Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития (1_1)

Посмотреть архив целиком





Підгалузі харчової промисловості є важливою ланкою АПК України, поєднуючих виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів рослинного походження з реалізацією готової продукції і основні обслуговуючі ланки комплексу підприємства і організації. Рослинні сільськогосподарські ресурси можна поділити на дві групи. Перша об’єднує виробництва, що займаються вирощуванням сировини для харчової промисловості, інша для легкої.

Найбільш характерні такі спеціалізовані рослинно-промислові комплекси: зерно промисловий, бурякоцукровий, плодоовочеконцервний, маслобойно-жировий, виноградарсько-виноробний, льнопромисловий і ефирномасличний.

Ведуче місце в складі АПК України займає зерно-промисловий комплекс. Він об’єднує галузі, що займаються виробництвом зернових, їхньою заготівлею, переробкою, обслуговуванням сільськогосподарського і що переробляє ланок. Сільськогосподарська ланка уявлена вирощуванням зернових культур. Хлібоприймальні підприємства здійснюють заготівлю і зберігання зерна. В склад ланки ,що переробляє входять мукомольно-круп*яні, комбікормові і хлібопекарні виробництва.

Основу комплексу складає зернове господарство . Зерновим культурам належить важлива роль в усіх областях України, особливо в областях Степової і Лісостепової зон. Навіть в Закарпатській і Івано-франківській областях, де частка зернових культур є самою низькою в Україні, вони займають біля 40% посівних площ.

Головна зернова культура в Україні озима пшениця. Найбільш сприятливі грунтово-кліматичні умови для її вирощування склалися в областях Степовій і Лісостеповій Зон, де ця культура займає половину площ, відведених під зернові. В областях Полісскої зони питома вага посевів озимої пшениці значно нижче.

Важливою зерновою культурою є озиме жито. Ця культура займає друге місце (після пшениці) за розмірами посівних площ під озимі. Основні райони вирощування озимого жита знаходяться на Полісся і в західних областях Лісостепової Зони.

Велике продовольче значення мають гречиха, просо і рис, хоча в структурі посівних площ зернових культур вони займають лише біля 5%.

Гречиха є однією з найціннійших круп*яних культур. На її розміщення впливає підвищена потреба цієї рослини в волозі. Тому основні площі посевов гречихи зосереджені на Полісся і в Лісостепі і зовсім зникають в південному Степі.

Просо в Україні є однією з страхових культур завдяки пізнім рядкам сева. Воно відноситься до посухостійким круп*яним і дасть відносно високі урожаї, особливо в засушливі роки. Основні посіви його розміщені в Лісостеповій, а також в північних і центральних областях Степовий зони.

Новою для України зерновой культурою є рис. В Україні його вирощують тільки на поливних землях, де він дасть високі і стабільні урожаї. Зрошувальна Меліорація в південній частині України сприяла розширенню його посівов.

Зернове господарство має важливе значення і для розвитку тваринництва. Фуражне зерно складає більш 40% валового збору зернових культур. Основними зернофуражними культурами в Україні є ячмінь, овес, кукурудза і зерно бобові горох, віка, люпін. Такі культури, як ячмінь, кукурудза і горох, використовуються і для продовольчих мети. Яровий ячмінь вирощують в усіх областях України. Зерно ячміня має високі кормові якості, використовується також як сировина в пивовареній промисловості, фармацевтичній, хлібопекарній, спиртовій і кондитерській галузях.

Кукурудзі належить важлива роль в забезпеченні тваринництва кормами ,що концентрувалися. Найбільші посівні площі під цією культурою розміщені в областях Лісостепової і Степової зон. Вирощують кукурудзу також на Закарпатті і Прикарпатті.

Промислова ланка зерно промислового комплексу забезпечує зберігання і переробку зерна. Основними галузями зерно промисловості ,що переробляє є мукомольно-крупяная, комбікормова і хлібопекарна. Продукція зернового господарства транспортабельна. Тому підприємства, що виробляють хлібопродукти, містяться в місцях їхнього споживання. Потужні підприємства по виробництву борошна і хліби розміщені в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровськові, Донецьку, Львові і інших більших містах (рис. 46). Хлібозаводи є в усіх середніх і малих містах, селищах міського типу і більших селі. Розвиток мукомольної і хлібопекарної промисловості залежить від потреб в хлібопродуктах.

В основі формування бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі природні умови для вирощування цукрового буряка, забезпеченість трудовими ресурсами і навики населення. Найважливими його ланками є сільськогосподарське (вирощування цукрового буряка) і (виробництво ,що переробляє цукру).

Значення цукрового буряка передусім в тому, що вона є основним джерелом виробництва цукру, а також важливим чинником зміцнення кормовий бази і підвищення культури хліборобства.

