Інтелектуальна власність при управлінні інноваційними проектами (28456)

Посмотреть архив целиком

Інтелектуальна власність при управлінні інноваційними проектами


1. Інтелектуальна власність як основа інноваційного проекту


Закон України «Про інноваційну діяльність» дає такі означення:

інновації — новостворені і вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери;

інноваційна діяльність — діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг;

інноваційний продукт — результат науково-дослідної та дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом;

інноваційна продукція — нові конкурентоспроможні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

інноваційний проект — комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів щодо створення та реалізації інноваційного продукту і інноваційної продукції.

Спочатку уточнимо місце інноваційного проекту в життєвому циклі товару, початковий період якого завжди є періодом розроблення й освоєння технології виробництва. Це час між формуванням ідеї нового товару й одержанням реального продукту з якісно новими властивостями, перші партії якого знаходять свого покупця, внаслідок чого виникають замовлення на нові, все більші партії цього нового товару.

Чим істотніші відмінності нового товару від того, що є на ринку, тим більше шансів домогтися комерційного успіху. Однак не всі нові ідеї приводять до появи конкурентоспроможної продукції. Зокрема, завершені прикладні науково-дослідні роботи дозволяють одержати успішні результати в середньому не частіше ніж у 10-15% випадків. Для перевірки перспективної ідеї нового товару необхідні засоби та ресурси, причому в умовах, коли недолік об'єктивних даних про доцільність витрат заповнюється фактично вірою в успіх. Така перевірка принципово важлива для подальшого розгляду інвестиційних програм розвитку бізнесу.

Тільки після одержання дослідних партій нової продукції, її іспитів, сертифікації та проведення спробних продажів з'являється основа для оцінки планованого бізнесу, розрахунку майбутнього прибутку, ухвалення рішення про підготування до серійного виробництва. Планування та здійснення роботи з перевірки й доопрацювання ідеї створення нового продукту, оцінки його ринкової привабливості, а також одержання підтверджених технічних, технологічних і комерційних параметрів планування бізнесу називатимемо інноваційним проектом.

Суттєвою характеристикою інноваційного проекту можна вважати саме використання нових науково-технічних досягнень. Тому оформлення прав на ці наукові результати перебуває в органічному зв'язку з наміром і програмою розвитку бізнесу та є однією зі специфічних особливостей стратегії управління проектом зі створення та виведення на ринок нового товару.

Необхідно відзначити, що є два види ідей бізнесу: ідея збільшення ринку вже наявної продукції та ідея завоювання ринку новою продукцією, яка створюється вперше і, як правило, найчастіше на основі новітніх наукових досягнень.

Перший шлях пов'язаний зі зниженням витрат, збільшенням обсягу продажів, відкриттям нових підприємств для тиражування відомого продукту. Це більш прогнозований і менш ризикований шлях порівняно з іншим, коли створюється й виводиться на ринок Новий товар, що покупець ще не бачив, тому невідомо, як він до нього поставиться, зате є шанси на досягнення великого комерційного успіху.

У цьому розділі обговорюється стратегія керування інноваційним проектом, заснованим на створенні нового наукомісткого продукту, який пов'язаний з використанням прав інтелектуальної власності.

Для прогнозування успіху інноваційного проекту необхідний Прогноз розвитку конкретного товару на конкретному ринку. Витрати на розроблення та просування нового продукту на ринок зазвичай доцільні, якщо очікуваний обсяг ринку цього продукту в понад 100 разів перевищує ці витрати. Незначні вдосконалення звичайно не можуть забезпечити достатнього обсягу ринку. Однак і просування на ринок товару зі споживчими характеристиками, що значно відрізняються від характеристик наявного, також може бути пов'язане із занадто великим ризиком.

Кожен інноваційний проект починається з формування відповідного портфелю інтелектуальної власності. Під час розгляду проекту стратегічний партнер передусім з'ясовує обґрунтованість проекту й обсяг прав на науково-технічну, технологічну, комерційну інформацію, на основі якої створюється інноваційний проект. Фінансування інноваційного проекту — завжди вкрай ризикований крок. Привабливою для інвестора є сама змога одержати дохід під час реалізації продукції з якісно новими властивостями, що можуть зацікавити потенційного покупця.

