Цукровий буряк (14675)

Посмотреть архив целиком

ПЛАН


Вступ

1. Народногосподарське значення

2. Досягнуті успіхи

3. Перспективи розвитку

Висновок



Вступ


Хоча цукор міститься в багатьох рослинах, майже весь об'єм його промислового виробництва доводиться на сировині двох сільськогосподарських культур. Це цукровий очерет (близько 2/3 загального об'єму) і цукровий буряк (1/3), що дає мало що розрізняється по якісних характеристиках продукт.

Цукровий буряк став сировиною для виробництва цукру пізніше за цукровий очерет, і цьому передували інтенсивні селекційні роботи по виведенню сортів з високим змістом цукру. Розповсюдження цукрового буряка значною мірою було пов'язано з політикою держав помірного пояса по стимулюванню імпортозаміщення і формуванню власного виробництва важливого елемента харчового раціону.

Зараз цукровий буряк вирощують більш ніж в 50-ти країнах з помірним кліматом: 34 країни Європи, США, Канада, Єгипет, Марокко, Туніс, Індія, Китай, Японія, Грузія, Казахстан, Киргизія і низка інших країн Азії. В 2000 р. під буряк в світі було зайняте близько 7,5 млн. га, загальне виробництво білого цукру з буряка склало 33,0 млн. т, загальна потужність 796 бурякоцукрових заводів миру (без урахування малопотужних підприємств Китаю) склала 3 334 тис. т переробки буряка в доба. За останні 150 років в віті з буряка проведено близько 1,8 млрд. т білого цукру.

Серед виробників цукрового буряка, на відміну від виробників очерету, немає чітких лідерів. Займаючи перше місце Франція дає 12% зборів «солодкого кореня» (посіви зосереджені в північних районах країни). Наступні за нею США, де цукровий буряк вирощується в основному на зрошуваних землях, і Німеччина дають відповідно 11 і 10% виробництва. Проте територіальна концентрація розміщення посівів цієї культури майже так само висока, як в цукрово-очеретяному виробництві: 10 першенствуючих цукрових буряківників дають 3/4 світового урожаю. Раніше до трьох лідируючих країн була близька Росія і Україна, проте останніми роками збори цукрового буряка в них значно скоротилися, тепер вони дають по 6% валових світових зборів, поступившись четвертим місцем Туреччини (8%).

Серед основних виробників — крупні за чисельністю населення держави помірного пояса. Основна частина посівів цукрового буряка зосереджена в Європі (близько 55%), де цьому сприяють кліматичні умови і високий ступінь механізації землеробства. Крупними виробниками в цьому регіоні, крім Франції, є Бельгія, Великобританія, Іспанія, Італія. З азіатських держав, окрім Туреччини, на значних площах цукровий буряк висівається лише в Китаї, Ірані і Японії.

Для плантацій цукрового буряка, характерна чітка прихильність до цукрових заводів, районам з високою густиною сільського населення.

  1. Народногосподарське значення


Цукровий буряк - найважливіша технічна культура, що дає сировину для цукрової промисловості. При добрій агротехніці з 1 гектара в Росії можна отримати 30 - 40 т цукрового буряка приблизно з 14 % витягуваного цукру і 15 - 20 т бурякового бадилля. З тієї ж площі можна отримати тільки 17 т картоплі або 2 т зерна. При вирощуванні буряка головним є не тільки урожай з кількісної сторони, але і поживність одержуваних продуктів, яка вище, ніж у інших польових рослин.


Зразкова кормова цінність цукрового буряка і відходів, одержуваних при її прибиранні і переробці (зміст в 100 кг)

Продукт

кормових одиниць

протеїну, кг

кальцію, г

фосфору, г

каротину, г

Цукровий буряк

26,0

1,2

50

50

0

Бадилля цукрового буряка

20,0

2,2

160

40

3

Силос з бадилля

12,0

2,2

130

40

1

Жом свіжий

8,0

0,9

70

10

0,020

Меляса

77,0

4,5

300

30

0


Цукровий буряк має велике значення для забезпечення країни продуктами харчування і кормовими засобами. Окрім витягуваного з буряка цукру, який є цінним харчовим продуктом, виходить ще обезцукрена стружка (жом), бадилля і меляса (цінний відхід переробки буряка). Шляхом силосування або сушеня бадилля і жому можна отримати корм, що добре зберігається і вельми цінний, для худоби.

При вирощуванні цукрового буряка одержуваний в середньому з гектара білий цукор по поживності відповідає приблизно 16 млн. ккал. Порівняно з цим живильна цінність картоплі з гектара визначається в 13 млн. ккал і зерна в 5 млн. ккал. Якщо додатково врахувати кормову цінність жому, бадилля, а також меляси, то загальна живильна цінність на одиницю площі буде у буряка удвічі більше, ніж у картоплі, і в 4-5 разів вище, ніж у зерна.

