Основи правознавства (30016)

Посмотреть архив целиком

Основні закономірності виникнення держави і права.


Існує кілька поглядів на політичну організацію суспільства і на право в аспекті їх виникнення:

  • соціальний розвиток суспільства почався без політичної організації та права;

  • соціальний розвиток не тільки почався, а й існуватиме за комунізму без політичної організації та права;

  • політична організація та право виникли й розвивалися разом із виникненням і розвитком людського суспільства. Державу при цьому розглядають як частину політичної організації суспільства.

Аби з ясувати істину, необхідно проаналізувати визначення політичної організації суспільства і права та від слідкувати, на якому етапі його розвитку вони з являються.

Однією з теорій виникнення держави і права є історико-матеріалістична, прихильником якої були Л.Г.Морган, К.Маркс, Ф.Енгельс та ін. Сутність цієї теорії полягає в тому, що держава виникає внаслідок розвитку й занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві. Ця теорія містить два аспекти: а)підхід радянської науки, пов’язаний з виникненням класів і класових антагонізмів, тобто держава і право виникають там і тоді, де і коли виникають класи; б) більш широкий погляд дослідників західної філософської та юридичної науки, пов’язаний з ускладненням структури суспільства та суспільних відносин, виникненням ”загальних справ” і необхідності вдосконалення управління суспільством ( теорія морганістів ). Обидва підходи однаковою мірою мали місце під час виникнення держави і права.

Протягом тривалого часу люди жили, не маючи уяви про державу та право. Це була епоха первісного суспільства. Та вже тоді люди прагнули до колективних форм життя. Вони разом виробляли примітивну зброю, полювали, обробляли землю та вирощували необхідні для харчування рослини, об єднаючись у невеликі групи - первісне стадо чи орду.

Поступово люди навчились виробляти досконаліші знаряддя праці, будувати житло, добувати й готувати різноманітну їжу, одомашнювати диких тварин. У статевих зносинах між людьми з явилися заборони по вертикалі між батьками та дітьми, дідами, бабками та онуками. Це привело до появи кровноспорідненої сім ї, що спонукало до іншої форми об єднання людей.


Початок виникнення державності


Первісне стадо поступається місцем досконалішому об єднанню людей первісній родині, родовій общині (роду), тобто колективу людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство.

Поступово здійснюється перехід від кровноспорідненої сім ї до екзогамної (сім ї паналуа). Це такий ступінь розвитку сім ї, коли вступати в статеві зносини не можуть не тільки батьки та діти а й брати та сестри. Перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів у середині роду приводили до активного спілкування між окремими родами, в наслідок чого вони обєднувались у фратрії та племена на основі мовної, економічної, територіальної та шлюбної спільності.

Отже, уже в період первісного розвитку люди обєднувались у різні соціальні спільноти. Соціальною спільнотою називають реально існуючу сукупність індивідів, що характеризується відносною самостійністю та об єднає людей за різними зовнішніми і внутрішніми ознаками. Наприклад, за кровноспорідненими зв’язками: родина, рід, плем’я, фратрія - це внутрішні причини об єднання людей. Серед зовнішніх причин такого об єднання слід назвати виробничі, релігійні, політичні, культурні тощо.

Інтеграція та об єднання людей у різні соціальні спільноти приводить до виникнення первісного суспільства, суспільних відносин, первісної суспільної влади.

Влада – це здатність її носія підкоряти своїй волі інших, визначати варіанти поведінки підвладного і домагатися здійснення такої поведінки. Влада може бути людини над людиною (Соціальна влада)і людини над природою(Технічна влада).

Соціальна влада – це притаманні суспільству вольові відносини між людьми в яких особи, що мають владу, використовуючи певні засоби, прийому і способи, формують програму поведінки підвладних осіб і домагаються їх здійснення.

Класифікація влади


Існують різні критерії для класифікації влади.

Залежно від соціально – економічної формації розрізняють такі види соціальної влади: первісного суспільства, рабовласницька, феодальна, капіталістична чи демократична тощо.

За змістом розрізняють такі види соціальної влади: суспільна, політична, економічна, державна тощо.

Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади.

В суспільстві вона здійснюється суспільними субєктами. Наприклад, у родовій общині управління здійснювали всі дорослі члени родини. Усі важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів родини (племені), де обирали старшин, вождів , керівників та ловчих. Ці особи першими серед рівних, їхня влада базувалася виключно на авторитеті. Їх поважали всі члени родини, схилялися перед їхньою мудрістю, хоробрістю, кмітливістю, спритністю тощо.

