Судова система України (26075)

Посмотреть архив целиком

30



ПЛАН



  1. ПОНЯТТЯ І ОСНОВНІ ОЗНАКИ СУДОВОЇ ВЛАДИ………………………………..3

  2. СУДОВА СИСТЕМА, її СТРУКТУРА………………………………………………….8

  3. ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ………………………………………………………………10

  4. СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ…………………………………………………………13

    1. ВЕРХОВНИЙ СУД РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ОБЛАСНИЙ, КИЇВСЬКИЙ І СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКІ СУДИ ТА МІЖОБЛАСНИЙ СУД…………………………………………………………………………….15

    2. ВІЙСЬКОВІ СУДИ……………………………………………………………………………………………..19

    3. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ…………………………………………………………………………………23

    4. СУДДІ І НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ……………………………………………………………………………..28

    5. СУДОВІ ВИКОНАВЦІ………………………………………………………………………………………….29


5. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА












1. ПОНЯТТЯ І ОСНОВНІ ОЗНАКИ СУДОВОЇ ВЛАДИ.

Проблему раціонального устрою державної влади і її органів намагаються вирішити, мабуть, стільки часу, скільки існує держава як форма організації суспільства. Люди, що міркували над цією проблемою, уже давно, багато сторіч тому, помітили, що концентрація державної влади в чиє одних руках неминуче веде до негативних наслідків. Чим більше така концентрація, тим вище можливість сваволі і зловживань. Про це свідчить багатовіковий досвід людства. Самі освічені володарі, у руках яких зосереджувалися необмежено всі нитки влади, рано або пізно ставали норовливими тиранами, що визнавали тільки свій авторитет, що нехтували свободу і, що не рахувались з невід'ємними правами людини. На цьому фоні і велися пошуки шляхів подолання тенденцій такого роду.

Найбільше широке визнання одержала і продовжує зберігати його аж до даного часу ідея, відповідно до котрого основні напрямки (гілки) державній владі повинні розділятися і вверятись «у різні руки». Це буде мішати узурпаторським намірам, а разом із цим зловживанню владою і сваволі. Частіше усього прихильники даної ідеї (концепції) притримуються думки, що державна влада в цілому включає три основних напрямки (гілки) - законодавчу, виконавчу і судову. Сфери їхньої реалізації повинні бути чітко розмежовані, вони не повинні бути перешкодою друг другу. Поділ влади варто було б засновувати насамперед на їхньому співробітництві, що, проте, стримувало б кожну з них, ставило б у визначені рамки і балансувало.

Активним прихильником аналізованої концепції, що внесли помітний внесок у її розробку і популяризацію, цілком заслужено вважають відомого французького просвітителя, правознавця і філософа Ш. Монтеск'є. У своєму знаменитому творі «ПРО дух законів» (1748 р.) він писав: «Коли тому самому обличчю або тому самому складу посадових осіб надані разом законодавча і виконавча влади, тоді немає свободи, тому що можна побоюватися, що монарх або сенат будуть створювати тиранічні закони, щоб тіранично виконувати їх. Немає також .свободи, якщо судова влада не відділена від законодавчої і виконавчої. Якби вона була сполучена з виконавчою владою, суддя володів би достатньою силою, щоб зробитися гнобителем. Усе було б загублено, якби та сама людина, або корпорація високопоставлених осіб, або стан дворян, або, нарешті, весь народ здійснювали всі три види влади: «владу створювати закони, владу призводити їх у виконання і владу судити злочини і позову приватних осіб». Не усе в цьому висловленні сучасно. Воно відноситься до XVIII сторіччя і з погляду накопиченого до дійсного часу досвіду може бути в чому сь оскаржено. Проте в цілому сказане тоді не утратило своєї актуальності й у наші дні.

Концепція поділу влади на українському грунті прижилася не відразу. Адже вона якоюсь мірою орієнтована на підрив підвалин монархічного устрою. Тільки наприкінці XIX - початку XX сторіччя про неї заговорили в повний голос, у тому числі в університетських аудиторіях, як про ідею, реалізація якої повинна призвести до перетворення Росії в правову державу.

Після жовтня 1917 року положення круто змінилося. Основна причина- курс на всевладдя Рад, а згодом і на панування командно-адміністративної системи, що не припускала і не могла припустити якогось поділу державної влади. У таких умовах концепція поділу влади виявилася в немилості і нерідко підносилася як вигадка, що знадобилася буржуазії в період її боротьби за панування.

Лише наприкінці 80-х років стало з'являтися більш серйозне відношення до проблеми поділу влади. За часом це співпало з офіціозним проголошенням курсу на перетворення нашої держави в правове, із визнанням того, що така держава неможливо без верховенства закону і його механізму, що забезпечує надійно, основний важіль якого багато хто вбачали і вбачають у поділі влади.

Приведені положення дають підставу вважати, що судова влада - одне з проявів державної влади в цілому. Отже, її поняття вихідні від загального поняття влади і поняття державної влади зокрема.

Загальне поняття влади, як відомо, категорія багатоаспектна і багатолика. Влада батьківська, влада почуттів, влада натовпу або вулиці, місцева влада, влада тьми і т.д. - настільки широкий діапазон ужитку слова «влада». Тому загальне визначення влади теж є дуже широким.

У нього нерідко включають насамперед здатність і можливість робити визначальний вплив на діяльність, поведінка людей за допомогою якихось засобів: авторитету, вольового впливу, правових велінь, примуси і т.п. Таким його бачать не тільки філософи і суспільствознавці, але і знавці російської мови. Наприклад, В. Даль писав, що влада - це «право, сила, воля над чимось, свобода дії і розпорядження, керування...». Декілька інакше, але по суті так само визначав владу і С. Ожегов. На його думку, такий варто вважати «право і можливість розпоряджатися будь-ким або будь-чим, підкоряти своїй волі». Іншими словами, владою не можна вважати яку особу, орган, об'єднання, заснування. Вони - чинні особи, але не влада.

