Кліматичні ресурси Лісостепу України та їх роль у виробництві продукції рослинництва (13807)

Посмотреть архив целиком

Кліматичні ресурси Лісостепу України

та їх роль у виробництві продукції

рослинництва


Значення тривалості світлового дня та якості світла на темпи та обсяги виробництва продукції рослинництва


Зона Лісостепу простягається смугою понад 1 тис. км від Карпат до східних кордонів України. Загальна площа її становить понад 20,1 млн. га, або 33,6% території України. До зони Лісостепу входять Черкаська, Полтавська, Вінницька, Тернопільська, більша частина Хмельницької, Сумської областей, східні райони Львівської, Івано–Франківської, Чернівецької, південні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської, північні райони Кіровоградської, Одеської, Миколаївської та Харківської областей.

Порівняно м'яка зима, помірно вологе й тепле літо та родючі грунти створюють найсприятливіші на Україні умови для одержання високих і сталих урожаїв майже всіх тепло– і вологолюбивих культур.

У лісостепу сконцентровано 37,2% площі посіву зернових, у тому числі 34,2% озимої пшениці, 41 ярого ячменю, 27,4% кукурудзи, 81% цукрових буряків, 35,5% овочевих культур від загальної площі в країні. Крім того, тут на значній площі вирощують кормові культури, які забезпечують кормами розвинуте м'ясо–молочне тваринництво, свинарство і птахівництво. Перетинаючи широкою смугою із заходу на схід територію республіки між Поліссям на півночі й Степом на півдні, зона відзначається неоднорідністю грунтово–кліматичних і погодних умов.

Життя рослин, їх ріст та розвиток здійснюється в результаті постійної взаємодії між рослиною і довкіллям. Найкраще ці процеси відбуваються при наявності необхідних умов в оптимальній кількості. Тому комплексне вивчення закономірностей росту, розвитку та формування врожаю сільськогосподарських культур у системі грунт–рослина–атмосфера можливі лише на підставі кількісної та якісної оцінки впливу метеорологічних умов. Найвища продуктивність посівів формується завжди при певному поєднанні метеорологічних елементів та оптимальних їх показників, що визначаються біологічними властивостями рослин.

В наш час, коли сільське господарство перейшло на інтенсивний шлях розвитку, до клімату і погоди необхідно підходити, як до факторів не тільки природних, але й економічних і соціальних. Тому щорічний облік і об'єктивний аналіз температурного режиму, кількості опадів, вологості грунту та інших факторів являється важливою умовою творчої господарської діяльності спеціалістів, пошуку ними засобів зменшення впливу кліматичних і погодних аномалій на урожай.

Сонячна енергія – незамінний, обов'язковий екологічний фактор існування рослин і живих організмів. Світло – основний фактор фотосинтезу в рослинах. Сонячна радіація є основним енергетичним ресурсом землі. Радіаційний фактор визначається припливом тепла від сонця і залежить від тривалості дня і висоти стояння сонця над горизонтом, а також від хмарності, прозорості атмосфери і стану земної поверхні.

Протягом року на Україні полуденні висоти стояння сонця змінюються в широких межах: взимку від 250 на півночі, до 230 на півдні; влітку від 600 на півночі, до 680 на півдні. Тривалість дня відповідно коливається взимку від 7,4 до 8,6 годин, влітку від 15,3 до 16,5.

Важливим показником радіаційного режиму є тривалість сонячного сяяння, тобто часу, протягом якого прямі сонячні промені потрапляють на земну поверхню. За багаторічними спостереженнями загальна річна тривалість сонячного сяяння в зоні Лісостепу перевищує 2000 годин. При цьому взимку місячні суми становлять 15 – 30 відсотків, а влітку – 60 відсотків можливої суми.

Мінімальне значення тривалості сонячного сяйва спостерігається в грудні (33–45 год.).

В січні тривалість сонячного сяйва дещо зростає, а в лютому воно в 2 рази більшеніж в грудні (55–70год).

Починаючи з березня тривалість сонячного сяйва інтенсивно зростає і сягає 120–155 годин, в квітні 160–170 годин, в травні 240–260 годин. В червні число годин сонячного сяйва збільшується мало. Причиною цього є збільшення хмарності порівняно з травнем.

Тривалість сонячного сяйва в червні превищує травневе всього на 10–30 годин.

В липні тривалість сонячного сяйва досяє найвищих значень року і складає 260–300 години.

В послідуючі місяці тривалість сонячного сяйва зменшується і складає: в серпні 230–250 години, в вересні 170–180 години, в жовтні 100–140; в листопаді 45–50 години.

Основну кількість ткпла зелена поверхня одержує завдяки сонячній радіації. Сумарна радіація в зоні Лісостепу за рік становить 95–107 кілокалорій на 1 см2.

Сумарна величина ФАР за періодж з температурами вище плюс 5 і плюс 10С складає відповідно 1600–1750 і 1460–1470 МД ж/м2.

