Визначення статі, лікування та розтин кролів (13484)

Посмотреть архив целиком











Реферат


На тему: Визначення статі, лікування та розтин кролів




1. Визначення статі у кролів


Стать у кролів визначають за зовнішніми статевими ознаками. Проте через порівняно просту будову і деякі видові особливості форми статевих органів, зовнішні їх ознаки, особливо у молодих кролів, важко визначити.

Для визначення статі рекомендують керуватися такими ознаками. Закріпивши кроля у лежачому положенні черевом догори (краще між колінами, притримуючи його за задні кінцівки), взяти однією рукою за хвіст, корінь якого притиснутий до статевих органів, а другою відтягнути від нього вперед шкірний анально-статевий придаток, що звичайно прикриває знизу статеві органи і анус, взявшись пальцями за його вкриту шерстю ділянку. Тоді під коренем хвоста виявиться відхідниковий отвір, а спереду і знизу від нього — заховані в складках зовнішні статеві органи. Щоб краще було видно, їх оголюють. Для цього двома пільцями беруть за краї складок, що ховають статеві органи, і злегка натискують на них, водночас відтягуючи їх дещо наперед з тим, щоб заховані в них частини вивернулися назовні. Після цього стає видно оголені зовнішні статеві органи, за якими можна визначити стать.

Самка: вертикальна статева щілина невеликих розмірів, з нижнього її кута вивернутий великий, конічної форми, двороздільний клітор, що знизу наполовину заповнює статеву щілину.

Самець: незначних розмірів конусоподібний м'ясистий вільний кінець статевого члена спрямований назад і донизу, на кінці його видно великий косо розташований отвір сечовідвідного каналу (через значні розміри, особливо у розтягнутому стані, його можна сплутати із статевою щілиною самки, а комічний кінець статевого члена — з клітором). Крім того, додатковими ознаками дорослого самця є потовщений стволик статевого члена, який лежить горизонтально під коренем хвоста всередині шкірного придатка, що прикриває зовнішні статеві органи (його можна легко прощупати), мішечки мошонки, які вміщують сім'яники, розташовані знизу таза, наперед від оголених пахвинних кишеньок, вони невеликі і в кроля легко виходять з мошонки, ховаючись у пахвинні ходи.

У молодих кролів мошонка вкрита волоссям. При виході з неї сім'яників оголену мошонку дорослих самців можна сплутати із пахвинними кишеньками, які є також і в самки.


2. Операції на сечостатевих органах


Кастрація — штучне припинення функції статевих залоз. Вона може бути проведена різними методами. Найчастіше кастрацію виконують оперативним видаленням статевих залоз.

Видалення статевих залоз призводить до ґрунтовних змін в обміні речовин тварин і у зв'язку з цим до морфологічних відхилень в їх розвитку. Кастровані кролі краще відгодовуються, їх м'ясо стає ніжним і жирнішим, а у самців воно позбавлене специфічного запаху і смаку; поліпшується якість шерсті.

Якщо статеві залози видаляють повністю, кастрацію самців називають орхідектомією.

Показання і протипоказання до кастрації. Кролів каструють для запобігання бійкам, а отже, й закусам, для усунення спорідненого, а також передчасного парування при сумісному утриманні самців і самок, для більш ефективної відгодівлі, з лікувальною метою при пораненнях та ін.

Кастрації не можна проводити, якщо в господарстві серед кролів є гострозаразні захворювання. Кастрація протипоказана при загальному ослабленні організму, підозрінні на інфекційне захворювання, наявності пнійно-некротичних вогнищ поблизу статевих залоз, при гострих її запаленнях. Кастрацію можна виконувати в будь-якому віці тварини. Кролів краще каструвати в 1,5—2,5-місячному віці.

Фіксація та способи операції. Перед освоєнням техніки кастрації треба мати уявлення про побудову статевих органів кроля.

Сім'яники розміщені за межами черевної порожнини в мошонці. Зовні вона вкрита шкірою, яка щільно зростається з м'язово-еластичною оболонкою. Кожна половина мошонки вистелена фасцією. З нею рихло з'єднана загальна піхвова оболонка. Вона являє собою мішкоподібне випинання черевини, в якому й знаходиться сім'яник. У задній частині його загальна піхвова оболонка та фасція міцно зв'язані мошонковою зв'язкою.

У молодих самців сім'яники легко зміщуються у широкі й короткі пахвинні ходи (діаметр 0,8 см, довжина 1 см). Вони є безпосереднім продовженням піхвової порожнини сім'яника. Ось чому при кастрації не рекомендується розрізати загальну піхвову оболонку. При порушенні її цілості відкривається доступ у черевну порожнину і виникає небезпека випадіння кишечника через широкі пахвинні ходи. Крім того, завдяки великій ширині пахвинних каналів сім'яники кролів вільно зусиллям кремайстрів можуть переміщатися у черевну порожнину. Тому при кастрації кролів фіксують на спині, захопивши попарно грудні і тазові кінцівки.

Є два способи кастрації: відкритий і закритий. При відкритому способі розрізають загальну піхвову оболонку, а при закритому її не порушують.

Відкритий спосіб. Відсікання сім'яників після розтину мошонки та перев'язки сім'яних канатиків.

