Китай - країна з найбільшою чисельністю населення (24350)

Посмотреть архив целиком

Китай


Територія та географічне положення. Китай — унітарна держава, що складається з 23 провінцій, п'яти національних автономних районів, чотирьох міст центрального підпорядкування, а також особливих ад-1 міністративних районів — Сянгана (Гонконгу) і Макао (Аоминь). Країна розташована у східній частині азіатського материка й простяглася | зі сходу на захід на 5700 км, а з півночі на південь на 3650 км. Це одна з найбільших країн світу, яка за площею посідає третє місце.

На карті країна трохи нагадує величезну чашу, боки якої впираються в територію двох інших держав Євразії — Росії (1) і Казахстану (3). Крім них, Китай межує з Монголією (2), Киргизстаном (4), Таджикистаном (5), Індією (6), Непалом (7), Бутаном (8), М'янмою (9), Лаосом (10), В'єтнамом (11) і КНДР (12). Китайський сухопутний кордон — найбільший у світі. Берега Китаю омивають Жовте, Східно-Китайське й Південно-Китайське моря. Моря використовуються для судноплавства й рибальства, у рекреаційних цілях, на їхньому шельфі розвідані й розробляються нафтові родовища.

Природа. Територія Китаю — зосередження різноманітних природних умов і ресурсів. Країна вражає не тільки кількістю населення й величезною площею, але й контрастністю рельєфу та кліматичних умов. Тут межують найбільше на земній кулі Тибетське нагір'я й широка Велика Китайська рівнина; безжиттєві пустелі північної та північно-західної частини країни й родючі поля Великої Китайської рівнини.

Більшість гір і пустель розташовані в Західній (континентальній) частині, де переважають малообжиті простори, а найбільші рівнини і з родючими ґрунтами «обрали» для себе Східну (приморську) частину. За природними умовами Східний (приморський) і Західний (континентальний) Китай — це два різні Китаї. Умовний кордон між ними можна провести за 105 меридіаном.

У Східному Китаї розташовані найбільші рівнини, а також гори заввишки до 3000 м. Клімат тут мусонний, літні мусони приносять рясні опади. Літо досить спекотливе, зима на півночі холодна, південніше прохолодна, а на крайньому півдні порівняно м'яка, тепла. Опадів випадає від 500 до 2000 мм на рік. Густа мережа повноводних річок, серед яких Янцзи, Сіцзян, Сунґарі, Ялуцзян, Хуанхе; більшість із них судноплавні. На півночі й південному сході збереглися великі лісові масиви. Найбільш родючі ґрунти розташовані на території Великої Китайської рівнини й рівнини Сунляо.

У рельєфі Західного Китаю переважають високі гори, нагір'я, а також улоговини. Значна частина території має висоту більше ніж ,'1000 м. Клімат різко континентальний, із суворими малосніжними зимами, літо тепле в міжгір'ях і прохолодне у високогірних районах. Великими є добові амплітуди температур. Опадів випадає від 5 до 200 мм на рік, особливо мало їх на північному заході, де розташовані пустельні й напівпустельні території. Річок мало, вони маловодні, деякі періодично всихають, більшість із них не мають великого господарського значення, а на південному заході їхнє використання ускладнене. На Тибетському нагір'ї розташовані високогірні степи й холодні пустелі. Більшість земель не придатні для ефективного ведення сільського господарства.

Дві головні річки Китаю — Хуанхе та Янцзи. Хуанхе (у перекладі — «жовта річка») — друга за довжиною річка Азії. Перетинаючи Лесове плато, що складається з легко розмивних гірських порід — лесів, річка «захоплює» масу піску й мулу. Ці частки забарвлюють води річки в мутно-жовті кольори, і з цим пов'язана її назва — Жовта. Частину вод річка доносить до моря, надаючи йому жовтуватого відтінку, тому не дивно, що й море називається Жовтим.

За розмірами Янцзи перевершує Хуанхе, У нижній течії вона перетинає Велику Китайську рівнину і впадає у Східно-Китайське море, утворюючи дельту площею майже в три Харківські області.

Територія Китаю багата на корисні копалини. Країна посідає одне з перших місць у світі за запасами кам'яного вугілля, залізної та марганцевої руд, бокситів, цинку, олова, сурми, вольфраму, молібдену, ртуті, рідкісноземельних металів, титанових руд, окремих видів хімічної сировини. Великими є також поклади урану й золота, є родовища нафти й газу, але цих видів палива недостатньо, тому ведеться їх-1 ній посилений видобуток.

Китай — володар значних запасів гідроресурсів, більшість яких, однак, зосереджена на південному заході, де їхнє використання технічно ускладнене. Великими є й земельні ресурси.

Історичний розвиток. Епоха давньокитайської цивілізації починається на зламі III—II тис. до н. є. і завершується катастрофою імперії Хань у 220 р. н. є. Основні періоди в історії Давнього Китаю мають традиційні назви за найменуванням династій і царств: Інь (Іїїан),. Чжоу, Цінь і Хань.

