1. Комплексна країнознавча характеристика Італії


Апеннінський півострів, на якому розташована Італія, вважається колискою європейської цивілізації. Давній Рим, епоха Відродження, поява торгового капіталізму у середні віки – це лише передісторія. Сучасна італійська держава утворилася пізно – лише у 1870 році.

Сьогоднішня Італія входить до "великої сімки", є членом ЄЕС та НАТО. Площа країни становить 301 тис. км2, населення – 57,9 млн. осіб (що приблизно дорівнює Великобританії або Франції). Країна є постіндустріальною та високорозвиненою (ВНП на особу дорівнює 20510 $ на рік).

Вчотирьох – ФРН, Франція, Великобританія та Італія дають більше ¾ вартості промислової продукції Європи, саме вони мають найбільш широкий набір галузей і виробництв і цим відрізняються від "малих привілейованих націй", котрі, як правило, орієнтуються на невелику кількість галузей спеціалізації, але утримують в них світове лідерство (наприклад, Швейцарія – шоколад, сир, годинники, ліки; Швеція – автомобілі, шарикопідшипники, гідротурбіни, папір, контейнери, деякі сорти прокату).

Основні риси суспільно-географічного положення Італії:

  1. приморський характер (80% кордонів – морські): близькість до найважливіших міжнародних морських шляхів Середземного моря, розташування "навпроти" Суецького каналу;

  2. вигідне "сусідське" положення (Франція, Швейцарія, Австрія, Словенія), що підсилюється наявністю тунелів під Альпами (наприклад, Сімплонський тунель довжиною 18 км був збудований ще 1900 року і тривалий час був найдовшим у світі) через які італійці навіть їздять на роботу за кордон.




2. Природні умови та ресурси


В орографії Апеннінського півострову домінують гори альпійської складчастості – Апенніни (типові висоти 1200 – 1800 м, найвища – г. Корно 2914 м), на півночі вони через Приморські Альпи з’єднуються з Італійськими Альпами, по яким і проходить державний кордон (саме на кордоні Італії та Франції розташована найвища гора Європи Монблан – 4807 м). Італія – країна з високою сейсмічністю, де наявні діючі вулкани (Везувій, Етна, Стромболі, Ліпарі та інші), а землетруси є досить звичним явищем.

Геологічна молодість території Італії пояснює її бідність корисними копалинами. Кам’яного вугілля Італія практично не має (окрім Сардинії), нафти видобуває лише 4,5 млн. тон (Сицилія), природного газу 15-20 млрд. м3 (Паданська рівнина). Отже власні потреби в енергоресурсах Італія забезпечує лише на 10%. Тому важливою для Італії подією стало введення в експлуатацію транссередземноморського підводного газопроводу, який з’єднав алжирські газопромисли з материковою Італією через Туніс і Сицилію. Підводна частина цього газопроводу має довжину 160 км.

Кращою є ситуація з рудними ресурсами, особливо з поліметалічними рудами. Італія забезпечує свої потреби у цинкові, свинці, сурмі на ⅔, а по ртуті займає 1-е місце в світі (виробництво до 800 тон на рік). В надрах Сицилії видобуваються самородна сірка та калійні солі. Поширена й різноманітна будівельна сировина – мергелі, граніт, але особливо знаменитий ніжно-білий каррарський мармур, який почали використовувати ще у Давньому Римі, а потім його прославив Мікеланджело та інші італійські скульптори.

Кліматичні розбіжності Італії пояснюють великою протяжністю з півночі на південь, а також розташуванням Апеннінських гір на шляху пануючих західних вітрів. У півострівній частині Італії та на Лігурійській Рив’єрі клімат субтропічний середземноморський (з м’якою вологою зимою та сухим жарким літом). Чим південніше – тим сухіше та жаркіше, бо відчувається гарячий подих Африки, до якої від крайньої південної точки всього 150 км. Помірно-конти­нентальний клімат має лише Паданська рівнина, половина опадів випадає там у весняно-літній період.

Річки Італії невеликі і маловодні. Найбільша серед них – По (довжиною 652 км).

У ґрунтовому покриві представлені бурі лісові ґрунти на Паданській рівнині, коричневі та червоноземні ґрунти у півострівній частині Італії. Найродючішими є інтразональні ґрунти, утворені на вулканічних породах.

Лісистість території Італії близько 20%, але це переважно гірські малопродуктивні чагарники та низькорослі дерева. Виключенням є високоякісні хвойні ліси Альп, але вони виконують важливі ґрунто- та водозахисні, а також рекреаційні функції.

В цілому природні умови сприятливі для життя та відпочинку людей і розвитку більшості галузей господарства. Певним обмеженням для розвитку сільського господарства виступають водні ресурси. Особливо гострою ця проблема є на Півдні. Загальна площа зрошуваних земель сягає 4 млн. га.