В Лісостепі розміщене більш ¾ посевов цукрового буряка. Частка їх в посівних площах досягає 9-II%. Середня урожайність в останні роки коливається в кордонах 300 — 320 ц/га. Найбільшими виробниками цукрового буряка є Вінницька, Черкаська і Полтавська області, що дадуть біля 25% загального проведення цієї культури.

Розвиток бурякосіяння в Україні спирається на потужну технічну базу цукрової промисловості. Всього в Україні діє 194 цукрові заводи, що переробляють в середньому за рік біля 44.0 млн т буряка. В середньому за добу один цукровий завод переробляє 2.3 тис т цукрового буряка. Обсяг випуску цукру-піску складає біля 3.5 млн т.

Найбільшими в Україні виробниками цукру-піску є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Одеська і Кіровоградська області. Виробництво цукру-рафинада зосереджене в основному в Одесі, Черкасах, Бердичеві, Ходорове і Вінниці. Деякі цукрові заводи суміщають виробництво цукру з виробництвом молочних консервів, спирту, лимонної кислоти і кормових дріжджів. Такі підприємства називаються цукровими комбінатами.

В склад плодоовочеконцервного комплексу України входить вирощування овочів, фруктів і ягод, підприємства концервної і плодоовочеконцервної промисловості, а також обслуговуючі і допоміжні підприємства.

Овочеводство розповсюджене по всій території України, але рівень його концентрації і спеціалізації в різних регіонах різний. На Полісся, наприклад, вирощують здебільшого огірки, морква, столовий буряк і капусту, в Лісостепі огірки, помідори, цибуля, в Степі помідори, перець, баклажани. Самая більша концентрація посівов овочевих культур в тих господарствах, що входять в склад сировинний зони концервного заводу, а також розміщені навколо більших міст.

Важлива роль в постачанні населення міст свіжими овочями в міжсезонний період належить парниково-тепличним господарствам. Найбільші площі закритого ґрунту відводяться під овочі в Криму, навколо Києва, Харкова, Донецька, Одеси, Львова.

Садівництво розвивається по всій території України. Тут розповсюджені такі плодово-ягідні культури: яюлука, груші, сливи, вишні, черешні, полиниця, малина. В південних районах вирощують абрикоси, персики, инжир. Особливо сприятливі умови для садівництва склалися в Криму, Переднестровье, в південному Степі і Закарпатті.

Більша частина овочів, фруктів і ягод споживається в свіжому вигляді, а інша надходить на що переробляють підприємства для виробництва консервів. Найбільш розвинута плодоовочеконцервная промисловість в Криму, Херсонській і Одеській областях, що виробляють біля 40 Ёо всіх плодоовочевих консервів. В Україні склалася певна спеціалізація в виробництві плодоовочевих консервів. Що переробляють підприємства Центру і Заходу виробляють в основному фруктові консерви, а Південний район спеціалізується на виробництві томатних консервів.

В склад виноградно-виноробного комплексу входить виноградарство, промислова переробка винограда, а також підприємства, обслуговуючі ці галузі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, виноградні вина, виноградний сік, коньяки, що виготовляють з технічних сортів винограда. З відходів переробки одержують різні кислоти, чинбарні речовини, спирт.

Загальна площа виноградних насаджень в 1990 р. Склала 176 тис. га. Основні їхні масиви розміщені в Степовій зоні. Найбільшою концентрацією виноградників характеризується зона передгорних і гірських районів Криму, де створені великі спеціалізовані господарства. Основними виноробними областями є Кримська, Одеська, Херсонська, Миколаївська і Закарпатська. Тут зосереджене більш 90% виноградних насаджень України.

Виноград малотранспортабельний продукт, тому виробництва первинної його переробки розміщені поблизу від сировинних баз. Промислову переробку винограда здійснюють в основному радгоспи-заводи. Підприємства по виробництву коньячного спирту розміщені поруч з заводами первинного виноробства, т. . В районах вирощування винограда. Заводи вторинного виноробства і шампанских вин розміщені в основному в районі споживання готової продукції (Одеса, Київ, Донецьк). Маслобойно-жировой комплекс України спеціалізується в основному на виробництві і переробці насіння соняшника. Посівні площі соняшника в 1990 г. Займали 1636 тис. Га, що склало більш 20% всіх посівних площ масличних культур. Окрім соняшника, в маслобойно-жировой промисловості використовується насіння льна-довгунца, клещевини, коноплі, рапса, а також відходи деяких сільськогосподарських продуктів.

Основні посіви соняшника як теплолюбивої культури зосереджені в основному в південних областях України (рис. 48). Більше всього соняшник розповсюджений в північних і центральних районах Степу. Декілька менші площі займає він в Лісостепі і південного Степу і зовсім незначні на Полісся і в передгорних районах Карпат.


Случайные файлы

Файл
16917.rtf
79730.rtf
75102-1.rtf
25255.rtf
22898-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.