Конґо - африканська держава (24352)

Посмотреть архив целиком

Африка


Африка — це другий за розміром материк Землі площею 29,2 млн км (з островами 30,3 млн км2), на якому розташовано більше ніж 50 держав із населенням близько 900 млн осіб. На заході материк омивається Атлантичним океаном, на сході — Індійським, на півночі — Середземним морем, на північному сході — Червоним. Береги слабко порізані, на заході розташована найбільша затока — Гвінейська. Африка — один із найдавніших материків Землі, багато вчених уважають, що її східна, частина була прабатьківщиною людини. Саме тут під час археологічних розкопок були виявлені численні знахідки, що свідчать про перебування перших людей, які жили більше ніж два мільйони років тому.

Ще в середині минулого століття на політичній карті Африки переважали колонії європейських держав: Франції, Великої Британії, Бельгії, Португалії, Іспанії, Італії. Після Другої світової війни на «чорному» континенті почався підйом національно-визвольної боротьби. Першими досягли незалежності ряд країн Північної Африки, серед яких Туніс, Марокко й Судан (Єгипет формально здобув самостійність у 1922 р.). Через кілька років, у 1960 р., суверенними державами стають 14 колишніх колоній і підопічних територій Франції, а також Нігерія, Бельгійське Конго й Сомалі. Цей рік увійшов в історію як «Рік Африки». Надалі процес деколонізації охопив увесь континент, остання колонія — Намібія — здобула незалежність у 1990 р.

Існують різні підходи до розподілу Африки на регіони, із найбільш ' загальним ви познайомилися, вивчаючи курс «Економічна і соціальна географія світу». Він передбачає виділення Північної Африки, де серед населення переважають араби, рівень економічного розвитку вищий, і Тропічної та Південної Африки, де проживають представники негроїдної раси, а також характерний нижчий рівень економічного розвитку (крім Південної Африки). Значна частина фахівців, зокрема експерти ООН, виділяють п'ять регіонів: Північну, Західну, Центральну, Східну й Південну Африку. При цьому існують розбіжності І в тому, де мають проходити межі між цими регіонами, хоча з центром кожного з них погоджується більшість учених.

З економічної точки зору Африка залишається найбільш відсталим континентом. Із 25 країн із найнижчим ВВП на душу населення 20 розташовані в Африці. У всіх цих країн дуже низький рівень роз-1 витку економіки поєднується зі швидким ростом населення. Своєрідний «пояс бідності» простягнувся через весь континент між 20° пн. ш, і 10° пд. ш., у тому числі природна зона Сахель, що характеризуєте^ ся прогресуючим опустелюванням і періодичними посухами. До нього належать Ґвінея-Бісау, Сьєрра-Леоне, Малі, Буркіна-Фасо, Бенін,

Республіка Конґо, Нігерія, Нігер, Демократична Республіка Конґо, Танзанія, Бурунді, Кенія, Ефіопія, Еритрея, Сомалі. Відсталість характерна й для Південно-Східної Африки, включаючи острови біля узбережжя материка. Тут розташовані Замбія, Малаві, Мозамбік, Ко-морські острови й Мадагаскар.

Африка (у перекладі з латин. — «той, хто не знає холоду») — найспекотливіший материк. Його кліматичні умови визначаються широтним розташуванням в екваторіальному, субекваторіальних, тропічних і субтропічних поясах. Середньомісячні температури в літній період на більшості територій близько +25...+30 °С, а взимку в окремих районах вона може зменшуватися до +10...+20 °С. Понад третини території отримує менше ніж 200 мм опадів на рік — такі показники характерні для тропічних широт. Найбільша кількість опадів випадає в екваторіальній зоні — у середньому 1500—2000 мм на рік, а на узбережжі Гвінейської затоки — до 4000 мм і більше. Саме в екваторіальному й субекваторіальному поясах протікають або беруть початок найбільші річки «чорного» континенту.

Розподіл річкової мережі на материку залежить від рельєфу та кліматичних умов. У зв'язку з піднесеністю материка у східній частині більшість рік (Ніл, Конґо, Ніґер, Сенегал, Гамбія, Оранжева) стікає до

Атлантичного океану та його морів. Приблизно третина Африки — це область внутрішнього стоку, в основному тимчасових водотоків. Річки Африки порожисті, тому навіть найбільші з них не на всій протяжності судноплавні. Вони мають величезний гідроенергетичний потенціал.

Три найбільших озера Африки — Вікторію, Танганьїку й Ньясу — називають Великими Африканськими озерами. Озеро Вікторія — одне з найбільших на Землі та найбільше в Африці. Воно настільки велике, що протягом багатьох років європейці вважали його морем.

В екваторіальних районах Африки розташовані масиви вологих вічнозелених лісів, а в тропічних широтах розташована найбільша пустеля земної кулі — Сахара. Пустелі й напівпустелі займають більше ніж половину території континенту, у той час як ліси вкрицають менше ніж десяту частину регіону, і їхня площа зменшується.

