Загальний стан збройних сил провідних країн світу та суміжних держав, напрямки їх реформування та розвитку (20660)

Посмотреть архив целиком


















РЕФЕРАТ

На тему: "Загальний стан збройних сил провідних країн світу та суміжних держав, напрямки їх реформування та розвитку"




Вступ


Загальний розвиток воєнно-політичної обстановки в світі та розширення спектру ризиків і загроз для європейської безпеки визначає прагнення Заходу діяти в напрямку формування більш ефективного механізму забезпечення колективної безпеки та захисту спільних інтересів з опорою, насамперед, на Північноатлантичний альянс та створення воєнного компоненту Європейського союзу. З метою уникнення знаходження в «буферній зоні» між США/НАТО – на заході і «Союзом Росії і Білорусі» – на сході та забезпечення реалізації курсу на інтеграцію до європейських і євроатлантичних структур, Україні необхідно враховувати геостратегічний баланс сил, який складається на сьогодні в Європі. Визначальними чинниками, що впливають на формування воєнно-стратегічної обстановки в Європі є розширення Північноатлантичного альянсу за рахунок країн ЦСЄ, при одночасному реформуванні його командної структури та практичній реалізації концепції Міжнаціональних оперативних сил (МОС); формування оборонно-політичного союзу європейських країн у рамках Євросоюзу та регіонального угруповання військ Союзу Росії і Білорусі на Західному стратегічному напрямку; реформування національних збройних сил країн ЦСЄ з метою досягнення сумісності з ОЗС НАТО в Європі, а також проведення операції Сил стабілізації в Боснії і Герцеговині та миротворчої операції в Косово.




1. Загальний стан ОЗС НАТО, національних збройних сил провідних країн блоку та ОЗС ЄС, напрямки їх реформування та розвитку


Протягом 1999–2000 рр. керівництво Північноатлантичного союзу в основному завершило перехід на нову командну структуру ОЗС НАТО в Європі, створивши нові органи управління у Північній та Південній Європі.

Нова військова структура НАТО складається з двох Верховних головних (стратегічних) командувань: ВГК ОЗС НАТО в Європі та ВГК ОЗС НАТО на Атлантиці.

До складу ВГК ОЗС НАТО в Європі входять два головних (регіональних) командування: ГК ОЗС НАТО у Північній Європі та ГК ОЗС НАТО у Південній Європі, які мають визначені зони відповідальності, а також чотири командування видів збройних сил і сім об’єднаних (субрегіональних) командувань. (Слайд №)

Остаточно визначено місце трьох нових країн-членів НАТО у командній структурі альянсу (Польща і Чехія – в зоні відповідальності ГК ОЗС НАТО у Північній Європі, Угорщина – в зоні відповідальності ГК ОЗС НАТО у Південній Європі) та їх внесок у формування основних компонентів ОЗС НАТО.

При цьому, підрозділи, виділені зі складу ЗС трьох нових членів альянсу до сил негайного реагування НАТО, з 1 січня 2001 року будуть офіційно передані до складу мобільних сил (МС) НАТО, в результаті чого кількість бойових батальйонів, що знаходяться в розпорядженні командування МС, збільшиться з 10 до 12.

Остаточний термін приведення в оперативну готовність формувань, виділених до складу сил швидкого розгортання НАТО (ОАК СШР НАТО), – 1 січня 2003 року (10 бркбр ЗС Польщі, 4 бр ШР ЗС Чехії, 25 мбр ЗС Угорщини). Водночас, найбільш боєздатні підрозділи планується привести в оперативну готовність до початку 2001 року. В результаті цього, кількість бойових бригад у складі ОАК СШР НАТО збільшиться з 30 до 33 одиниць, а кількість бойових літаків у складі повітряного компоненту СШР – з 550 до 600 одиниць.

У складі головних оборонних сил НАТО, до яких відноситься решта з’єднань і частин ЗС нових членів альянсу, найбільш значна роль у планах НАТО відводиться німецько-датсько-польському армійському корпусу «Північний Схід». (Слайд №)

За планами командування НАТО, остаточне приведення нової структури управління у повну готовність до застосування планується завершити на початку 2003 року. Тим самим, керівництво альянсу розраховує завершити створення гнучкої системи управління, здатної забезпечити ефективне застосування коаліційних ЗС у збройних конфліктах різної інтенсивності, включаючи участь у миротворчих операціях як в зоні відповідальності НАТО, так і поза її межами.

Значної реорганізації зазнала система управління бойовими діями авіації і протиповітряної оборони (УБДА і ППО) НАТО, яка є підсистемою контролю повітряного простору і управління повітряним рухом. Концептуальна суть цієї трансформації полягає у переході від системи «NADGE» до системи «ACCS»1, де процеси управління діями авіації та засобами ППО технологічно поєднані.

Основу нової об’єднаної системи УБДА і ППО НАТО «ACCS» складають:

11 стаціонарних Об’єднаних центрів повітряних операцій (ОЦПО), з них чотири – у підпорядкуванні командування ОВПС НАТО у Північній Європі, п’ять – у підпорядкуванні командування ОВПС НАТО у Південній Європі, один – у підпорядкуванні командування ВПС Франції, один – у підпорядкуванні командування ВПС Великобританії;

один мобільний ОЦПО (Рамштейн, ФРН) для забезпечення можливості швидкого розгортання системи УБДА і ППО за межами зони відповідальності НАТО.

