Суддівський корпус у Німеччині (33883)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Юридичний факультет











Реферат на тему:

Суддівський корпус у Німеччині














Ужгород 2010


Зміст


Розділ І. Загальний аналіз

Розділ ІІ. Характеристика корпусу

Список використаних джерел та літератури


Розділ І. Загальний аналіз


Правосуддя слід розуміти як особливу сферу державної діяльності здійснювану спеціально підготовленим і організованим апаратом. В самому широкому розумінні до органів правосуддя, або юстиції слід відносити: суди, прокуратуру, адвокатуру та деякі інші установи. Стержнем всієї цієї системи без сумніву є суд, організацію і діяльності якого відображають всі основні проблеми правосуддя.

Судова система Німеччини відноситься до однієї із самих демократичних у світі, а німецьке право є одним з найбільш пророблених і деталізованих. У Німеччині судова влада є одним з основних органів, що регулюють багато сторін життя жителів країни (чи громадян проживаючих у ФРН іноземців), державних, приватних і громадських організацій. Громадяни Німеччини знають, що в конфліктних ситуаціях варто звертатися до адвокатів чи до суду. Тут вони одержать необхідну і компетентну юридичну допомогу

В Німеччині функціонує розгалужена судова система, немаюча якого–небудь одного вищого судового органу ні в федерації ні в землях. Це – спеціальна судова система.

Поряд з конституційною юрисдикцією - Федерального конституційного суду і конституційних судів земель діє ще п’ять віток правосуддя. (див. дод.) Названі вище органи незалежні по відношенню один до одного та інших органів. Якщо між ними виникають розбіжності (скажімо не однаково тлумачиться один і той самий закон чи рішення) то скликається сенат з представників цих органів, які приймають рішення стосовно даного питання забезпечуючи цим самим єдність судової практики.

Кожна вітка судової влади (крім конституційної юстиції) має декілька інстанцій: чотири інстанції у загальних судів.

Як нижча ланка декількох земельних судів, Вищий земельний суд і Федеральна судова палата), по три у видів судів (крім дільничних).

Суди загальної компетенції розглядають кримінальні і громадські справи: між роботодавцями і робітниками, адміністративні суди - позови громадян в процесі управління, спори державних службовців з адміністрацією стосовно своїх прав, і т.д.

В системі загальних судів більшу частину кримінальних і громадських справ розглядає дільничний суд, в якому судочинство здійснюється одноособово суддями. Суд землі розглядає більш складні кримінальні і громадські справи і являється апеляційною інстанцією по відношенню до дільничих судів.

В одних випадках кримінальні справи можуть розглядатися колегіально в інших - з участю кількох присяжних, котрі однаково разом з суддями або суддею вирішують питання не тільки факту, але і права. Верховний суд землі проводить ревізію. Це особливий процес в німецькому праві, де змішуються елементи апеляції і касації, так перевіряються рішення нижчестоящого суду з точки зору співвідношення фактичної сторони справи і дотримання закону.

Федеральна судова палата здійснює тільки касаційний процес. Прокуратура в Німеччині як і в Франції не створює окремої системи, а діє при судах, знаходячись в загальному підконтролі міністра юстиції. Прокуратури розслідують найбільш складні справи з поміччю поліцейських служб, і пред’являють обвинувачення.

По кримінальних справах судове слідство завжди в тому числі по справах особистого призначення, які проводяться самими потерпілими, здійснюється з участю прокурора.

Прокурори вправі в окремих випадках брати участь у розгляді громадських справ. Вже цей короткий огляд структури судової системи Німеччини, функціонування судів загальної і спеціальної юрисдикції дає змогу зробити певний висновок щодо доцільності запозичення досвіду Німеччини при здійсненні чергової судової реформи в Україні. Звичайно, необхідна корекція з огляду на відмінності у територіальному устрої та деякі інші поправки.

Реформа за принципом спеціалізації із застосуванням оптимальних зразків судоустрою наших судів, країн близького і далекого зарубіжжя,створить підгрунтя для ефективної роботи судової гілки влади, утвердження законності у суспільстві, опрацювання такої розгалудженої і спеціалізованої структури судів,як у ФРН, і вироблення української системи є необхідною перебудовою фахового підходу до вирішення судами справ, підвищення судочинства, його оперативності в умовах побудови правової держави і становлення ринкової економіки соціального спрямування.