Суспільна влада в первісному суспільстві:

а) базувалася на родових відносинах (рід об’єднував людей за дійсною чи допустимою кровною спорідненістю, був власником засобів виробництва, об’єднував членів роду для колективної праці, виступав господарським осередком для виробництва матеріальних благ);

б) у соціальному розумінні була безпосередньо суспільною (не існувало спеціального апарату управління та примусу);

в) мала такі якості, як єдність, взаємодопомога, співробітництво (члени роду виконували свої функції на засадах переконання. Примус застосовувався дуже рідко і виконував роль громадського виховання. Винятковою формою примусу було вигнання з роду. Сторони які не могли порозумітися, зверталися до вибраної ними авторитетної особи чи ради старшин і, як правило, добровільно виконували їх рішення. Рід також захищав своїх членів від зовнішніх ворогів, для цього використовувалася військова сила чи помста родичів);

г) здійснювалась рядовими та виборними членами роду добровільно, без спеціального апарату управління. Військо формувалося з усіх чоловіків ролу чи племені, здатних носити зброю.

Отже, суспільна влада має свої історичні корені і вже у первісному суспільстві слугувала вольовим відносинам між владно можними і підвладними для здійснення програми певної поведінки, яку особи, що мають владу, примушували здійснювати підвладних, вступаючи з ними у різноманітні відносини.

Первісне суспільство, як і будь – яке інше суспільство, має свою систему і структуру. Найчастіше виокремлюють такі структурні елементи суспільства:

а) діяльність людей, що спрямована на задоволення певних суспільних потреб;

б) суспільні відносини, в які вступають люди в процесі діяльності із задоволенням потреб;

в) соціальні субєкти, тобто люди та їх об єднання.



Діяльність людей


Це умова існування суспільства. Вона є специфічною людською формою ставлення до навколишнього світу, зміст якої є його доцільна зміна і перетворення в інтересах людей. Діяльність включає в себе мету, засоби, результат і сам процес.

Кожна із сфер суспільного життя охоплює різні галузеві види діяльності. Наприклад, економіка - це діяльність у промисловості, сільському господарстві тощо.

У процесі діяльності люди та їх групи вступають між собою в суспільні відносини, тобто такі, що виникають між соціальними суб’єктами.

Соціальні суб’єкти як структурний елемент суспільства неоднакові за кількістю людей, що їх становлять, призначенням, місцем у суспільстві, організації, функціями.

Елементарним соціальним суб’єктом і первісним елементом суспільства є особа – це людина в аспекті біологічних і соціальних якостей, які формуються в процесі історично - конкретних видів діяльності і суспільних відносин. Точніше, особа – це динамічна, відносно стійка цілісна система інтелектуальних, соціально – культурних і морально - вольових якостей, які втілюються в індивідуальних особливостях свідомості та діяльності людини.

Поняття „особа ” треба відрізняти від поняття „людина” ( біосоціальна істота , яка виділилася з інших форм земного життя завдяки можливості виробляти знаряддя праці, наділена членороздільною мовою, мисленням і свідомістю), „громадянин ” ( член державного суспільства).

Наступний вид соціальних суб’єктів – соціальні групи, які є соціально стійкою сукупністю людей (осіб), що мають загальні інтереси, цінності та норми поведінки, сформовані в межах історичного певного суспільства.

Розрізняють великі соціальні групи: групи за віком, соціальні прошарки, групи за професією. До середньої групи можна віднести працівників одного підприємства, жителів окремої території. До малих соціальних груп , специфічна ознака яких – безпосередній контакт її членів, належать, наприклад, сім я, група слухачів тощо.

Існує і такий вид соціальних суб’єктів, як соціальна організація, що є об єднанням людей, які разом реалізують певну програму і діють на основі певних правил і процедур, наприклад, держава, партія.

Для регулювання різноманітних відносин, що виникали між людьми, застосовувались соціальні норми.

Людське суспільство, як і будь – яка складна система, може нормально функціонувати й розвиватися лише спираючись на певні правила, на основі яких обирається один із можливих варіантів поведінки певного субєкта. У суспільстві

З часу його виникнення існує дві протилежні тенденції – організації та дезорганізації. В умовах їх дії збереження стабільності, відносної постійності, упорядкованості суспільства можливо шляхом соціальної регуляції, призначенням якої є підтримка суспільної дисципліни, організованості суспільства. Об активна необхідність соціального регулювання випливає з самої суті людського суспільства, що складається з багатьох осіб, спільна діяльність яких породжує потребу погоджувати їх поведінку в усіх сферах суспільного життя.


Случайные файлы

Файл
57579.rtf
referat.doc
123454.rtf
29056-1.rtf
referat.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.