Японія - країна вранішнього сонця (24257)

Посмотреть архив целиком

ЯПОНІЯ - Країна вранішнього сонця


Територія та географічне положення. Японія — унітарна держана, що складається із 47 префектур і губернаторства. Країна розташована на островах у північно-східній частині Тихого океану, поблизу Східної Азії. Основна частина території припадає на чотири острови — Хонсю (3/5 площі Японії), Хоккайдо, Сікоку й Кюсю. Усього ж до складу країни входить 4 тис. островів і острівців, які простягнулися майже на 3400 км із північного сходу на південний захід.

Територія Японії за формою трохи нагадує бумеранг, що летить під східного узбережжя Азії — регіону, із яким у Японії склалися найбільш тісні історичні й культурні зв'язки,— у бік США. Зі сходу разом із вранішнім сонцем до країни приходить новий день. Це відбувається раніше, ніж у більшості країн світу, тому не дивно, що Японію називають Країною вранішнього сонця.

Японія відділена Японським морем від Росії (1), КНДР (2) і Республіки Корея (3), Східно-Китайським морем — від Китаю (4). Найменша відстань до. Великої землі складає близько 200 км (Республіка Корея). Зі сходу і південного сходу Японські острови омиває Тихий океан.

Природа. Більше ніж 70 % території Японії займають молоді гори, н основному меридіонального простягання. Рівнини, розташовуються лише на невеликій частині поверхні країни -- на окраїнах островів, серед гір і горбкуватих місцевостей.

Великою різноманітністю рельєфу відрізняється найбільший острів Японії — Хонсю. Через його центральну частину проходить рифтова зона Фосса-Магна («Великий рів») із діючими та згаслими вулканами, лавовими полями й міжгір'ями. На північний схід від «Великого рову» • простягайся три паралельні гірські пасма. Найбільші рівнини острова «відтиснуті» до Тихоокеанського узбережжя, найбільша з них — Канто. Саме тут розташована столиця Японії — місто Токіо.

Берегова лінія Японських островів сильно порізана й складає май же ЗО тис. км. Це більше ніж утричі перевищує відстань від Токіо до Києва.

Для Японських островів і прилеглих ділянок океанічного дна характерна висока сейсмічність. Тут розташована одна із найактивніших зон «вогняного кільця», що оперізує Тихий океан, із якою пов'язані численні землетруси й виверження вулканів.

Підводні землетруси, а точніше моретрясіння, часто стають причиною виникнення цунамі. Назва цих величезних хвиль має японське походження й означає «велика вода в гавані». Особливо від них потерпає тихоокеанське узбережжя країни.

Із рухами земної кори пов'язана й вулканічна діяльність, особливо вона характерна для західної окраїни островів і середньої частини Хонсю. На території країни налічується близько 200 вулканів (близько 40 — діючі). Особливе місце серед них посідає найвища вершина країни — вулкан Фудзіяма, що має досить значні розміри: висота — 3776 м, окружність підніжжя — 125 км, діаметр кратера — 700 м. Перше писемне свідчення про виверження Фудзіями належить до 800 р. до н. є. Із того часу вулкан вивергався 18 разів, а останнє свідчення датується 1707 р.

Фудзіяма — національний символ Японії. Цю величну гору обожнювали ще давні племена айнів. Фудзіяма священна для синтоїстів і буддистів. Щорічно близько 400 тис. японців здійснюють сходження на гору, яку вони шанобливо називають Фудзі-сан.

Більша частина Японії розташована в субтропічних широтах, у зоні дії мусонів, тільки північ островів Хонсю й Хоккайдо лежить у межах помірного поясу. На півночі Хоккайдо середня температура січня: -10...-12 °С, липня: +18...+20 °С. На рівнинах острова Хонсю в січні +2...+4 °С, у липні +25...+27 °С. У Японії випадає багато опадів, у середньому від 1000 до 2500 мм на рік. Найбільш вологою є частина тихоокеанського узбережжя й узбережжя Японського моря, а також високогірні райони острова Хонсю. Для країни характерне спекотливе літо із затяжними дощами й похмурою погодою, тепла осінь, що затьмарюється дією тайфунів, м'яка й малосніжна зима, провесна з мінливою погодою.

У другій половині березня починає врочистий хід по країні рожево-мохната хвиля розквітаючої японської вишні — сакури. На півночі цей нетривалий, але найулюбленіший у японців період настає лише в першій половині травня. Цвітіння сакури означає, що почалася весна й настав час «ханамі» — пори милування вишневими квітами й привід замислитися над швидкоплинністю й марністю матеріального світу. «Ханамі» давно, стало офіційним святом, це найулюбленіша традиція японців.

У країні дуже густа водна мережа. Тут багато річок, усі вони короткі, у верхній течії бурхливі й порожисті, а в нижній часто набувають спокійного характеру. Так само численними, але невеликими є озера. Найбільше з них — Біва, що розташоване в мальовничій місцевості та пов'язане каналами з містами Осака й Кіото.