Подальший розвиток системи УБДА і ППО НАТО буде здійснюватись за рахунок розгортання нових ОЦПО на території нових країн-членів НАТО (на теперішній час, кожна з трьох країн знаходиться в зоні відповідальності визначеного ОЦПО, а саме: Польща – ОЦПО-2 «Калькар» /ФРН/; Чехія – ОЦПО-4 «Месштеттен» /ФРН/; Угорщина – ОЦПО-5 «Поджіо-Ренатіко» /Італія/).

Введення системи «ACCS» до експлуатації планується закінчити до 2002 р., а приведення її до повної оперативної готовності – до середини 2005 р.

Створення у новій командній структурі НАТО об’єднаних командувань (органів управління третього рівня) фактично означає втілення в життя концепції Міжнаціональних оперативних сил (МОС), яка надаватиме можливість штабам даного рівня проводити комплексну операцію з застосуванням різних видів збройних сил.

У загрозливий період, на основі штабу об’єднаного командування (ОК), який фактично є ядром штабу МОС, формуватиметься контингент Міжнаціональних оперативних сил. Основу контингенту МОС складатимуть сухопутні війська, які призначені для передачі в оперативне підпорядкування штабу ОК (національні – від ЗС країни, на території якої розташовано штаб; багатонаціональні – зі складу сил реагування НАТО або інших контингентів, які формуватимуться). До складу контингенту МОС також можуть бути включені багатонаціональні авіаційні та морські компоненти, що знаходяться в підпорядкуванні командувача регіональним командуванням та виділятимуться штабу ОК за розпорядженням командувачів видами збройних сил.

На стадії формування знаходяться ядра штабів МОС, що створюються на основі базових штабів НАТО (регіональних командувань в Північній і Південній Європі та командування ударним флотом НАТО на Атлантиці /на базі корабля управління ВМС США «Маунт Уітні»/).

Імплементацію Концепції МОС (МС 389/1) передбачається завершити протягом 2004–2005 рр.

В рамках реалізації натовської концепції Європейського компоненту безпеки і оборони (ЄКБО) продовжується робота з опрацювання сучасного механізму взаємодії НАТО і ЗЄС при управлінні кризовими ситуаціями в Європі. В основу даного механізму покладено принцип використання сил та засобів НАТО при проведенні операції під егідою ЗЄС, який виходить зі спільного усвідомлення нинішньої неспроможності європейців самостійно проводити широкомасштабні миротворчі операції. Враховуючи, що наявний на сьогодні великий технологічний розрив між США та їх європейськими союзниками зберігатиметься достатньо тривалий час, очевидно, що даний принцип залишатиметься базовим і після створення в рамках ЄС власної ефективної військової структури.

Подальшого розвитку набуває процес реалізації Спільної європейської політики безпеки і оборони (СЄПБО), в рамках якого (в тісній координації з НАТО) створюватимуться Європейські оборонні сили ЄС.

На підставі рішень Хельсінкського (грудень 1999 р.) та Португальського (червень 2000 р.) саммітів ЄС визначені головні напрямки діяльності Євросоюзу з метою набуття автономної здатності до проведення миротворчих операцій. Зокрема, прийнято рішення про формування до 2003 року контингенту збройних сил Європейського союзу (сил швидкого реагування) чисельністю до армійського корпусу (до 60 тис. чол.) з власними структурами управління, розвідки, бойового та тилового забезпечення, а також приданими авіаційними та морськими компонентами. Відповідно до існуючих поглядів, європейські оборонні сили повинні бути в готовності до застосування протягом 60 діб та мати змогу автономно проводити операцію протягом одного року, з додатковою можливістю ротації контингенту через рік.

До кінця 2000 року в рамках Ради ЄС (на базі відповідних тимчасових органів, які вже створені) передбачено створити постійні політичні та воєнні органи (Постійний комітет з питань політики та безпеки, Воєнний комітет, Військовий штаб).

Водночас, досягнуто домовленості щодо створення до 2003 року контингенту поліцейських сил для застосування у складі миротворчих місій чисельністю 5 тис. осіб, з яких 1 тис. поліцейських має знаходитись у 30-добовій готовності до застосування (решта – у 60-добовій).

Рішення щодо формування європейських оборонних сил повинно бути опрацьовано до кінця 2000 року та прийнято на самміті ЄС в грудні ц. р. в Ніцці.

Остаточно, формування європейської оборонної складової планується завершити до 2003 року.

Перехід на нову командну структуру НАТО та набуття європейцями оборонних можливостей (в рамках ЄС) сприятиме удосконаленню національних ЗС у напрямку їх мобільності, взаємосумісності та ефективності, а також розвитку ЄКБО в рамках НАТО. В цілому, відповідно до вимог сучасної воєнної стратегії НАТО, збройні сили країн-членів альянсу повинні бути готові до проведення одночасно двох широкомасштабних військових операцій.


Случайные файлы

Файл
8531-1.rtf
74006.rtf
77815-1.rtf
124999.rtf
158696.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.