Поняття правового регулювання (31192)

Посмотреть архив целиком



Реферат


Теорія держави і права


На тему:

Поняття правового регулювання



ЗМІСТ


1. Правова поведінка і юридична відповідальність.

2. Сутність правового регулювання.

3. Порівняльне правознавство.

Список літератури


1. Правова поведінка і юридична відповідальність


Правова поведінка – це соціально значима усвідомлена поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, що регулюється нормами права і має юридичні наслідки.

Правова поведінка має ряд ознак:

  1. Загальні ознаки правової поведінки.

  1. Соціальна значимість – у силу своєї соціальної значимості всякий людський вчинок породжує реакцію тих, хто знаходиться навколо людини: схвалення або осуд.

  2. Психологізм, суб'єктивність – залежно від співвідношення своїх дій із наявними нормами, суб'єкт приймає рішення, що визначає напрямок і інтенсивність поведінки.

  1. Юридичні ознаки правової поведінки.

  1. Правова регламентація – як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти поведінки відображаються в правових розпорядженнях.

  2. Підконтрольність політичних партій державі в особі правозастосувальних і правоохоронних органів (не можеш – навчимо, не хочеш – змусимо).

  3. Наявність юридичних наслідків як позитивного, так і негативного характеру.

Види правової поведінки:

  1. Правомірна поведінка.

  2. Правопорушення.

  3. Зловживання правом.

  4. Об'єктивно-протиправне діяння.

Зловживання правом – вживання права на зло в тих випадках, коли управомочений суб'єкт володіє суб'єктивним правом, діє в його межах, але наносить якийсь збиток правам інших осіб або суспільству в цілому.

Ознаки зловживання правом:

  1. Наявність у особи суб'єктивних прав.

  2. Діяльність по реалізації цих прав.

  3. Використання прав у протиріччя їхньому соціальному призначенню або заподіяння цим збитку суспільним або особистим інтересам.

  4. Відсутність порушення конкретних юридичних заборон або обов'язків.

  5. Встановлення факту зловживання компетентним правозастосовним органом.

  6. Настання юридичних наслідків.

Об'єктивно-протиправне діяння – дія або бездіяльність, що порушує норму права, але не тягне юридичної відповідальності.

Види об'єктивно-протиправного діяння:

  1. Протиправне діяння недієздатної особи (наприклад, малолітньої).

  2. Безвинне діяння (наприклад, діяння психічно хворої людини).

Правопорушення – це суспільно шкідливе винне діяння (дія або бездіяльність) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм.

Ознаки правопорушення:

  1. Акт поведінки виражається в дії або в бездіяльності.

  2. Тільки вольові діяння, тобто залежать від волі і свідомості учасників, здійснюються ними добровільно.

  3. Індивід усвідомлює, що діє протиправно, діє винно.

  4. Ця дія або бездіяльність протиправна, тобто порушуюча вимоги норм права.

  5. Воно завжди соціально негативне, суспільно шкідливе.

Класифікація.

  1. Злочини – суспільно небезпечні діяння, карні в кримінальному порядку.

  2. Проступки .

  1. Адміністративні правопорушення (адміністративні проступки) – протиправне винне діяння, що посягає на певну категорію відносин і за яке законодавством передбачається адміністративна відповідальність.

  2. Цивільно-правові делікти (цивільно-правові проступки) – протиправні діяння, що наносять шкоду урегульованим нормами цивільного права майновим і зв'язаним із ними особистим немайновим відносинам.

  3. Дисциплінарні проступки – протиправне винне невиконання робітником або службовцем своїх трудових або службових обов'язків, яке порушує правила внутрішнього трудового розпорядку.

Юридичний склад правопорушення. Сукупність ознак правопорушення в єдності його об'єктивної та суб'єктивної сторони, необхідних і достатніх для покладання юридичної відповідальності на суб'єкта, визначається як склад правопорушення.

Він містить у собі наступні елементи:

  1. Суб'єкт правопорушення – деліктоздатна фізична особа або організація.

  2. Об'єкт правопорушення – ті суспільні відносини, що порушуються при правопорушенні.

  3. Об'єктивна сторона правопорушення – зовнішній вираз правопорушення. Зовні правопорушення виражається у формі:

  1. Матеріального складу – правопорушення є скоєним, якщо в наявності є протиправне діяння, його соціально негативні наслідки і причинно-слідчий зв'язок між ними.

