Славутчина - мій рідний край (24212)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №3 м. Славути














Реферат на тему:

Славутчина - мій рідний край



Виконала :

Учениця 5-б класу СШ№3 м. Славути

Чуйкова Альона







м. Славута 2008 рік


Зміст


1.Гарне місто Славута

2. Географічне положення району

3. Підземні води, річки, озера

4. Ґрунти району, корисні копалини

5. Флора Славутчини

6. Археологічне дослідження місцевості

7. Легенди про місто

8. Про заснування міста Славута


  1. Гарне місто Славута


Місто Славута — північна красуня Хмельниччини. Для одних Славута — це місце народження, для інших — це місто проживання, для ще інших — місто, в якому вони випадково побували. Але кожному, хто доторкнеться до цього куточка Волині, обов'язково западе в душу краса міста, про яку йдеться вже в імені його. Геніальна поетеса Леся Українка, яка з дитинства полюбила росисті волинські луки і предковічні соснові ліси, не змогла не відчути своїм серцем краси і нашої міс цини Волинського краю, її захоплення природою Славутчини вилилося у пам'ятні кожному жителю міста слова: "Славути красної бори соснові..." Гарне місто своєю природою. Навкруги темно-зелені лісові масиви високих, стрімких сосен, що, переплівши пишні крони, підпирають небо. І лише на західній околиці їх меншає, зате більше стає струнких молодих берізок, а на південних піщаних пагорбах вабить славутчан улюблене місце відпочинку — дубовий гай із джерелом цілющої води.

У зелені і квітах потопає саме місто. Духмяними пахощами настоєне повітря, коли цвітуть акації, бузок та яблуні. Повсюдно прикрашають вулиці і майдани міста плакучі верби, високі стрункі тополі, розлогі липи, милують зір у пору цвітіння свічечки каштанів.

Окрасою Славути є спокійна річка Утка, яка протікає через усе місто, розливаючись ставками, і на околиці його впадає в обійми повноводної Горині. Оспівана у піснях бурхлива, крутої вдачі річка Горинь, що теж протікає містом, при наближенні до Славути ширить русло, сповільнює свій біг, ніби набирає сили, щоб ще завзятіше нести свої води далі, на зустріч із Прип'яттю, а з нею — до славного Дніпра-Славутича.

Тутешні лісові і водні багатства звабили, мабуть, князів Сангушків, які ще у XVIII ст. перенесли сюди свою резиденцію і заснували тут багато промислових виробництв. Княже місто Славута у другій половині XIX ст. стало найбільшим промисловим центром краю. Відоме місто своїми щирими і працьовитими людьми, мус кулясті "руки яких творили протягом століть і творять сьогодні його славу і красу. Місто зростило героїв праці і війни, видатних вчених і військових, талановитих керівників виробництва.

Славута — не тільки великий трудівник, але й мужній воїн. Своїм героїчним і трагічним минулим у роки фашистської окупації це місто відоме далеко за межами України. У глибокому тилу, далеко від лінії фронту Славута стала центром організації підпільної та партизанської боротьби з ворогом на Правобережній Україні. Сформоване на Славутчині партизанське з'єднання ім. Ф. М. Михайлова внесло вагомий вклад у наближення перемоги над фашизмом.

Славута 2002 року — місто обласного значення, центр Славутського району Хмельницької області, індустріальний центр на півночі Хмельниччини. Промисловість міста — це десятки підприємств з виробництва будівельних матеріалів, деревообробної, легкої і харчової галузей, будівельних і комунальних підприємств загальнодержавного і місцевого значення. Славута живе і розвивається, і хоче трудитися для розбудови древньої і молодої української держави.


  1. Географічне положення району


Із середини XII століття територія краю входила до складу Володимир-Волинського князівства, а з 1199 року Волинь і Поділля значилися складовою частиною Галицьке-Волинського князівства. У ХІІ-ХІП століттях Південна Волинь в межах верхів'я Південного Бугу, басейнів річок Горинь і Случ належала Болохівському князівству. В ті часи Волинь була відносно невеликою західною окраїною Київської Русі, межі цієї землі були стабільно не визначені і в кінці XII— початку XIII століть навколо границь між київськими і галицькими князями виникали часті непорозуміння.

У 1241 році полчища татаро-монголів захопили землі Поділля і Південної Волині. Літом 1362 року литовський князь Ольгерд розбив татаро-монгольське військо, після чого територія Волині відійшла до Великого князівства Литовського. У 1489,1494, 1499, 1502, 1508, 1509, 1557, 1593, 1617, 1626, 1667 роках наш край зазнав спустошливих нападів татарських орд.

