Технологія вирощування рису (13205)

Посмотреть архив целиком

13



Міністерство аграрної політики України

Сумський національний аграрний університет

Кафедра рослинництва


Реферат


на тему:

«Технологія вирощування рису»


Виконав: Z Перевірив:

старший викладач кафедри рослинництва


Оцінка:





Суми-2003




План


  1. Народно-господарське значення рису

  2. Морфологічні та біологічні особливості рису

    1. Морфологія рослини рису

      1. Ботанічне походження

      2. Корнева система

      3. Будова листя

      4. Суцвіття

    2. Біологічні особливості

      1. Відношення до грунту

      2. Відношення до тепла

      3. Відношення до вологи

  3. Технологія вирощування

    1. Сорти і гібриди

    2. Обробіток грунту

    3. Внесення добрив

    4. Місце в сівозміні

    5. Догяд за посівами

    6. Збирання врожаю

Література

Народно-господарське значення рису

Рис у світовому землеробстві є основ­ною продовольчою культурою, продукцією якої харчується приблиз­но полонина людей земної кулі, які прожинають переважно у таких країнах, як Китай, Індія, Па­кистан. Індонезія, Японія та Ін.

За посівними площами (140 млн га) та валовими .зборами зерна (понад 170 млн т) рис є третьою у світі зерновою культурою після пшениці та кукурудзи.

В якості харчового продукту рис використовується у вигляді кру­пи, яка містить до 75 % вуглеводів, 88 % крохмалю, до 7,7 % білків, до 0.5 % цукру, 1 % олії, вітаміни ВІ, Ва, РР. Рисова крупа відзнача­ється низьким вмістом клітковини - всього 0,3 %, тому добре за­своюється організмом людини і є дієтичним продуктом харчування. Хворим рекомендується вживати рисовий відвар, який має цілющі властивості.

Відходи від переробки рису на крупу у вигляді борошна із вміс­том до 11 % білка використовують як концентрований корм у тва­ринництві.

З рисового борошна і зародків зерна виробляють різні фармацев­тичні препарати (фітин та ін.), вітаміни. Зародки, крім того, є сиро­виною для виробництва олії, яку використовують у миловарінні, для виготовлення свічок. З битого зерна виробляють крохмаль, спирт, рисову пудру.

Велике значення має рисова солома, з якої виробляють високо­якісний папір, картон, мішковину, різні побутові вироби - міцні елегантні капелюхи, жіночі сумки тощо. Кормові якості рисової со­ломи і полови невисокі

Морфологічні та біологічні особливості рису

Морфологія рослини рису

Систематиками описано 23 види рису. Серед них лише один поширений у зоні субтропіків і південних районах країн помірного клімату - рис посівний (Orysa sativa) Вирощують його і в нашій країні. Цей вид поділяють на два підвиди рис звичайний з довжиною зерні­вок 5-7 мм і короткозерний з довжиною зернівок до 4 мм. У нас більше впрошують рис звичайний. Цей підвид поділяється па дві гілки - індійську і янонсько-китаііську. У індійської гілки відношення довжини зернівки до ширини 3: 1, у японсько-китайської - 1,4-2,9 : 1. У рису виділяють багато різновидів.

Коренева система рису мочкувата, складається з 100 - 200 коренів. Корені ніжні, мало галузяться, основна маса розміщується в шарі 20 - 25 см, 10 – 15 % проникає до 10 см, а окремі з них - до 60 - 90 см. Характерно те, що в коренях є розвинена повітроносна тканина (аеренхіма), завдяки якій в умовах затоплення підтриму­ється необхідна концентрація кисню в коренях.

Листки рису лінійно-ланцетні, по краях гилчасто-зазублені, 20 -30 см. завдовжки і 1,5 – 2,5 см. завширшки.

Стебло - соломина 80—120 см. заввишки, з 8-13 вузлами, схильна до гілкування. Воно добре кущиться, утворюючн 3-5 про­дуктивних пагонів.

Суцвіття - малорозгалужена волоть 20-30см. завдовжки, має 80 - 250 колосків. Колоски одноквіткові з широкими ребристим и лусочками, тичинок шість. Рослина самозапильна.


Біологічні особливості


Відношення до грунту

На відміну від інших круп'яних культур, рис вирощують тільки при зрошенні в південних об­ластях України. Грунти тут характеризуються низькою природною родючістю, тому одержання високих і сталих урожаїв неможливе без освоен­ия сівозмін з багаторічними травами, посіву си­дератів, внесення оптимальних норм органічних і мінеральних добрив. Беззмінне вирощування ри­су призводить до значного засмічення полів спе­цифічною рослинністю, погіршення фізичних яко­стей грунту і ного виснаження.

Пеззмінпо сіяти рис можна не більше З- 4 ро­ків після пласта багаторічних трав з обов'язко­вою сівбою сидератів або внесенням органічних добрий після двох років вирощування рису.

