Франція - законодавиця мод (24256)

Посмотреть архив целиком

Франція – законодавиця мод


Територія та географічне положення. Франція розташована в західній частині Європейського материка. За своєю конфігурацією територія країни нагадує шестикутник, тому жителі іноді називають її Гексагоном. До складу Франції входять островів Корсика та низка дрібних прибережних островів, а також чотири заморські департаменти: Гваделупа, Гвіана, Мартиніка й Реюньйон; заморські території: Нова Каледонія, Французька Полінезія, Французькі південно-антарктичні землі, острови Майотта, Валліс, Футуна й спеціальна територіальна одиниця – острови Сен-П'єр і Мілекон. Хоча Франція й розташована між Атлантичним океаном і Середземним морем, але вона в той же час має значну довжину кордонів з іншими розвиненими країнами: на півночі – із Великою Британією, на сході – із Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією та Італією, на півдні – із Монако, Андоррою та Іспанією. Більш як половина кордонів – морські, багато естуаріїв річок і бухти зручні для стоянки суден. Завдяки значній довжині морських кордонів і володінням в Океанії Франція має 11 млн км2 ексклюзивної економічної зони.

Вузлове географічне положення Франції серед західноєвропейських держав, зручність морських і сухопутних зв’язків – усе це сприяло економічному розвитку країни. Однак із цих же причин Франція досить часто опинялася в центрі світових суперечок.

Природа. Природні умови й ресурси Франція досить різноманітні, що обумовлено її фізико-географічним положенням і будовою поверхні. Для країни типові горбкуваті рівнини, ¾ її території розташовано нижче за 500 м, є також високі гори – Альпи та середньовисокі – Піренеї, що простягаються вздовж південно-східних і південно-західних кордонів.

Перевага рівнинних слабогорбкуватих просторів із родючими окультуреними бурими лісовими й підзолистими ґрунтами у сполученні з помірним теплим і вологим морським кліматом сприятлива для розвитку сільського господарства. Середньорічна кількість опадів на більшій частині території країни становить 600-1000 мм, зимові температури додатні, сніговий покрив зазвичай відсутній, річки не замерзають. Завдяки великим розмірам території спостерігається значний діапазон кліматичних розбіжностей, що дозволяє поєднати рослинництво середньоєвропейського й субтропічного типів. Ліси займають 24% території країни.

М’який клімат, мальовничий природа, тисячі кілометрів морських пляжів, великі можливості для розвитку туризму, альпінізму й зимових видів спорту в горах, багатство історичних та архітектурних пасток, густа мережа доріг, готелів і ресторанів роблять Францію класичною країною для туризму. Доходи від використання рекреаційний ресурсів тут є досить великими.

Франція не є багатою на мінеральні ресурс. Запаси кам’яного вугілля, зосереджені в основному в Лотарингії, нафти й природного газу є невеликими. Обмеженість паливних ресурсів достатньою мірою компенсується значним гідр потенціалом гірських річок, особливо Рони та її альпійських притоків. Більш значні запаси уранових руд у Центральному масиві й Бретані а залізних руд у Лотарингії. На півдні – у Провансі й Лангедоці – добувають боксити, а в Ельзасі й Лотарингії – калійну й кам’яну сіль.

Історичних розвиток. У давні часи територію Франції заселяли племена кельтів. У II ст. до н. е. на ці землі стали переселятися римляни, які назвали країну Галлією. У V-VIII ст.. н. е. до Галлії прийшли німецькі племена франків, бургундців, вестготів. У середині 8 ст на території Галлії була утворена велична імперія Каролінгів. Злиття племен призводило до злиття мовних прислівників, які стали основою французької мови. Розпад імперії зумовив виникнення безлічі князівств, однак уже наприкінці 10 ст. династія Капетингів почала активно приєднувати до своїх володінь прилеглі землі. Боротьба за області Гієнь, Нормандія й Анжу призвела до Столітньої війни з Англією (1337-1453) і сприяла об’єднанню французьких націй. Релігійні протиріччя між католиками й протестантами (гугенотами) призвели до тривалої релігійної війни, що закінчилася перемогою католиків і вступом на престол Генріха IV, засновника династії Бурбонів. Французька революція 1789 – 1794 рр. скинула монархію й заклала підвалини нового буржуазного суспільства. Головне національне свято сучасної Франції – День узяття Бастилії. Воно відзначається 14 липня. Полководець і державний діяч Наполеон Бонапарт здійснив спробу повернути імперію, розв’язав війну з Росією, зазнав поразки й був із ганьбою вигнаний із країни. Під час Другої світової війни вся територія Франції була окупована німцями, але з 1942 р. став набирати сили рух Опору, очолюваний в еміграції генералом Шарлем де Голлем. У 1958 р. генерал де Голль заснував у Франції П’яту республіку (існує і зараз) і був обраний її президентом.

Президент сучасної Франції обирається терміном на сім років. Він призначає прем’єр-міністра й членів уряду, керує збройними силаси, призначає на вищі державні й військові посади. Законодавчий орган Франції – двопалатний парламент.

