Австралія та Океанія (24266)

Посмотреть архив целиком

Австралія та Океанія


Під назвою Океанія об'єднують Нову Гвінею, Нову Зеландію й близько 10 тис. дрібних островів. Сюди зараховують й Австралію — найменший материк Землі.

Океанія поділяється на Меланезію, Мікронезію та Полінезію. На карті ці частини Океанії утворюють три дуги. Першу дугу — Меланезію - складають Нова Гвінея, Нова Каледонія, Соломонові острови, архіпелаг Бісмарка, Нові Гібриди (Вануату), Фіджі. Головні острови та архіпелаги другої дуги — Мікронезії: Маріанські, Каролінські, Маршаллові, Гілб.ерта, Баиаба. Основні групи островів третьої дуги -Полінезії — Гавайські, Маркізькі, Туамоту, Тонґа, Самоа, Товариства, Лайн (сюди часто включають новозеландські острови, насамперед острови Північний і Південний). Загальна площа островів є невеликою — 1,26 млн км2, але при цьому Океанія займає акваторію океану, яку за площею можна порівняти з материком Євразія.

Населення Океанії (без Нової Зеландії) складає близько 9 млн осіб. Меланезію населяють дві великі етнічні групи: меланезійці та папуаси, що відрізняються від інших острів'ян темною шкірою та кучерявим волоссям. У Мікронезії проживають мікронезійці, у зовнішньому вигляді яких представлені риси австралоїдної та монголоїдної рас, у них відносно темний колір шкіри, а волосся може бути хвилястим, прямим або кучерявим. Полінезію населяють полінезійці, що мають світло-коричневий колір шкіри та хвилясте волосся.

У вивчення корінних жителів Нової Гвінеї — папуасів — великий внесок зробив мандрівник і вчений Микола Миколайович Миклухо-Маклай. Він першим серед європейців тривалий час прожив серед папуасів північно східного узбережжя острова. І хоча до вченого спочатку поставилися з недовірою, його доброзичливість і бажання допомогти місцевому населенню незабаром були винагороджені довірою та повагою папуасів. У своєму щоденнику Микола Миколайович писав: «Мене приємно вразили гарні та ввічливі "взаємини, що існують між тубільцями... мені не доводилося бачити жодної сварки між тубільцями... Я також не чув про жодну крадіжку або вбивство серед жителів одного й того ж села». Миклухо-Маклай навів докази того, що за своїм розвитком папуаси перебувають на одному рівні з європейцями.

За походженням острови Океанії переважно вулканічні й коралові. Вулканічні утворилися в результаті вивержень вулканів на дні Світового океану. їхні вершини піднімаються над водою і є островами. Унікальним є походження коралових островів: їх створили морські організми — коралові поліпи! Коралові острови часто являють собою суцільну або розірвану кільцеподібну смужку землі, що називається атолом. Атол «оперізує» невелику мілководну водойму — лагунуКлімат Океанії переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний, морський. Більша частина островів розташована між тропіками. Це визначає високу температуру, її невеликі добові й сезонні коливання, а також постійно високу вологість повітря та велику кількість опадів. Океанію «перетинає» лінія зміни дат — умовна лінія, що розмежовує області Землі, які мають у той самий момент часу різні календарні дати (різниця в добі).

Австралія та Океанія — найвіддаленіший від інших материків Землі регіон. Протягом мільйонів років його рослинний і тваринний світ розвивався ізольовано, тому тут велика кількість ендеміків — видів, поширених тільки на обмеженій території. Цікаво, що на островах майже немає ссавців, проте багато птахів, серед яких такі екзотичні, як лірохвости, райські птахи, какаду, ківі, сміттєві кури. Більш багатий тваринний світ Австралії, де особливе місце посідають численні й різноманітні сумчасті, що стали одним із символів австралійського континенту.

Материк Австралія розташований у Південній півкулі. У перекладі з латинської назва континенту перекладається як «протилежний», «південний». Тут дійсно багато для нас незвичного: у липні в Австралії зима, а в січні — літо, практично відсутні хижаки, але дуже багато сумчастих, а багато австралійських дерев скидають не листя, а кору.

Австралія — найбільш сухий і малонаселений материк. Південний тропік перетинає його майже посередині, тому тут багато пустель. Майже 90 % материка — це плоска рівнина з піднятими краями, причому підняття найбільше виражене на сході, де простягається найвище гірське пасмо Австралії — Великий Вододільний хребет. Середня частина материка являє собою низовину із западиною, зайняту озером Ейр.

Країни регіону поєднує колоніальне минуле. Австралія, Нова Зеландія та низка острівних країн тривалий час належали Великій Британії. У 1901 р. шість колишніх англійських колоній, які розташовувалися на території Австралії, створили федерацію на правах домініону. Нова Зеландія здобула статус домініону в 1907 р. Після утворення в 1931 р. Співдружності (Британська Співдружність націй) Австралія та Нова Зеландія поряд з іншими колишніми домініонами Британії здобули незалежність.

