Організація бухгалтерського обліку в США та Білорусії (17094)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

Розділ І. Організація обліку в США

Розділ ІІ. Організація обліку в Білорусії

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


Будова системи бухгалтерського обліку - це не лише сукупність елементів, пов'язаних між собою, об'єднаних в єдине ціле і таких, що надають інформацію про стан та рух активів та пасивів підприємства, характер і результати господарювання в єдиному грошовому вимірнику. її структура залежить і від впливу зовнішніх факторів, що є множиною тих елементів системи (та їх суттєвих властивостей), які не виступають частинами системи обліку, але зміни будь-якого з яких можуть спричинити зміни в стані системи. І, звичайно, сама система може вплинути на зовнішнє середовище, тобто на інші системи. Все це і призводить до виникнення відмінностей однієї національної системи від іншої.

Певна схожість зовнішніх факторів в двох різних країнах, як правило, обумовлює і наявність багатьох спільних рис систем бухгалтерського обліку, які в них використовуються.

Тому завданням моєї роботи визначити і охарактеризувати системи обліку у Сполучених Штатах Америки та Білорусії.



Розділ І. Організація обліку в США


Найважливішими в цій державі вважаються такі облікові принципи:

  1. Ведення записів. Мають бути зафіксовані всі операції, що змінюють фінансово-господарську діяльність установи.

  2. Вимірювання (оцінка). Дані мають бути відображені в таких грошових вимірниках, щоб їх можна було використовувати різним користувачам.

  3. Класифікація облікових записів. Необхідно використовувати таку класифікацію, яка б дала змогу правильно ідентифікувати активи та зобов'язання підприємства, визначати розбіжності.

  4. Зміни (виправлення) в записах. Суть усіх змін має бути чітко відображена в документах.

  5. Звітність. Звіти мають складатися зі встановленою періодичністю і відображати успіхи або недоліки в економічній діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік у США як і в інших країнах поділяється на управлінський і фінансовий.

Облік нематеріальних активів. Міжнародні стандарти практично не регулюють облік нематеріальних активів, окрім стандартів 9 "Затрати на наукові дослідження та розробки" і 22 "Об'єднання підприємств (облік гудвілу при об'єднанні)".

Нематеріальні активи мають такі властивості: відсутність матеріальної форми, тривалий термін використання, здатність приносити дохід.

Початкова вартість нематеріальних активів дорівнює вартості придбання, яку включають у витрати поточного періоду.

Термін корисного використання нематеріальних активів визначає саме підприємство, але він не повинен перевищувати 40 років, окрім авторських прав за американськими стандартами. В інших країнах цей термін значно нижчий. У європейських країнах термін списання гудвіла 5 років.

Амортизація нематеріальних активів звичайно проводиться методом прямолінійного списання: рівними частинами протягом корисного терміну використання.

Нематеріальні активи відображають в обліку за початковою вартістю, яка включає ціну придбання та вартість юридичного оформлення контракту. Якщо нематеріальні активи придбані в обмін на акції чи інші активи, то початкова вартість нематеріального активу є ринковою вартістю відданих об'єктів або отриманого нематеріального активу.

Гудвіл відображається в облікових реєстрах і звітності лише в тому випадку, якщо компанію або її частину купує інша сторона і вона переходить у власність останньої.

Способи обліку основних засобів. Для організації обліку основних засобів їх попередньо класифікують за такими ознаками:

  1. Функціональна роль (призначення) майна - заводських будівель, складських приміщень, виробничого та конторського обладнання, транспортних засобів і т. ін.

  2. Термін служби, тобто передбачуваний термін експлуатації майна, а отже, розмір нарахованої амортизації.

  3. Місце знаходження - цехи, відділи тощо.

  4. Фізичний характер обладнання (пресове, прокатне і т. ін.).

Крім цього, в більшості західних країн аналітичний облік основного капіталу ведуть за такими групами:

  • земля;

  • будівлі;

  • машини та обладнання;

  • автоматичне обладнання;

  • обладнання контор.

Методи нарахування амортизації основних засобів. Усі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений термін використання. Після кількох років експлуатації засоби виробництва стають повністю непридатними. Вони можуть стати непридатними через одну з двох причин: у результаті їх фізичного зносу, в результаті їх морального зносу.

