Аналіз та узагальнення даних про особливості використання гранатометів в локальних війнах і регіональних конфліктах (20364)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти и науки України

Горлівський технікум Донецького національного університету










Реферат

З дисципліни: “Військова справа”

На тему:

«Аналіз та узагальнення даних про особливості використання гранатометів в локальних війнах і регіональних конфліктах»


Виконав студент

групи 2 ПМ-10

Ахметов Сергій Сергійович









2010


Зміст


Введення

1. Характер дій незаконних озброєнь і формувань

2. Застосування гранатометів загонами НВД

3. Тактика дій мотострілкових підрозділів при обороні населеного пункту

4. Застосування АГС - 17 в різних видах бойових дій

5. Застосування ДП-25 в ході бойових дій

6. Застосування РПГ-7 в різних видах бойових дій

7. Застосування реактивних, протитанкових гранат РПГ-18, РПГ-22, РПГ-268. Хитрощі гранатометника

Висновок

Список використаних джерел



Введення


Об'єктом дослідження в НДР є дослідження про особливості використання гранатометів в локальних війнах і регіональних конфліктах (Афганістан, Чечня).

Результати роботи можуть бути використані для більш ретельної розробки цих питань і оформлення навчального посібника для навчання курсантів ДВІ.

Сучасна міжнародна обстановка набула якісно нові норми, які характеризуються переходом від жорсткого протистояння двох систем до нової моделі міждержавних відносин, становлення яких відбувається на тлі зниження загрози виникнення збройних конфліктів і локальних війн. Сутність їх полягає у вирішенні назрілих або штучно-створених протиріч між окремими державними коаліціями, етнічними, політичними, релігійними, елітними і злочинними угрупуваннями всередині держав з використанням засобів збройного насильства.

Диференційоване вивчення досвіду ведення збройної боротьби показує, що в локальних війнах і збройних зіткненнях для виконання поставлених завдань особливого значення набувають питання якості оснащення військовослужбовця озброєнням, засобами захисту, розвідки, прицілювання, управління, навігації, медичними та інженерними засобами, а також обладнанням, спорядженням і продовольством.

При виконанні бойових завдань, останнім часом зростає роль окремого солдата та його оснащеності озброєнням, технічними та іншими елементами екіпіровки. Кожен солдат, за інших різних умовах, може вирішувати які стоять перед ним завдання лише за певних фізичних навантаженнях, в чималому ступені залежать від малогабаритних параметрів індивідуальної екіпіровки. Підвищення навантаження призводить до зниження навичок пересування та наступу в кінцевому порядку, збільшення часу перебування підрозділів у зоні сильного вогневого впливу противника і негативно позначається на його моральному стані.

Це висуває на перший план завдання вдосконалення індивідуальної екіпіровки в напрямку підвищення ефективності дій, живучості та виживаності військовослужбовців на полі бою - при виконанні ними поставлених завдань.

Озброєння мотострілкових підрозділів розвивається під впливом потреби вирішувати певні вогневі завдання в різних видах і стадіях бойових дій.



1. Характер дій незаконних збройних формувань


Головною відмітною особливістю ведення бою НВФ є застосування тактики дій дрібними / взводними / групами від 3-6 до 30 осіб, що діють на певному добре відомому ділянці відповідальності. Широко застосовується маневр у всіх видах бойових дій проти протиборчих сил, методом "удар-відхід", завдаючи військам противника значних втрат у живій силі і техніці з наступним швидким відходом з-під його ударів.

Як правило, такі групи озброєні стрілецькою зброєю і РПГ (один на 5-10 чол.), Але при необхідності 2-3 РПГ на 5-10 осіб, а також можуть мати групове зброя (великокаліберні кулемети, міномети, безвідкатні гармати та ін) вітчизняного та зарубіжного виробництва.

Для пересування, як правило, використовується цивільний легковий (вантажний) автотранспорт. Чіткої організації таких груп не існує: крім звичайних стрільців у них можуть включаться фахівці із застосування зенітних засобів / ПЗРК /, сапери-підривники, радіотелеграфістів, коригувальники вогню артилерії. Організаційно ці групи входять до складу більших формувань / загони, фронти і т.д. / здійснюють загальне керівництво, військово-аналітичне забезпечення та бойову підготовку. Рівень бойового вишколу у кожного бойовика різний, а за умови проходження ними спеціальної підготовки досить високий, але, як правило, має вузьку спеціалізацію.

