Розслідування кишенькових крадіжок (33250)

Посмотреть архив целиком













Розслідування кишенькових крадіжок


1. Коротка кримінально-правова й криміналістична характеристика кишенькових крадіжок


  • Об'єкт злочину – право власності, відповідно до якого здійснюється володіння, користування й розпорядження майном.

  • Предметом кишенькових крадіжок головним чином є гроші (у виняткових випадках банківські пластикові картки з грішми на рахунку), що складає 83,3%, стільникові телефони – 10%, різні документи – 1,8%, іноземна валюта та вироби із золота – 1%. У решті випадків викрадались речі, які не маюють матеріальної цінності для потерпілих (телефонні картки, проїзні квитки, ключі тощо).

Злодій зазвичай використовує будь-якові можливості, щоб одразу після вчинення крадіжки позбавитись від єдиного доказу, який може його викрити - гаманця, який має свою індивідуальність і тім самим може бути упізнаний. При цьому він намагається розташувати викрадений гаманець таким чином, щоб у випадку небезпеки непомітно його викинути.

Зазначена специфіка кишенькових крадіжок сприяє тому, що кишеньковий злодій протягом дня може вчинити велику кількість злочинів, оскільки він не обтяжений необхідністю реалізувати викрадене (наприклад, як буває у випадку квартирної крадіжки), і не потребує в таємному зберіганні викраденого.

  • Об'єктивна сторона злочину – дії, які характеризуються протиправним корисливим зверненням до своєї користі чужого майна, що заподіює прямий збиток власникові.

  • Суб'єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14-літнього віку.

  • Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим наміром на заволодіння чужим майном з корисливих спонукань.

  • Особистість злочинця - у загальній масі кишенькових крадіїв можна виділити тихнув, для яких вчинення кишенькових крадіжок було епізодичним, не типовим для їхньої поведінки в цілому, і злодіїв-рецидивістів, для яких вчинення кишенькових крадіжок – це основне джерело існування.

У більшості випадків (86,8%) вчиняються особами чоловічої статі.

Злодійські групи кишенькових крадіїв з числа жінок - явище доволі рідке. Смороду вчиняють злочини або поодинці, або в співучасті йз чоловіками, при цьому спритністю нічим не поступаються останнім, алі крадуть переважливо в магазинах та на ринках із дамських сумочок і зовнішніх кишень.

Психологічна особливість жінки-злодійки полягає в тому, що вона рідко стає на злочинний шлях самостійно. Її антисуспільна „кар'єра”, як правило, починається йз співмешкання з кишеньковим злодієм та надання йому будь-яких послуг. Лише після засудження злодія судом вона, будучи зваблена „красивим життям”, або починає співмешкати з іншим злодієм, або красти самостійно.

Серед осіб, які вчинили кишенькові крадіжки, найбільш криміногенною є вікова група 25 – 29 років, а найближча до неї – 18 – 24 роки (характерно, що особини, які почали злочинну діяльність у цьому віці, частіше за інших засуджених вчиняли повторні крадіжки).

У кишенькових крадіїв освітній рівень нижче, ніж в інших категорій злочинців. З початковою освітою серед їх є 7,2%, з неповною - 34,9%, з середньою та спеціальною - 57,9%, осіб, які мають вищу освіту серед кишенькових злодіїв немає.

Соціальний стан, рід зайняти й відношення до праці в кишенькових крадіїв доволі специфічне: інтелігенції немає; службовці та учні складають 2,5%, робочі - 38%, сільськогосподарських працівників немає; осіб без певного роду зайняти - 59,5%. Серед останніх майже третина не має постійного місця проживання. Алі, робота для кишенькових крадіїв є лише ширмою - 64,2% засуджених, які значилися до затримання працюючими, постійно гастролювали з метою вчинення злочинів. Не можна не враховувати й ті, що певна частка кишенькових злодіїв не прагне працювати через побоювання втратити чутливість пальців рук. Чинність звички до відхилу від робити в кишенькових злодіїв значно сильніше ніж страх перед покаранням.

Загальний рецидив серед кишенькових крадіїв складає 85,5%, а спеціальний - 78%. Серед рецидивістів, які відбували покарання за кишенькові крадіжки, 15,6% малі дві судимості, 19,3% - три, 26,5% - чотири, 19,3% - п'ять і стільки ж більше п'яти. При цьому 70% з їх за кишенькові крадіжки судимі більше трьох разів.

Ці та раніше наведені дані безперечно свідчать про високий професіоналізм особини кишенькового злодія.

Можна зробити висновки про ті, що наявність кримінального професіоналізму серед кишенькових злодіїв підтверджується наступним:

    • вибором певного способу таємного заволодіння майном, як свого роду постійного протиправного заняття;

    • достатньо вузькою спеціалізацією в порівнянні з іншими категоріями осіб, які посягають на чуже майно;

    • ставлення до злочину як до промислу, тобто як до основного та достатньо суттєвого джерела придбання засобів для існування;

    • ототожнення собі зі злочинним середовищем, що виражається у високому рівні як загального, так і спеціального рецидиву, використання крадійського жаргону, наявність відповідних прізвиськ і татуювань.