У рослинному світі Японських островів переважають ліси. Незважаючи на велику густоту населення й високий рівень розвитку промисловості й сільського господарства, вони вкривають близько 70 % поверхні Японії. Це один із найвищих показників у світі. Близько третини лісових масивів — штучні насадження, у країні надається велике значення охороні лісу й лісорозведенню.

Тут мало корисних копалин, є родовища вугілля, сірки, будівельної сировини.

Історичний розвиток. Перші державні утворення на території Японії з'являються на початку нашої ери. У цей час між найбільшими з них ішла запекла боротьба за панування, що свідчить про традиційну войовничість японців. Період із 300 до 593 р. названий «епохою Я мато». Це був час початку формування країни та японської націй Саме на основі Ямато зародилася японська держава, а вислів «дух Ямато» став синонімом «японського духу».

Друга половина IV ст. ознаменувалася вторгненням японців на південь Кореї, що призвело до розширення контактів із високорозвиненими державами, які розташовані на континенті. Особливо великим був вплив Китаю. Із 552 р. у країні став поширюватися буддизм. Через протидію прихильників традиційних японських вірувань, що дістали, згодом назву Синто (шанування божества природи й предків), буддизм був сприйнятий японцями не відразу.

До VII—VIII ст. належить поява самураїв — військово-феодального стану, що протягом наступного тисячоліття відіграло найважливішу роль в історії країни. У Давній Японії слово «самурай» («сабу-рай»), утворене від дієслова «сабурахі», мало таке буквальне значення: «служити великій людині, людині вищого стану». Згодом так стали називати воїнів-дружинників, що перебували на службі у феодалів. Поступово вони перетворювалися на збройних слуг, що одержували від свого хазяїна утримання — житло та їжу, а іноді й ділянки землі з приписаними селянськими дворами. Незабаром самурайські дружини набули розмірів невеликих приватних армій. -

Наприкінці XII ст. східні феодали об'єдналися навколо могутнього будинку Мінамото й почали наступ на захід острова Хонсю, де затвердилося інше об'єднання, на чолі з будинком Тайра. Після п'яти років боїв, у морській битві під Данноура, що відбулася в ,1185 р., Тайра був остаточно розгромлений. У країні затвердилася влада східних феодалів, їхній проводир — Мінамото — оголосив себе верховним військовим правителем — сегуном, а представники його, клану стали зразком для наслідування самураїв у честі, доблесті та військовому мистецтві.

Від того часу в країні почався період сегуната. Ця форма військового правління, властива тільки Японії, із перервами проіснувала майже 640 років. Формально визнаючи залежність від імператора, сегуни мали всю повноту політичної влади.

Історія Японії XIII—XVI ст. сповнена міжусобних війн між впливовими родами, кожен із яких прагнув закріпити за собою сегунську владу. У другій половині XV ст. міжусобні сутички переросли в дійсну громадянську війну. Цей період називають Сенгоку дзідай — «Епоха воюючих провінцій».

Із 1603 до 1868 р. Японією правили сегуни з роду Токугава. Устрій сегунату Токугава відзначався тотальним контролем над підданими, у країні викорінювалося християнство, був заборонений доступ іноземцям. У той же час у цей період сформувалася культура, що стала традиційною для Японії.

У 1854 р. Японія була змушена відкрити кордони для західних держав. Від цієї події розпочався черговий поворот в історії країни. У 1867—1868 рр - відбулася революція Мейдзі, унаслідок чого був скинутий режим Токугава, почалася економічна й політична модернізація країни. Імператор Мейдзі вжив енергійних заходів із реформування держави за типом західних держав. У 1876 р. було заборонене носіння мечів.

У 1889 р. був прийнятий Основний закон Японії, що проголосив країну конституційною монархією, а через рік скликаний перший парламент. Значний прогрес був досягнутий і в економічному розвитку: Японія з феодальної країни перетворилася на капіталістичну. До початку XX ст. країна стала економічно сильною державою.

7 грудня 1941 р. раптовим нападом на американську військову базу Ііерл-Гарбор Японія активно включилася в Другу світову війну. Спочатку воєнні дії японських військ були успішними, але потім удача перейшла на бік союзників. Наприкінці 1942 р. японське просування в південній частині Тихого океану було припинене, а наступного року збройні сили СІЛА вже тіснили супротивника у зворотному напрямку. Війна закінчилася поразкою Японії, величезними людськими жертвами, у тому числі серед мирного населення, а також територіальними втратами.

У 1947 р. в країні була прийнята нова конституція, що обмежувала владу імператора, проголошувала основні права й свободи, а також затверджувала відмову від використання військової сили в міжнародних відносинах Лз початку 1960-х рр. завдяки своєму економічному ривку Японія стала однією з провідних країн світу.


Случайные файлы

Файл
24636-1.rtf
25172.rtf
79111.rtf
ChristWd.doc
91872.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.