Найсмачніші ліки - в лісі (14909)

Посмотреть архив целиком

ЛАСОЩІ ЧИ НАЙСМАЧНІШІ ЛІКИ?


Кожен, хто хоч раз ласував лісовими плодами — ягодами чи горі­хами обов'язково запам'ятав їхній неповторний вишуканий смак. Ба­гаті на поживні речовини та вітаміни ці плоди не лише висококалорій­ні, вони передусім цінуються за свої лікувальні властивості.

З поживних речовин, які є в плодах, для людини найбільше значен­ня мають цукрові сполуки, здебільшого це глюкоза та фруктоза. Ліку­вальними, цілющими властивостями відзначаються біологічно активні сполуки — флавоноїди, вітаміни, аскорбінова кислота, мінеральні солі, органічні кислоти, мікроелементи тощо. Загальна кількість корисних для організму речовин у лісових ягодах становить близько 10, а іноді 20 % і більше. Хімічний склад деяких плодів і зокрема наявність у них вітамінів та мінеральних солей ще досліджені недостатньо. Підвище­ною кількістю калорій характеризуються ліщинові горішки, які дають у 2 рази більше енергії, ніж така ж кількість чистого білку із засвоюва­них вуглеводів.

Вживання лісових плодів та ягід збуджує апетит, багато з них мають потогінні, сечогінні та інші лікувальні властивості і часто засто­совуються при багатьох захворюваннях, особливо при гіповітамінозах, запальних процесах, простуді, недокрів'ї тощо. Вони апетитні, аромат­ні, смачні, тому навіть діти залюбки вживають ці ліки, які до того ж не мають побічного впливу на організм.

Наші ліси багаті на дикорослі плоди і ягоди: до 60 видів з них заготовляють на території Радянського Союзу централізовано і не мен­шу кількість збирає населення з власної ініціативи. Бережно ставитись до дарів лісу — завдання кожного, хто прийшов до щедрого зеленого друга на гостину.


Барбарис звичайний — дуже розгалужений кущ з родини барбарисових, вкритий оберненояйцеподібними, тонки­ми, пилчастозубчастими, звуженими в черешок листками, які виро­стають з пазух трироздільних колючок. Дрібні жовті квітки зібрані в пониклі грона. Плід — довгаста, червона ягода.

дводомна — на одному кущі знаходяться тичинкові сережки і маточко­ві суцвіття. Плід — горішок з великою листковидною обгорткою.

Росте на узліссях, у світлих листяних лісах (у свіжих і вологих су-грудках, судібровах і дібровах), на вкритих чагарниками схилах.

Цвіте ліщина в березні—квітні. Збирають улюблені плоди — горіш­ки, які дозрівають у літні місяці. Вони дуже смачні й корисні. До їх складу входить 60 % олії, цукор, гірка речовина танін.

З давніх часів горішки цінили як ліки. З лікувальною метою зби­рають і листки. Вони містять ефірну олію і глюкозид мирицитрин, сахарозу та ін. Листки використовують як сечогінний засіб. З них роблять корисний і смачний чай, який п'ють як сегочінне, при катарах кишок, хворобах печінки. Зовнішньо відвар листя використовують для полоскання горла, додають у ванну при геморої, захворюваннях шкіри.


Шипшина собача — високий розгалужений кущ з родини розоцвітих, вкритий твердими, гострими, серповиднозігнути-ми шипами. Ароматні блідо-рожеві квітки поодинокі або згруповані в рідкі розвилки. Плід — червона м'яка ягода.

Росте на узліссях (у сухих і свіжих суборах, сугрудках і дібровах), уздовж доріг, на схилах, межах, пустирях.

Цвіте в травні—червні. Заготовляють плоди при повній їх стиглості, до настання морозів, оскільки приморожені ягоди втрачають понад 50 % вітамінів. Сушать ягоди спочатку на протязі, потім досушують на плиті або в сушарках. Плоди містять багато вітаміну С, цукру, кислот, дубильні речовини, барвники та ін.

Плоди використовують як вітамінний засіб. Настій їх вживають при недокрів'ї, атеросклерозі, хворобах печінки, шлунка і нирок, при інфекційних захворюваннях, знесиленні й нервовому виснаженні.


Терен звичайний — дуже розгалужений кущ з родини розових з довгими колючками. Листки ланцетні, квітки білі, які зацвітають ще до появи листків, плід — дещо менший від вишні. Темно-червоні з синім нальотом і зеленою м'якоттю кістянки, що мають в'яжучий і терпкий смак, стають їстівними при легкому під­морожуванні.

Росте на узліссях (свіжі й вологі судіброви та діброви), біля доріг, на пагорбах, межах, по чагарниках.

з родини розових з довгими колючками. Листки ланцетні, квітки білі, які зацвітають ще до появи листків, плід — дещо менший від вишні. Темно-червоні з синім нальотом і зеленою м'якоттю кістянки, що мають в'яжучий і терпкий смак, стають їстівними при легкому під­морожуванні.

Росте на узліссях (свіжі й вологі судіброви та діброви), біля доріг, на пагорбах, межах, по чагарниках.

Листки і квітки збирають з березня до травня, а кору — восени. Квітки мають запах гіркого мигдалю, тому що містять ціанистоводне­ву і бензальдегідну кислоти, плоди — глюкозид амігдалін.

