Методологічні основи рекреації та туризму (24314)

Посмотреть архив целиком















Методологічні основи рекреації та туризму



Соціологічні та соціально-психологічні дослідження рекреаційних потреб


Соціологічні та соціально-психологічні дослідження рекреаційних потреб спрямовані на вивчення діалектичного взаємозв'язку рекреаційних потреб соціальних груп та окремих індивідів з оточуючим середовищем.

Критерії організації рекреаційного простору, а також вплив простору на поведінку рекреанта мають значною мірою соціологічний та соціально-психологічний характер. Тому дуже важливою є роль соціології та соціальної психології у вивченні рекреаційної діяльності. Соціологія відпочинку вивчає рекреаційні потреби соціальних груп, встановлюючи їх зв'язок з потребами більших соціальних утворень та суспільства в цілому. Соціальна психологія вивчає психічні вимоги до рекреаційного середовища, властиві соціальним групам та індивідам. При цьому географію найбільше цікавлять ціннісні орієнтації соціально-територіальних спільностей людей (соціумів), які утворюються на базі спільного відношення до території, на якій вони проживають, та стосунків, що витікають з факту проживання на спільній території.

Різні соціальні та вікові групи людей мають специфічні вимоги до рекреаційної діяльності. Безумовно, все розмаїття вимог врахувати неможливо. Але наукове обґрунтування класифікації вибірковості різних груп відпочиваючих до природних і культурно-історичних рекреаційних ресурсів, до певних типів рекреаційних районів, до набору рекреаційних занять, до особливостей архітектурно-планувальної структури місць відпочинку, до ступеню активності проведення рекреації, до тісноти соціальних і вікових контактів має велике значення для територіальної організації рекреаційної діяльності.

Соціологічні дослідження рекреаційних потреб проводяться комплексно. В них виділяються наступні етапи:

  1. вивчення сучасних тенденцій відпочинку на основі існуючих статистичних даних;

  2. відпрацювання попередніх положень, пов'язаних із змістом рекреації та перспективою її розвитку;

  3. проведення анкетних опитів населення;

  4. розробка гіпотез перспективного розвитку рекреації;

  5. розробка теоретичних положень, заснованих на перевірці репрезентативних даних.

Такий метод дослідження обумовлений як недостатністю та неповнотою статистичних даних, так і можливістю отримання відомостей безпосередньо від об'єктів дослідження.

Для вивчення рекреаційних потреб застосовуються методи вибіркового зондажу, які виходять із статистичної можливості «дослідити ціле на основі його частини». Адже опитування всього населення пов'язані із значними витратами, їх складно організувати. Прикладом суцільного обстеження є переписи населення. Зондаж, на відміну від перепису, передбачає не повне охоплення населення, а тільки лише його частини, інформацію про певні параметри якої можна поширити на все населення. Цей метод має свої переваги та певні обмеження.

За даними багатьох досліджень в Україні найбільш популярними є лісові території, морські узбережжя, а також території, що межують з водними басейнами. Перевага надається трьом категоріям місцевостей: ліс (34,5%), море (28,1%), річка-озеро (29,5%) та наближенням «ліс-море», «ліс-гори», «ліс-річка (озеро)», «море-гори» при порівняно невеликому намаганні відпочивати у горах (5,5%) та майже повній відсутності попиту на степовий ландшафт (0,1%). При цьому треба врахувати, що структура переваг найчастіше визначається суб'єктивними знаннями людини про існуючі можливості рекреації. Це зауваження принципово важливе для того, щоб уникнути помилок при прогнозуванні потреб у відпочинку і туризмі. У перспективі структура переваг може суттєво змінитися, зокрема у зв'язку із появою раніше малорозвинених або невідомих видів туризму, форм їх проведення і територіальної організації.

Як встановлено, найбільший вплив на вибір ландшафту відпочинку спричиняє вікова структура населення. Так, з віком збільшується тяжіння міського населення до лісу: у віковій групі «16-24» бажають провести відпустку у лісі 31,3%, а в групі «60 та старше» вже 47%. Навпаки, любов до гірських ландшафтів більш властива молоді – у віковій групі «16-24» (9%). Загальною тенденцією для всього міського населення є стрімке зростання бажання відпочивати на Чорноморському узбережжі країни, особливо це помітно у вікових групах від 16 до 39 років.

Лікувальним джерелам мінеральних або термальних вод віддають перевагу пенсіонери. Цікаво відзначити, що в цій віковій групі відпочинок біля моря менш популярний, ніж відпочинок в лісі біля річки.

Існують також і регіональні відмінності у виборі рекреаційних ресурсів і районів.