  2. Формального складу – правопорушення є скоєним, якщо в наявності є хоча б протиправне діяння, навіть якщо немає наслідків цього діяння.

  1. Суб'єктивна сторона правопорушення – вина, мотив і мета.

Мотив – спонукальні причини, що підштовхнули правопорушника до вчинення правопорушення.

Мета – той результат, що бажав досягти правопорушник при скоєнні правопорушення.

Вина – психічне ставлення особи до скоєного нею правопорушення.

Вона виражається у формі умислу і необережності.

Умисел буває двох типів:

  1. Прямий – особа усвідомлює факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння і бажає їхнього настання.

  2. Непрямий – особа усвідомлює факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння і свідомо припускає їх настання або ставиться до них байдуже.

Необережність буває також двох типів:

  1. Самовпевненість – особа усвідомить факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння, але самовпевнено розраховує на їхнє запобігання.

  2. Недбалість – особа усвідомить факт свого діяння, але не передбачає соціально-негативних наслідків, хоча повинна і могла їх передбачати.

Без наявності хоча б одного елемента складу правопорушення, немає самого правопорушення.

Правомірна поведінка – це масова за масштабами соціально корисна усвідомлена поведінка людей і організацій, що відповідає правовим нормам і гарантована державою.

Ознаки правомірної поведінки:

  1. Відповідає вимогам правових норм.

  2. Воно зазвичай соціально корисна.

Класифікація:

  1. За юридичним закріпленням.

  1. Об'єктивно-необхідна.

  2. Бажана для суспільства.

  3. Соціально припустима.

  1. За об'єктивною стороною.

  1. Активна – активна дія.

  2. Пасивна – бездіяльність.

  1. За суб'єктом.

  1. Індивідуальна. Правомірна поведінка одного.

  2. Групова. Правомірна поведінки групи людей.

  1. За формою реалізації норм права.

  1. Дотримання. Мається на увазі дотримання заборон.

  2. Використання. Мається на увазі використання суб’єктивних прав.

  3. Виконання. Мається на увазі виконання обов’язку.

  1. За суб'єктивною стороною.

  1. Соціально-активна. Характеризується прагненням принести користь суспільству.

  2. Законослухняна. Характеризується свідомим підпорядкуванням закону.

  3. Конформістська. Правомірна поведінка, що витікає з прагнення робити як усі.

  4. Марґінальна. Правомірну поведінку викликає страх перед покаранням.

  5. Звична. Правомірна поведінка, що стала звичною у силу багатократного повторення.

Юридична відповідальність – це застосування до правопорушників (фізичних та юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою.

Ознаки юридичної відповідальності:

  1. Юридична відповідальність передбачає державний примус.

  2. Кількісні показники. Це означає, що юридична відповідальність – це не примус «взагалі», а певна «міра» такого примусу, чітко обкреслений його об'єм.

  3. Наявність фактичної підстави.

  4. Відповідальність тягне за собою негативні наслідки (позбавлення) для правопорушника.

  5. Характер і об'єм позбавлень встановлюється в санкції юридичної норми.

  6. Покладання позбавлень, застосування державно-примусових мір здійснюється в ході правозастосувальної діяльності компетентним державним органом у строго визначеному законом порядку і формах.

Принципи юридичної відповідальності:

  1. Законність – вимога суворої і неухильної реалізації правових розпоряджень.

  2. Справедливість – складається з вимог:

  1. Не можна призначати кримінальне покарання за проступки.

  2. Закон, що установлює відповідальність або підсилює її, не має зворотної сили.

  3. Якщо шкода, заподіяний правопорушенням, має зворотний характер, юридична відповідальність повинна забезпечувати його надолуження.

  4. За одне правопорушення можливо лише одне покарання.

  5. Відповідальність несе той, хто зробив правопорушення.

  6. Вид і міра покарання залежить від “ваги” правопорушення.

  1. Незворотність настання – неминучість настання юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.

  2. Доцільність – неприпустимо звільнення правопорушника від юридичної відповідальності без законних підстав.

  3. Індивідуалізація покарання – відповідальність за скоєне правопорушення винний повинен нести сам.

  4. Відповідальність за вину – відповідальність може наступати лише при наявності вини правопорушника.

  5. Неприпустимість подвоєння відповідальності – неприпустимість поєднання двох і більш видів юридичної відповідальності за одне правопорушення.


Случайные файлы

Файл
66247.rtf
151341.rtf
101323.rtf
72536.doc
116425.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.