднанням мають сприяти подальшому зростанню і розвитку вітчизняної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій, яка забезпечить більшу частину чистого приросту зайнятості.


Висновки


У дисертаційній роботі розроблено та обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості України в контексті завдань активної державної політики зайнятості. Підсумовуючи викладене в дисертації, можна зробити такі висновки.

1. Роль держави у забезпеченні зайнятості населення полягає в наданні громадянам рівних прав на вибір виду діяльності та спеціальності, на професійну підготовку та свободний вибір географічного місця прикладення праці; створенні та підтримці високого і стабільного рівня зайнятості, сприянні вдосконаленню її структури, оптимальному функціонуванню ринку праці; гарантуванні захисту суб’єктів на ринку праці з посиленою увагою до захисту безробітних. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку економіки України спостерігаються в цілому позитивні тенденції забезпечення зайнятості. Однак для формування ефективного управління зайнятістю населення потрібно вирішити суперечності законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального характеру засобом „збудження” органів державного управління зайнятістю в їх єдності з громадськістю та реалізації активної політики зайнятості.

2. Визначено категорію „зайнятість” в умовах ринкової економіки як об’єкт державного управління, який знаходить відображення у поєднанні двох сторін: соціальної, що визначає соціальний стан людей, та економічної – купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва, і має складну багаторівневу структуру. Об’єкту притаманна властивість мінливості, обумовлена часом, простором, впливом зовнішніх та внутрішніх процесів, а також активною реакцією на управлінський вплив.

3. Дістали подальшого розвитку напрямки державного управління зайнятістю в контексті визначеної категорії „зайнятість”, які відповідають принципам державної політики зайнятості і передбачають здійснення управляючого впливу у трьох основних підсистемах: проведення економічної політики в інтересах зайнятості – передбачає розробку і реалізацію економічної політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць; активне сприяння працевлаштуванню – здійснення комплексу заходів сприяння громадянам, які шукають роботу (у тому числі тим, хто працює), у швидкому підборі підходящої роботи; активізація власних зусиль безробітних – реалізується переважно органами державної служби зайнятості і полягає у використанні активних методів впливу (організація перенавчання, громадських робіт, надання допомоги з організації самозайнятості).

4. Застосовуючи прийом структурування ринку праці, розроблено основні показники стану та тенденцій розвитку ринку праці на основі побудови наукового передбачення і розрахунку майбутньої чисельності економічно активного населення. Основу методології та методики оцінки та прогнозування стану ринку праці і механізму його регулювання становить ряд нормативно-правових документів, рекомендації, розроблені Міністерством праці та соціальної політики України, Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, Донецьким обласним центром зайнятості, науковими установами, з корекцією відповідно до науково-практичних підходів, які викладено в дослідженні.

5. Аналіз ролі державної служби зайнятості у реалізації державної політики зайнятості населення дозволив встановити, що послуги центрів зайнятості (первинних ланок державної служби зайнятості), пов'язані з пошуком і підбором роботи, а також працевлаштуванням, є пріоритетними перед іншими видами послуг. При проведенні дослідження на основі структурно-функціонального підходу визначено недоліки діючого механізму управління працевлаштуванням, в результаті чого запропоновано напрямки його удосконалення, які можна об’єднати в дві групи: напрямки щодо активізації власних зусиль незайнятих громадян у вирішенні проблеми своєї трудової зайнятості, та напрямки, які сприяють пошуку та підбору роботи незайнятим громадянам, їх працевлаштуванню.

6. Визначено та обґрунтовано напрямки удосконалення державної політики зайнятості на державному та регіональному рівнях, такі як: удосконалення трудового законодавства; збалансування зайнятості; розвиток системи соціального партнерства; розвиток підприємництва; сприяння зростанню рівня реальних доходів населення. Причому збалансування зайнятості має бути використане, перш за все, на регіональному рівні, оскільки регіональні органи управління безпосередньо впливають на ринок праці, що прискорює формування зворотного зв’язку між суб’єктами та об’єктами управління. Крім того, регіональна політика має комплексний характер і охоплює своїм регулюючим впливом усі сфери, що забезпечують життєдіяльність людини і розвиток суспільного виробництва.

7. На основі аналізу законодавчо-нормативної бази встановлено особливості побудови організації управління працевлаштуванням в центрах зайнятості відповідно до вимог та принципів, напрацьованих управлінською наукою, з урахуванням особливостей діяльності працівників соціальної служби, які пов’язані із специфікою послуг, що надаються. Для сприяння працевлаштуванню незайнятих громадян у мінімальний термін запропоновано при організації управління працевлаштуванням дотримуватися також принципу відкритості – здатності швидко та адекватно реагувати на зміни соціально-економічних, організаційно-технічних (зовнішніх і внутрішніх) умов діяльності, готовності до вдосконалення і принципу законності – відповідальності кожного органу управління за виконання регламентованих функцій.