Вивчення рекреаційних потреб є лише першою сходинкою на шляху до виявлення закономірностей формування, функціонування та розвитку ТРС. Результати соціологічних досліджень необхідно доповнювати рекомендаціями курортологів, гігієністів, медиків, економістів, екологів та інших фахівців, тому що не всі бажання людей можуть відповідати науково обґрунтованим вимогам медичної науки, природоохоронним завданням або економічним можливостям держави.


Рекреаційна діяльність, її структура і різновиди


Рекреаційні потреби поділяють на індивідуальні, групові та суспільні вимоги до умов відновлення виробничих сил людини при даному рівні соціально-економічного розвитку. Рекреаційні потреби реалізуються у певних видах рекреаційної діяльності, під якою розуміється діяльність у вільний час, спрямована на відновлення і розвиток фізичних, психічних і духовних сил людини.

Структура діяльності людини у вільний час є набагато складнішою, ніж у робочий. Пояснюється це тим, що у робочий час технологія та організація виробництва жорстко обмежують свободу вибору у діяльності людини. У вільний час людина має більшу свободу свідомого чи підсвідомого вибору способів відновлення сил.

Можна виділити дві основні функції вільного часу: 1) функція відновлення сил людини, витрачених у сфері праці та інших обов'язкових занять; 2) функція духовного і фізичного розвитку. Відновлювальні функції є психофізіологічними за змістом і включають в себе харчування, сон, рух. Вони спрямовані на просте відновлення фізіологічних параметрів людини як біологічної особини. Функції розвитку є духовно-інтелектуальними за змістом і включають в себе оздоровлення, пізнання, спілкування та ін.

Види рекреаційної діяльності мають певну кількість способів реалізації, що називаються рекреаційними заняттями. Серед сукупності занять, здійснюваних у процесі рекреаційної діяльності, можна відокремити власне рекреаційні заняття (купання, прогулянки, збирання грибів та ягід, огляд пам'ятників та музеїв і т. ін.) на відміну від задоволення повсякденних фізіологічних потреб (сон, харчування). За типологією власне рекреаційних занять можна виділити дві їх групи, що об'єднують 4 основних види занять.

  1. Група відновлення: рекреаційно-лікувальні заняття; рекреаційно-оздоровчі заняття.

  2. Група розвитку: рекреаційно-спортивні заняття; рекреаційно-пізнавальні заняття.

Рекреаційно-лікувальні заняття являють собою систему занять, жорстко визначених методами санаторно-курортного лікування: кліматолікування, бальнеолікування та грязелікування. Тип рекреаційно-оздоровчих занять набагато різноманітніший. Сюди входять прогулянки, купання, сонячні і повітряні ванни, ігри, пасивний відпочинок, збирання грибів і ягід та ін.

Рекреаційно-спортивні заняття спрямовані переважно на розвиток фізичних сил людини. Сюди входять спортивні ігри, вітрильний і моторний водний спорт, лижний спорт, тривалі піші походи, сходження на гірські вершини. Рекреаційно-пізнавальні заняття покликані розвивати людину. До цієї групи входять, наприклад, огляд пам'ятників культури, ознайомлення з цікавими природними об'єктами або явищами та ін.

Часто окремі види рекреаційних занять в реальній ситуації комбінуються. Наприклад, прогулянка по новій місцевості виконує функції руху і пізнання. Рекреант може свідомо протягом певного часу комбінувати рекреаційні заняття. Чим більше таких поєднань (суміщень), тим ефективніше протікає рекреаційна діяльність, тому що за одиницю часу задовольняється більше рекреаційних потреб.

Стійка комбінація повторюваних рекреаційних занять за певний проміжок часу отримала назву циклу рекреаційної діяльності.

Відомо, що однією з умов існування живих систем є властива живій матерії ритмічність біологічних процесів. Добові (циркадні) ритми є провідними біологічними ритмами, невід'ємною властивістю живих систем, вони складають основу їх організації. Через це добовий цикл рекреаційної діяльності, як певне поєднання одночасних занять або занять, здійснюваних протягом нетривалого часу, може розглядатися як первинний елемент.

Добові цикли можуть багаторазово повторюватися протягом тривалого відрізку часу. Можна виділити цикли відпусток, життєвий цикл або цикл, властивий для певної вікової градації (дитинство, юність, зрілість) та ін.

Відпускний цикл складається із добових циклів, але не являє собою повторення майже однакових добових циклів. Наприклад, санаторно-курортне лікування розділяється на певні нерівні періоди: адаптаційний, лікувальний, екскурсійний. У кожного з цих періодів свій більш-менш стійкий добовий цикл. Жорсткі добові цикли (інакше – режим дня) мають санаторно-курортне лікування або кваліфікаційний туризм, менш жорсткі – самоорганізовані (самодіяльні) форми відпочинку.


Случайные файлы

Файл
69004.rtf
91363.rtf
60205.rtf
153883.rtf
1263.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.