3. Населення


98% населення становлять італійці, котрі за лінгвістичною класифікацією відносяться до романської групи індоєвропейської сім’ї. Серед національних меншин на півночі Італії представлені тірольці, франко-провансальці, в районі Трієсту – словенці; на півдні в Калабрії – православні албанці та греки, що активно селились тут за часів Османської імперії.

Природне відтворення населення відноситься до першого типу, але демографічна ситуація порівняно краща, ніж в інших країнах Західної Європи (відчувається вплив католицької церкви, особливо в таких патріархальних регіонах як Сицилія та Сардинія). Італія й зараз залишається джерелом трудової еміграції до США, ФРН, Швейцарії, Франції, Аргентини. Протягом тільки ХХ століття країну назавжди покинуло 20 млн. осіб. Внутрішні міграції спрямовані з аграрного Півдня до промислової Півночі.

Рівень урбанізації перевищує 70%. Містами-"мільйонерами" є Рим, Мілан, Неаполь і Турін. Внаслідок того, що Італія пізно стала централізованою державою, в ній немає такого домінуючого центру як Париж, Будапешт або Лондон. Найбільші міські агломерації – Міланська (4,7 млн.), Римська (3,5 млн.), Неаполітанська (2,5 млн.), Туринська (1,5 млн.). У сільській місцевості Півдня переважають села, на Півночі – хутори (ферми).

Територія Італії густозаселена: середня щільність становить 192 особи/км2. У високоурбанізованих районах Ломбардії, Лігурії, Великого Неаполя густота населення перевищує 1000 осіб/км2, навіть у високорозвиненому сільськогосподарському районі – Паданській рівнині – показник становить 400 осіб/км2. Найменша густота населення на Сардинії – 70 осіб/км2.

У сільському, лісовому господарстві і рибальстві зайнято 10% економічно активного населення (але створюють вони лише 4% ВНП), у промисловості та будівництві – 29% економічно активного населення (28% ВНП відповідно), а в сфері послуг – 61% (створюється 67% ВНП). Структура зайнятості цілком відповідає параметрам постіндустріальної країни, щоправда з дещо завищеною часткою сільського господарства.


4. Галузева структура господарства


"Обличчя" країни визначає промисловість. Але вона зорієнтована не на унікальну чи надскладну продукцію, як у Німеччині або Великобританії, а більше на випуск масової продукції середнього рівня складності (автомобілі, тепловози, верстати, конторське обладнання, побутова техніка).

Для структури італійської промисловості характерно:

  1. переважання важкої промисловості, хоча її частка не така значна, як в інших країнах Західної Європи;

  2. провідна роль машинобудування;

  3. вища, ніж в інших західноєвропейських країнах, частка хімічної промисловості;

  4. незначні масштаби гірничо-видобувної промисловості;

  5. найвища серед усіх постіндустріальних країн частка легкої промисловості, як у структурі виробленої продукції, так і в структурі експорту.

Паливно-енергетичний комплекс країни не задовольняє власних потреб. Італія має напружений паливно-енергетичний баланс. 70% його становить купована нафта, 15% припадає на природний газ, 8% – на вугілля, 6% – ГЕС, 1% – АЕС (у перспективі атомні станції будуть закриті). Загалом Італія має найпотужнішу в Європі нафтопереробку, але потужності НПЗ використовуються приблизно наполовину, що пов’язується з арабо-ізраїльськими конфліктами.

Чорна металургія працює на імпортній сировині (на ⅔ – це металобрухт), тому її підприємства концентруються в портах – Генуя, Пьомбіно, Неаполь, Таранто (останній має найбільшу потужність в ЄЕС – 10 млн. тон сталі на рік).

Кольорова металургія є надзвичайно енергомісткою. Алюмінієва промисловість тяжіє до дешевої електроенергії альпійських річок (центри – Больцано, Венеція), але найновіший комбінат збудований у Порто-Весме на Сардинії. Виплавка свинцю та цинку також майже повністю сконцентрована на Сардинії (Монтепоні, Порто-Весме).

Машинобудування дає ⅓ вартості промислової продукції та ⅓ експорту. Країна характеризується високою часткою транспортного машинобудування. Особливо виділяється місто Турін з гігантським концерном ФІАТ (останній володіє також і футбольним клубом "Ювентус"). Підприємства цього міста виробляють крім автомобілів також залізничні вагони і локомотиви, трактори та іншу сільськогосподарську техніку. Світову славу мають італійські автозаводи "Альфа-Ромео" (Неаполь), "Феррарі" (Маранелло), "Ламборджіні" (Болонья).

Традиційною міжнародною спеціалізацією Італії залишається виробництво моторолерів (Італія – їх "батьківщина"). Суднобудування (Генуя, Трієст, Спеція, Ліворно) знаходиться у депресивному стані, не витримуючи конкуренції з японськими та південнокорейськими виробниками. До нових галузей відноситься авіаційна промисловість (Турін, Неаполь).

Ціла низка потужних підприємств електротехнічної промисловості зосереджена поблизу Мілана.


Случайные файлы

Файл
- SDMA.doc
3715-1.rtf
178907.rtf
31497.rtf
73493.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.