8. Запропоновано порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості, згідно з яким встановлення критеріїв оцінювання процесу та результатів відбувається з урахуванням впливу змісту інформаційних потоків, що надходять із зовнішнього середовища. На його основі базові центри зайнятості мають можливість самостійно ініціювати зміни у механізмі управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості і розробляти рекомендації Державному центру зайнятості щодо коригування управлінських цілей. У той же час за Державним центром зайнятості зберігається право встановлювати критерії оцінювання процесу і результатів, які доводяться до базових центрів зайнятості у вигляді управлінських впливів щодо вдосконалення методів управління.

9. Базуючись на аналізі розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури в Україні, визначено передумови для успішної побудови національної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій, яка забезпечить більшу частину приросту зайнятості. У зв’язку з цим доведено, що динамічний розвиток України є детермінатором та акселератором процесу глобалізації світової економіки, а також визначальним чинником конкурентоспроможності національних господарств на шляху до інформаційного суспільства.


Список опублікованих ПРАЦЬ за темою дисертації


Статті у наукових фахових виданнях


1. Кретова А.В. Организация управления трудоустройством на основе оценки трудового потенциала работников / А.В. Кретова // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. — Донецьк, 2005. — Т. VІ, вип. 52, серія “Державне управління”. — С. 230-238.

2. Кретова А.В. Механізм державного управління як об’єкт удосконалення / А.В. Кретова, О.В. Жадан // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць Харківського регіонального ін-ту держ. упр. Нац. академії держ. упр. при Президентові України. — Харків, 2005. — Т. ІІ, №3 (26). — С. 112-116.

Особистий внесок здобувача: досліджено механізм державного управління як об’єкт удосконалення зі структурно-функціональних позицій на основі зміни змісту інформаційних потоків.

3. Кретова А.В. Напрямки формування ефективного управління зайнятістю в Україні / А.В. Кретова // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. — Донецьк, 2006. — Т. VІІ, вип. 70, серія “Державне управління”. — С. 18-25.

4. Кретова А.В. Організаційно-економічний механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян в державній службі зайнятості / А.В. Кретова // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. — Донецьк, 2007. — Т. VIII, вип. 87, серія “Державне управління”. — С. 132-140.

5. Кретова А.В. Законодавчо-правове і нормативне забезпечення удосконалення механізму державного регулювання працевлаштування незайнятих громадян / А.В. Кретова // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. — Донецьк, 2007. — Т. VIII, вип. 90, серія “Державне управління”. — С. 363-368.


Друковані праці наукових конференцій, статті в інших виданнях


1. Кретова А.В. Необходимость оценки трудового потенциала для увеличения уровня трудоустройства незанятых граждан / А.В. Кретова // Актуальні проблеми сучасної науки: І Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., 28—31 жовт. 2005 р.: тез. доп. — Київ, 2005. — С. 47-49.

2. Кретова А.В. Особливості управління зайнятістю на етапі постіндустріального розвитку суспільства / А.В. Кретова // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації: ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених, 23-24 лютого 2006 р.: тез. доп. — Тернопіль, 2006. — С. 267-268.

3. Кретова А.В. Исследование социально-экономических аспектов управления занятостью / А.В. Кретова // Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика — ‘2006: ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 16—30 черв. 2006 р.: тез. доп. — Дніпропетровськ, 2006. — С. 61-63.

4. Кретова А.В. Соціально-економічні аспекти державного регулювання зайнятості в Україні / А.В. Кретова // Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів: Міжнар. наук.-практ. конф., 5—6 жовт. 2006 р.: тез. доп. — Запоріжжя, 2006. — С. 214-215.

5. Кретова А.В. Напрямки підвищення ефективності надання соціальних послуг незайнятим громадянам у державній службі зайнятості / А.В. Кретова // Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты: ІІ Междунар. науч.-практ. конф., 20 апреля 2007 г.: тез. докл. Донецк, 2007. С. 227-230.


Анотація


Кретова А.В. Теоретико-методичні засади удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. – Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008.

У дисертації розглянуто соціально-економічну природу зайнятості, здійснено її сучасну класифікацію і на основі цього визначено категорію „зайнятість” в умовах ринкової економіки як об’єкт державного управління. Обґрунтовано напрямки державного управління в контексті визначеної категорії „зайнятість”. Оцінено стан та механізм регулювання ринку праці, в результаті чого розроблено основні показники стану та тенденцій його розвитку.

Проаналізовано роль державної служби зайнятості у реалізації державної політики зайнятості, виявлено недоліки та сформульовано напрямки удосконалення механізму управління працевлаштуванням. Запропоновано порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості. Визначено передумови успішної побудови національної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій.

Ключові слова: механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян, державна служба зайнятості, ринок праці, інформаційно-комунікаційні технології.