Більшу частину цього тепла земна поверхня одержує у весняно–літній період.

Така кількість сонячної радіації забезпечує вирощування багатьох основних сільськогосподарських культур. У процесі фотосинтезу використовується не весь спектр сонячної радіації, а лише та частина, яка знаходиться в інтервалі довжини хвилі 0,38 – 0,71 мкм. Вона називається фотосинтетичною активною радіацією (ФАР). ФАР являється одним із важливих факторів продуктивності сільськогосподарських рослин. Для накопичення органічної маси рослин необхідно, щоб енергетична освітленість, створювана сонячною радіацією перевищувала значення, яке називається компенсаційною точкою. Для сільськогосподарських культур це значення знаходиться в межах інтенсивності ФАР 20 – 35 Вт/м2. При менших значеннях спостерігається витрата органічної маси на дихання і зменшується фотосинтез, а відтак, врожайність.

Рослини використовують сонячну енергію протягом усього свого життя. Сонце діє на рослини не тільки безпосередньо, а й через нагрівання грунту і повітря.

Ефективність використання променистої енергії рослинами характеризується коефіцієнтом корисної дії. Коефіцієнт корисної дії фотосинтезу рослинного покриву культурних рослин складає 0,5 – 1 відсоток.

Підраховано, що теоретично можливий коефіцієнт корисної дії може складати 5 – 10 і більше відсотків. Розвиток рослин, врожайність, хімічний склад залежать від тривалості світлового дня і величини ФАР.

Світло впливає на утворення пластичних речовин. Без світла не можливі життєві процеси у більшості рослин, причому має значення не тільки інтенсивність, а й склад світла.

За реакцією на світло рослини умовно поділяють на групи: рослини, що вимагають тривалого денного освітлення (рослини довгого дня – пшениця, жито, овес, ячмінь, горох, льон, мак, конюшина, люцерна, буряки, морква); рослини, що вимагають нетривалого денного освітлення (рослини короткого дня – просо, кукурудза, квасоля, соя, сорго); проміжні і нейтральні рослини. Проміжні культури не цвітуть і не плодоносять, а нейтральні рослини зовсім не реагують на тривалість дня.

Рослини вирощені при малому освітленні містять мало хлорофілу, характеризуються слабко розвинутою механічною тканиною, в них недостатній вміст цінних поживних речовин, особливо цукрів. При затіненні збільшується висота рослин, але ослаблюється кущіння, знижується маса надземних органів і розвиток кореневої системи.

Недостатня освітленість у роки з переважанням хмарної погоди є причиною слабкої диференціації тканини рослин, яка часто призводить до вилягання зернових культур під дією вітру та дощу.

Добре освітлені посіви формують високу врожайність доброї якості. Зерно сільськогосподарських культур при достатньому освітленні містить більше білку, клейковини, жиру та інших цінних речовин.

Вміст цукру в плодах баштанних культур, буряках збільшується залежно від числа сонячних днів протягом вегетаційного періоду. Біологічна активність шкідників сільськогосподарських рослин і хвороботворних мікробів певною мірою залежить від радіаційних факторів. Спостереження показують, що зернові, які вирощують на південних схилах, менше пошкоджуються шкідниками, хворобами, порівняно з посівами, висіяними на схилах інших експозицій.

Щоб більше виробляти продуктів рослинництва, потрібно раціонально і повно використовувати сонячну радіацію.

У сільському господарстві використовують ряд науково–обгрунтованих агротехнічних заходів для регулювання кількості сонячної радіації, одержуваної окремою рослиною. Серед них найпоширенішими є: створення оптимальної густоти стояння рослин, сумісні посіви, зміна напрямку сівби відносно сторін горизонту, формування оптимальної листкової поверхні, створення різноярусного травостою в посівах.


Температурний режим та його вплив на ріст та розвиток основних сільськогосподарських культур


Поряд із світлом, тепло відносять до основних факторів життя рослин необхідних умов для біологічних, хімічних і фізичних процесів. Тепловий режим грунту і приземного шару повітря визначає не тільки темпи розвитку рослин, а й долю врожаю в цілому.

Середня річна температура повітря зони Лісостепу –7 –80С. найнижчі середні січневі температури повітря спостерігаються в східному Лісостепу (–7 –80С); на заході вони підвищуються до –4 –60С.

Літо в Лісостепу тепле.

Найвищих значень протягом року середньомісячна температура повітря досягає в липні на заході зони 18–190С, на сході 19–210С.

Найхолоднішим періодом року є третя декада січня–перша декада лютого, а найтеплішим– друга–третя декада липня.

Температура повітря 300С і вище, яка може завдавати шкоди сільськогосподарським культурам, буває періодами ( протягом 10–80 годин) в основному в липні–серпні. Середня тривалість періоду за рік з мінімальною температурою мінус20С і нижче буває в січні–лютому і становить 5–9 днів.


Случайные файлы

Файл
7688-1.rtf
115577.rtf
28833-1.rtf
11612.rtf
114414.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.