Туреччина та Ізраїль (24262)

Посмотреть архив целиком

Туреччина


В Азії постійно зростає кількість жителів. Це обумовлене високим природним приростом, що в більшості країн перевищує 15 осіб на 1000 жителів. Азія має колосальні трудові ресурси. Значна частина працюючих характеризується дисциплінованістю, старанністю, високою освіченістю. У 26 країнах більше ніж третина людей зайнята в сільському господарстві, а в низці держав ця цифра перевищує 50 %, що свідчить про доіндустріальний етап розвитку господарства цих країн.

Густота населення в Азії коливається в досить великих межах. Якщо в Південно-Західній Азії середній показник — близько 40 осіб/км2, то в Південно-Східній — більше ніж 100 осіб/км2, у Східній Азії густота населення становить майже 300 осіб/км2, а в Південній Азії вона вже досягла цієї позначки.

Азія — світовий лідер за кількістю міст-мільйонерів, найбільшими з яких є Токіо, Осака, Чунцін, Шанхай, Сеул, Тегеран, Пекін, Стамбул, Джакарта, Мумбай (Бомбей), Колката, Маніла, Карачі, Ченнай (Мадрас), Дакка, Бангкок. Тільки в Китаї та Індії налічується більше ніж 90 міст-мільйонерів.

Азія — батьківщина трьох світових і багатьох національних релігій. Основними конфесіями є: іслам (Південно-Західна Азія, частково Південна й Південно-Східна Азія), буддизм (Південна, Швденно-Східна й Східна Азія), індуїзм (Індія), конфуціанство (Китай), синтоїзм (Японія), християнство (Філіппіни й деякі інші країни), юдаїзм (Ізраїль). У низці районів поширені місцеві культи.

Неможливо переоцінити внесок Азії у світову культуру. Так, уже наприкінці IV тис. до н. є. в межиріччі Тигру та Євфрату склалася одна з найдавніших світових цивілізацій — Шумер. Від шумерів нам у спадщину перейшли перекази про створення світу й принципи будівлі іригаційних споруджень. Шумери винайшли складове письмо, що мало вигляд клинчастих значків, які видавлювалися на вогких глиняних табличках. Перші письмові документи також належать шумерам. Можливо, саме тут з'явилося одне з унікальніших винаходів людини — колесо. Не менш вражаючі досягнення Давньої Індії та Китаю.

Територія та географічне положення, Туреччина — унітарна держава, що,складається з 80 провінцій (ілів). Країна розташована в Південно-Західній Азії — головному перехресті світу. Невелика частина Туреччини — Східна Фракія — розміщена у Європі. Від азіатської частини, що розташована на півострові Мала Азія, її відокремлює Мармурове море й протоки Босфор і Дарданелли. Вони утворюють водний шлях, що з'єднує Чорне море зі Середземним, і мають надзвичайно важливе стратегічне значення. У Туреччині сходяться транспортні потоки трьох частин світу — Європи, Азії та Африки. Територія країни ще з давніх часів була мостом, що з'єднував Захід і Схід.

У Європі країна межує з Грецією (1) і Болгарією (2), азіатська частина Туреччини межує із Грузією (3), Вірменією (4); Азербайджаном (5), Іраном (6), Іраком (7) і Сирією (8). Країна з трьох боків омивається Чорним, Мармуровим, Егейським і Середземним морями, берегова лінія — 7200 км.

Природа. У рельєфі країни переважають гори й плоскогір'я. Найвищі гірські масиви оперізують центральне ядро країни — Анатолійське плоскогір'я. На півдні його оточують хребти Тавра, на півночі — Понтійські гори, а на сході — Вірменське нагір'я. На нагір'ї розташована найвища точка країни, згаслий вулкан Великий Арарат (5165 м). Згідно з біблійним сказанням, саме на вулканічному масиві Арарату зупинявся Ноїв ковчег під час всесвітнього потопу. Понтійські гори й система Тавра являють собою мальовничі й важкопрохідні гори, що спускаються до моря. Понтійські гори, що нависають над чорноморським узбережжям, уже на відстані ЗО км від моря досягають висоти 2000 м.

Клімат країни субтропічний середземноморський, у внутрішніх районах — континентальний. Складність рельєфу визначають великі розбіжності в опадах і температурах. В Анатолії та Вірменському нагір'ї випадає від 200 до 600 мм опадів на рік, а на схилах прибережних районів — від 1000 до 3000 мм. Середня температура січня: від +5 до -15 °С (у горах), липня: від +16 до +30 °С. У Східній Фракії та на середземноморському узбережжі літо тепле й сухе, а зима дощова.

На території Туреччини беруть початок найбільші річки Південно-Західної Азії — Тигр і Євфрат. У країні багато озер, найбільше з яких — високогірне озеро Ван. Воно безстічне й тому солоне.

У Туреччині велике різноманіття корисних копалин, однак багато з них мають невеликі запаси. Головне природне багатство — хромова руда. Є також родовища нафти, кам'яного й бурого вугілля, залізної, мідної, вольфрамової, уранової, молібденової та марганцевої руд, бокситів, сурми.

