Управління капіталом в сільськогосподарських підприємствах (14588)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКА ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ








Реферат

до вступу в аспірантуру зі спеціальності 08.06.01 –

економіка, організація і управління підприємствами:


Управління капіталом

в сільськогосподарських підприємствах”




Виконав: Косторной Сергій Володимирович


Перевірив: Кісіль Микола Іванович






м. Мелітополь

2005 р.


УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ


Капітал — загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і не­матеріальній формах, авансований у формування активів підприємства.

Капітал означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, – поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал – це гошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообороту розділяється на основний і оборотний.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал – це частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів).

За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка надається у формі банківського кредиту.

Також виділяють наступні види капіталу:

1. За метою використання:

  • виробничий;

  • позичковий;

  • спекулятивний.

2. За формою інвестування:

  • фінансовий;

  • матеріальний;

  • нематеріальний.

3. За формою перебування в процесі кругообігу:

  • грошовий;

  • виробничий;

  • товарний.

4. За формою власності:

  • приватний;

  • державний.

5. За організаційно-правовою формою діяльності:

  • акціонерний;

  • пайовий;

  • індивідуальний.

6. За характером використання в господарському процесі:

  • працюючий;

  • непрацюючий (“мертвий”).

7. За характером використання власниками:

  • споживчий;

  • нагромаджений.

8. За правовими формами функціонування:

  • легальний;

  • тіньовий”.

Основні принципи формування капіталу підприємства:

  • облік перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

  • забезпечення відповідності обсягів залученого капіталу і суми активів підприємства;

  • забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел;

  • забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;

  • забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Однією з особливостей капіталу є його постійна міграція. Ділова модель підприємства може існувати лише в одній стадії міграції капіталу: у фазі припливу, стабільності або відпливу. Ці стадії відображають її відносну потужність до створення капіталу, що базується на здатності моделі краще, ніж конкуренти, задовольнити клієнтів і, таким чином, отримати вищий прибуток.

1) Приплив капіталу. Компанія починає поглинати капітал з інших секторів своєї галузі економіки, оскільки її ділова модель є найкращою для задоволення потреб клієнтів.

2) Стабільність. Фаза стабільності притаманна діловим моделям, які відповідають вимогам клієнтів та загальному рівневі конкурентоспроможності. тривалість цієї фази може змінюватись залежно від змін пріоритетів клієнтів та появи нових, ефективніших ділових моделей. Протягом усієї фази стабільності капітал залишається в діловій моделі, але очікування помірного зростання в майбутньому перешкоджає припливу нового капіталу в компанію.

3) Відплив капіталу. У третій фазі капітал починає пересуватись від організацій із традиційною діяльністю до ділових моделей, що найкраще відповідають пріоритетам клієнтів.

Статутний капітал слід розглядати як початковий, тобто такий капітал, з якого починається діяльність суб'єкта господарювання.

Разом з тим на підприємствах різних організаційних форм кошти, які надані їх власникам для забезпечення статутної діяльності, мають різну економічну сутність. Так, статутний капітал:

для акціонерних товариств (АТ) - це номінальна вартість всіх емітованих акцій;

для товариств з обмеженою відповідальністю - це сума частин всіх власників;

для державних підприємств - це вартість всього майна, яке закріплене за економічним суб'єктом на правах повного господарського розрахунку;

для кооперативу - це вартість майна, яке надано учасникам для здійснення господарської діяльності.

Створення юридичного суб'єкта господарювання починається з формування його початкового капіталу і закріплення цього факту чинними нормативними актами.

Головна мета функціонування капіталу - це його рух. Протягом поточної діяльності у підприємства форма капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших - на товар або інші види цінностей. Матеріальні цінності перетворюються на капітал тільки тоді, коли вони починають брати участь у господарському обороті. Сама велика сума грошових коштів, якщо вони не рухаються, не є капіталом. Тому характерною ознакою капіталу виступає його постійний рух.

Слід звернути увагу, що для здійснення господарської діяльності (виробництва продукції, виконання відповідних робіт і надання послуг) підприємству необхідно мати цілий комплекс матеріальних, технічних, технологічних та інших засобів і грошових коштів. При цьому в господарській діяльності підприємства складається певне співвідношення між цими складовими. Тому можна дійти висновку, що капітал має властивість відображатися у виробленій продукції. При цьому вироблена продукція формується за участю різних складових капіталу. Але слід взяти до уваги, що вартість продукції складається з окремих ланцюжків, кожен з яких пов'язаний з відповідною частиною капіталу.

За класичною економічною теорією в процесі створення нового продукту створюється і нова споживча вартість. І тільки нова вартість, поряд з іншою, визначається капіталом. Поняття "капітал" асоціюється з поняттям "власність". Як зазначалось, у момент створення підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства обчислюється за такою формулою:

ВК = А,

де ВК - початковий статутний капітал (власний капітал);

А - загальна вартість активів за балансом.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями. Тому формула, за якою обчислюється власний капітал, набуває такого вигляду:

ВК = А – З,

де 3 – боргові зобов'язання.

Тобто слід вважати, що власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Слід взяти до уваги, що власний капітал є важливою частиною капіталу підприємства і виконує такі функції:

довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

відповідальності і захисту прав кредиторів – власний капітал підприємства є для зовнішніх користувачів орієнтиром відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій;

самостійності – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності підприємства;

розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна в разі ліквідації підприємства.

Отже, власний капітал може утворюватися двома способами:

1) грошовими внесками та іншими активами власників підприємства;

2) методом накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві.

Таким чином, власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.


Случайные файлы

Файл
SWOT.doc
90418.rtf
26516.rtf
129040.rtf
126117.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.