Аргентина та Перу (24269)

Посмотреть архив целиком















АРГЕНТИНА ТА ПЕРУ



Аргентина – «країна срібла»


Площа: 2,8 млн м2 (у чотири з половиною рази більша за територію України).

Населення: 39,7 млн осіб (2006).

Територія та географічне положення. Аргентина – велика держава на південному сході Південної Америки. Офіційна назва – Аргентинська Республіка. Серед країн Латинської Америки Аргентина за площею поступається тільки Бразилії. На заході й півдні країна межує із Чилі, на півночі – із Болівією і Парагваєм, на сході – із Бразилією та Уругваєм. На сході й півдні Аргентина омивається водами Атлантичного океану. Довжина берегової лінії складає 4989 км. Аргентині належить також східна частина острова Вогняна Земля й кілька прилеглих островів. Фолклендські (Мальвінські) острови, острів Південна Георгія та Південні Сандвічеві острови є суперечливою територією з Великою Британією. Протяжність території з півночі на південь складає 3700 км, а із заходу на схід – 1400 км.

Природа. Природні умови Аргентини дуже різноманітні через велику протяжність країни з півночі на південь і відмінності в рельєфі. Уздовж усього західного кордону країни простягаються могутні Анди.

Ця гірська система відрізняється складністю, різноманітністю рельєфу, сейсмічною та вулканічною активністю. Найбільшої висоти Анди досягають поблизу Південного тропіка. Тут піднімаються найвищі вершини Південної Америки, укриті льодовиками: Аконкагуа (6960 м), Тупунгато, Мерседаріо. За винятком гірських областей Анд північну частину Аргентини займає велика рівнина Гран-Чако, пересічена долинами річок; південніше, на правобережжі Парани, розташована родюча Пампа – велика плоска рівнина, економічна гордість і «серце» Аргентини; ще далі на південь лежить Патагонія – степові простори із суворим кліматом і бідною рослинністю, відкриті для вітрів. Для Патагонії характерні своєрідні форми рельєфу – месас – східчасті плато з крутими схилами, розчленовані глибокими каньйонами Аргентина розташована в трьох кліматичних поясах: тропічному, субтропічному й помірному. Середня річна температура ніде не опускається нижче за 0 °С, коливаючись від +24 °С на півночі до +3,5 °С на півдні. Найбільше впливають на клімат повітряні маси з Атлантичного океану. Внутрішні райони лежать у посушливій зоні, оскільки меридіонально розташовані підняття рельєфу затримують вологі атлантичні маси.

Головні річки країни – Парана, Парагвай, Ріо-Саладо, Ріо-Колорадо. Парана відіграє величезну роль в економічному житті країни як судноплавна артерія та джерело водопостачання. Внутрішні райони Аргентини відчувають брак прісної води. В Андах, а також на півдні країни, на Патагонському плоскогір'ї, багато льодовикових озер.

Рослинний покрив Аргентини відрізняється різноманітністю: тропічні ліси – на півночі, напівпустелі – у Патагонії. У північно-східній частині ростуть пальми, палісандр, танін. Там же розташовані вічнозелені ліси, у яких росте дерево квебрахо з дуже цінною деревиною, що не підлягає гниттю. Південніше деревна рослинність поступово змінюється чагарниковою, кількість трав'янистих ділянок збільшується. «Пампа» в перекладі з мови індіанців кечуа означає «позбавлена деревної рослинності». Раніше безкрайні простори пампи були вкриті багаторічними злаками – ковилою, диким просом, а також барвистим різнотрав'ям. Тепер значна частина території розорана. У міжгірських басейнах і на посушливому заході тверді злаки та ксерофітні чагарники межують із кактусами. На Патагонському плато ростуть подушкоподібні форми чагарників і тверді злаки. В Андах рослинність змінюється залежно від висоти.

Фауна Аргентини не настільки багата й різноманітна, як, наприклад, у Бразилії, однак чимало її представників є ендеміками. Це, насамперед, пампаський олень, пампаська кішка, магеллановий собака. Зустрічається реліктовий очковий ведмідь. На відкритих просторах Патагонії та в саванах проживає пума. В Андах зустрічаються вікунья й шиншила, що мають шовковисте хутро. На берегах водойм можна зустріти фламінго, чаплю. У лісах живуть рідкісні види колібрі – наприклад, «смарагд, що пурхає» в Патагонських Андах.

Різноманітність природного середовища Аргентини проявляється і в її ґрунтовому покриві. Тут розташовані коричнево-червоні лужні й болотні, червоно-бурі й солонцюваті, червоні фералітні й глинисті ґрунти. Однак найбільшою родючістю відрізняються чорноземоподібні й лужні ґрунти вологої Пампи.

Аргентина має досить різноманітну мінерально-сировинну базу. Вона помітно виділяється серед латиноамериканських країн за кількістю запасів стратегічної сировини – уранових руд, берилію, вольфраму. Із паливних ресурсів найбільше значення мають нафта й природний газ. Аргентина також багата на запаси самородної сірки та будівельної сировини.

