Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом (gore)

Посмотреть архив целиком

Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом

План

1 Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ

2. Досвід співробітництва України з МВФ

3 Особливості Програми EFF

4 Перспективи співробітництва України з МВФ


Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ


Ідея створення МВФ виникла після Великої Депресії 1930-х років, коли впродовж чотирьох років обсяги міжнародної торгівлі скоротилися на 63% через торговельні війни та протекціонізм країн, що сподівалися вийти з кризи за рахунок торговельних партнерів. Реалізована ідея МВФ була у 1945 році, і нині П членами є 183 країни. Головне завдання МВФ — налагодження міжнародної співпраці у валютно-фінансовій сфері та сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

З точки зору фінансової організації МВФ ., працює як кредитна спілка: країни роблять внески і з цього кооперативного “пулу” (конвертовані валюти на суму 195 млрд. доларів США) надаються кошти тим країнам, які звернулися за ними і забезпечуватимуть такі зміни, що не тільки поліпшать ситуацію з дефіцитом платіжного балансу, але й забезпечать повернення кредитів до фонду (як чинить кожний банк чи кредитна спілка). Внески до фонду роблять залежно від квоти країни і доступ до фінансових ресурсів також залежить, як правило, від квоти. Квота обраховується на підставі складних формул, куди входять показники ВВП, обсяги зовнішньої торгівлі та валютних резервів країни, а також варіабельність зовнішньої торгівлі (країни, торговельно-платіжний баланс яких не сталий, можуть претендувати на розширений доступ до ресурсів МВФ).

За статутом, штаб-квартира МВФ розміщується в країні із найбільшою квотою. Зараз це США (18,25% від сукупності всіх квот, Україна, для порівняння, має квоту в розмірі 0,68% від сукупності всіх квот).

Україна посідає у МВФ 21 місце за розміром своєї квоти, яка складах близько 1,4 млрд. доларів США

1 СПЗ - Спеціальні права запозичення, міжнародна рахункова одиниця, вартість якої розраховується на основі вартості п'яти основних валют: долару США, німецької марю). Японської ієни, французького франку та фунту стерлінгів. Станом на 22 грудня 1998 року курс СПЗ до долару дорівнював: 1 СПЗ=1,406 дол. США млн. СПЗ в рамках Дев'ятого загального перегляду квот у 1992 році). На сьогодні відбувається Одинадцятий загальний перегляд квот країн-членів МВФ, згідно з яким квоту України буде збільшено (близько 1,9 млрд. доларів США).

МВФ не лише надає фінансові ресурси. Серед статутних завдань фонду:

- здійснення досліджень, аналізу та прогнозування розвитку світової економіки та міжнародних фінансових ринків;

- спостереження за макроекономічною політикою членів фонду: щорічне відвідання кожної країни-члена фонду місією МВФ та підготовка щорічної доповіді для Ради Директорів із оцінками економічної політики, результати конфіденційного обговорення та оцінки МВФ надсилаються до відповідальних керівних державних службовців зацікавленої країни, а загальні підсумки обговорення та висновки експертів фонду оприлюднюються (за згодою відповідної країни);

- розроблення, широке обговорення та затвердження міжнародних стандартів щодо валютообмінних операцій, грошової та фіскальної політики, статистики платіжного балансу:

- надання та координація технічної допомоги з питань монетарної політики. валютного та банківського регулювання, фіскальної політики;

- кредитування тих країн-членів фонду, які, відчуваючи валютну кризу або кризу платіжного балансу, згодні вживати погоджені з експертами фонду заходи для покращання ситуації, чим забезпечувати також і повернення наданих кредитів до МВФ.

МВФ є так званим кредитором “першої руки”, тобто ресурси фонду (як і Світовому банку) треба повертати в першу чергу. МВФ також відіграє вирішальну роль у Паризькому клубі офіційних кредиторів та все більш вагому роль - у Лондонському клубі комерційних кредиторів. МВФ разом із Світовим банком також координують в разі наявності програми фінансової співпраці з країною-членом також і двостронню фінансову грантову допомогу, двосторонні кредитні програми, та кредитні програми інших міжнародних організацій для такої країни. Засобом згаданої координації є проведення засідань спеціальних консультативних груп донорів та кредиторів.

Фінансові програми чи, як їх часто називають, кредитні програми, МВФ за станом на кінець 1998 року здійснював із 60 країнами, які винні фондові 91 млрд. дол. Ще близько 60 млрд. дол. асигнувань затверджено Радою Директорів МВФ, але ще не виплачено.

Фінансові ресурси фонду надаються за такими механізмами:

Програма “стендбай” - SBA - триває від 12 до 18 місяців, повертати кошти треба починати після трьох з половиною років після одержання і повністю повернути через 5 років.

