Мексика та Куба (24285)

Посмотреть архив целиком

МЕКСИКА


Територія та географічне положення. Мексика розташована в південно-західній частині Північної Америки. Офіційна назва — Мексиканські Сполучені Штати. За площею Мексика посідає третє місце (після Бразилії та Аргентини) серед країн Латинської Америки. На півночі й сході країна межує зі США (1), на півдні — із Белізом (2) і Гватемалою (3). На заході омивається Тихим океаном, на сході — водами Карибського моря та Мексиканської затоки. Довжина берегової лінії складає 9330 км. На узбережжі Тихого океану розташовані великі природні бухти Акапулько, Масатлан, безліч лагун. На крайньому північному заході Каліфорнійська затока, що глибоко вдається в суходіл, відокремлює півострів Каліфорнія від континентальної Мексики. Між Карибським морем і Мексиканською затокою розташований півострів Юкатан, що на південному заході омивається затокою Кампече. Мексиці також належить ряд островів у Тихому океані.

Природа. Більшу частину країни займає Мексиканське нагір'я вулканічного походження заввишки від 1000 до 2400 м. Краї нагір'я підняті й утворюють хребти з крутими зовнішніми та положистими внутрішніми схилами. Тут піднімаються вулкани Сітлальтепетль (5699 м), Попокатепетль (5452 м), Орісаба (5747 м). У Мексиці безліч діючих вулканів, відзначається висока сейсмічна активність. На сході країни та півострові Юкатан розташована велика прибережна рівнина. На півострові Каліфорнія розташований гірський масив із середніми висотами 800—1000 м, а місцями висота хребтів сягає 3000 м.

Різноманітність клімату Мексики значною мірою визначається її рельєфом. Клімат змінюється залежно від висоти над рівнем моря та географічної широти. Північна частина країни має субтропічний континентальний клімат із невеликою кількістю опадів і значними коливаннями температури. Інша територія розташована в тропічному кліматичному поясі. Середня річна температура є дуже високою' — до +27...+28 °С у липні й +20...+21 °С у січні. Вище в горах холодніше, нерідко випадає сніг. На більшій частині території країни 85 % річної норми опадів припадає на дощовий сезон — із квітня по жовтень. Зливовий характер опадів викликає повені навіть у посушливих районах, що часто завдає шкоди сільському господарству. Для запобігання катастрофічних наслідків із давніх часів мексиканці будували на річках греблі, що регулювали стік води.

Великих річок й озер у країні мало. Найбільш потужні водні артерії — Ріо-Гранде, Колорадо, Гріхальва — протікають по окраїнах країни. Найбільше озеро Чапала площею 1080 км2 розташоване біля міста Ґвадалахара.

Різноманітність ландшафтів і кліматичних зон Мексики створює умови для існування багатьох видів тварин і рослин. У спекотливій і вологій частині країни ростуть вічнозелені ліси, у горах — соснові й листопадні ліси. Загальна площа лісів складає 20 %' території країни. У посушливих районах величезні простори займають пустелі й напівпустелі, основною рослинністю яких є кактуси. їх у Мексиці налічується кілька сотень видів. Гігантські кактуси сугуаро, опунція досягають кількох метрів у висоту й нагадують дерева. Кактус є національним символом Мексики, він зображений на її гербі.

У гірських лісах Мексиканського нагір'я живуть чорний ведмідь, єнот, червона рись, пума; у тропічних лісах — мавпи, тапіри, ягуари, мурахоїди, ящірки, у тому числі дуже великі ігуани. На пустельних і напівпустельних територіях водиться велика кількість гризунів, змій. Флора й фауна охороняються в національних парках, яких у Мексиці більше ніж п'ятдесят.

Ґрунти країни не вирізняються особливою родючістю. У горах вони міняються зі зміною висоти' — гірські сіро-коричневі, гірські лісові; на вологих рівнинах — відносно більш родючі червоно-жовті й червоні фералітні. Близько 1/4 території вкривають сіроземи та пустельні ґрунти. Майже 90 % оброблюваних земель у Мексиці піддані водній та вітровій ерозії.

Надра країни багаті на корисні копалини. Зокрема, Мексика має великі запаси графіту, флюориту, руд чорних і кольорових металів, кам'яного вугілля. Значні родовища нафти та газу. За запасами нафти Мексика посідає друге місце серед країн Латинської Америки (після Венесуели).