Створення оптимальних ґрунтових умов з урахуванням меліоративного стану рисової зро­шувальної системи, попередника, природної ро­дючості грунтів, сорту, системи захисту і удоб­рення, режиму зрошення є основою одержання сталого врожаю з доброю якістю зерна


Відношення до тепла

Рис – теплолюбна рослина, проростання насіння якої з утвороппям нормально розвинутих ростків відбувається при температурі 13''. Однак цей процес відбувається активно й тоді, коли температура проіягом доби піднімається до вка­заного рівня лише вдень, а вночі опускається на­віть до нуля, то не завдає шкоди проростаючому насінню. Така важлива біологічна особливість рису дає можливість почниати сівбу при підвищенні середньодобової температури грунту па глибині зростання насіння до 8". У цей період максимальна температура, за багаторічними да­ними, вдень при ясній погоді стаповить ІЗ-14° , а вночі знижується до +3...+40. За таких умов після сівби починається набубня­віння насіння, активізуються енергетичні й синтезуючі білок системи клітини зародка, а відтак починається ріст коріння.

У міру підвищення температури ці процеси посилюються, і через два-три тижні з'являються сходи рису.

На тривалість вегеїації рису суттєво впливає різке понижения температури у фазі достигання, коли настають холодні ночі і добові амплітуди температур повітря швидко зростають. За цих умов поживні речовини повільно переміщуються з листків до зернівок. У роки з теплою весною, жарким і сухим літом рис достигає раніше, но­го вегетаційний період коротший, а урожай вищий.


Відношення до вологи

Рис є гігрофільною рослиною. У більшості країн світу його виро­щують при затопленні шаром води до 15 см. Тільки в деяких місцях планети, наприклад на території Індонезії, де за вегетацію випадає близько 1000 мм опадів, рис можна вирощувати без додаткового за­топлення водою. Висока потреба рису у воді зумовлена особливос­тями волосків і слабкою всисною силою як коренів, так і листків. У зв'язку з цим він потребує також високої вологи приземного шару гювітря(не менш 70 - 80 %).

Транспіраційний коефіцієнт рису може сягати 800—1000, але при вирощуванні під шаром води він різко знижується і не переви­щує 100 - 500. Проте за такого відносно невисокого коефіцієнта транспірації для рису потрібні великі витрати води на випарову­вання — до 25-30 тис. м3/га.

У період вегетації потреби рису у волозі неоднакові. Наприклад, дружні сходи його з'являються при сівбі насіння у вологий, але не-затоплюваний ґрунт. Погано витримує рис затоплення товстим ша­ром води (понад 5 см) у фазі кущення, а в період максимальної по­треби до вологи - у фазі трубкування та викидання волоті його можна затоплювати шаром води до 15 см і більше. Після цього зно­ву знижуються вимоги рису до вологи І він достигає без затоплення.

Рис росте на ґрунтах різної родючості і механічного складу, які не схильні до заболочування, добре витримує беззмінне вирощу­вання на одному місці 3-4 роки. Кращими для нього є родючі ґрун­ти із слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 5,5-6,5), за якої стимулюється ріст кореневої системи і рослини краще засвою­ють поживні речовини (чорноземи, заплавні, важкі мулуваті).

Рис добре витримує середню засоленість ґрунту. Урожаєм 1 ц зер­на рису з ґрунту виноситься в середньому 2,4 кг азоту. 0.8 кг фосфо­ру 12.5 кг калію.

Рис належить до світлолюбних рослин короткого дня. Швидше розвивається при тривалості сонячного освітлення 9 — 12 год.

Вегетаційний період скоростиглих сортів рису становить в умо­вах України 100- 110 днів, середньостиглих 110— 125 і пізньостиг­лих 125 - 145 днів.

Технологія вирощування

Сорти і гібриди

На І988 рік по Українській РСР районовапо п'ять сортів рису. Всі вони виведені у Всесоюз­ному науково-дослідному інституті рису.

Горизонт. 1 Напівінтенсивного типу, середньо­ранній, тривалість вегетаційного періоду 102 — 128 днів. Рослини середпьорослі. Ма­са 1000 зерен 28-30 г.

Дунай. Інтенсивного типу, середньостиглий, тривалість вегетаційної о періоду 113 —130 днів.Висота рослини 90-95 см. Маса 1000 зерен 34-30 г.

Краснодарський 424. ІІапівінтенсивного тину, ссрсдньо-, пізньостиглий, трнвалісіь вегетаційно­го періоду 125-145днів. Рослпни високі, 100— 130 см. Маса 1000 зерен 31-34 г.

Малиш. Інтенсивного типу, ранньостиглий, до­стигає за 100-110 днів. Пірикуляріозом майже не уражується. Рослини низькорослі, 66-74 см, маса 1000 зерен 27—28 г.