Африканські надра багаті на мінеральні ресурси. Великі родовища нафти й природного газу є в Північній і Західній Африці (Лівія, Ал жир, Ґабон, Ніґерія), залізної руди — у Західній, Центральній і Пів нічній Африці (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Гвінея, Мавританія, Ніґерія), фосфоритів — у Північній Африці (Марокко, Туніс). Надра матери ка багаті на руди кольорових металів, зокрема мідні (ДРК, Замбія), олов'яні (ДРК, Бурунді, Руанда, Ніґерія), боксити (Гвінея, Камерун, Гана). На півдні континенту розташовані великі родовища алмазів, золота, платини, урану.)

Африка відрізняється великою різноманітністю етнічного складу населення — тут налічується більше ніж 200 народностей, тому в регіоні переважають багатонаціональні держави. Найчисленніші народи (групи народів) — араби, банту, конґо, йоруба, фульбе, сомалі, ібо, нілоти, шона, бушмени. Середня густота населення Африки — 28 осіб/км2 Найбільше заселена західна частина материка, а найменше — Північ на Африка. На континенті спостерігаються найвищі показники природного приросту населення — 2,2 % на рік. Попереду всіх іде Ніґер, де цей показник сягає 3,6 %. Очікується, що в найближчі 50 років населення цієї африканської країни збільшиться в 4,45 разу. Серед інших лідерів із прогнозованого приросту населення — Уґанда, ДРК Ефіопія, Танзанія.

Африка — єдиний регіон, де середня тривалість життя нижча за середній показник в усьому світі, причому розрив досить великий: 49 років у середньому для африканця проти 65 років для всього людства. На останньому місці за очікуваною тривалістю життя перебувають Замбія й Зімбабве — 32 і 33 роки відповідно. Ці країни розташовані в «епіцентрі» поширення СНІДу. Сюди також належать й інші країни Африки, насамперед це стосується південної частини конти- центу (Південна Африка, Свазіленд, Лесото, Ботсвана). Африка поступається іншим континентам за часткою міського населення, у містах проживає тільки 38,7 % африканців.

Для галузевої структури господарства африканських країн характерне переважання "сільського господарства, харчової, легкої та гірничодобувної промисловості. У місцевостях із лісовими ресурсами розмиваються лісова й деревообробна галузі (початкові стадії переробки). В останні роки трохи підвищується значення металургії, нафтопереробної та хімічної галузей, машинобудування та електроенергетики. Однак у цілому, за винятком Південної Африки й окремих країн Північної Африки, обробна промисловість розвинена слабко.

У територіальній структурі господарства окремих країн більш високим рівнем розвитку зазвичай виділяються столиці та їхні передмістя, а також райони видобутку й переробки мінеральних ресурсів, рідше — порти. Інші райони — це області з переважанням натурального й напівнатурального сільського господарства.

Провідна галузь сільського господарства — рослинництво, багато країн спеціалізуються на одній-двох культурах. Наприклад, Кот-д'Івуар і Гана — на какао-бобах і каві, Сенегал — на арахісі, Туніс — на маслинах, Єгипет — на апельсинах і бавовні, Танзанія — на сизалі, Кенія — на сизалі й чаї. Найбільшого поширення на континенті набули плантації кавового й шоколадного дерев, фінікової та кокосової пальм, бананів, цитрусових, деяких каучуконосів, сорґо. Із продовольчих культур найбільше значення мають касава (різновид маніоки), кукурудза, ямс.

Тваринництво відіграє важливу роль тільки в тих районах, де через посушливий клімат обмежені можливості рослинництва. В основному розводять зебу, овець і верблюдів. Більшість країн не можуть забезпечити своє населення необхідними продуктами харчування та змушені імпортувати їх, деякі отримують іноземну допомогу.


Конґо — цариця джунглів


Територія та географічне положення. Демократична Республіка Конґо (ДРК) — унітарна держава, що складається з десяти областей і столичного округу. Країна розташована в Центральній Африці й межує з ЦАР (1), Суданом (2), Угандою (3), Руандою (4), Бурунді (5), Танзанією (6), Замбією (7), Анголою (8) і Конґо (9). У районі гирла річки Конґо країна має вихід до Атлантичного океану. За площею ДРК посідає 12-е місце у світі й третє в Африці.

Природа. Більшу частину території країни займає западин Конґо. На південному сході та сході країни піднімаються гірські хребти. Серед них виділяється масив Рувензорі, розташований накордоні з Уґандою. Тут, поблизу екватора, розміщена найвища точка країни — шпиль Маргарита (5109 м). Трохи південніше, між озерами Едуард і Ківу, розташована група вулканів Вірунґа, серед яких є і діючі.

Клімат країни екваторіальний, на півдні й крайній півночі — субекваторіальний. Середня температура лютого (найспекотливішого місяця): +24...+28 °С, липня («найхолоднішого»): +22...+25 °С. У гірських районах клімат прохолодніший. Опадів випадає від 1000 до 2500 мм на рік, однак найбільше вологи країна одержує в сезон дощів — із жовтня по березень.


Случайные файлы

Файл
80879.rtf
38111.rtf
Kursowa1.doc
48121.rtf
7692-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.