Слід зазначити, що назва країни походить зовсім не від багатства сріблом, як помилково вважає дехто. Родовищ срібла, що мають промислове значення, в Аргентині якраз і немає. А назву країна дістала за ім'ям затоки Ла-Плата, що в перекладі з іспанської означає «срібло». Входячи в естуарій, іспанські конкістадори сподівалися знайти там запаси коштовних металів. За країною збереглася назва «срібна», тільки не іспанського походження, а латинського – «срібло»).

Історичний розвиток. Територію сучасної Аргентини до її відкриття іспанцями заселяли осілі індіанські племена. Із часу заснування Педро де Мендосою в 1536 р. міста Буенос-Айрес почалася іспанська колонізація країни. В'їзд до неї був дозволений тільки іспанцям і чорношкірим рабам з Африки.

У 1776 р. територія, на якій зараз розташовані Аргентина, Парагвай, Уругвай і Болівія, стала віце-королівством Ріо-де-ла-Плата. У 1810 р. в Буенос-Айресі спалахнуло повстання проти іспанської колоніальної влади. Повсталі скинули з престолу віце-короля та створили тимчасовий уряд Ла-Плати. Ця подія святкується в Аргентині як день Травневої революції. 9 липня 1916 р. Національний конгрес проголосив незалежність держави, що дістала назву Об'єднані провінції Ла-Плати, а в 1926 р. була створена Аргентинська Федеративна Республіка. У середині XIX ст. заборона на в'їзд до країни була скасована, і до Аргентини ринув величезний потік іммігрантів – італійців, німців, поляків, українців, росіян.

У XX ст. Аргентина зазнала безліч військових переворотів. Із 1930 до 1983 р. у країні встановилася військова диктатура. Поразка у військовому конфлікті з Великою Британією з приводу питання Фолклендських (Мальвінських) островів призвела до політичної кризи, нестабільності економіки та падіння правлячої військової хунти. У 1983 р. влада повернулася до громадянського уряду.

Сучасна Аргентина – федеративна республіка. Головою держави та уряду є президент, що обирається терміном на чотири роки. Законодавчий орган – двопалатний Національний конгрес (Сенат і Палата депутатів). Країна поділена на 22 провінції, а також включає одну національну територію (Вогняна Земля та острови в Південній Атлантиці) й один федеральний столичний округ.

Населення. Більшість аргентинців є нащадками європейських іммігрантів – іспанців, німців, французів, італійців, поляків та ін. Нащадки іспанських колоністів – креоли – основне ядро аргентинських націй. Інші етнічні групи – метиси, індіанці, мулати – складають близько 15 %. За свідченнями сучасників, колоністи проводили спеціальні військові експедиції, спрямовані на знищення індіанців, у результаті чого зараз напівкочові індіанські племена загально» кількістю не більше ніж 50 тис. осіб проживають лише на північному сході країни.

Офіційною мовою є іспанська; у розмовній іспанській багато слів, запозичених із мови індіанців кечуа. Більшість жителів (90 %) сповідують католицизм. Серед інших країн Латинської Америки Аргентина виділяється високим показником освіченості населення. Середня освіта є безкоштовною та обов'язковою для всіх. У країні більше ніж 400 вузів, у тому числі 50 університетів.

В Аргентині досить невисокий для латиноамериканських країн природний приріст населення – 12 осіб на 1000 жителів і низька-середня густота населення – 14,1 особи/км2. Для країни характерний високий рівень урбанізації. У містах, розташованих переважно на сході в прибережній зоні, проживає 88 % усього населення країни. Найбільшими містами є Буенос-Айрес (11,7 млн осіб) і Кордова (1,58 млн осіб).

Буенос-Айрес – столиця, головний порт, промисловий центр і транспортний вузол Аргентини. Тут проживає близько третини населення країни та виробляється більше ніж половина всієї промислової продукції. Буенос-Айрес засновувався двічі. Уперше – у 1535 р., однак іспанці, змушені під натиском індіанців залишити місто, спалили його. Удруге воно було засноване в 1580р. У 1980 р. місто врочисто відзначило своє 400-річчя. Сучасний Буенос-Айрес, що зустрів величезну кількість іммігрантів й увібрав у себе культуру різних народів, – місто багатонаціональне. Сюди ведуть залізні, шосейні дороги, водні шляхи та авіалінії. Буенос-Айрес посідає провідне місце в політичному, культурному й науковому житті країни. Тут розташовані Академія наук, університет, 35 театрів, серед яких оперний театр «Колон» – один із найбільших у світі. Буенос-Айрес нерідко називають латиноамериканським Парижем. У його архітектурі пишне бароко поєднується з елементами класицизму й рисами сучасних стилів. Збереглися архітектурні пам'ятки XVIII–XIX ст., серед яких уражає своєю пишнотою архітектурний ансамбль на площі Двох Конгресів.


Случайные файлы

Файл
27353.rtf
112052.rtf
2072.rtf
183813.rtf
115317.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.