Перед операцією стерилізують (кип'ятінням) нитки та інструмент (ножиці, скальпель), ретельно миють милом руки, обрізають нігті. Кінці пальців змазують розчином йоду. Кастрацію провадять дві особи. Помічник лівою рукою тримає передні ноги кроля, а правою задні. Операційне поле змазують 5-процентним розчином йоду.

Встановлено, що кролі часто втягують сім'яники в черевну порожнину. В подібних випадках треба підняти тварину за передні кінцівки, після чого сім'яники вийдуть з пахвинних ходів у мошонку. Захопивши останню великим і вказівним пальцями лівої руки, відтягують її і сім'яник до себе. У задньому верхньому кінці мошонку розсікають разом із загальною піхвовою оболонкою і вилущують сім'яник. Потім розрізають мошонкову зв'язку. Сім'яний канатик перетягують лігатурою (тонкою шовковою або шпульковою ниткою № 10). Для перев'язки канатика застосовують кастраційну петлю (рис. 45).



Потім ножицями або скальпелем відсікають сім'яник на відстані 2—3 мм вище місця перев'язки. У такий же спосіб видаляють і другий сім'яник. Ранки змазують йодом або засипають порошком білого стрептоциду.

Відкривання сім'яників після розрізу мошонки та перекручування сім'яного канатика.

Операцію проводять у тій же послідовності, що й у попередньому випадку. Однак сім'яного канатика не перев'язують, а перекручують й різким рухом обривають разом із яєчком.

Закритий спосіб кастрації. Відсікання сім'яників після розрізу тканин мошонки без порушення піхвової оболонки та накладання лігатури на сім'яний канатик.

Операцію проводять так само, як і при відкритому способі, але піхвову оболонку не розтинають. Лігатуру накладають на сім'яний канатик, вкритий загальною піхвовою оболонкою.

Видалення сім'яників разом з мошонкою (перкутанний метод).

Для роботи потрібні ножиці, шовкові або сирові нитки (№ 4 або № 5) та розчин йоду.

Попередньо нитки намотують на скляну паличку і кип'ятять у воді. Кролів фіксують і обробляють йодом операційне поле. Потім захоплюють мошонку, трохи відтягують її і разом із сім'яниками, що знаходяться в ній, перев'язують біля основи. Це дуже відповідальний момент. Перев'язку треба робити обов'язково кастраційною петлею, щоб нитка не ослабла, що трапляється при зв'язуванні вузла звичайним способом. Краще застосовувати петлю з подвійної сирової нитки.

Якщо операцію проведено правильно, то через відсутність доступу крові мошонка і яєчка відмирають і через 4—6 днів відпадають.

При слабкому перев'язуванні виникають ускладнення. Мошонка набрякає і розвивається запалення. Тварини втрачають апетит і захворюють. У подібних випадках треба негайно накласти нову кастраційну петлю, а старі нитки зняти.

Проведення кастрації вимагає певних навиків. Петлю треба затягти так, щоб припинити доступ крові по судинах і одночасно не пошкодити шкіри мошонки. Це досягається лише практикою.

Краще каструвати кролів закритим способом. Він запобігає випаданню кишечника, запаленню очеревини внаслідок проникнення мікробів у черевну порожнину, що трапляється при видаленні сім'яників відкритим способом.


3. Грижі та їх лікування


Під грижею розуміють зміщення нутрощів під шкіру разом з вистеляючою парієтальною очеревиною через природний або патологічний отвір черевної стінки — зовнішня грижа живота.

За своїм походженням грижі поділяють на природжені і набуті. Природжені грижі виникають внаслідок незарощення пупкового кільця або надмірно широкого пахвинного (піхвового) каналу. Природжені грижі автор спостерігав при близькоспорідненому розведенні кролів. Набуті грижі є наслідком травм.

За локалізацією зовнішні грижі живота поділяються на пупкові, пахвинно-мошонкові, (інтравагінальні), черевні, промежинні; за ступенем зміщеності їх вмісту на вправні грижі, вміст яких легко переміщується в черевну порожнину, і невправні, вміст яких не переміщується через зрощення з грижовим мішком.

У кролів звичайно спостерігаються вправні пупкові грижі (рис. 46).



Анатомічними ознаками їх є грижові ворота (кільце) — отвір, через який виходять нутрощі; грижовий мішок — вип'ячена очеревина; грижовий вміст — петлі кишечника, сальник, сечовий міхур та ін.

Лікування. Після місцевого знеболювання і поздовжнього розрізу шкіри виділяють грижовий мішок, перекручують його навколо поздовжньої осі і перев'язують лігатурою. Кінці лігатури проводять голкою через краї грижових воріт зсередини назовні. Не зав'язуючи цих ниток, краї грижових воріт з боків від перев'язаного мішка з'єднують додатковими стібками шва. Після стягування і зав'язування ниток перев'язаний грижовий мішок повністю занурюється і фіксується між краями грижових воріт. Шкіру зашивають вузлуватим швом. Якщо грижовий дефект великий, то операцію слід провести за методом, запропонованим І. Ф. Бутом, із застосуванням латки з синтетичних пластмас (капронова, лавсанова та інші сітки).


Случайные файлы

Файл
79037.rtf
81683.rtf
23781.rtf
15446.doc
68483.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.