Абсолютна більшість кишенькових крадіїв спеціалізується у своєму злочинному ремеслі за способом, окремими прийомами та місцем вчинення крадіжок:

  • писаки” -злодії, які застосовують безпечні бритви або гострі ножі для розрізу кишень чи сумочок. У своєму середовищі вважаються найбільш кваліфікованими та авторитетними. Мабуть тому їх ще називають „технарями”;

  • ширмачі” - злодії, що вчиняють крадіжки за допомогою прикриття („ширми”), якими є плащі, пальта, газети, букети квітів тощо;

  • щипачі” - використовують спосіб, коли смороду запускають у кишеню жертви „вилку” з двох пальців однієї руки, у тієї година як іншими трьома пальцями відтягують одежу від тіла (діють без „ширми”), частка таких злочинів у середньому по регіонах складає 64%.

  • трясуни” - вчиняють крадіжки шляхом витрушування гаманця з кишені за допомогою різких підштовхувань жертви;

  • рибалки” („гачечники”) - вчиняють крадіжки в основному з чи сумок портфелів, використовуючи при цьому або спеціальний, або рибальський гачок;

  • пінцетники” („хірурги”) - „працюють” пінцетом, за допомогою якого найчастіше вчиняють крадіжки йз задніх кишень штанів або прихованої кишені-пістона, а також із дамських сумочок;

  • сумочники” - спеціалізуються на крадіжках із дамських і господарських сумок;

  • верхушники” (презирливо „дубило”) - вчиняють крадіжки предметів та гаманців, які лежати зверху господарських сумок;

  • марвіхери” - викрадають гаманці заможних громадян, особливо іноземців, які дуже часто відвідують нічні клубочи, дискотеки та презентації;

За окремими прийомами розподіл „праці” частіше відбувається в крадійських групах. Отут відомі такі „спеціалісти”:

  • тирщики” („постановщики”) - співучасники, які відтісняють або відволікають жертву, при цьому створюють для неї незручне становище;

  • навальщики” („затинщики”) - заслоняють виконавця, утворюючи так звану „стінку”;

  • пропальщики” - приймають викрадене одразу ж після крадіжки та забезпечують його зберігання;

  • волинщики” - відволікають увагу громадян та міліції у випадку виявлення крадіжки та створюють умови для втечі виконавця;

  • розвідники” („стрьомщики”) - особини, які забезпечують спостереження за оточуючими;

  • майстри” - безпосередні виконавці крадіжки.

Доволі поширене явище серед кримінальних елементів, а особливо кишенькових злодіїв - татуювання. Характерно, що якщо в загальній масі засуджених спостерігається змішування старих малюнків-символів із новими, те в кишенькових крадіїв переважають традиційні позначення. До них можна віднести восьмикінцеву зірку, якові наносять не передпліччя чи на гомілку; серце простромлене кинджалом; орла, який несе в пазурі оголену жінку, „марвіхери” мають своє татуювання - павук без павутиння між великим та вказівним пальцем руки; розпізнавальним знаком „писаря” є татуювання у вигляді ченця, який пише книгу гусячим пером тощо.

У субкультурі кишенькових злодіїв особливо колоритним є жаргон, який, по суті, відображає їхню психологію, злочинну направленість, відношення до чи тихнув інших соціальних цінностей.

Жаргон кишенькових злодіїв, на відміну від інших професіоналізованих категорій злочинців, - найбільший за кількістю слів і зворотів (близько 400). Він відіграє в їхньому протиправному житті не тільки комунікативну, алі й допоміжну роль. Наприклад, його використовують при вчиненні кожної третьої кишенькової крадіжки.

Серед кишенькових злодіїв доволі 43% - інваліди ІІ та ІІІ груп. Для них характерні такі хвороби, як туберкульоз, венеричні захворювання. З кожних чотирьох троє є людьми з недостатнім фізичним розвитком.

Число хронічних алкоголіків серед кишенькових злодіїв коливається від 20 до 30%, наркоманів - 50 - 60%, осіб із порушеннями психіки до 10%.

Постійна потреба в чи наркотиках спиртних напайках є для багатьох злодіїв причиною, яка підбурює до вчинення злочину. Найбільш активні крадії - це наркомани. І подібна тенденція спостерігається не тільки стосовно кишенькових крадіжок.

Крім цього, кишеньковим злодіям властива емоційна неврівноваженість, безмірна дратівливість, а нерідко й напади істерії. Смороду частіше за інших злочинців виражають будь-який протест, пов'язаний із діяльністю правоохоронних органів, розрізають собі вени, б'ються головою про стінку тощо Однак нерідко подібні дії можуть бути цілком продумані та переслідують конкретні цілі (переведення до лікарні, відстрочка зимового етапу, звільнення від фізичної праці тощо).


Случайные файлы

Файл
34215.rtf
46021.rtf
1.doc
23408.rtf
50055.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.