Більш вузьким є поняття державної влади. На відміну від загального це поняття персоніфіковане. У ньому вже є присутнім чинний суб'єкт - народ і (або) держава, його апарат і органи місцевого самоврядування, котрим народ делегує свою владу. Відповідно, такого роду владою прийнято вважати можливість і спроможність народу і(або) держави в особі його органів впливати на поводження людей і в цілому на процеси, що відбуваються в товаристві, за допомогою переконання або примуси. .

Ще уже поняття судової влади. Це, як відзначено вище, одна з гілок державної влади. Суб'єктом, що здійснює її, є не будь який державний орган, а лише суд, що мати властивими тільки йому можливостями і спроможностями впливу на поведінку людей, а через це - і на процеси, що відбуваються в суспільстві. З обліком цього судову владу можна було б визначити як реалізовані займаючими особливе положення в державному апараті органами (судами) властивої їм можливості і спроможності впливу на поводження людей і соціальні процеси.

З цього визначення випливає, що поняттю судової влади властиво принаймні два компоненти: по-перше, дана влада може реалізуватися тільки спеціально створюваними державними установами - судами; по-друге, у цих органів повинні бути свої, властиві тільки їм спроможності і можливості впливу. Ці ознаки взаємозалежні і взаємозалежні. Їх не можна ізолювати друг від друга або протиставляти.

Буде помилкою зведення судової влади до суду як державному органу (нерідко говорять: «Судова влада - це суд»). Ще більшою помилкою і навіть свідченням низького рівня правової культури є схильність, що іноді зустрічається, називати судовою владою посадових осіб, що працюють у судових установах, (часом тільки з'явиться десь, скажемо, судового виконавця можна почути і таке: «Дивите, судова влада явилася!»). Владою слід вважати не орган або посадову особу, а те, що вони можуть і в змозі зробити. По суті, ця повноваження, функція, але не її виконавець. Користуючи театральною термінологією, цілком припустимо підтверджувати, що це роль, але не актор.

Досить поширені- помилки й іншого роду - зведення судової влади до якогось одному з видів судової діяльності. Нерідко про судову владу говорять і пишуть як про синонім правосуддя і навпаки. Такого роду помилка поширена, мабуть, ширше, чим відзначена вище.

Згадані в приведеному визначенні поняття судової влади «можливості і спроможності» - це багатогранні повноваження, який наділяються суди. Їхня реалізація в цілому і є реалізація судової влади.

Серед цих повноважень домінуючу роль грає правосуддя. Його може здійснювати тільки суд, і ніякий інший орган. Це спеціфічно судове повноваження. Але судова влада, як уже говорилося, не зводиться тільки до даного повноваження. Вона включає і ряд інших, що, як і правосуддя, мають велике соціальне значення:

  • конституційний контроль;

  • контроль за законністю й обгрунтованістю рішень і дій державних органів і посадових осіб;

  • забезпечення виконання вироків, інших судових рішень і рішень деяких інших органів;

  • розгляд і дозвіл справ про адміністративні правопорушення, підвідомчих судам;.

  • роз'яснення чинного законодавства з питань судової практики;

  • участь у формуванні суддівського корпуса і сприяння органам суддівського співтовариства.

Ці повноваження було б неправильно цілком ототожнювати, як це нерідко робиться, із правосуддям. Можна говорити, мабуть, лише про те, що їхня реалізація тісно пов'язана з правосуддям і сприяє його належному здійсненню.

Проведенню в життя кожного з названих повноважень, що утворять судову владу, покликано сприяти наділення органів, на які покладене здійснення даної влади, засобами примуса до виконання прийнятих ними рішень. Закон, приміром, прямо проголосив загальнообов’язок судових рішень усіх видів. Він жадає від організацій і посадових осіб, громадян безспірного підпорядкування велінням судової влади.

І це не звичайний, «черговий» призов, із якими нам нерідко припадає зштовхуватися. Реальність велінь судової влади підкріплюється досить значними засобами впливу. Наприклад, якщо .яка особа не подає без поважних причин наявний у нього документ, необхідний для правильного дозволу справи арбітражним судом, то останній управі піддати таку особу штрафу в сумі до 200 мінімальних розмірів оплати праці. Ефективні заходи застосовуються судами і до громадян (обвинувачуваним у вчиненні злочини, що потерпів, свідкам і ін.) у випадках, коли вони, скажемо, ухиляються від явки в суд по його виклику. Закон дозволяє піддавати їх за рішенням суду (судді) примусовому приводу за допомогою міліції і (або) грошовому стягненню. Передбачаються й інші заходи впливу на тих, хто не бажає поважно відноситися до судових велінь. При визначених у законі обставинах може виникнути питання, як буде показано нижче, і про застосування самих суворих мір юридичного впливу - мір карного покарання.

Узагальнене знання повноважень судів (їх «спроможностей і можливостей») не тільки дає уявлення про те, чим можуть і повинні займатися ці державні органи, але й орієнтує щодо їхньої ролі і місця в системі всіх установ, що реалізують у цілому державна влада, а дорівнює і співвідношення названих вище трьох її гілок (галузей). Воно наповняє конкретним змістом широко уживане, хоча і декілька спрощене пояснення суті поділу влади: законодавець зоаконодавствує, виконавчі органи виконують закони, а суди судять. У всякому разі, один тільки перелік судових повноважень свідчить про те, що за формулою «суди судять» ховається дуже ємна і різноманітна діяльність, що у цілому істотно відрізняється від того, що повинні робити законодавчі і виконавчі органи.

Коло судових повноважень говорить і про те, що дана влада покликана виконувати важливу і відповідальну соціальну функцію, не менше значиму, чим функції, виконувані іншими гілками влади. А це дозволяє робити висновок уже про рівнозначність, рівноправності і паритетності всіх гілок влади.