Історичний розвиток. Протягом кількох тисячоліть цей край був одним з осередків формування цивілізації та районом активних контактів між Сходом і Заходом.

В XI ст. на територію сучасної Туреччини вторглися племена сельджуків. У 1071 р. вони розбили візантійські війська в битві під Манцикерте, у результаті чого Мала Азія стала азіатської та мусульманською. Управління новими землями було доручене князеві Сулейману, що заснував тут свою державу. Після розгрому монголами військ Конійського султанату ця територія розпалася на безліч маленьких князівств (бейликів), одне з яких, розташоване в Північно-Західній Анатолії, стало ядром Османської імперії та основою для формування сучасної Туреччини.

Творець майбутньої могутньої держави — Осман, а потім і його син спочатку оволоділи північно-західною частиною Анатолії. Потім османи перетнули Дарданелли й висадилися у Європі. У 1389 р. вони розгромили війська сербського короля в битві на Косовому Полі й заволоділи більшістю земель на південь від Дунаю. Так почала зароджуватися майбутня величезна держава, що охоплювала прилеглі частини Європи, Азії та Африки. До кінця XVI ст. володіння Османської держави вже простягалися від річки Євфрат до Угорщини.

У 1453 р. після півторамісячного штурму турками був узятий Константинополь, який вони перейменували в Стамбул.

Найбільшого розквіту держава досягла в XVI ст. У 1521 р. османська армія переправилася через Дунай і захопила Белград. Потім турки оволоділи Східною Угорщиною та Будапештом. В Азії та Африці османи підкорили Сирію, Палестину, Ірак і Єгипет. Турки контролювали найважливіші торговельні шляхи, що дозволяло збільшувати доходи держави. Заохочувався розвиток ремесел і торгівлі, розвивалися наука й культура. Разом із тим Османська імперія не мала внутрішньої економічної та етнічної єдності. Туркам не вдалося асимілювати місцеве населення, а їхнє панування у європейських областях сприймалося як лихо й стримувало соціально-економічний розвиток. Це й стало однією з причин початку занепаду імперії, хоча в 1676 р. османам удалося захопити Поділля й деякі інші області України. Але и 1683 р. вони взяли в облогу Відень і були розбиті. Після цієї поразки почалося поступове відділення від імперії завойованих територій. Дуже руйнівним для Османської імперії став XIX ст., коли від неї відділилася Греція, фактично став незалежним Єгипет, домоглися автономії Сербія, Валахія та Молдавія. Подальша національно-визвольна боротьба поневолених народів сприяла утворенню нових незалежних держав. У 1878 р. незалежність проголосила Болгарія, а Угорщина відторгла Боснію та Герцеговину. Пізніше Османська імпе- рія повністю втратила свої європейські володіння, за винятком зон^ Стамбула й проток. А після поразки в Першій світовій війні Османська імперія занепала. Туреччині загрожував поділ, і тоді найуспішніший османський воєначальник Мустафа Кемаль об'єднав навколо себе сили для її порятунку. Кемаль і його прихильники завдали поразки грецькій армії та її союзникам. 24 липня 1923 р. був укладений Лозаннський договір, за яким визнавалася незалежність Туреччини, а 23 жовтня того ж року вона була проголошена республікою.

Першим президентом Туреччини став Мустафа Кемаль (Ататюрк), Країна вступила в період глибокого реформування. У багатьох інноваціях простежувалася прозахідна орієнтація: був скасований статус ісламу як державної релігії, носіння шапочок-фесок (їх заступили європейські капелюхи й кепки), арабський шрифт замінили латинським, день відпочинку перенесений із п'ятниці на неділю, уведений григоріанський календар. У 1938 р. Туреччина остаточно перетворилася на світську державу. У той же час Мустафа Кемаль послідовно виступав за зміцнення національної незалежності. Так, у країні,утвердився новий турецький націоналізм.

Сучасна Туреччина - парламентська республіка. Країна прагне вступу до ЄС.

Населення. Більшість населення країни - турки, що складають 80 % жителів, 20 % - курди. За часів Османської імперії права курдів обмежувалися, і Туреччина багато в чому успадкувала це ставлення до національних меншин. У результаті цього багато курдів опинилися в імміграції.

Основна релігія - іслам. Його сповідують 99,8 % населення. У той же час законом заборонене носіння релігійного одягу. Виняток становлять священнослужителі, що мають право носити її в місцях богослужіння та під час релігійних служб.

Для країни характерний досить високий природний приріст — 11 осіб на 1000 жителів, але він постійно зменшується за рахунок зниження народжуваності. Середня тривалість життя - 70,5 року.

Міське населення складає 66 %. У країні кожний п'ятий городянин проживає в Стамбулі. Це місто незабаром може ввійти до списку міст із десятимільйонним населенням. Стамбул - головний торговельний, промисловий і культурний центр країни, найважливіший транспортний вузол. Місто дає до 60 % промислового виробництва Туреччини, тут працюють численні підприємства машинобудування, хімічної, легкої, харчової галузей.


Случайные файлы

Файл
27658.rtf
112948.rtf
8398.rtf
74040.rtf
89804.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.