Проблемні питання практики розгляду судами корпоративних спорів (32713)

Посмотреть архив целиком

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ СУДАМИ КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ


Господарські товариства — універсальна і найбільш оптимальна в стабільному майновому обороті організаційно-правова форма суб'єктів господарювання. Тому необхідним є забезпечення ефективного та своєчасного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників корпоративних відносин, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарських товариств.

Дана сфера правового регулювання є пріоритетною як у законодавствах зарубіжних країн, так і на міждержавному рівні. Зокрема, на думку Європейської Комісії, право товариств «можна вважати фундаментом усієї ринкової економіки». У зв'язку з цим загальною тенденцією у країнах Західної Європи є підвищення якості регулювання правового статусу господарських товариств, що зумовлено їх провідною роллю в економіці та обсягами акумульованих ними капіталів.

Відповідно, законодавство про компанії віднесено також до пріоритетної сфери першого етапу виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Проте, аналізуючи стан нормативного забезпечення корпоративних відносин в Україні, необхідно констатувати, що вітчизняне законодавство занадто фрагментарно регулює питання створення та діяльності цих суб'єктів, на відміну від провідних країн світу. Нормативна неврегульованість, недосконалість формулювань положень нормативних актів, законодавчі колізії у даній сфері призводять до неоднакового тлумачення та застосування судами корпоративного законодавства. Зазначені фактори зумовлюють численні помилки при розгляді судами корпоративних спорів, високу питому вагу скасованих і змінених судових рішень, що потребує напрацювання єдиної судової практики.

Окрім того, вітчизняний корпоративний сектор характеризується зростанням кількості корпоративних конфліктів, які завдають шкоди не лише їх учасникам, а й інвестиційному іміджу держави в цілому. Чинне законодавство дозволяє на сьогодні формально законними засобами здійснювати корпоративні захоплення шляхом зловживання правом, використання прогалин та колізій у законодавстві тощо. Такі дії стають можливими, в тому числі у зв'язку з неефективністю судового контролю у даній сфері.

Дотримання судами матеріального та процесуального законодавства при вирішенні корпоративних спорів є визначальним для виконання мети правосуддя — захисту прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» від 15 грудня 2006 р. до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Вказаним Законом також визначено поняття корпоративних відносин як відносин, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

На практиці виникли труднощі з розмежуванням підвідомчості даної категорії спорів між господарськими і загальними судами. Це пов'язано, передусім, з відсутністю уніфікованих критеріїв відмежування корпоративних спорів від інших категорій спорів.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством. У разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом. Зокрема, на підставі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. При цьому справи, що виникають з корпоративних відносин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК підвідомчі господарським судам незалежно від того, які особи — юридичні чи фізичні — є учасниками корпоративних відносин, з яких виник спір.

Тому, якщо стороною у справі є фізична особа, вирішального значення при розмежуванні юрисдикцій набуває питання, чи є дана справа такою, що виникає з корпоративних відносин.

Зокрема, проблемним є питання, чи підлягають розгляду господарським судом справи, пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні підприємства, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа.

У судів склалась неоднозначна практика щодо підвідомчості даної категорії спорів. Окремі суди застосовують за аналогією п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК і щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання.

У зв'язку з цим вбачається, що при вирішенні питання про підвідомчість аналогічних категорій справ до врегулювання на законодавчому рівні у судів відсутні підстави виходити за межі підвідомчості господарських судів, визначені ст. 12 ГПК. Тому незважаючи на те, що спори, пов'язані з діяльністю інших юридичних осіб, є за своїм змістом близькими до спорів, що виникають з корпоративних відносин, якщо хоча б однією зі сторін спору є фізична особа, перші підвідомчі загальним судам.

На наш погляд, не підлягає розширеному тлумаченню п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо стороною у справі не є ні господарське товариство, ні його учасник (засновник, акціонер), у тому числі такий, що вибув.

Зокрема, спори за участі спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали учасниками господарського товариства, є підвідомчими загальним судам.

У результаті вивчення судової практики встановлено, що проблемним є також питання чіткого розмежування корпоративних та трудових відносин, оскільки правовідносини, що виникають між одноособовим виконавчим органом та господарським товариством, регулюються і нормами трудового права, і нормами цивільного (господарського) права. Відповідно, у господарських судів та загальних судів склалась неоднакова практика щодо визначення підвідомчості даної категорії справ.

При вирішенні питання про підвідомчість аналогічних категорій спорів необхідно керуватися тим, що справи по розгляду трудових спорів між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства — фізичною особою і господарським товариством є підвідомчими загальним судам.

Як випливає із змісту ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі —КЗпП), до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу України (далі — ГК) у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. А згідно з ч. 6 вказаної статті керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

При вирішенні питання, чи є спір, який виник між вказаними особами, трудовим, необхідно керуватися положеннями гл. XV КЗпП «Індивідуальні трудові спори». У зв'язку з цим спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку позовного провадження загальними судами як трудові спори.

Таким чином, на сьогодні чинне законодавство частину фактично корпоративних чи пов'язаних з ними спорів, залишило у підвідомчості загальних судів, що спричиняє можливість розбіжностей у практиці загальних і господарських судів, а також прийняття взаємовиключних рішень. Таке становище потребує негайного врегулювання на законодавчому рівні.

Необхідно також звернути увагу, що у підвідомчості загальних судів залишилась також ще одна категорія спорів, пов'язаних з корпоративними відносинами. У правовідносинах щодо переходу та реалізації корпоративних прав відповідно до ст. 9 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. (далі — Закон про Національну депозитарну систему) бере участь реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних паперів. Оскільки відповідно до ст. 5 вказаного Закону реалізація корпоративних прав, що випливають з володіння акцією, є можливою лише після внесення відповідних змін до реєстру, в судовій практиці трапляються випадки, коли акціонер звертається з позовом до реєстратора про спонукання внести зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів тощо. Дана категорія справ є підвідомчою загальним судам, якщо однією із сторін, які беруть участь у справі, є фізична особа.

Аналогічні категорії спорів пов'язані з корпоративними відносинами, виходячи зі змісту ст. 167 ГКУ, однак їх суб'єктний склад не відповідає вимогам ст. 12 ГПК.


Случайные файлы

Файл
drama.doc
142259.rtf
133191.rtf
62585.rtf
97532.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.