Такий висновок до порівняно недавнього часу вважався помилковим, що суперечить основній державно-політичній установці, що виражалася в словах «Вся влада Радам». Відповідно з цим у судів не було багатьох із перерахованих повноважень. Вони, приміром, не могли займатися конституційним контролем, перевіряти законність і обгрунтованість рішень і дій більшості виконавчих органів. На них дивилися як на органи, що повинні займатися головним чином розглядом цивільних і кримінальних справ, сприянням виконанню власних рішень. Лише у вкрай обмежених випадках їм дозволялось розбирати справи про адміністративні правопорушення і розглядати скарги на незаконні дії деяких (далеко не усіх) виконавчих органів.

Поворот відбувся наприкінці 80-х - початку 90-х років, коли початок рости свідомість того, що правова держава без повноцінної судової влади немислимо. З цього часу і почався процес прийняття конкретних мір, спрямованих на підвищення авторитету судів. Це проявилося не тільки в удосконалюванні порядку добору і формування суддівського корпуса, створенні умов для його незалежності, підвищенні матеріальної забезпеченості, установленні відповідальності за неповагу до суду, але й в суттєвому розширенні судових повноважень.

Таку тенденцію можна бачити багато в чому. Зокрема, у наділенні судів правом здійснювати контроль за законністю й обгрунтованістю дій правоохоронних органів, покликаних займатися виявленням і розкриттям злочинів, у першу чергу в тих випадках, коли є небезпека обмеження конституційних прав і свобод громадян. У наші дні суди (загальні і військові), як буде показано нижче, можуть перевіряти законність і обгрунтованість затримки осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, арешту, продовження його терміна, учинення дій, пов'язаних з обмеженням права громадянина на таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних і інших повідомлень, а також права на недоторканність житла і т.д. Вже тільки в цьому чітко проглядається визнання положення про те, що суди - це вершина піраміди правоохоронних органів.






















2. СУДОВА СИСТЕМА, її СТРУКТУРА.

Один із двох основних компонентів судової влади складається в тому, що її здійснення довіряється тільки спеціально затвердженим державним органам - судам, що відрізняються від органів, що виконують законодавчі і виконавчі функції. Така відзнака виражається не тільки в специфіці судових повноважень, про які говорилося в попередньому параграфі даної глави, але й а порядку формування судів.

Особливості виконуваних функцій вимагають, щоб суди формувалися і діяли з дотриманням спеціальних правил - правил, що докорінно відрізнялися б від тих, що встановлені для законодавчих і виконавчих органів.

Тут достатньо відзначити, що в даний час суди усіх видів і рівнів утворюються з дотриманням установленої законом процедури. Реалізація її покликана забезпечити безсторонній добір суддів, спроможних професійно грамотно і чесно розглядати і вирішувати віднесені до їхнього ведення справи. Досягненню даної цілі покликано сприяти, зокрема, установлення системи гарантій, що попереджнуть проникнення в суддівський корпус некомпетентних і аморальних людей. Такі «захисні засоби» характерні для органів судової влади. Для формування органів законодавчої і виконавчої влади закон не встановлює детальних правил. Скажемо, офіційно встановлений перелік вимог до кандидатів у депутати Верховної Ради або місцевих представницьких органів значно скромніше, чим той, що існує для кандидатів на суддівські посади. До кандидатів на ті або інші (навіть найвищі) посади у виконавчих органах закон теж не пред'являє жорстких вимог. Від судів же потрібно високий рівень підготування і компетентність, оскільки судові помилки чреваті дуже серйозними, часом необоротними наслідками для життя, здоров'я, свободи, прав і що охороняються законом інтересів конкретних людей.

Істотним моментом, що характеризує побудову органів судової влади, є забезпечення їхньої незалежності, огородження від стороннього впливу як ззовні, так і усередині (із боку вищих інстанцій і судового начальства). Цього не скажеш про законодавчі і виконавчі органи. Особливо останніх, де субординація, підпорядкування вищестояща нижчестоящим, обов'язковість указівок керівництва вважаються явищем цілком нормальним. Не передбачаються якісь особливі міри, що захищають законодавців (членів представницьких органів) від впливу ззовні, оскільки зробити це практично неможливо. Дана категорія людей у своїй діяльності зобов'язана керуватися зовнішніми чинниками, враховувати вимоги соціальних і політичних сил (партій, суспільних об'єднань і т.д.).

Сказане, проте, не означає, що існує непрохідна пропасти між, з одного боку, судової, а з іншого боку - законодавчою і виконавчою владою, їхніми органами. При всієї їхньої відособленості є чимало точок дотику між ними. Наприклад, органи законодавчої (представницької) влади видають закони, обов'язкові для виконання усіма, у тому числі судами, підтверджують фінансування судів, розміри оплати праці судів і інших судових робітників. Органи судової влади, із своєї сторони, можуть впливати, використовуючи надані їм повноваження, на зміст діяльності законодавчих (представницьких) і виконавчих органів. Вони вправі, скажемо, визнати закон неконституційним, а рішення виконавчого органа - незаконним. І це спричиняє за собою незастосування закону, ставить за обов'язок відповідним органам відмовитися від реалізації незаконного рішення, роздивитися питання знову або переглянути дане рішення.

Специфіка суду як органа судової влади складається також у тому, що для його діяльності встановлені особливі правила, процедури. Ці процедури, що відбивають загальнолюдський досвід, жорстко лімітують усе, що повинно відбуватися в суді при розгляді їм підвідомчого питання. Основна їхня ціль - забезпечити законне, обгрунтоване і справедливе рішення. Наріжним каменем усіх судових процедур є гласність, колегіальність (із деякими винятками) , можливість участі представників народу у винесенні рішень, рівноправність сторін, що беруть участь у розгляді справ, і ряд інших, про які промова буде нижче. Встановлені для законодавчих і виконавчих органів процедури (регламенти, що існують де-не-де у виконавчих органах правила прийняття рішень і т.д.) не володіють тієї старанністю, що характерна для судових процедур.

До дійсного часу склалося декілька варіантів процедур здійснення судової влади, що прийнято іменувати видами судочинства.

До них відносяться:

  • конституційне судочинство;

  • цивільне судочинство;

  • арбітражне судочинство;

  • карне судочинство;

  • адміністративне судочинство.
