За Люблінським договором 1569 року між князівством Литовським і королівською Польщею створено єдину державу — Річ Посполиту. Українські землі Волині відійшли до Волинського воєводства цієї держави, встановилося тривале польське-шляхетське панування, яке посилилося внаслідок прийняття Брестської церковної унії 1596 року. Край залишався у володінні польської шляхти аж до 1793 року, коли Східну Волинь одер жала Російська імперія внаслідок другого поділу Польщі. На приєднаних землях було утворено Заславське намісництво (генерал-губернаторство), до якого увійшли Мінська, Заславська і Брацлавська губернії. Заславська губернія складалась із 26 повітів, в тому числі Заславського, Острозького, Корецького, Житомирського, Проскурівського та інших. За третім поділом Поль щі в 1795 році до Росії відійшла частина Західної Волині, було створено Волинську губернію. Цар Павло І повернув на Волинь польських магнатів, віддав їм маєтки і землі, повернув привілеї шляхті і католицькому духовенству. Отож місто розташоване на Волине-Подільській височині Українського Полісся на правому березі річки Горинь. Висота над рівнем моря 205 метрів, географічні координати: 57° 17/хв. північної широти, 26° 56/хв. східної довготи.

Славута – центр району, площа якого 1,3 тис.кв.км., населення – 97,5 тис чоловік, відстань від обласного центру 151 км. У районі 82 населені пункти, підпорядковані 1 міській Раді і 28 сільським Радам.


  1. Підземні води, річки, озера


Історія міста тісно пов'язана з річкою Уткою. У писемних згадках XIX ст. про неї пишуть як про безіменну річку, перетяту трьома греблями. Зрозуміло, що йдеться про річку з дещо дивною для української топоніміки назвою Утка, довжина якої біля ЗО км. Бере вона свій початок у лісових хащах і болотах між селами Червоний Цвіт і Романів Шепетівського району, про тікає через село Романіни, перетинає наше місто зі сходу на захід і за метрів 400 на захід від Славути впадає у Горинь. На карті Хутірського лісного масиву 1922 року згадана річка іменується як Кривава. Існує легенда про походження цієї назви, згідно якої під час татаро-монгольської навали у цих лісових хащах сталося побоїще і пролилося стільки людської крові, що вона вимила русло Кривавої. Але є також інше трактування назви: у її витоках вода має червонувате забарвлення, бо тече по ґрунтах з великим вмістом заліза. У 1946—1947 роках про водилися топографічні роботи, уточнювалися карти лісових масивів. Виконував цю роботу військовий топограф на прізвище Уткін, який, скоріше всього, і увіковічив себе у такий спосіб, назвавши річку Уткою. Має ця річка ще назву Богушівка.

Річка Горинь, одна з найбільших притоків Прип'яті, бере свій початок біля села Волиця на Тернопільщині, має загальну довжину 659 км, у межах Хмельницької області — 120 км. С. Д. Бабишин у посібнику "Топоніміка у школі" (на матеріалах Хмель ницької області) так трактує походження назви річки Горинь: "Назва річки Горинь походить від рельєфу місцевості у верхній частині її течії. Беручи початок із Кременецьких гір, річка "грядеть на востоксоушин по горине". Блукаючи між Ямполем і Славутою, вона вимила широку, але неглибоку долину і розмила у багатьох місцях малопотужні неогенові відкладення, залишивши на своєму шляху піски та супіски. Під дією вітрів утворювались піскові наноси, які навкруги Славути мають вигляд барханів, параболічних дюн. Пізніше піскові наноси були закріплені сосновими лісами зі значними домішками дуба та чагарників


  1. Ґрунти району, корисні копалини


Ґрунти сформувалися в основному на породах легкого складу під лісовою і трав'яною рослинністю в умовах неглибокого залягання ґрунтових вод. Це переважно дерново-підзолисті лучні ґрунти. Сучасний рельєф Славутчини є наслідком тривалої геологічної еволюції, і утворився він під впливом різних геологічних чинників. Та частина, де лежить місто, — це вкрита пісками рівнина, що являє собою продовження (по долині річки Горинь) західноукраїнського (волинського) Полісся і відома під назвою Острозької низовини. Характерною особливістю її рельєфу є польодовикові бархани. Зустрічаються вони і в околицях Славути. Через усе Славутське Полісся у напрямку Стригани — Славута — Ташки — Варварівка — Радошівка тягнеться нагромадження кремнію. Береги річки Горинь в околицях міста високі. Наявність в ґрунтах піску, глею, кремнію викликає і пояснює як заболоченість окремих місць вздовж залізничної колії, так і безводність інших.

Клімат краю помірно-континентальний, середньорічна температура +6,6 °С, середньомісячна температура найтеплішого місяця (липня) — +18 °С, найхолоднішого (лютого) —5,6 °С. В окремі роки максимальна температура влітку +38°, взимку —37°.


  1. Флора Славутчини


Случайные файлы

Файл
81170.rtf
132068.rtf
97181.rtf
77638.doc
80670.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.