Історичний розвиток. На території Мексики перебували одні з найбільш розвинених цивілізацій. Західної півкулі. У XII—V ст. до н. є. тут процвітала давня мексиканська культура ольмеків. Ольмеки були першими, хто збудував на американській землі величні храми та палаци, їхня культура вплинула на формування більш пізніх цивілізацій та їхню культуру, зокрема на високорозвинену цивілізацію майя. Давня імперія майя досягла розквіту в VII—VIII ст. Майя винайшли ієрогліфічну писемність, створили сонячний календар, вони спостерігали за зірками, виконували складні розрахунки. У XIV ст. виникла імперія ацтеків, що згодом перетворилася на наймогутнішу державу Центральної та Південної Мексики. Столиця імперії ацтеків — Тено-чтитЛан — була побудована на місці сучасного Мехіко. Чутки про багатства й досягнення ацтеків привернули увагу іспанських конкістадорів. У 1521 р. іспанці на чолі з Кортесом захопили Теночтитлан, убили імператора Монтесуму II і, заволодівши його скарбами, установили іспанське панування та затвердили католицизм. Мексика стала віце-королівством під назвою Нова Іспанія, що проіснувало під владою іспанської корони до 1821 р. Національний рух за звільнення країни від колонізаторів й ослаблення Іспанії у зв'язку з наполеонівськими завоюваннями привели до того, що в 1821 р. Мексика здобула незалежність, а в 1823 р. у країні була проголошена республіка. У 1824 р. була прийнята конституція, що зрівняла в правах індіанців і білих нащадків іспанців.

До початку буржуазно-демократичної революції в Мексиці (І910— 1917) іноземний капітал контролював основні галузі промисловості, американські й англійські компанії посіли провідні позиції в гірничодобувній, нафтовій та іншій галузях. У результаті революції була прийнята конституція, що проголошувала право мексиканського народу на землю, її багатства, крім того, вона дозволила провести аграрну реформу. Під час Першої світової війни уряд зайнявся створенням вітчизняної промисловості для подолання залежності від імпорту товарів. Із 1 січня 1994 р. Мексика приєдналася до Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА).

Сучасна Мексика — федерація у складі 31 штату й столичного федерального округу. Головою держави та уряду є президент, що обирається терміном на шість років. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом — Національним конгресом! На гербі Мексики на згадку про давню історію зображений орел, що сидить на кактусі й клює змію.

Населення. Мексиканська нація, як і всі латиноамериканські нації, формувалася в результаті змішання переселенців з інших країн і корінного населення. Однак, на відміну від інших країн Латинської Америки, тут переважають індіанці. Найбільша етнічна група — метиси — складає близько 60 % населення. Переплетення іспанських і давньоіндійських культур відбилося на багатьох сферах життя країни. У XVI— XVII ст. до Мексики для роботи на плантаціях увозили негрів, чия культура також вплинула на розвиток країни. Численні індіанські народи (29 %) частково зберігають свої мови та культурні особливості. У Мексиці також проживають вихідці з Європи (іспанці, баски, німці, французи, італійці), уродженці Гватемали та інших країн Америки. 96 % населення сповідують католицизм.

Мексика є найбільшою іспаномовною країною. За останні 70 років у Мексиці спостерігається стійка тенденція збільшення тривалості життя, яка на сьогодні в середньому складає 73,8 року.

Незважаючи на помітний ріст рівня життя населення, у Мексиці залишається актуальною боротьба з бідністю: 26 млн жителів (близько 25 %) мають доходи нижче за прожитковий мінімум. Із цією метою розроблена спеціальна програма в галузі освіти, охорони здоров'я та харчування, орієнтована на підвищення життєвого рівня, насамперед у відсталих районах країни.

Невисокий показник середньої густоти населення Мексики (53 особи/км2) не відбиває дійсної картини його розміщення, оскільки для цієї країни характерна висока концентрація людських ресурсів у невеликій кількості населених пунктів (70 % мексиканців проживають у 24 містах). У той же час є близько 150 тис. поселень із кількістю жителів менше ніж 100 осіб. Продовжує зростати кількість населення в містах-мільйонерах. Найбільші з них: Мехіко (22 млн осіб), Монтер-рей (3,6 млн осіб), Ґвадалахара (3,4 млн осіб), Пуебла (1,9 млн осіб).

Мехіко — найбільше місто світу, від 1821р. — столиця Мексики. Місто є однією з найбільш високогірних столиць світу (2240 м над рівнем моря). Мексиканська столиця вражає поєднанням ацтекських храмів, барочних церков і новітніх фінансових центрів. У центрі міста збереглися споруди давньої столиці ацтеків Теночтитлана Й будівлі колоніального періоду. У Мехікц 72 музеї, серед яких найвідоміші Національний історичний музей, Національний музей антропології з колекцією, що присвячена цивілізаціям і ацтеків, і майя, Музей пластичних мистецтв. Мехіко є найбільшим індустріальним центром країни. Тут розташовані підприємства машинобудування, харчової, текстильної, швейної, взуттєвої, фармацевтичної, цементної та інших галузей. Місто розташоване у високогірній улоговині, де накопичуються викиди заводів і трьох мільйонів автомобілів, утворюючи щільний смог. Рівень забруднення атмосфери в Мехіко один із найвищих у світі.

Ґвадалахара. — столиця штату Халіско, була заснована іспанцями в 1531 р. Серед її визначних пам'яток більше ніж 50 церков колоніального періоду, численні театри та музеї, Палац уряду. Колоніальна архітектура поєднується з хмарочосами, чудовими готелями, спортивними спорудженнями.


Случайные файлы

Файл
48184.rtf
33686.rtf
123230.rtf
160325.rtf
60515.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.