3.ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ


Відповідно до Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.

Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років а володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.





















4.СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Відповідно до закону Української РСР “Про судоустрій ” від 5 червня 1981 року № 2022-Х із змінами, внесеними згідно із Законами 2464-12 від 17.06.92, 4017-12 від 24.02.94 суди України складаються з наступних судів: Верховний Суд України, Верховний Суд Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні), районні (міські) суди та військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів становлять судову систему загальних судів України.

Утворення районного (міського) суду

Районний (міський) суд утворюється в районі, місті (крім міст районного підпорядкування), районі в місті.

Міжрайонний (окружний) суд

Для забезпечення колегіального розгляду судових справ районними (міськими) судами, до яких обрано недостатню кількість суддів, утворюються міжрайонні (окружні) суди, до яких може входити декілька районних (міських) судів. Міжрайонні (окружні) суди утворюються Верховною Радою України.

Міжрайонний (окружний) суд розглядає справи у складі трьох суддів районних (міських) судів.

Порядок обрання суддів районного (міського) суду

Судді районних (міських) судів обираються відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів строком на десять років. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, обираються строком на п'ять років.

Склад районного (міського) суду

Районні (міські) суди обираються у складі кількох або одного судді.

Голова районного (міського) суду і його заступник з числа обраних суддів затверджуються відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів за спільним поданням Голови Верховного Суду Республіки Крим та Міністра юстиції Республіки Крим, голови обласного, Київського та Севастопольського міських судів і начальника управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Кількість суддів у районних (міських) судах

Кількість суддів у кожному районному (міському) суді визначається Президією Верховної Ради України за спільним поданням Міністра юстиції України та Голови Верховного Суду України.

Повноваження районного (міського) суду

Районний (міський) суд розглядає всі цивільні і кримінальні справи, за винятком справ, віднесених законом до відання інших судів.

У випадках, передбачених законодавством України, районний (міський) суд (суддя) розглядає справи про адміністративні правопорушення.

Районний (міський) суд вивчає і узагальнює судову практику, подає правову допомогу товариським судам, а також здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Голова районного (міського) суду

Голова районного (міського) суду:

1) головує в судових засіданнях; призначає суддів як головуючих у судових засіданнях; розподіляє інші обов'язки між суддями;

2) ( Пункт другий частини першої статті 26 виключено на підставі Закону N 4017-12 від 24.02.94 ) організує роботу із народними засідателями;

3) веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

4) керує вивченням і узагальненням судової практики і веденням судової статистики; вносить подання в державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень;

5) представляє до призначення судових виконавців і організує їх роботу;

6) керує роботою канцелярії суду;

7) організує роботу по підвищенню кваліфікації працівників суду;

8) організує роботу по роз'ясненню законодавства населенню,

поданню правової допомоги товариським судам;

9) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Якщо до районного (міського) суду обрано одного суддю, він здійснює повноваження голови районного (міського) суду.

Голова міжрайонного (окружного) суду

Голова міжрайонного (окружного) суду призначається спільним рішенням Міністра юстиції України та Голови Верховного Суду України з числа голів районних (міських) народних судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.

Голова міжрайонного (окружного) суду головує в судових засіданнях або призначає для цього одного з народних суддів районних (міських) народних судів, що входять до міжрайонного (окружного) суду, вирішує питання про відвід народного судді, який одноособово розглядає справу, утворює склад з числа народних суддів районних (міських) народних судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.

Заміщення тимчасово відсутнього голови районного (міського) суду або судді.

У разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) голови районного (міського) суду і його заступника виконання обов'язків голови покладається Міністром юстиції Республіки Крим, начальником управління юстиції відповідної місцевої державної адміністрації за погодженням з головою Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського суду на одного з суддів цього суду.

У разі тимчасової відсутності (тривала хвороба, відпустка тощо) судді районного (міського) суду Верховна Рада Республіки Крим, обласна, Київська чи Севастопольська міська Рада народних депутатів за поданням Голови Верховного Суду України і Міністра

юстиції України обирають на час його відсутності одного з кандидатів у судді, який склав кваліфікаційний екзамен і відповідає вимогам частини першої статті 7 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ).

4.1 ВЕРХОВНИЙ СУД РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ОБЛАСНИЙ,

КИЇВСЬКИЙ І СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКІ СУДИ

ТА МІЖОБЛАСНИЙ СУД

Порядок обрання Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Верховний Суд Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди обираються Верховною Радою України строком на десять років у складі голови, заступників голови і суддів.

Народні засідателі цих судів за поданням голови Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів в необхідній кількості обираються відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів строком на п'ять років.

Кількісний склад Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів встановлюється Президією Верховної Ради України за поданням Міністра юстиції України та Голови Верховного Суду України.

Склад Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Верховний Суд Республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські суди діють в складі:

1) президії суду;

2) судової колегії в цивільних справах;

3) судової колегії в кримінальних справах.

Порядок обрання міжобласного суду

Міжобласний суд обирається Верховною Радою України строком на десять років у складі голови, заступника голови і суддів. Народні засідателі міжобласного суду обираються Верховною Радою України строком на п'ять років за поданням голови цього суду.

Кількісний склад міжобласного суду встановлюється Президією Верховної Ради України за поданням Міністра юстиції і Голови Верховного Суду України.

Повноваження Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Верховний Суд Республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські суди:

розглядає у межах своїх повноважень справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами;

здійснюючи нагляд за судовою діяльністю районних (міських) міжрайонних (окружних) судів, також вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику;

здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Повноваження міжобласного суду

Міжобласний суд є судом першої інстанції і в межах своїх повноважень розглядає на особливо режимних об'єктах, розташованих на території України, всі цивільні і кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законодавством України.

Президія Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Президія Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів утворюється у складі голови, заступників голови і суддів у кількості, що визначається Президією Верховної Ради України за поданням Голови Верховного Суду України та Міністра юстиції України.

