Прояви вулканізму у світі (25301)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК




секція географії









"ПРОЯВИ ВУЛКАНІЗМУ У СВІТІ"






















РОБОТУ ВИКОНАВ

ГОЛОВАТИЙ

МАР’ЯН ВАСИЛЬОВИЧ

УЧЕНЬ 9-Б КЛАСУ

СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ №97

м. ЛЬВОВА







ЛЬВІВ 2004


ВСТУП.


На нашій планеті є багато процесів, які відіграють велику роль у її житті, але одним з найважливіших є вулканічні процеси.

Вулканічні процеси це один з характерних проявів внутрішнього життя нашої планети. Про масштаби земного вулканізму говорить хоча б той факт, що на Землі налічується близько 540 діючих вулканів, тобто таких вулканів, які хоча б раз вивергалися на пам'яті людства. З них 360 знаходяться в так званому Вогненному поясі навколо Тихого океану і 68 - на Камчатці та Курильських островах.

Ще більше вулканів, як з'ясувалося останніми роками, на дні океанів. Тільки в центральній частині Тихого океану їх не менше 200 тисяч.

Одне середнє за потужністю вулканічне виверження супроводжується виділенням такої енергії, яка виділяється при згорянні 400 тис. т умовного палива. Якщо ж порівняти вулканічну енергію з енергією, що міститься в кам'яному вугіллі, то при великих виверженнях їхній “вугільний еквівалент” досягає 5 млн. т.

Величезні кількості твердих частинок, які викидаються з надр Землі під час вивержень, надходять в атмосферу і, розсіюючи сонячні промені, справляють помітний вплив на кількість теплоти, що приходить на Землю. Зокрема, є дані, які свідчать про те, що деяким періодам тривалого похолодання в історії нашої планети передувала велика вулканічна активність.

Вивчення вулканізму сприяє пізнанню закономірностей внутрішньої будови Землі. Образно можна сказати, що діючі вулкани це канали, якими надходить інформація про процеси, що відбуваються в надрах нашої планети.

Останніми роками при вивченні земного вулканізму дедалі більшого значення набуває зіставлення пов'язаних з ним явищ із явищами, що відбуваються на інших тілах Сонячної системи. Так, наприклад, явні сліди вулканічної діяльності виявлено на Місяці. На поверхні нашого природного супутника вельми поширені базальти вулканічного походження, зустрічаються й виходи лави. Вивчення знімків місячної поверхні, зроблених а борту штучних супутників Місяця, показало, що в цілому ряді місць місячної поверхні є застиглі лавові потоки і озера. Але, як вважають спеціалісти, активні вулканічні процеси відбувалися на Місяці на відміну од Землі в основному в перші півтора мільярда років після його утворення.

І все ж у вулканічних процесах є багато загадок на які людина покищо не може знайти відповіді.



ІСТОРІЯ ВУЛКАНОЛОГІЇ.

Вулканологія - це наука, яка вивчає динамічні процеси в глибинах землі, які призводять до виникнення магми і її прояви на поверхні. Щоб пізнати її треба знати історію творення цієї науки.

Основоположником науки про вулкани вважають Емпадокла, який жив у 5 ст. до н. е. Він перший, хто спостерігав над вулканічними виверженнями і побудував спостережну станцію на Везувії. Хоч багато його праць до нас не дійшло, ми все ж розуміємо, що в той час люди намагалися поясни­ти ці грізні явища природи. Aле після його cмepті людство забуло про нього.

І тільки у 18 ст. італійський натураліст Спаланцоні знову відродив цю науку. Спочатку вона носила тільки описовий характер, aлe засвоєний нею метод аналізу і вимірів допоміг їй твердо стати на ноги. Долом’є перший поставив собі завдання мінералогічному дослідженню лави. Ро­бились виміри температури, аналізи вулканічних газів – спочатку якісні, а потім завдяки Фуке і Брюну, і кількісний. Пізніше до вивчення вулка­нічних продуктів долучилася і хімія. Перша сучасна дослідницька станція була створена на початку 19 ст. на Етні. В 1847р. Франсуа Араго зас­нував вулканологічну обсерваторію на Везувії, а на початку 20 ст. там 6vли поставлені сейсмографи. Щe одна обсерваторія була збудована в 1912 р. біля кальдери вулкану Kілауеа на Гаваях. Потім такі станції створювалися і на інших вулканах по всьому світі.

На цих станціях для вивчення вулканічних процесів стали використовувати нові методи геофізики: реєс­трацію землетрусів, нахилу поверхні землі, виміри магнітного поля та ін. Поступово створювалася методика спостережень над проявами вулканізму. І науку, яка застосовувала ці методи стали називати сучасним словом -вулканологією.