аннотация


Кретова А.В. Теоретико-методические основы совершенствования механизма управления трудоустройством незанятых граждан в государственной службе занятости Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – Механизмы государственного управления. – Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2008.

В диссертации рассмотрена социально-экономическая природа занятости. Установлено, что в условиях рыночной экономики социальная сторона занятости становится подчиненной ее рыночному проявлению – экономической стороне. Осуществлена современная классификация занятости и на основе этого определена категория «занятость» в условиях рыночной экономики как объект государственного управления.

Проанализировано государственное управление занятостью населения, которое должно осуществляться с учетом сложности социально-экономических отношений занятости как объекта управления, а также взаимовлияния причин и условий включения индивидов-носителей трудового потенциала в отношения занятости в следующих направлениях: объективные предпосылки создания условий для участия индивидов в производстве со стороны общества и государства; субъективные ожидания и возможности индивидов, которые обеспечивают их занятость. В результате этого анализа получили дальнейшее развитие направления государственного управления в контексте определенной категории «занятость».

Проведена оценка состояния рынка труда и механизма его регулирования как системы методов и форм целенаправленного влияния на объект с целью приведения его к равновесному состоянию и обеспечению эффективного функционирования с учетом специфики стадии развития объекта, особенностей регионального развития и количественных, качественных признаков объекта. Соответственно механизм государственного регулирования охватывают весь спектр социально-экономических методов, форм регулирования, которые может использовать государство с целью влияния на рынок труда. Разработка механизма регулирования рынка труда возможна лишь при условии его комплексной целостности, что означает его единство с государственной социально-экономической политикой, а также при условии конкретности. В результате этого предложены основные показатели состояния и тенденций развития рынка труда.

Проанализирована роль государственной службы занятости в реализации государственной политики занятости населения. Государственная служба занятости является структурой специальных государственных органов, призванных обеспечить координацию, решение вопросов занятости населения, регулировать спрос и предложение на рабочую силу, содействовать неработающим гражданам в трудоустройстве, организации их профессиональной подготовки, предоставлении социальной поддержки безработным. Установлено, что услуги центров занятости (первичных звеньев государственной службы занятости), связанные с поиском и подбором работы, а также трудоустройством, являются приоритетными перед другими видами услуг. При проведении исследования на основе структурно-функционального подхода определены недостатки действующего механизма управления трудоустройством, в результате чего сформулированы направления его усовершенствования.

Предложен порядок усовершенствования механизма управления трудоустройством незанятых граждан в государственной службе занятости, согласно которому установление критериев оценки процесса и результатов происходит с учетом влияния содержания информационных потоков, поступающих из внешней среды. На его основе базовые центры занятости могут самостоятельно инициировать изменения в механизме управления трудоустройством незанятых граждан и разрабатывать рекомендации Государственному центру занятости по корректированию управленческих целей. В то же время за Государственным центром занятости сохраняется право устанавливать критерии оценивания процесса и результатов, которые доводятся до базовых центров занятости в виде усовершенствования методов управления.

Определены предпосылки успешного построения национальной индустрии информационно-коммуникационных технологий. Обосновано, что успешное развитие индустрии информационно-коммуникационных технологий возможно при условии развития информационной инфраструктуры. Сегодня в Украине наблюдается позитивная динамика роста основных показателей ее развития, что определяется также стратегией входа Украины в глобальное информационное пространство, необходимостью обеспечения доступа пользователей к информационным сетям, системам и ресурсам, получением широкого спектра информационных услуг и неотложной необходимостью развития национальной индустрии информационно-коммуникационных технологий.

Ключевые слова: механизм управления трудоустройством незанятых граждан, государственная служба занятости, рынок труда, информационно-коммуникационные технологии.


ANNOTATION


Кretova A.V. Тhеоretical-and-methodical bases of improving mechanism of the management by the job placement of unemployed citizens in the state employment department of Ukraine. – Manuscript.

The thesis for candidate’s degree in state management on specialty 25.00.02 – Mechanisms of state management. – Donetsk State University of Management, Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2008.

In the thesis the socio-economic nature of employment is considered, its modern classification is carried out and on this basis the category «employment» in the market economy is defined as an object of state management. The ways of state management in the context of appointed category «employment» are substantiated. The state and the mechanisms of labour-market regulating are appraised and as a result the basic indexes of state and tendencies of its development are elaborated.

The role of state employment department in realization the state policy of employment is analysed, the failing is ascertained and the ways of improvement of mechanism of management by the job placement are offered. The order of improvement of mechanism of management by the job placement of unemployed citizens in the state employment department is offered. Preconditions of successful construction of national industry of informative communication technologies are defined.

Key words: mechanism of the management by the job placement of unemployed citizens, state employment department, labour-market, informative communication technologies.


Случайные файлы

Файл
113267.rtf
71092-1.rtf
ref-adrenal.doc
49473.rtf
23464-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.