Розділ ІІ. Характеристика корпусу


Суддя — центральна фігура в системі правосуддя. У ФРН такий статус судді визначений самою Конституцією, що у ст. 92 установила, що «судова влада довіряється суддям». Число професійних суддів у ФРН у три рази більше, ніж у США, при меншому в три з зайвим разу населенні. Почасти це порозумівається відсутністю у ФРН примирливих форм рішення правових конфліктів без участі професійних суддів, а також тим, що цивільні суди виконують різноманітні адміністративні функції (наприклад, ведуть поземельні чи книги торгові реєстри).1

Наступні дані характеризують кількість суддів у ФРН. Одночасно приводяться зведення про кількість прокурорів і адвокатів:2



1961 р.

1981 р.

Судді

Кількість жителів на

один суддю

Прокурори

Адвокати

11609


4839

2174

13787

16657


3659

3596

30510

Чисельність суддів виросла майже в півтора раз за два десятиліття. У Веймарскій республіці при приблизно рівному числі жителів було в 1925 р. 9361 судді і на одного суддю припадало 6680 жителів. Положення суддів в головних рисах врегульоване Федеральним законом про суддів, що вступив в силу з 1962 р. і діючий у редакції 1972 р. Разроблюючи майже 12 років Закон про суддів не вніс внеску ні в розробку реформи юстиції ФРН, ні в дозвіл інших, що чекають свого рішення проблем юстиції. Він, по суті, просто узагальнив уже діючі норми і правила, створивши свого роду звід основних правил формування суддівського корпусу, а також прав і обов'язків судді.

Закон підкреслює, що судді не входять у число звичайних чиновників, а знаходяться в інших, специфічних відносинах з державою. Такий статус певною мірою гарантує їхню незалежність від чиновників, що працюють у державному апараті.

Суддею у ФРН може стати тільки людина, що одержала спеціальне юридичне утворення і здала необхідні державні іспити. З погляду терміну перебування на посаді існує чотири види суддів: призначувані довічно, призначувані на певний строк, судді з іспитовим терміном, судді з доручення.

Сам цей перелік свідчить про те, що довічне призначення суддів не обов'язкове (такого принципу немає й у Конституції), але більшість призначається довічно, точніше, до пенсійного віку, різного в різних землях і для різних інстанцій, але не перевищуючого 68 років.

Суддями на час є, наприклад, судді Федерального конституційного суду на 12 років). Судді з іспитовим терміном і з доручення це особи, що готуються до заняття судової посади.

Велика частина суддів ФРН призначається урядами земель міністрами юстиції. У чотирьох з десяти земель судді обираються комітетами з виборів, що складаються з парламентаріїв і суддів, а потім затверджуються урядами.

Судді вищих федеральних судів призначаються Президентом ФРН за пропозицією міністра юстиції і комітету з виборів суддів, у який входять усі міністри юстиції земель і 11 членів комітету, обраних бундестагом. Судді ФКС обираються бундесратом і комітетом бундестагу по виборам, що складаються з 12 депутатів бундестагу.1

У західнонімецькій літературі нерідко висловлюється думка на користь виборності суддів, що розуміється як обрання їхніми парламентськими комісіями. Причому проблема виборності зв'язується не тільки з технікою формування суддівського корпуса, але і з необхідністю парламентського контролю за суддівською правотворчістю.

Відсторонення судді від посади або перехід його на іншу посаду закон допускає у випадках: організаційних змін, інтересів правосуддя (наприклад, постійні конфлікти судді з адвокатурою), нездатності судді до виконання службових обов'язків, а також за рішенням карного, дисциплінарного чи конституційного суду, що визнає неможливість перебування судді в посаді.

У випадках, коли суддя переводиться чи звільняється без його згоди в зв'язку з реорганізацією, за мотивами або нездатності «в інтересах правосуддя», він може принести скаргу в спеціальний дисциплінарний суд, що складається з призначуваних довічно суддів і маючій дві інстанції.1

У системі просування по службі вирішальною фігурою є міністр юстиції землі, що діє з урахуванням думки президента (тобто старшого судді) того суду, де працює претендент на нову посаду.

У деяких землях робляться спроби вирішувати питання посадового просування за допомогою комітетів з виборів суддів (в них поряд із суддями входять парламентарії, адвокати і члени уряду землі). І тут останнє слово залишається за міністром юстиції.


Случайные файлы

Файл
20166-1.rtf
182609.rtf
90135.rtf
94279.rtf
124240.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.