Суттєвим моментом є те, що особовий склад НВФ воює за ідею або за гроші, а частіше за те й інше. Бойовики, що воюють тільки за гроші, не володіють достатньою стійкістю і волею до перемоги / за винятком безвихідних ситуацій / і в критичні моменти бою можуть припиняти збройний опір. Тому основна ставка робиться на місцевий контингент, підданий наполегливій ідеологічної обробки. Основна ідея може носити основний національно-етнічний, релігійний або клановий характер. Разом з тим відзначається широке застосування використання найманців-професіоналів з інших країн, незалежно від їх національної та релігійної приналежності.

Незаконні озброєні формування, а також вороже налаштована частина населення в районі конфлікту застосовують різноманітні і, як правило, нестандартні, специфічні способи протидії силам правопорядку, більшою мірою спираючись на населені пункти.

Вороже налаштоване населення використовується для створення прецеденту застосування сили, різного роду провокацій, організації блокування гілок, які виконують завдання щодо нормалізації обстановки в зоні виникнення конфлікту.

Серед населення можуть знаходитися і окремо збройні групи, які нерідко застосовують зброю, ховаючись за спинами беззбройних людей.

Широке застосування в тактиці дій банд формувань знаходить пристрій засідок у складі 10-15 осіб, іноді з використанням танків, бронетехніки і артилерії, а також тактика "наліт-відхід".

Більш численні групи бойовиків, зведені в загони чисельністю до 100 чоловік і більше, можуть вести наступальні дії, які підтримуються вогнем артилерії і танків.

У районах підконтрольних банд формуванням можуть створюватися опорні пункти, вузли опору, які використовуються для розширення можливостей щодо протидії військам. Опорні пункти можуть займатися загонами чисельністю від 50 до 1000 чоловік, посилені танками, БМІ, БТР, артилерією. У них можуть обладнуватися довготривалі вогневі точки.

Невід'ємною частиною протиправної діяльності незаконних збройних формувань є так звана "мінна війна".

Для ведення розвідки банд формувань створюються мобільні розвідувальні групи, що володіють засобами пересування і зв'язку.

Для збору даних про пересування і характері дій військ широко залучається місцеве населення.

Застосовуються також дії в тилу урядових військ, як правило, вночі, раптовими нальотами, з відходом у населені пункти під прикриттям мирних жителів. При цьому зброя, боєприпаси та екіпіровка залишаються в заздалегідь підготовлених, добре замаскованих місцях, складування в районах дій, що дозволяє бойовикам вільно переміщатися в районах дій і з них під виглядом біженців, переселенців та місцевих жителів. Наявність, так званих "нейтральних" сил дозволяє бойовикам здійснювати маневр для відпочинку в них, здійснити напади на тили військ.

При неможливості відкритого протистояння незаконні збройні формування можуть застосовувати тактику партизанських дій. Вони ведуться методом раптових нападів, діями із засідок, мінуванням місцевості, доріг, підривом мостом, пристроєм завалів і загороджень. У важкодоступних для дій військ місцях, як правило, в гірничо-лісистій місцевості, завчасно створюються бази ємністю 100-800 чоловік. У ході ведення бойових дій в горах застосовують вахтовий метод і ведуть бій в основному вночі, а вранці ховаються в населених пунктах і базах.

Великі міста можуть підготовлятися до оборони створенням декількох оборонних рубежів.

Наприклад, для оборони Грозного, чеченським командуванням були створені три оборонні рубежі:

внутрішній - радіусом від 1 до 1,5 км. Навколо президентського палацу;

середній - на видаленні до 1 км від кордону внутрішнього рубежу в північно-західній частині міста і до 5 км в південно-західній і південно-східній частинах;

зовнішній кордон - в основному на околицях міста, витягнутий у бік Долинського.

На внутрішньому рубежі оборона грунтується на створених суцільних вузлах опору навколо президентського палацу з використанням капітальних панельних будівель. Нижні і верхні поверхи будинків були пристосовані для ведення вогню із стрілецької зброї і протитанкових засобів.

Уздовж проспектів Орджонікідзе, Перемоги і вулиці Первомайська були створені підготовлені позиції для ведення вогню артилерії і танків прямою наводкою.

Основу середнього рубежу складали опорні пункти, виставлені Старопротинского шосе, вузли опору біля мостів р. Сержа, в мікрорайоні Манушко, на вулиці Сайканова і підготовлені до підриву або підпалу нафтопромисли, нафтопереробні заводи ім. Леніна і Шерікова, а також хімічний завод.

Зовнішній рубіж оборони складався з опорних пунктів на автомагістралях Грозний-Мозорок, Долинський-Катьяна-Ташкала, опорних пунктів: Нафтянка, Хан калу, стара Сунжа - на сході і Черноречке - на півдні міста.


Случайные файлы

Файл
19966-1.rtf
36503.rtf
181898.rtf
50219.rtf
70807.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.