Склад президій цих судів затверджується Президією Верховної Ради України.

Участь прокурора Республіки Крим, прокурора області, міст Києва і Севастополя в засіданні президії Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських судів при розгляді судових справ є обов'язковою.

Повноваження президії Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Президія Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів:

1) у межах своїх повноважень розглядає справи в порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами;

2) затверджує за поданням голови суду склад судової колегії в цивільних справах і судової колегії в кримінальних справах;

3) розглядає матеріали вивчення і узагальнення судової практики і аналізу судової статистики;

4) заслуховує звіти голів судових колегій про діяльність колегій, розглядає питання роботи апарату суду;

5) подає допомогу районним (міським), міжрайонним (окружним) суд правильному застосуванні законодавства.

6) здійснює інші повноваження, надані їй законодавством.

Порядок роботи президії Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Засідання президії Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів проводяться не менш як два рази на місяць.

Засідання президії є правомочним при наявності більшості членів президії.

Постанови президії приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів президії, які беруть участь у голосуванні.

Постанови президії підписуються головою суду.

Судові колегії Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів.

Судова колегія в цивільних справах і судова колегія в кримінальних справах затверджується президією Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів з числа суддів відповідного суду. Судові колегії очолюють заступники голови суду.

Голова Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів в необхідних випадках має право своїм розпорядженням залучати суддів однієї колегії для розгляду справ у складі іншої колегії.

Повноваження судових колегій Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Судова колегія в цивільних справах і судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів розглядають у межах своїх повноважень справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку і в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Судові колегії вивчають і узагальнюють судову практику, аналізують судову статистику і здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством.

Голова Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Голова Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів:

1) може головувати в судових засіданнях колегій;

2) приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах;

3) у випадках і порядку, встановлених законом, зупиняє виконання рішень і ухвал по цивільних справах;

4) організує роботу по вивченню і узагальненню судової практики, аналізу судової статистики; вносить подання в державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень;

5) скликає президію суду і вносить на розгляд президії питання, що потребують її рішення; головує на засіданнях президії;

6) інформує відповідно Верховну Раду Республіки Крим, обласну, Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів з питань діяльності суду;

7) розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;

8) організує роботу по підвищенню кваліфікації членів суду і працівників апарату суду;

9) керує організацією роботи судових колегій; керує роботою апарату суду;

10) веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

11) спільно з Міністром юстиції Республіки Крим, начальником управління юстиції обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням з головою Верховного Суду України, Міністром юстиції України представляє кандидатів для обрання суддями районних (міських) судів;

12) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Заступники голови Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів

Заступники голови Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, які є одночасно головами судових колегій суду:

1) головують у судових засіданнях керованих ними колегій або призначають для цього членів суду;

2) утворюють склад суду для розгляду справ у судових засіданнях колегій;

3) здійснюють керівництво роботою відповідних колегій;

4) подають президії Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів звіти діяльність колегій;

5) здійснюють відповідно до розподілу обов'язків керівництво роботою структурних підрозділів апарату суду;

6) ведуть особистий прийом громадян;

7) здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством.

У разі відсутності голови Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів його права і обов'язки здійснює за його дорученням один з заступників голови суду.










4.2 ВІЙСЬКОВІ СУДИ


Завдання військових судів

Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, передбачених законодавством України.

Діяльність військових судів спрямована на охорону від будь-яких посягань безпеки України, боєздатності і боєготовності її Збройних Сил та інших військових формувань, захист прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, а також прав і законних інтересів військових частин, установ, організацій.

Утворення військових судів

В Україні утворюються військові суди гарнізонів, регіонів і Військово-Морських Сил.

Військовий суд гарнізону утворюється на території, на якій розташовано один або кілька військових гарнізонів.

Порядок обрання і склад військових судів

Судді військових судів обираються Верховною Радою України строком на десять років. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, обираються строком на п'ять років.

Суддями військових судів можуть бути громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим статтею 7 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ), перебувають на військовій службі і мають військове звання офіцерського складу.

Військовий суд гарнізону обирається у складі голови, заступника голови і суддів.

Військовий суд регіону, Військово-Морських Сил обирається у складі голови, заступника (заступників) голови і суддів.

Кількість суддів у військових судах гарнізонів, регіонів, Військово-Морських Сил встановлюється Верховною Радою України за поданням Міністра юстиції України і Голови Верховного Суду України.

Кількість народних засідателів по кожному військовому суду визначається головою військового суду регіону, Військово-Морських Сил за погодженням з відповідним військовим командуванням.

Порядок обрання народних засідателів військових судів

Народні засідателі військових судів обираються відкритим

голосуванням на зборах військовослужбовців військових частин строком на п'ять років з числа громадян України, які перебувають на військовій службі і досягли 25-річного віку.

При здійсненні правосуддя народні засідателі військових судів користуються всіма правами судді.

Порядок проведення зборів військовослужбовців визначається Міністерством юстиції України за погодженням з Міністерством оборони України.

Народні засідателі, які не виправдали виявленої довіри, можуть бути відкликані зборами військовослужбовців, що їх обрали.

Повноваження військових судів

Військові суди розглядають:

1) справи про всі злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України та інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України і Президентом України, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів;

2) всі справи про шпигунство;

3) справи про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені особами начальницького складу виправно-трудових установ;

4) справи про злочини, вчинені певними категоріями осіб, що визначаються законодавством України;

5) справи про адміністративні правопорушення військовослужбовців;

6) справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії військових службових осіб і органів військового управління;

7) справи про захист честі і гідності, сторонами у яких є військовослужбовці або військові організації.

8) інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, а також прав і законних інтересів військових частин, установ, організацій.

У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні кількох злочинів, якщо справа хоча б про один із злочинів підсудна військовому суду, а про інші - загальному суду, справа про всі злочини розглядається військовим судом.

У разі обвинувачення групи осіб у вчиненні одного або кількох злочинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з обвинувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх обвинувачених розглядається загальним судом.