Буряківка цукрова — так в XIX—початку ХХ в. стали називати що прийшла до Росії буряк, з якого можна було одержувати цукор, і яка стала основою вітчизняної «солодкої промисловості».

Для історії цукрового буряка знаменним виявився 1747 рік, коли директор Берлінської академії наук А.С. Маркграф встановив в коренеплодах наявність цукру, аналогічного очеретяному. Поступово в результаті селекції буряк, що містить найбільшу кількість цукру — близько 13% (природні гібриди листового і кормового буряка коренеплоду), стала перетворюватися з культури городньої в культуру польову. В результаті тривалої роботи селекціонерів вміст цукру в коренях до початку XX в. збільшилося до 18%.

Висока прибутковість культури, почвоулучшающая агротехніка сприяли широкому розповсюдженню цукрового буряка. Культура здавалася такою привабливою, що були навіть спроби вирощувати буряк в районах, не відповідних за природних умов. Досвідчені поля були створені в Калузькій, Смоленській і Московській губерніях. В кінці XIX в. один поміщик навіть побудував великий цукровий завод в Крестецком повіті Новгородської губернії, всерйоз вважаючи, що тутешні поля зможуть дати сировину належній цукристості для переробки.

На початку ХХ в. склався основний ареал розповсюдження цукрового буряка в Росії. Агрокліматічеські і ґрунтові умови сприяли найбільшому розвитку галузі на південному заході України. Також виділялися Прівіслінській край (російська частина Польщі) і центрально-чорноземні райони. З губерній перше місце займала Київська (більше 28% всіх посівів буряка), далі слідували Подільська (23%), Харківська (11%), Курська (10%), Волинська (6%), Варшавська (5%), Чернігівська (4%) губернії. Обробіток цукрового буряка в той період відрізнявся високою територіальною концентрацією: в п'яти перших губерніях зосереджувалося більше 3/4 всіх посівів.

При плановому господарстві радянського часу держава орієнтувала колгоспи і радгоспи на збільшення посівних площ буряка, іноді навіть в збиток іншим культурам. Для буряка відводилися кращі землі. Застосовувалися різні заходи для стимулювання її вирощування. В основних районах обробітку заборонялися значні посіви картоплі, оскільки по термінах прибирання (вони у картоплі приблизно ті ж, що і у цукрового буряка) картопля виявлялася конкурентом фавориту — буряку. Бурякосійні господарства одержували додаткові ресурси зерна, комбікормів, соковитих кормів (бурякового жому), навіть нову техніку. Дозволялося використовування так званої давальницької сировини: господарства, виконавши план по заготівці, віддавали залишки урожаю заводу, який після переробки повертав їм цукор, і господарства могли використовувати його на свій розсуд. Посіви розширялися за рахунок Вступ нових сівозмін. Оптимальним вважалася відстань від поля до заводу не більше 30 км, але ця норма нерідко порушувалася. Через нестачу потужностей на заводах часто затримувалася переробка буряка, і це погано відображалося на загальних результатах виробництва: адже в ході зберігання значно знижується цукристість коренеплодів. Але, все ж таки, в другій половині ХХ в. цукровий буряк сталі вирощувати в Прибалтиці, Закавказзі, Казахстані, Киргизії. Були побудовані цукрові заводи навіть на Дальньому Сході; вони переробляли привізний кубинський цукор-сирец. Радянський Союз вийшов на перше місце в світі по вирощуванню цукрового буряка. Усередині Союзу основні посіви були зосереджені в Росії і на Україні. По частці ж цукрового буряка в загальних посівах виділялася Молдавія.


2. Досягнуті успіхи


В Росії 80-х років склалася наступна картина в основних бурякосійних районах. Виділялися за площами, що засіваються, західна частина Центрально-чорноземного району (Курська, Білгородська і Воронежська обл.) і захід Северо-Кавказського (Краснодарський край). При цьому найбільша концентрація посівів була в Курській і Білгородській обл., а від них як би розходилися концентричні хвилі на північ, схід і південь. Північна межа основного російського ареалу йшла через Орловську, Тульську, Рязанську і Горьковськую (Ніжегородськую) обл., далі через Мордовію, південь Татарії до західного підніжжя Уралу в Башкирії, де розташовувалися найсхідніші в основному ареалі плантації цукрового буряка. Південна межа йшла з Башкирії через південь Татарії, потім на північ Куйбишевськой (Самари) обл., через Ульяновськую і Пензенську на захід Саратовській, а звідти на південь Воронежської обл. Невеликі площі під цукровим буряком були і зовні головного ареалу її вирощування — в Алтайському краю, в західних передгір'ях Алтая, де випадає достатньо опадів для цієї культури.


Случайные файлы

Файл
34816.rtf
~1-N.doc
142590.rtf
163105.rtf
131961.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.