Складнішою є доля країн Океанії, деякі з них і досі залишаються
залежними. Єдиним володінням Великої Британії в регіоні є Піткерн площею 4,65 км2 і з населенням близько 100 осіб. Австралії належить острів Норфолк із населенням 2 тис. осіб. Більш значними є володіння та території, що належать Новій Зеландії, Франції та США. Так, СЕНА зберігають контроль над Східним Самоа, Ґуамом, атолом Джонсон, островами Мідуей, Вейк, Каролінськими, Маргаалловимита Маріанськими островами. Частина цих територій є володіннями Сполучених Штатів, частина стали незалежними державами, однак уклали угоду про вільну асоціацію зі США.

У той же час за останні 50 років низка країн Океанії здобули незалежність, серед них: Західне Самоа (1962 р.), Науру (1968 р.), Тонґа (1970 р.). Папуа—Нова Гвінея отримала право на внутрішнє самоврядування в 1973 р., а через два роки стала незалежною державою.

Єдина держава у світі, що займає цілий континент, хоча й найменший,— це Австралія. У зв'язку із цим вона має тільки морські кордони. Країна простягається на 4000 км із півночі на південь. До складу Австралії, крім материкової частини, що омивається водами Тихого й Індійського океанів, входить великий острів Тасманія, а також безліч дрібних островів, розкиданих уздовж берегової лінії завдовжки 25,7 тис. км. Морськими сусідами Австралії є Нова Зеландія, Індонезія, Папуа—Нова Гвінея та інші острівні держави Океанії.

Ізольованість Австралії від інших частин світу й економічних центрів, віддаленість від головних морських шляхів тривалий час гальмували економічний розвиток країни. Науково-технічна революція, що вплинула на розвиток засобів зв'язку й транспорту у XX ст., «наблизила» Австралію до інших частин світу й сприяла її участі у всесвітніх економічних відносинах.

Природа. В Австралії все інакше, ніж у Північній півкулі: у липні — розпал зими, а в січні — літо. Більшу частину доби сонце світить не з Півдня, а з півночі, тому північ для австралійців — це не холод зі сніжною пургою, а тепло, залиті сонцем пляжі, плантації тропічних фруктів.

Австралія — переважно рівнинний континент. Уздовж східного узбережжя простягається середній за висотою Великий Вододільний хребет, найвища частина якого має назву Австралійські Альпи, де розташована й найвища точка Австралії — гора Косцюшко (2228 м). Біля північно-східних берегів Австралії розташований найбільший у світі кораловий риф завдовжки більше ніж 2000 км. Великий Бар'єрний риф складається з безлічі мальовничих островів із теплим тропічним кліматом.

Австралія заслужено має репутацію аридного материка. Майже 40 % її площі одержує менше ніж 250 мм опадів на рік. У країні в середньому випадає в п'ять разів менше опадів, ніж у спекотливій Африці. Найпосушливіший район розташований навколо озера Ейр, де на площі в кілька тисяч квадратних кілометрів випадає менше ніж 125 мм опадів. Близько 3/4 площі Австралії займають пустелі й напівпустелі. Пустелі Австралії відрізняються від африканських. Після сезону дощів пустеля стає схожою на квітучий оазис, схили вузьких ущелин і ярів укриті колючою чагарниковою рослинністю. Більшість річок Австралії висихають. Головна річкова артерія — річка Муррей із притоками Дарлінґ, Маррамбіджі та Гоулберн.

Кліматичні особливості стали причиною того, що більша частина ґрунтів не дуже родюча. їх використовують в основному під пасовища.

Головне природне багатство материка — це унікальний органічний світ. Із 22 тис. видів рослин 9/10 — ендеміки. Найбільш характерні для Австралії евкаліпти (близько 600 видів) та акації (близько 500 видів). Квітка золотої австралійської акації є національним символом держави та зображена на її гербі. Тваринний світ відрізняється ендемізмом, відсутністю копитних, приматів і хижаків (крім дикого собаки динго, завезеного переселенцями, і сумчастого диявола на острові Тасманія, що перебуває на межі зникнення). В Австралії відомо 230 видів ссавців, із них три •— яйцекладні — примітивні ссавці, а 162 — сумчасті: куниця, мурахоїд, кріт, миша, вомбат, білка, коала, кенгуру та ін. Загальновідомий символ Австралії — кенгуру, зображений на її гербі, представлений 50 видами: від найменших — валлабі (25 см заввишки) до великих рудих триметрових кенгуру. «Сусідом» кенгуру на гербі Австралії є страус ему — теж представник ендемічного виду.

Незважаючи на значну кількість національних парків в Австралії, 36 видів птахів і 49 видів ссавців перебувають під загрозою зникнення.

Історичний розвиток. Першими людьми, що заселили Австралію, були племена аборигенів, які прибули на континент із Південно-Схід-ної Азії близько 40 тис. років тому. Честь офіційного відкриття континенту належить голландцеві Віллему Янсзону. 29 квітня 1770 р. на очах місцевих жителів човен лейтенанта Кука кинув якір у затоці, на узбережжі якої було засноване місто Сідней. Кук оголосив ці землі володінням Британії та назвав Південною Валлією. У 1787 р. перші кораблі, завантажені засланцями, вирушили з Англії до Південної півкулі.


Случайные файлы

Файл
7458-1.rtf
136506.rtf
28020-1.RTF
15449-1.rtf
37709.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.