Справи про злочини, вчинені особами, зазначеними у пунктах 1 і 3 частини першої цієї статті, в період проходження ними військової служби, розглядаються військовими судами і в тому разі, коли на момент розгляду справи вони звільнилися з військової служби.

Справи про злочини, вчинені особами до їх призову чи вступу на військову службу, розглядаються загальними судами.

Військові суди разом з кримінальними справами розглядають цивільні позови про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок злочину.

Повноваження військового суду гарнізону

Військовий суд гарнізону як суд першої інстанції розглядає всі кримінальні справи за винятком тих, які підсудні військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил; справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії військових службових осіб та органів військового управління; справи про захист честі і гідності, сторонами в яких є військовослужбовці або військові організації; інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, а також прав і законних інтересів військових частин, установ, організацій; справи за скаргами на санкцію прокурора про взяття під варту, на постанови про закриття кримінальної справи чи відмову в її порушенні у справах про злочини, підсудні військовим судам; а також питання, що виникають при виконанні рішень і вироків, постановлених військовими судами.

Повноваження військового суду регіону, Військово-Морських Сил

Військовий суд регіону, Військово-Морських Сил:

у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і у зв'язку з нововиявленими обставинами;

здійснюючи нагляд за судовою діяльністю військових судів гарнізонів, вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику;

здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Голова військового суду гарнізону

Голова військового суду гарнізону:

1) головує в судових засіданнях, призначає суддів як головуючих у судових засіданнях, утворює склад суду для колегіального розгляду справ, вирішує питання про відвід судді, який одноособово розглядає справу;

2) здійснює керівництво вивченням та узагальненням судової практики і веденням судової статистики, вносить подання в державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, умов, що сприяли вчиненню правопорушень;

3) керує роботою канцелярії суду;

4) призначає і звільняє з посад робітників і службовців суду;

5) веде особистий прийом, організує роботу по прийому військовослужбовців та інших громадян, розгляду скарг, заяв і пропозицій;

6) організує роботу по підвищенню кваліфікації суддів, працівників апарату суду;

7) інформує командування військових об'єднань і гарнізонів з питань діяльності суду;

8) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Голова військового суду гарнізону в межах своєї компетенції видає накази з питань організації роботи суду.

Голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил

Голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил:

1) головує в судових засіданнях;

2) призначає суддів як головуючих у судових засіданнях, утворює склад суду для розгляду справ;

3) вирішує питання про відвід судді, який одноособово розглядає справу, а також про відвід голови військового суду гарнізону, який одноособово розглядає справу;

4) приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах;

5) здійснює керівництво роботою суду;

6) організує роботу по вивченню і узагальненню судової практики, діловодству, веденню і аналізу судової статистики, вносить подання у державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, умов, що сприяли вчиненню правопорушень;

7) веде особистий прийом, організує роботу суддів по прийому громадян, розгляду пропозицій, заяв і скарг;

8) призначає і звільняє з посад робітників і службовців суду;

9) організує роботу по підвищенню кваліфікації суддів, працівників апарату суду і народних засідателів;

10) інформує відповідне військове командування з питань діяльності суду;

11) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил у межах своєї компетенції видає накази з питань організації роботи суду.

Порядок матеріально-технічного забезпечення діяльності військових судів

Фінансування, матеріально-технічне постачання, забезпечення транспортом, засобами зв'язку, зберігання архівних матеріалів військових судів і військової колегії Верховного Суду України покладається на відповідні установи Міністерства оборони України за рахунок відповідно Міністерства юстиції України і Верховного Суду України з коштів державного бюджету, які спеціально виділяються на утримання військових судів.

Посадові оклади та доплати за кваліфікаційні класи військовим суддям встановлюються на рівні посадових окладів і доплат за кваліфікаційні класи суддів відповідних загальних судів. Доплати за військові звання і вислугу років встановлюються законодавством України для військовослужбовців. Посадові оклади працівників апарату військових судів не можуть бути меншими, ніж посадові оклади працівників апаратів відповідних загальних судів.

Комплектування військових судів

Особовий склад військових судів користується всіма видами військового спорядження нарівні з особовим складом військових частин і установ Міністерства оборони України.

Військовослужбовці військових судів перебувають на військовій службі і входять у штатну чисельність Збройних Сил України. На них поширюються права, пільги і переваги, встановлені законодавством України для військовослужбовців.

Перелік штатних посад суддів військових судів і військової колегії Верховного Суду України та відповідних цим посадам військових звань затверджується Президією Верховної Ради України: для військових судів - за поданням Міністра юстиції України і Голови Верховного Суду України, для військової колегії - за поданням Голови Верховного Суду України.

Військові звання суддям військових судів присвоюються Президентом України: суддям військових судів гарнізонів, регіонів і Військово-Морських Сил - за поданням Міністра юстиції України і Голови Верховного Суду України, суддям військової колегії Верховного Суду України - за поданням Голови Верховного Суду України. Строки і порядок присвоєння військових звань, порядок призову і звільнення з військової служби працівників військових судів визначаються законодавством України.

Судді військових судів мають право на відставку відповідно до Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ). При звільненні з військової служби та виході у відставку судді військових судів за їх вибором мають право на одержання щомісячного довічного утримання та інших пільг, передбачених Законом України "Про статус суддів" або на одержання пенсії, встановленої законодавством для військовослужбовців. Суддя військового суду не може бути звільнений з військової служби, крім випадків звільнення за власним бажанням, за станом здоров'я, а також у разі досягнення 60-річного віку.

Охорона військових судів і конвоювання арештованих

Охорона службових приміщень військових судів здійснюється військовими частинами гарнізонів, на території яких дислокуються військові суди.

Конвоювання у військові суди осіб, яких тримають під вартою на гауптвахтах, і охорона цих осіб здійснюється військовими комендатурами. Конвоювання осіб, яких тримають під вартою в слідчих ізоляторах, тюрмах та інших установах Міністерства внутрішніх справ України, здійснюється підрозділами внутрішніх військ.