Програма фонду спеціальних трансформацій - STF - спеціальна початкова програма для перехідних економік (нею скористалися всі без винятку країни з перехідною економікою), повертати треба починаючи через чотири з половиною роки і повністю повернути за 10 років.

Також пільговою з точки зору повернення коштів є програма фонду розширеного кредитування - ЕРР - кошти надаються на 10 років.

Для найбідніших країн аналогом EFF є програма ESAF, де процентні ставки є субсидовані. Проте останнім часом коштів для субсидування не вистачає, тому деякі із бідних країн вимушені користуватися змішаними програмами, де лише частина є субсидованою (EPP-ESAP blend).

Програма компенсації втрати експортних надходжень або додаткових витрат на імпорт зерна - CCFP - компенсує важко передбачувані обставини (неврожай, криза ринків, падіння експортних цін, тощо), але доступ по такій програмі обмежений 60% від квоти у порівнянні із 100-300% від квоти по інших програмах.

Програма додаткових резервів - SRF - на випадок валютно-фінансової кризи — можна запросити дуже значні фінансові ресурси — понад 300% від квоти. Але такі кошти треба повернути протягом 12-18 місяців, або сплачувати практично ринкові відсоткові ставки за користування ресурсами протягом довшого періоду (саме такі кошти виділялися, зокрема, враженим кризою азійським країнам, Pofft, Бразилії).

Спільні програми з МВФ здійснюють десять країн колишнього СРСР, більшість країн Східної та Центральної Європи. Взагалі ж різними країнами сапу нині здійснюється понад 60 програм, спільних з МВФ. З них: 12 програм Stend-by, в тому числі в Естонії, Латвії, Болгарії, 15 програм “Механізм розширеного фінансування”, в тому числі в Україні, Азербайджані та Молдові. Додатково здійснюється 31 програма посиленої структурної перебудови, аналогічна механізму розширеного фінансування, але для країн з нижчими рівнями середньодушових доходів (з перехідних економік — Грузія, Киргизія, Вірменія, Македонія, Монголія).

Ресурси, отримані від МВФ, спрямовуються на збільшення валютних резервів з метою зменшення дефіциту платіжного балансу і досягнення стабілізації грошово-кредитної системи. Розпорядником ресурсів, наданих МВФ Україні, виступає Національний банк України.


Досвід співробітництва України з МВФ

За період з 1994 по 1998 роки Україна реалізувала чотири кредитні угоди з МВФ, фактично отримавши:

- за позикою STF (1994 р.) - (близько 720 млн. доларів США за річною ставкою 5,75% на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки). Кошти було використано Національним банком для здійснення валютних інтервенцій на УМВБ;

- за позиками Stend-dy: 1995 року - (близько 780 млн. доларів США), 1996 року - (близько 860 млн. доларів США), 1997 року - (близько 247 млн. доларів США). Позики Stend-by надавалися за річною ставкою 6,29% на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки.

Станом на 1 січня 1999 року залишок заборгованості України складав:

- Перед МВФ - 2,8 млрд. доларів США; '

- Перед Світовим банком - 1,58 млрд. доларів США

Надходження коштів в рамках кредитних угод України з Міжнародним Валютним Фондом (за даними Мінфіну)

(млн. дол. США )

Програми

1994

1995

1996

1997

1998

Всього

STF

361,0

361,0




722,0

Stand-by” 1995


780




780

Stand-by” (поновлена “рограма 1996)



776

90


866

Stand-by” 1997




198

49

247

EFF





328

328

Разом

361,0

1141

776

2,88

377

2943

Заходи, які підтримувались позиками Stand-by, були спрямовані на стабілізацію грошово-кредитної та бюджетної сфери, прискорену приватизацію (в тому числі грошову), дерегулящйну реформу та поглиблення структурних реформ в енергетичному секторі (електроенергетика, газовий сектор, вугільна галузь) та сільському господарстві.

Здійснення Урядом цих заходів вже у 1996 році' почало давати суттєвий позитивний ефект.

Вдалося взяти під контроль інфляцію. В цілому індекс інфляції у 1996 році становив 139,7% і був значно нижчій ніж в 1995 році (281,7%) та у 1994 році (502%). Середньомісячний темп приросту цін (тарифів) у 1996 році склав 2,8%, що нижче у 3 рази за відповідний показник у 1995 році. Номінальна заробітна плата робітників і службовців за 1996 р. у цілому по галузях економіки зросла на 21,8%. Фінансова стабілізація призвела до стабілізації і навіть зростання у 1996 році курсу національної валюти, що дозволило успішно здійснити грошову реформу. Прогрес був досягнутий і в проведенні структурних реформ, в галузі приватизації, лібералізації цін та лібералізації торгівлі.

Програма розширеного фінансування (ЕFF): параметри і цілі


Случайные файлы

Файл
43471.rtf
28489.rtf
131026.rtf
28038-1.rtf
151435.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.