На практиці є багато методів списання вартості основних засобів шляхом амортизації, але найчастіше використовують такі з них:

а) метод рівномірного прямолінійного списання вартості;

б) метод нарахування зносу пропорційно обсягові виконаних робіт (виробничий), його називають також методом оди ниць продукції;

в) два методи прискореного списання:

  • метод списання вартості за сумою чисел;

  • метод зменшуваного залишку

Оцінка матеріально-виробничих запасів. За умов ринкових відносин одним із основних методологічних принципів обліку матеріальних запасів є оцінка. Помилка в оцінці матеріальних запасів на кінець поточного року негативно впливає на величину чистого прибутку як у поточному, так і наступному році й тим самим на величину оплаченого податку з прибутку. Тому державні органи особливо регулюють застосування підприємствами різних методів оцінки матеріальних запасів. Бухгалтери фірм дуже часто стикаються, з одного боку, з проблемою найточнішого визначення прибутку, а з другого - з бажанням зменшити податок на прибуток. Є ряд методів оцінки матеріальних запасів для фінансової звітності. Основна частина з них ґрунтується або на собівартості, або на ринковій ціні..

Протягом року ціни на більшу частину товарів змінюються. Однакова кількість товарів може бути придбана за різними цінами. Тому бухгалтерів більше цікавить рух вартостей, а не фізичне переміщення товарів під час діяльності фірми, оскільки саме вартість дає можливість точніше визначити прибуток.

У зарубіжних країнах використовують різні методи оцінки матеріальних запасів: Метод специфічної ідентифікації; Метод середньої вартості; Метод ФІФО; Метод ЛІФО.

Облік грошових коштів. Необоротні активи включають основні засоби, нематеріальні активи, довготермінові інвестиції, а також витрати майбутніх періодів, які мають бути списані на витрати протягом кількох облікових періодів.

Оборотні активи включають грошові кошти, швидкореалізовані цінні папери (короткотермінові фінансові інвестиції), дебіторську заборгованість, запаси і витрати (витрати майбутніх періодів, які мають бути списані на витрати протягом року з дати складання балансу).

Грошові кошти поділяють на кошти в касі та грошові кошти в банку. В балансі всі грошові кошти показують однією лінією. Це пов'язано з тим, що компанії намагаються тримати якомога менше готівкових грошей, а основним платіжним документом є чеки. Грошову готівку, що є в касі, використовують переважно для дрібних розрахунків і називають "дрібною касою" (компенсаційним залишком). До грошових коштів відносять також монети, банкноти, валюту, рахунки в банку, на використання яких немає обмежень. Сюди відносять також перевідні векселі (перевідний вексель, виданий банком на банк), грошові перекази, чеки, підписані касиром, чеки, завірені банком, персональні чеки (фізичних осіб), ощадні рахунки.

Облік заробітної плати і виплат робітникам і службовцям. Заробітна плата в промисловості США складається з прямої та непрямої заробітної плати і виплат робітникам і службовцям, які не пов'язані з затратами робочого часу.

Пряма заробітна плата - це частина оплати праці, що витрачена на виробництво одного виду продукції та безпосередньо відноситься на собівартість калькуляції об'єкта.

Непряма заробітна плата - це частина оплати праці, що витрачена на виробництво кількох видів готової продукції або прямо не пов'язана з випуском виробів. До непрямої заробітної плати включають заробітну плату деяких категорій працівників виробничих цехів (майстрів, старших робітників, десятників, облікових працівників, експедиторів), допоміжних цехів (ремонтників, комірників, канцелярських працівників), обслуговуючого й управлінського персоналу (двірників, швейцарів, прибиральниць, сторожів, адміністративно-управлінського персоналу, пожежників, працівників складів).

Премії, оплату відпусток, допомогу у зв'язку з хворобою, пенсії, оплату святкових і вихідних днів, доплату до погодинної ставки, оплату за простоювання відносять до виплат робітникам і службовцям, не пов'язаних із витратами робочого часу. Ці виплати входять до виробничих накладних витрат, бо вони не можуть бути безпосередньо включені у собівартість продукції.

Облік використання робочого часу ведуть табельники або спеціально встановлені автомати, а іноді й самі робітники.

Облік власного капіталу. Є кілька міжнародних стандартів, котрі стосуються обліку капіталу, зокрема стандарт 5 "Інформація, яка повинна бути розкрита у фінансовій звітності", стандарт 32 "Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації". Інші міжнародні стандарти визначають капітал як залишок частини активів підприємства після відрахувань усіх зобов'язань.

Капітал поділяється в балансі на кілька складових: Капітал, вкладений акціонерами; Капітал додатковий, що отриманий понад номінал акцій, або емісійний дохід; Резерви; Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток; Резерви, що утворилися шляхом розподілу нагромадженого чистого прибутку; Резерви, що є результатом корегування для підтримки капіталу; Додатковий капітал від переоцінки; Деякі курсові різниці;


Случайные файлы

Файл
115206.rtf
62262.rtf
178637.rtf
42376.rtf
CRIMINAL RIGHT_1.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.