Населення. Населення країни складають в основному французи. Національними меншинами є корсиканці, бретонці, ельзасці, фламандці, що проживають в основному на окраїнах. Значну кількість (близько 4 млн осіб) складають іммігранти – португальці, алжирці, марокканці та інші народи. Природний приріст населення – 3 особи на 1000 жителів.

Середня густота населення становить 110 осіб/км2, однак у гірських районах вона не досягає й 20 осіб/ км2, а в районах Парижа, Ліона та інших великих міст вона перевищує 300 осіб/км2.

Ти четверті населення проживають у містах, головна форма міського розселення – агломерації, а для сільської місцевості – невеликі села й хутори. У 50 агломераціях проживає близько 60% населення країни.

У столичній агломерації проживають 11,4 млн жителів, що складає 16% населення країни. Столицю з передмістями називають Великим Парижем. Сучасний Париж – одне з найбільших і найкрасивіших міст світу. Столиця Франції – центр наукового й культурного життя країни. Тут розміщені провідні науково-дослідні установи й вузи. У 60 музеях зібрано безліч художніх та історичних цінностей. Крім всесвітньо відомих скарбів – Лувра й Версаля – великий інтерес викликають музеї Сучасного мистецтва, музеї Родена й Гюго та ін.

У центі Парижа, на острові Сіте, у 12-13 ст. був споруджений Собор Паризької Богоматері – один із шедеврів готичного стилю. Найбільша колекція живопису епохи Відродження розташована в Луврі. Лувр був зведений у 16 ст. на фундаменті фортеці кінця 12-початку 13 ст. Це грандіозний комплекс будівель із вишуканими фасадами, фронтонами, альтанками. У 16-17 ст. палац був місцем перебування французьких королів. Але з побудовою Версаля й перенаселенням туди в 1672 р. королівської резиденції Лувр став сховищем королівських скарбів, а пізніше був перетворений на національний художній музей. Лувр знаменитий зібранням картин, серед яких, крім робіт французьких художників, зберігаються твори Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тиціана, Рембранта, Рубенса та інших всесвітньо відомих майстрів пензля. У Луврі зберігаються чудові скульптури, наприклад, Венери Мілоської, Ніке Самофракійської тощо, а також єгипетські старожитності.

Символом Парижа незмінно залишається Ейфелева вежа, побудована до Всесвітньої виставки 1889 р. інженером Александром Густавом Ейфелем. Її висота – 314 м, а маса сталевих конструкцій – 9 тис. тонн.

Улюблені місця відпочинку й спілкування парижан – численні ресторани й кафе, деякі з них розміщуються столики просто на вулицях. Вітрини численних кондитерських вражають достатком і розмаїтістю виробів, а французька кухня вважається однією з найвишуканіших у світі. У французьких магазинах "прет-а-порте" (готового одягу) майже неможливо знайти розміри, більші за 46-й (38-й європейський). За французькими мірками великі розміри шиються на замовлення. Швейні фабрики й ательє створили Парижу імідж "законодавця мод".

Інші великі міста Франції – Ліон і Марсель – є центрами агломерацій із населенням 1,3 млн осіб кожна.

Ліон – друге після Прижа місто за фінансовим й культурним значенням. В усьому світі відомі Ліонські міжнародні ярмарки. У центрі міста зосереджені банки, контори промислових фірм, магазини, багато церков і музеїв, серед яких Історичний музей тканин.

Марсель – центр французького Середземномор’я. Зі соду Марсель оперізують гори, на заході розстилається синя гладінь моря зі скелястими островами.

У східній частині середземноморського узбережжя Франції, захищеній Альпами від північних вітрів, розташований найбільший курортний район – Рив’єра, або Лазурний берег, центрами якого є Ніцца, Канни, де проводяться міжнародні кінофестивалі, та ін.

Культура. Франція – країна з багатою культурною спадщиною. Твори французьких письменників, архітекторів, музикантів, режисерів відомі в усьому світі.

За архітектурними спорудженнями Франції можна вивчати стилі. Найбільш відомий готичний стиль, особливістю якого є динамізм, спрямованість угору, майстерна обробка кам’яних елементів. Знаменитим зразком готичного стилю є собор Нотр-Дам у Парижі.

За розмаїтістю стилів і напрямків з архітектурою може позмагатися французький живопис. Галантний стиль рококо романтичної школи був породжений монархічними часами. Республіканські настрої поклали початок новому напрямку – імпресіонізму. Найбільшої популярності набула творчість імпресіоністів Е. Мане, К. Моне та О. Ренуара.

Франція – батьківщина відомих письменників: Мольєра, Стендаля, Віктора Гюго, Оноре де Бальзака, Густава Флобера, Еміля Золя, Гі де Мопассана, Альберта Камю та ін.


Случайные файлы

Файл
438-1.rtf
snip_31-03-2001.doc
27997.rtf
34476.rtf
129369.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.