ВУЛКАН, ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ВУЛКАНІЗМУ.


Вулкан - це ім’я бога вогню у древньому Римі міфічного підземного коваля. У древніх греків цей бог називався Гефестом. Місцем знаходження його вважали Лінарські острови, де, як гадали знаходилась підземна кузня Гефеста-Вулкана, з якої час від часу чулися удари, виверження розплавленої лави. На цих островах древні люди розміщували вхід до підземного царства – знаходження душ померлих. Вогняні гори, які приносили страшні біди сильно впливали на уяву перших людей.

Але з погляду вулканології, вулкан – це є гора, яка утворилася виверженням суміші газів, пари, попелу і розплавленого каміння (лави). На вершині цієї гори (конуса) знаходиться чашоподібне заглиблення – кратер. Він може бути різних розмірів. Кратер, який розміщений на найвищій частині конуса, називають центральним, але деякі вулкани мають ще один,

або кілька менших крате­рів, що знаходяться на його схилах, називають паразити­чними.


Вулкани розташовані на всіx материках (крім Австра­лії) і океанах. Здебільшого вони формуються в слабких точках земної кори, де виливаються великі потоки магми. Магма піднімається до поверхні і утворює вулкан, пробивши отвір в товщі плити. Застигаючи, вона опускає­ться вглиб, а з часом піднімається знову. Незважаючи на постійне перміщення плит, “гарячі точки” в мантії завжди залишаються на одному місці. Тому над ними за мільйони

Будова вулкану

років замість одних вулканів з’являються інші. Саме так, з ланцюга вулканів утво­рилися, і до цих пір формуються Гавайськї острови в Тихому океані.

Найвищі діючі вулкани світу.

Назва

Місцезнаходження

Висота (м)

Котопахі

Еквадор

5896

Попокатепетль

Мексика

5452

Сангай

Еквадор

5410

Ключевська сопка

Камчатка

4750

Мауна-Лоа

Гавайські острови

4170

Фако

Камерун

4070

Тейде

Канарські острови

3718

Семеру

о. Ява

3676

Коліма

Мексика

3658

Шивелуч

Камчатка

3283

Етна

Сицілія

3263

ВИВЕРЖЕННЯ ВУЛКАНІВ І ЙОГО НАСЛІДКИ.

Основною і найгрізнішою силою вулкану є його виверження. Виверження – природне явище, яке виражається в тому, що магма, разом з газами, які є в ній, проривається з глибоких частин Землі на поверхню. Його компонентом є магма (грец. “тісто”, “каша”) – маса розплавленої кам’яної породи, яка знаходиться на великій глибині і насичена газами. Магма, яка вилившись на поверхню втратила
багато газів називається лавою. Лава це також кристалічна гірська порода, яка містить багато силікатних сполук, якщо кількість кремнезему (SiO2) в ній велика (75% ріолітова лава),
то утворюється в’язка, мало текуча масa, але коли SiO2 мало (38%, базальтова лава), то витікає ріка і дуже текуча лава.

Виверження вулканів залежить від багатьох чинників, а саме: він геологічної будови району, порід з яких складається район, на якій глибині знаходиться вулканічне вогнище і який склад магми. Часто під час горотворення, в земній корі утворюються складки, виникають розколини, якими магма піднімається вгору. І головну роль у цьому підняття відіграє величезний тиск, що його створює земна кора. Натискаючи на магму, земна кора змушує її підійматися розколинами вверх на поверхню землі. Але водночас діють і гази, які містяться в ній. Вони, намагаючись піднятися розколинами вгору, виштовхують і магму. З її підійманням тиск земної кори зменшується, тому потім магма стає більш плинною і виливається на поверхню. Вулканічним виверженням часто передують потужні вибухи. При цьо­му викидається велика кількість вулканічного попелу, - легкого дрібного порошку сірого кольору, який роздроблений в пил з осколків старої, і дрібніших частинок рідкої лави, викинуті з вулкану струменями газу (деколи він, змішуючись з атмосферними опадами чи водами розплавлених снігових масивів або льодовиків, утворює грязеві потоки); вулканічного піску, - невеличких кусків лави, розміром з горошину; лапІлей-уламків, як волоський горіх. Великі уламки, що іноді досягають у величині двоповерхового бу­динку, називаються вулканічними бомбами. Одна з бомб, викинута італійським вулка­ном Вулкано, важила близько 70 т, об’ємом 25м3. Ці викиди іноді покривають землю на тисячі км2.


Случайные файлы

Файл
131412.rtf
12719.rtf
123877.rtf
151010.rtf
57886.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.