В об'єднанні країни головну роль відіграло царство Цінь. Ціньським військам удалося розгромити всіх своїх супротивників і закінчити панування династії Чжоу. Остаточне об'єднання країни відбулося за царювання Ін Чжена (259—210 рр. до н. є.). Він оголосив себе імператором (хуанді) і зійшов на престол під ім'ям Цінь Шіхуанді (перший ціньський імператор). У період його правління були знищені залишки феодальної системи й установлена тверда, централізована система управління країною: Китай поділили на 36 округів (областей), кордони яких не збігалися з кордонами підкорених царств. За Цінь Шіхуанді величезні за довжиною ділянки захисних стін були добудовані й з'єднані, утворивши Велику Китайську стіну.

Династія Цінь змогла втриматися при владі лише півтора десятка років. Відразу ж після смерті Цінь Шіхуанді на всій країні почалися повстання, і згодом на уламках його імперії виникла нова єдина; держава — Хань. Вона й стала однією з найбільших імперій давнині" поряд із Римом і Парфією.

Починаючи з XII ст. в Китаї починаються чужоземні вторгнення н захоплення. Спочатку весь Північний Китай підкорили кочівники -ЧЖурчжені, а в 1141 р. сунський імператор визнав себе васалом створеної ним імперії Цінь. У XIII ст. чжурчжені були розгромлені монголами, які завоювали Китай і заснували тут династію Юань.

У XIV ст. в країні неодноразово спалахували повстання, що до середини століття охопили весь Китай. Командир одного із загонів армії Чжу Юань-чжан у 1368 р. оголосив про створення нової династії - Мін. У XVII ст. своє панування в Китаї встановили маньчжури, їхня династія - Цін - правила протягом 1644-1911 рр.

У 1911 р. в Китаї відбулася революція, унаслідок якої Цінська ди-мпстія була скинута. Разом із нею закінчилася й багатовікова історія правління імператорських династій. У 1931 р. Японія захопила Маньчжурію й створила на її території державу Маньчжого. Через шість років японці почали військове вторгнення у внутрішні райони країни. Почалася багаторічна національно-визвольна війна китайського Народу проти японських загарбників, що завершилася в 1945 р. розгромом Квантунської армії радянськими військами.

І жовтня 1949 р. була проголошена КНР, і почався новий етап в Історії країни. Керівництво комуністичного Китаю на чолі з Мао

Цзедуном узяло курс на націоналізацію власності й колективізацію, сільського господарства.

Потім країна пережила «велику культурну революцію», У країні встановився режим особистої влади Мао Цзедуна, або Великого Керманича, як називали його китайці.

Після смерті Мао-Цзедуна ця політика була переглянута, а пізніше частково, засуджена. Наприкінці 70-х рр XX ст. керівництво країни проголосило курс на економічну реформу, на побудову соціалістичного ринкового господарства.

У 2003 р. економічній реформі в Китаї виповнилося 25 років. За такий короткий термін китайці змогли примножити свій економічний потенціал у шість разів, а доходи населення — у чотири.

Однак високі абсолютні показники Китаю потрібно співвіднести з багатомільйонним населенням країни. За доходами і виробництвом промислової та сільськогосподарської продукції на душу населення Китай поки залишається порівняно бідною державою.

Населення. У Китаї проживає 21 % населення Землі — іншими словами, кожна п'ята людина проживає в Китаї. У період із 1950 до 1980 р. країна характеризувалася великим природним приростом — до 20 осіб і більше па 1000 жителів на рік. У результаті демографічної політики природний приріст значно зменшився й зараз складає 9 осіб на 1000 жителів.

Китай — багатонаціональна країна, де проживають представники більше ніж 50 різних народностей, однак 92 % населення складають" китайці (хань). Найчисленніші некитайські національності — чжуани, уйгури, тибетці, монголи, мяо, маньчжури, корейці. Кожна з них складає 1 % населення країни.

Середня густота населення в Китаї є досить високою — 136 осіб/км2, І але в окремих частинах країни зовсім інші показники. Більше ніж 80 % населення проживає у Східному Китаї, так, у деяких районах Великої І Китайської рівнини густота населення сягає 1000 осіб/км2, а в багатьох районах континентального Китаю вона не дотягує й до 3 осіб/км2.

Китай має найчисленніші у світі трудові ресурси, у країні налі-1 чується 700 млн пар робочих рук. Китайці вирізняються працьовитіс-1 тю, старанністю, дисциплінованістю, прагнуть здобути гарну освіту, шанобливо ставляться до старших за службовим становищем і віком.. Причини формування цих якостей можна знайти в конфуціанстві, буддизмі й даосизмі — усі ці релігії вплинули на морально-етичні норми цього великого народу.

Багато китайців займаються ушу — це традиційна система досконалювання особистості, що включає набір фізичних вправ і прийоми |бою з різними видами зброї та без неї. Відомо більше ніж три сотні, стилів і напрямків ушу. Говорячи про них, не можна не згадати й кунг-фу. Термін «гунфу» (кунг-фу) уперше був ужитий авторами книг з ушу. Зараз під цією назвою розуміють комплекси ушу, що культивуються в Сянгані, СІЛА й на Тайвані.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.