Не маючи надійного механізму розрахунку ймовірності повернення вкладених в інноваційний проект ресурсів, власник капіталу може знизити ризик невдачі, насамперед шляхом аналізу правової захищеності розробки, пропонованої до фінансування. Якщо її власник має монопольні права на основну частину інформації і права ці надійно охороняються патентами й ноу-хау, то в інвестора виникає впевненість у тому, що в разі успіху інноваційного проекту ніхто не перешкодить йому надалі розгорнути виробництво й завоювати ринок.

З іншого боку, для власника розробки теж життєво важливо прийти на зустріч з інвестором із захищеними результатами досліджень. Інакше фахівці скопіюють результати багаторічної праці й навіть не заплатять за складений бізнес-план. Тому інтереси інвестора та розроблювача щодо необхідності надійної правової охорони інноваційного проекту збігаються. Це стосується не тільки інформації, вже представленої дослідниками, але й тих результатів, що будуть отримані в перебігу виконання проекту. Маються на увазі не тільки маркетингові дослідження, але й будь-які доробки й удосконалення технології. Зазвичай у них завжди виникає потреба при уточненні потреби ринку й особливостей конкретних виробничих умов реалізації проекту.

Прийнято розглядати такі чотири стадії інноваційного проекту: 1. Концептуальна стадія — уточнення наукової обґрунтованості проекту та пошук інформації, що підтверджує комерційний потенціал нового товару, якого немає на ринку.

  1. Стадія перевірки технічного відтворення — доказ принципової можливості створити новий товар, заснований на прийнятій концепції та стратегії маркетингу, що розробляється.

  2. Стадія розроблення — розроблення технології виробництва нового товару, вдосконалення матеріалів, процесів і конструкції передбачуваного до випуску продукту, а також перевірка його придатності для промислового виробництва й уточнення стратегії маркетингу.

  3. Стадія підготовки виробництва та ринку — період, протягом якого продукт або технологічний процес мають бути підготовленими до виходу на ринок, тобто перші партії нового товару виготовлено, продано, їх перевірили покупці й отримано замовлення на виробництво та реалізацію наступних великих за обсягом партій.

Усе це витратні стадії життєвого циклу продукту. Кінцевим результатом роботи має бути створення прийнятого ринком продукту, який можна надалі запускати в серійне виробництво. Витрати часу та ресурсів від стадії до стадії зростають. На четверту стадію їх зазвичай потрібно більше, ніж на всі взяті разом попередні. При цьому необхідне фінансування від стадії до стадії збільшується щонай-менш удесятеро. Отже, по завершенні кожної стадії необхідно ретельно проаналізувати результати виконаних робіт, щоб прийняти рішення про доцільність подальших витрат. Фактично йдеться про вибір щоразу одного з таких управлінських рішень:

  • продовження робіт;

  • тимчасове припинення подальших робіт;

  • припинення подальших робіт.

На кожній стадії інноваційного проекту принципове значення має ухвалення ефективного рішення про правову охорону результатів досліджень і розробок, що лежать в основі нового товару. Формування портфелю інтелектуальної власності та стратегія керування ним містять у собі насамперед своєчасну ідентифікацію охороно-здатних технічних, технологічних і комерційних рішень, вибір оптимальної форми й найдоцільнішого моменту їх правової охорони з Урахуванням підвищення комерційної цінності цих рішень від стадії до стадії.

На першій стадії починаються широкі інформаційні дослідження з вибору аналогів, виявлення потенційних конкурентів і споживачів. На цій стадії необхідна ідентифікація власника результатів комерціалізованих НДДКР і визначення результатів досліджень, яким необхідно надати правову охорону. Найчастіше найдоцільнішим є засекречування. Патентування на цій стадії провадять лише в разі появи надзвичайно оригінальних рішень. Цінність інноваційного проекту на першій стадії найнижча. На наступних виникають уже реальніші технічні рішення. Однак комерційно значущих результатів ще, як правило, не отримано. Тому метою патентування на цій стадії може бути тільки закріплення пріоритету.

Одержавши патент на ранній стадії розроблення, керівник інноваційного проекту наражається на дилему. З одного боку, чи слід платити мито за підтримку чинності патенту, якщо немає впевненості, що цей проект буде економічно вигідним, особливо коли його планують для використання за кордоном. З іншого боку, відмова від оплати збору призводить до втрати права на патент.


Случайные файлы

Файл
30994.rtf
149992.rtf
71057.rtf
141427.rtf
148536.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.