Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Господарсько-правова відповідальність (31649)

Посмотреть архив целиком














Контрольна робота з господарського права

Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Господарсько-правова відповідальність


Зміст


1. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

1.1 Поняття платоспроможності та банкрутства

1.2 Учасники справи про банкрутство

1.3 Розгляд справ про банкрутство в господарському суді

2. Господарсько-правова відповідальність

2.1 Поняття відповідальності в господарському праві

2.2 Поняття та види санкцій за господарським правом

2.3 Форми та види господарсько-правової відповідальності

Список літератури



1. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом


1.1 Поняття платоспроможності та банкрутства


Інститут банкрутства приходить на допомогу кредиторам тоді, коли інші норми (інститути) господарського права вже не можуть нічого зробити для виконання грошових зобов’язань боржником. Таке становище боржника є неплатоспроможністю.

Абсолютна неплатоспроможність полягає в неможливості боржника через повний розвал фінансового становища сплатити борги кредиторам, обійшовши судові процедури банкрутства.

Відносна неплатоспроможність-полягає в неможливості погашення боргів кредиторів через тимчасові фінансові ускладнення та наявність майнових активів, що перевищують кредиторську заборгованість. В цьому випадку кредитори реалізують свої можливості права через виконавче впровадження, обходячи інститути банкрутства.

Відповідно до ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність-це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого терміну їх оплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі а також виконати зобов’язання зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Закон встановив такі критерії абсолютної неплатоспроможності: розмір заборгованості та строк несплати. Розмір заборгованості встановлений в сумі 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Боржником визнається суб’єкт підприємницької діяльності, не здатний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі зобов’язання зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом тих місяців після настання встановленого строку їх сплати. Такі зовнішні ознаки неплатоспроможності боржника характеризують її абсолютність і дають підстави ініціювати процедуру банкрутства.

В свою чергу абсолютна неплатоспроможність буває 2 видів: поворотна та безповоротна.

Поворотна неплатоспроможність характеризується можливістю відновлення (реанімації) платоспроможності боржника через різноманітні санаційні механізми процедури банкрутства.

Безповоротна неплатоспроможність означає ймовірне відновлення платоспроможності боржника виключно шляхом ліквідаційної процедури.

Така неплатоспроможність встановлюється судом шляхом визнання боржника банкрутом. Тільки господарський суд може оголосити боржника банкрутом.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

При абсолютній поворотній неплатоспроможності боржник може фінансово оздоровитись, розрахуватися з боржниками і повернутися до звичайного стану. Визнання ж боржника банкрутом означає його ліквідацію. Можливостей вийти з ліквідаційної процедури банкрутства вільним від боргів у боржника практично немає.

Ліквідація-це крайній захід, що застосовується до боржника в тому випадку, якщо заходи з фінансового оздоровлення не принесли позитивного результату.


1.2 Учасники справи про банкрутство


Відповідно до ст.1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-закон) учасником справи про банкрутство є: кредитори, боржник, арбітражний керуючий, власник майна (орган, уповноважений керувати майном). В деяких випадках, передбачених Законом, беруть участь й інші особи: фонд держмайна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, центральний орган виконавчої влади, представник працівників боржника.

Основними діючими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори та боржники) та арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, у вказаних в Законі випадках.

Кредитори - це основні процесуальні фігури справи про банкрутство, адже від їх ініціативи, участі багато в чому залежить доля боржника і всієї справи. кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

Банкрут - це боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом.

Арбітражний керуючий - це фізична особа, яка призначається господарським судом для здійснення процедури банкрутства. Така особа виступає як розпорядник майна, керуючий санацією та ліквідатор. Закон встановлює особливі вимоги до кандидатури арбітражного керуючого.

Це повинна бити фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка має спеціальні знання, відповідну ліцензію і не є зацікавленою особою відносно боржника та кредитора.


1.3 Розгляд справ про банкрутство в господарському суді


Процедура банкрутства виникає тоді, коли вичерпані всі можливості отримання заборгованості шляхом позовного провадження або іншого досудового врегулювання.

Підставою для порушення справи про банкрутство є заява боржника або кредитора. При цьому справа про банкрутство порушується господарським судом при наявності таких умов:

якщо вимоги кредитора (кредиторів) до боржника за грошовими зобов’язаннями, в тому числі по виплаті заробітної плати, сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів), в сукупності складають не лише 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

якщо вимоги є безспірними;

якщо вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців від строку, встановленого для їх погашення.

Закон встановлює вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство, недотримання яких є підставою для повернення судом заяви (п.1 ст.7 Закону).

Окрім загальних закон встановлює особливі вимоги до заяви боржника та кредитора (п.2, п.7 ст.7 Закону). При цьому боржник вправі ініціювати справу про банкрутство лише за наявності у нього майна, достатнього для покриття судових витрат.

Боржник зобов’язаний в місячний строк звернутися до господарського суду про порушення справи про банкрутство за настання таких обставин:

а) якщо задоволення вимог одного або декількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншим кредиторами;

б) коли орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів чи законодавства приймати рішення про ліквідацію, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

в) при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлена неможливість боржника задовільнити вимоги кредиторів у повному обсязі (ст.51 Закону).

До заяви боржника та кредитора в загальному порядку додаються документи, вказані в ст.7 Закону. В іншому випадку господарський суд не ініціює справу про банкрутство.

Кредитори можуть об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Закон встановлює випадки, коли суд відмовляє в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство (п.2. ст.8 Закону).

Відмова в прийнятті заяви оформляється ухвалою господарського суду.

Якщо заява про порушення справи про банкрутство не оформлена відповідно до вимог Закону і ГПК України, то суд повертає її у випадках, передбачених в ст.9 Закону.

Коли заяву подано з дотриманням вимог Закону та ГПК, суддя господарського суду не пізніше п’яти днів з дня надходження приймає і вносить ухвалу про порушення справи про банкрутство.

Розпорядження майном боржника.

Відповідно до ст.1 Закону розпорядження майном боржника-це система заходів по нагляду і контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового стану. Це найперша судова процедура, що застосовується до боржника. Вона не проводиться лише у випадках спрощеного порядку банкрутства (ст.51, 52 Закону), відносно громадян-підприємців (ст.48).


Случайные файлы

Файл
137850.rtf
46862.rtf
69218.rtf
28238.rtf
161575.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.