Загальні засади та нормативно-правова база організації навчального процесу (27769)

Посмотреть архив целиком

Київський національний університет імені Тараса Шевченка














РЕФЕРАТ



НА ТЕМУ:


Загальні засади та нормативно - правова база організації навчального процесу.”









Виконав:

___________

Кураєв О. В.














2001 рік


Зміст


  1. Загальні засади управління освітою………………….. 3

  2. Органи управління освітою, їх повноваження…….. 6

  3. Структура вищого навчального закладу.

Загальна характеристика основних структурних

підрозділів ВНЗ.......................................................10

  1. Нормативно-правова база організації

навчального процесу................................................... 12

5. Джерела...................................................................15І. Загальні засади управління освітою.


Перш ніж вести мову про управління в галузі освіти необхідно з‘ясувати, що ми розуміємо під термінами “освіта” та “управління”. Так згідно з роз‘ясненнями “Радянського енциклопедичного словника”, освіта – це процес та результат засвоєння систематичних знань, умінь та навиків, необхідна умова підготовки людини до життя та праці.

Законом України “Про освіту” визначено, що освіта - це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта – це соціальна система , що функціонує і розвивається за власними законами, які характеризуються такими ознаками, як скажімо, цілеспрямованість цілісність взаємодія з іншими системами. Сучасна система освіти є однією з важливих підсистем суспільства. І тому якість управління кадровими ресурсами більшою мірою ніж інші елементи впливає на рівень і результативність освіти. Управління як і будь-яка форма людської діяльності, є конкретизацією загальних філософсько-методологічнх закономірностей цієї діяльності, тобто основні категорії управління, їх взаємозв’язок значною мірою визначається філософським світоглядом управлінців. Це стосується як мети управлінської діяльності, так і методів оптимізації досягнення цієї мети, зокрема і у галузі освіти.

Основна мета сучасної освіти, як говориться у законі України “Про освіту”, полягає у формуванні всебічно розвиненої людини як вищої цінності суспільства. Але сучасна світова система освіти не задовольняє цим вимогам. Як відомо, сучасна наука вступила у суттєво новий етап свого розвитку, який отримав назву “посткласичного” і ядром якого є синергетика, загальні закономірності якої втілились у нову наукову методологію, на яку повинна спиратись і сучасна система управління освітою. Зокрема це стосується співвідношення стандартів освіти з вільним вибором змісту навчання, його методу, репродуктивних і творчих процесів педагогічної діяльності, централізованих і децентралізованих форм управління усією системою освіти.

Інформаційна керованість у системі управління сучасною освітою може бути досягнута за рахунок зменшення “розсіювання” знань, невпорядкованості соціальних підсистем та їх неузгодженості між собою.

Проблема управління освітою на рівнях системи країни, окремого навчального закладу, академічної групи завжди була досить актуальною, а у наш складний час значно загострилась. Це пов‘язано з наявністю довготривалого перехідного періоду, коли усталена система управління, що функціонувала значною мірою зруйнована внаслідок нестачі коштів. Нові економічні важелі управління ще не працюють, що створює певний “вакуум управління”.

Останнім часом набуває поширення стратегічний менеджмент, в основі кого лежить системний підхід. Будь-яке явище чи об‘єкт освітянської сфери розглядається як сукупність взаємоповзаних елементів, що мають “вхід”(мету), зв‘зок із зовнішнім середовищем, зворотний зв‘язок – “вихід”. “Вхід” системи характеризується параметрами проблеми, яку необхідно вирішити за даних умов. На “виході” системи постає рішення, яке має проявлятися якісно або кількісно, мати певну міру адекватності і вірогідності реалізації, міру ризику дсягнення запланованого результату. До компонентів “зовнішнього середовища” системи належать:

  • інфраструктура регіону

  • соціально - демографічний стан

  • фінансовий стан

  • конкретні зв‘зки закладу (установи) освіти з іншими об‘єктами

  • культурий фактор

Зворотний зв‘язок характеризує різноманітну інформаію, яка надходить до того, хто приймав рішення. Оримання зворотної інформації зумовлються неякісним рішенням, додатковими вимогами до його уточнення чи доопрацювання, появою нововведень та іншими факторами.