4.3 ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ


Верховний Суд України є найвищим судовим органом України і здійснює нагляд за судовою діяльністю судів республіки в порядку, встановлюваному законодавством України.

Повноваження Верховного Суду України

Верховний Суд України:

у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами;

вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає керівні роз'яснення судам у питаннях застосування республіканського законодавства, що виникають при розгляді судових справ. Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є обов'язковими для судів, інших органів і службових осіб, що застосовують закон, по якому дано роз'яснення;

здійснює контроль за виконанням судами республіки керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України;

вирішує в межах своїх повноважень питаннях, що випливають з міжнародних договорів України;

здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Відповідно до Конституції України ( 888-09 ) Верховному Суду України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

Порядок обрання і підзвітність Верховного Суду України

Верховний Суд України обирається Верховною Радою України строком на десять років у складі Голови, заступників Голови, членів Верховного Суду і народних засідателів. Кількісний склад Верховного Суду України встановлюється Верховною Радою України.

Верховний Суд України один раз у п'ять років інформує Верховну Раду України про свою діяльність

Порядок затвердження першого заступника Голови і голів судових колегій Верховного Суду України

Президія Верховної Ради України за поданням Голови Верховного Суду України затверджує:

з числа заступників Голови Верховного Суду України - першого заступника Голови Верховного Суду України;

з числа заступників Голови або членів Верховного Суду України - голів судових колегій Верховного Суду України.

Склад Верховного Суду України

Верховний Суд України діє в складі:

1) Пленуму Верховного Суду України;

2) судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України;

3) судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України;

4) військової колегії.

Для розгляду організаційних питань роботи Верховного Суду України утворюється президія Верховного Суду України.

Пленум Верховного Суду України

Пленум Верховного Суду України діє в складі Голови Верховного Суду України, заступників Голови і членів Верховного Суду України.

У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України і Міністр юстиції України. Участь Генерального прокурора України в роботі Пленуму є обов'язковою.

У засіданнях Пленум, не зв'язаних з розглядом судових справ, на запрошення Голови Верховного Суду України можуть брати участь судді, члени науково-консультативної ради при Верховному Суді України, представники міністерств, державних комітетів і відомств, інших державних органів і громадських організацій, а також наукових установ.

Повноваження Пленуму Верховного Суду України

Пленум Верховного Суду України:

1) у межах своїх повноважень розглядає справи в порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами;

2) розглядає матеріали узагальнення судової практики і судової статистики, а також подання Генерального прокурора України і Міністра юстиції України і дає керівні роз'яснення судам у питаннях застосування республіканського законодавства; при обговоренні питання про дачу судам керівних роз'яснень заслуховує повідомлення голів Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів про судову практику по застосуванню законодавства;

3) затверджує за поданням Голови Верховного Суду України склад судових колегій, а також заступників голів судових колегій і секретаря Пленуму Верховного Суду України з числа членів Верховного Суду України;

4) затверджує за поданням Голови Верховного Суду України науково-консультативну раду при Верховному Суді України;

5) розглядає і вирішує питання про внесення подань в порядку законодавчої ініціативи у Верховну Раду України та про тлумачення законів України;

6) заслуховує повідомлення про роботу Верховного Суду України і звіти голів судових колегій Верховного Суду України про діяльність колегій;

7) розглядає подання Голови Верховного Суду України про невідповідність керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України законодавству України;

8) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Розгляд Пленумом Верховного Суду України питань, не зв'язаних з вирішенням судових справ

Питання, не зв'язані з вирішенням судових справ, внесені відповідно до цього Закону на розгляд Пленуму Головою Верховного Суду України, Генеральним прокурором України або Міністром юстиції України, заслуховуються відповідно по їх доповідях або доповідях уповноважених ними осіб. При цьому у питаннях, внесених на розгляд Пленуму Головою Верховного Суду України або Міністром юстиції України, Генеральний прокурор України дає висновок. В обговоренні цих питань можуть брати участь також особи, запрошені на засідання Пленуму Верховного Суду України.

Для підготовки проекту постанови, що містить керівні роз'яснення, Пленум у необхідних випадках утворює редакційну комісію з числа членів Пленуму.

Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України

Пленум Верховного Суду України скликається не менш як один раз на три місяці. Про час скликання Пленуму і питання, що вносяться на його розгляд, члени Пленуму, Генеральний прокурор України і Міністр юстиції України повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів до засідання.

Проекти постанов Пленуму і копії протестів або подань по судових справах надсилаються членам Пленуму, Генеральному прокурору України і Міністру юстиції України не пізніш як за десять днів до засідання.

Засідання Пленуму Верховного Суду України є правомочними при наявності не менш як двох третин його складу.

Постанови Пленуму Верховного Суду України приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів Пленуму, які беруть участь у голосуванні.

Постанови Пленуму підписуються Головою Верховного Суду України і секретарем Пленуму.

Секретар Пленуму Верховного Суду України поряд з виконанням обов'язків члена Верховного Суду України здійснює організаційну роботу по підготовці засідань Пленуму, забезпечує ведення протоколу і провадить дії, необхідні для виконання прийнятих Пленумом постанов.

Судові колегії Верховного Суду України

Склад судової колегії в цивільних справах, судової колегії в кримінальних справах і військової колегії затверджується Пленумом Верховного Суду України з числа суддів Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду України у необхідних випадках має право своїм розпорядженням залучати суддів однієї колегії для розгляду справ у складі іншої колегії.

Повноваження судових колегій Верховного Суду України

Судові колегії Верховного Суду України розглядають у межах своїх повноважень справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Судові колегії вивчають і узагальнюють судову практику, аналізують судову статистику і здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством.

Президія Верховного Суду України

Президія Верховного Суду України утворюється в складі Голови, заступників Голови і членів Верховного Суду України в кількості, що визначається Президією Верховної Ради України.

Склад президії Верховного Суду України затверджується Президією Верховної Ради України за поданням Голови Верховного Суду України.