Квітки мають помірно сечогінну, послабляючу і відхаркувальну дію. Для очищення крові і лікування шкіряних прищів рекомендують чай з молодих листків суниці звичайної (3 ложки) і квіток терну (4 ложки), їх змішують, беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, настоюють і п'ють по 2 склянки на день. При запаленнях нирок добре діє чай з квіток терну. П'ють його по склянці щоденно протягом 58 днів (1 столова ложка на 1 склянку води). Відвари кори і коренів рекомендують при захворюваннях, що супроводжуються високою тем­пературою; з них роблять примочки на рожисті запалення.

У народній медицині глід застосовують при гіпертонії і для поліп­шення серцевої діяльності. Він зменшує збудження центральної нер­вової системи, тонізуюче впливає на серцевий м'яз, посилює кровообіг у коронарних судинах серця і судинах мозку, усуває тахікардію і аритмію, знімає неприємні відчуття в ділянці серця, знижує кров'яний тиск, поліпшує загальний стан хворих.


Дрік красильний — кущик з родини бобових з прямими, ребристими до півметра висотою стеблами. Листки прості, довгасто-еліптичні, по краях і вздовж жилок пухнасті. Жовті квітки зібрані в густі китиці. Плід — стиснутий чорний біб.

Цвіте у червні—липні. Збирають надземну частину рослин під час цвітіння, зрізуючи приблизно з половини стебла. Сушать у затінку або на горищі.

Росте у сухих, сонячних місцях, на узліссях (у сухих і свіжих субо-рях), горбах, біля лісових доріг, серед чагарників.

Сировина має жовту красильну речовину геністеїн лютеолін, ефір­ну олію, дубильні речовини та ін.

У народній медицині дрік застосовують як ефективний сечогінний засіб. Відвар з гілок вживають при водянці, сечових каменях, захво­рюваннях печінки, ревматизмі. Беруть 15 г сушеної трави, заливають сирою холодною водою (300 г) і кип'ятять, поки залишиться третина рідини. Коли прохолоне, приймають через день кожні 2 год по 2 сто­лових ложки, поки не почне гнати сечу.


Крушина ламка — високий кущ з родини кру­шинових з червонувато-сірою блискучою корою з поперечними білими смужками. Листки чергові, еліптичні, цілокраї, блискучі. Квітки дрібні, зеленуваті, знаходяться в пазухах листків. Плід — кістянка, спочатку червона, а коли дозріє — чорна, не їстівна.

Цвіте крушина з кінця квітня до початку липня, плодоносить у серпні—вересні.

Росте як підлісок у мішаних і листяних лісах (у свіжих, вологих і сирих суборах, сугрудках і дібровах та в сирих вільшаниках), на узліссях, лісових галявинах, у заплавах річок, поблизу боліт.

Заготовляють кору молодих стовбурів і гілок у березні—квітні, до появи листків, коли вони містять найбільше діючих речовин. Сушать її на вільному повітрі або під накриттям, не допускаючи вкладання тру­бок одна в одну.

Кора крушини містить проносні речовини, головним чином антра­хінони (франгулін, франгулаемодін), гіркі речовини та ін.

У народній медицині кора крушини відома як ефективне проносне. Відвар кори (2 ст. ложки на 1 склянку води) вживають по 1 ст. ложці вранці і ввечері. Порошок з кори, підсмажений на олії, є добрими ліка­ми від лупи і сверблячки.


Ліщина звичайна — високий кущ з родини березових з великими короткочерешковими обернено-яйцеподібними листками, по краях подвійно зубчастими, слабоопушеними. Рослина

Калина звичайна — невисокий дуже розгалу­жений кущ з родини жимолостевих висотою до 2—5 м. Листки крупні, супротивні, на довгих черешках. Білосніжні пелюсткові квіточки зі­брані в щитковидні суцвіття. Блискучі соковиті яскраво-червоні ягоди утворюють крупні пониклі грона.

Постійна супутниця вологих лісів — лісових галявин і долин, за­ростів у мішаних і листяних лісах, росте також в ярах і на берегах річок.

Цвіте калина в кінці травня — в червні; плоди дозрівають у верес­ні—жовтні. Для лікувальних цілей напровесні й на початку літа зби­рають кору з молодих стовбурів і гілок, а також достиглі ягоди.

У корі калини міститься велика кількість дубильних речовин, глю­козид вібурин, смоли та інші цінні речовини, в ягодах — аскорбінова кислота.

У народній медицині кору калини використовують як кровоспинний і заспокійливий засіб, вживають її при кашлі, простуді, задусі, скле­розі, туберкульозі легенів, захворюванні нирок і шлунка. Ягоди тоні­зують організм, проявляють в'яжучу, сечогінну і заспокійливу дію. Вони корисні при неврозах, судинних спазмах, гіпертонії. При голов­них болях допомагає повидло з ягід калини, змішане з медом: прийма­ють по чайній ложці щопівгодини. При простудах і високій температурі добре діє відвар з ягід калини, ягід і листя суниці, липового цвіту. Сік або відвар ягід з медом п'ють при захворюваннях дихальних шля­хів, проносах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки.


Кизил — невисоке деревце, висотою від 2 до 9 м, з ро­дини кизилових. Крона куляста, розлога або пірамідальна, кора стовбу­ра темно-коричнева, листки супротивні, світло-зелені, опушені. Під час цвітіння кизил покривається золотаво-жовтими ніжними квітками, які складають суцвіття у вигляді зонтика. Плоди — темно-червоні, еліп­тичні чи циліндричні соковиті кістянки з міцною кісточкою.


Случайные файлы

Файл
124534.rtf
ref-15629.doc
31563.rtf
pravo8.doc
138487.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.