Процес прийняття рішеня включає такі операції:

  • отримання сигналу щодо наявності освітянської проблеми

  • її виявлення

  • формулювання цілей

  • пошук інформації, її обробка

  • виявлення можливостей ресурсозабезпечення, ранжування цілей

  • формування завдань

  • оформлення необхідних документів

  • реалізація завдань

Застосування основних принципів стратегічного менеджменту в освіті щодо процесу прийняття управлінського рішення дозволяє чітко визначити структуру проблеми, послідність її вирішення, встановити взаємозв‘язки компонентів системи, черговість їх вдосконалення.

У процесі розробки управлінського рішення, насамперед, слід чітко сформулювати мету (тобто що потрібно отримати) і розкрити параметри бажаного рішення.

До параметрів якості управлінського рішення належать:

  • кількісний показник невизначеності освітянької проблеми

  • ступінь доцільності витрат (матеріальних, фінансових, у часі, людських)

  • імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат, і термінів

  • ступінь відповідності прогнозу теоретичної моделі фактичним даним, на основі яких вона була розроблена.

Після попередньої регламентації параметрів управлінського рішення та їх ефективності аналізуються фактори “зовнішнього середовища”, що впливають на якість та ефективність рішення, а також параметри “входу” для поліпшення якості вхідної інформації.

Наступною дією є моделювання “технології прийняття” управлінського рішення, що зумовлює здобуття відповідей на такі запитання: “Що робити? З якими витратами? Як робити (за якою технологією)? Кому робити? Коли робити(терміни)? Для кого робити? Де робити (місце)? Що це дає (ефект)?” Якщо є відповіді на всі запитання і всі елементи пов‘язані в часі, просторі, за ресурсами і виконавцями - це означає, що розроблено технологію прийняття управлінського рішення.

Розробка управлінського рішення має певні етапи:

  1. Виявлення управлінської проблеми чи завдання.

  2. Попередня постановка мети.

  3. Збір необхідної інформації.

  4. Аналіз інформації.

  5. Визначення вихідних характеристик проблеми з урахуванням наявних обмежень.

  6. Уточнення мети і критерію, кінцеве їх формулювання.

  7. Побудова і обґрунтування формалізованої моделі проблемної ситуації.

  8. Розробка альтернативних варіантів проблеми.

  9. Вибір методу рішення.

  10. Всебічне обґрунтування вибраного рішення.

  11. Погодження проекту рішення з органами освітянського управління, виконавцями.

  12. Кінцеве оформлення і затвердження рішення.

  13. Організація виконання рішення.

  14. Контроль за виконанням рішення.

  15. Стимулювання ефективності роботи.

  16. Встановлення зворотного зв‘язку з особою відповідальною за прийняття рішення, корекція мети і завдань(за умови необхідності).

Кожний із вищезазначених етапів передбачає ряд операцій. Наприклад, виявлення управлінської проблеми потребує таких операцій:

аналізу ситуації об‘єкта за якісними та ресурсними показниками, порівняння діяльності установи закладу освіти з кращими напрацюваннями аналогічних установ;

визначення розходження у показниках аналізованих об‘єктів;

аналізу науково – методичної літератури, публікацій з даної проюлеми, довідок, звітів, зауважень і пропозицій аналізу організаційного, навчально - методичного, кадрового, матеріального рівня визначення напрямків розвитку об‘єкта тощо.

Процес розробки управлінського рішення належить до розряду управлінських процесів і відповідно поділяється на основний, допоміжний та обслуговуючий. Якщо дія спрямована на зміну певного параметру управлінського предмета праці, то це є основний процес; до обслуговуючого процесу належить контроль, накопичення інформації; до допоміжного – всі ті процеси, що створюють сприятливі умови для протікання основних та обслуговуючих процесів у галузі освіти.

До процесу розробки управлінського рішення ставиться вимога забезпечити його високу якість та ефективність. До основних умов, що забезпечують здійснення цієї вимоги, належать:


Случайные файлы

Файл
fro2.doc
57484.rtf
26601-1.rtf
VOLTMETR.DOC
2407.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.