Президія Верховного Суду України розглядає питання організації роботи судових колегій і апарату Верховного Суду України, а також подає допомогу нижчестоящим судам у правильному застосуванні законодавства, координуючи цю діяльність з Міністерством юстиції України.

Засідання президії Верховного Суду України проводяться не менш як один раз на місяць.

Засідання президії Верховного Суду України є правомочними при наявності більшості членів президії.

Постанови президії приймаються більшістю голосів членів президії, які беруть участь у засіданні, і підписуються Головою Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду України

Голова Верховного Суду України:

1) приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах;

2) у випадках і порядку, встановлених законом, зупиняє виконання рішень, вироків, ухвал і постанов по судових справах;

3) організує роботу по вивченню і узагальненню судової практики, аналізу судової статистики; вносить подання в державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень, а також організує роботу по здійсненню контролю за виконанням керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України і вносить матеріали на розгляд Пленуму;

4) скликає Пленум Верховного Суду України і головує на його засіданнях; може головувати в судових засіданнях колегій Верховного Суду України при розгляді будь-якої справи;

5) скликає президію Верховного Суду України і вносить на розгляд президії питання, що потребують її рішення; головує на засіданнях президії;

6) вносить у Пленум Верховного Суду України подання про невідповідність роз'яснень Пленуму Верховного Суду України законодавству України;

7) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Верховного Суду України;

8) керує організацією роботи судових колегій; керує роботою апарату Верховного Суду України;

9) веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

10) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Заступники Голови Верховного Суду України

Заступники Голови Верховного Суду України:

1) можуть головувати у судових засіданнях колегій Верховного Суду України;

2) приносять у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах;

3) у випадку і порядку, встановлених законом, зупиняють виконання рішень, вироків, ухвал і постанов по судових справах;

4) здійснюють відповідно до розподілу обов'язків керівництво роботою структурних підрозділів апарату Верховного Суду України;

5) ведуть особистий прийом громадян.

У разі відсутності Голови Верховного Суду України його права і обов'язки здійснює перший заступник Голови Верховного Суду України, а при відсутності першого заступника - заступник Голови Верховного Суду України.

Голови судових колегій Верховного Суду України

Голови судових колегій Верховного Суду України:

1) головують у судових засіданнях керованих ними колегій або призначають для цього членів суду;

2) утворюють склад суду для розгляду справ у судових засіданнях колегій;

3) здійснюють керівництво роботою відповідних колегій;

4) подають Пленуму Верховного Суду України звіти про діяльність колегій;

5) мають право витребувати судові справи для вивчення і узагальнення судової практики;

6) організують роботу по підвищенню кваліфікації суддів відповідної судової колегії.


4.4 СУДДІ І НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ


Вимоги до кандидатів у судді і народні засідателі


Вимоги до кандидатів у судді визначаються Законом України "Про статус суддів" ( 2862-12 ).

Народним засідателем Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, міжобласного суду може бути громадянин України, який на день обрання досяг 30-річного віку. Народним засідателем Верховного Суду України може бути громадянин України, який на день обрання досяг 35-річного віку.

Не може бути народним засідателем особа, яка має судимість, особа з обмеженою дієздатністю або яку за рішенням суду визнано недієздатною.

Строк, на який народні засідателі закликаються до виконання обов'язків у суді

Народні засідателі закликаються до виконання своїх обов'язків у судах в порядку черговості не більш як на місяць на рік, крім випадків, коли продовження цього строку викликається необхідністю закінчити розгляд судової справи, початої з їх участю.

За народними засідателями з числа робітників, колгоспників і службовців на час виконання ними обов'язків у суді зберігається середній заробіток за місцем постійної роботи.

Народним засідателям, які не є робітниками, колгоспниками і службовцями, відшкодовуються витрати, зв'язані з виконанням їх обов'язків у суді. Порядок і розміри відшкодування встановлюються Президією Верховної Ради України.

Припинення повноважень суддів і звільнення їх з посади

Припинення повноважень суддів і звільнення їх з посади проводиться на підставах і в порядку, встановлених Законом України "Про статус суддів" (2862-12 ).

Народні засідателі можуть бути відкликані виборцями або органом, який їх обрав, за поданням голови відповідного суду, якщо вони не виправдали виявленої їм довіри або вчинили дії, не гідні звання народного

Вибори суддів і народних засідателів замість вибулих

У разі вибуття окремих суддів і народних засідателів судів України проводяться вибори суддів і народних засідателів замість вибулих. Вибори проводяться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про статус суддів" ( 2862-12 ).

Недоторканність суддів і народних засідателів

Судді - недоторканні. Гарантії недоторканності суддів встановлюються Законом України "Про статус суддів".

Гарантії недоторканності суддів поширюються на народних засідателів під час виконання ними обов'язків у суді.

Дисциплінарна відповідальність суддів

Судді судів України несуть дисциплінарну відповідальність на підставах і в порядку, встановлених законами України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) і "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України" ( 3911-12 ).



4.5 СУДОВІ ВИКОНАВЦІ


Призначення судових виконавців

Судові виконавці перебувають при районних (міських) судах і призначаються Міністром юстиції Республіки Крим, начальниками управлінь юстиції обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій за поданням голови районного (міського) суду.

У районних (міських) судах, де є два і більше судових виконавців, один з них призначається старшим судовим виконавцем.


Повноваження судових виконавців

На судових виконавців покладається виконання рішень, ухвал і постанов по цивільних справах, виконання вироків, ухвал і постанов по кримінальних справах у частині майнових стягнень, а також інших рішень і постанов у передбачених законом випадках.

Обов'язковість вимог, що їх пред'являють судові виконавці

Відповідно до законодавства України вимоги, що їх пред'являють судові виконавці по виконанню рішень, вироків, ухвал і постанов судів, інших рішень і постанов, які підлягають виконанню, є обов'язковими для всіх державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій, службових осіб і громадян на всій території України.




Случайные файлы

Файл
151239.rtf
60773.rtf
148322.rtf
120925.doc
115646.rtf