Спальник. Інтенсивного чипу, середньостиг­лий, тривалість вегетаційного періоду 120-125 днів. Рослини невисокі, 70 -80 см. Уражується пірикуляріозом слабко або середньо. Маса 1000 зерен 28—30 г.


Обробіток грунту

Вирощування рису кілька років на одному місці посилює розмноження специфічних бурянів — просянок, буль-бокомніиу та ін. Тому основним завданням обробітку грунту є мак­симальне знищення бур'янів і нагромадження в грунті доступних елементів живлення. Дуже мілке загортання насіння та необхід­ність затоплення рослин рівномірним шаром води потребують, як уже зазначалося, ретельного планування й вирівнювання поверхні. Особливості обробітку пов'язані також з тим, що при перебуванні під шаром води в грунті нагромаджуються відновлені шкідливі сполуки, які нездатні розкладатися й вивільняти елементи живлен­ня без доступу кисню.

Під рис застосовують зяблевий обробгнж грунту плугами з пе­редплужниками па глибину 20-27 см (залежно від глибини орно­го шару), а при заорюванні багаторічних трав —до 30 см. Післн пранки грунт не обробляють, а залишають гребенистим, щоб він провітрювався, перемерзав взимку і взагалі зазнавав дії змін погодннх умов. Па полях, де вирощували не рис, а інші культури, після оранки поверхню вирівнюють планувальниками. Навесні провадять 2-3 культивації чизель-культиваторами на глибину 15-18 см з одночасним боронуванням. Після другої культивації поверхню старанно вирівнюють планувальниками. Перед­посівну культивацію з внесенням добрив провадять па глибину 8-12 см, потім боронують і коткують важкими котками.


Внесення добрив

Рис дуже чутливий до добрив. Па кожен центнер врожаю зерна (з відповідною кількістю соломи) він виносить з грунту 2,4 кг азоту, 1.2 кг фосфору, 3 кг калію. Па Україні рис вирощують переважно па каштанових і солонцюватих грунтах, де потреба рослин у калії майже повністю задовольняється. Тому калійні добрива з розрахунку 30 кг/га діючої речопвини вносять ліпне при вирощуванні рису на чорноземах. Азотних і фосфорних добрив у перший рік вносять не менш як по 90-120 кг/га. а на повторних посівах дозу збільшують на 20кг/га. Більшу частину добрив вносять до сівби. Якщо сівбу впровадять сіналкамн, доцільно в рядки внести по 50 кг/га суперфосфату. Під час вегетації роблять 1—2 підживлення за допомо­гою авіації. Вносять 30 кг/га азотних і фосфорних добрив (за діючою речовиною). Кра­щим з фосфорних добрив е суперфосфат і преципітат, а з азотних —сірчанокислий амопііі, сечовина, хлористий амоній. Нітратні азотні добрива дія рпсу непридатні, бо легко вимиваються. з грунту.

Дуже підвішують урожаіі рису органічні добрива. Вносять під нього по 40 т/га гною або приорюють зелену масу сидеральних культур. Осіаннім часом широко досліджується питання ефективності внесення подрібненої соломи як органічного добрива.


Місце в сівозміні

Важливим заходом підвищення врожанності рису є правильне чергування його в сівозмінах з суходільними культурами. На заплавних річкових долинах, де навесні довго застоюється вода, рис висівають після овочевих культур. Сам рис є також добрим попередником для овочевих культур.

Беззмінна культура рису призводить до забур'янення площі і зрештою до зниження врожаю. При вирощуванні на каштанових, солонцюватих та інших грунтах, придатних для рису, його розміщують після багаторічних бобових трав. Кращими попе­редниками для рису є люцерна, конюшина. Крім того, рис висі­вають після просапних культур - цукрових буряків, картоплі, баштанних, овочевих, а також після зернобобових у зайнятому пару (гороху, сої, вики та ін.). На Всесоюзній рисовій дослідній станції, у Краснодарському краї прожайність рису після конюшини становила 45,5, а після рису — 33,6 ц/га.


Догяд за посівами

В Україні рис вирощують із застосування режиму зрошення за типом скороченого затоплення .

При появі сходів злакових бур'янів (плоскухн та пі.) посіви рису по сходах обробляють сумішшю гербіцидів сатурну (3 кг/га) і пропаніду (3 кг/га за діючою речовиною) і через 6-10 год чеки затоплюють.

На початку кущення посіви обприскують проти шкідників (рисо­вого комарика, прибережної мухи та ш.) метафосом або фосфамідом у нормі 1 - 1.5 кг/га одного з препаратів. Проти болотних бур'янів посі­ви у фазі 8-10 листків та фазі кущення обробляються малими нор­мами гербіцидів — амінною сіллю 2,4Д (2 кг/га за діючою речо­виною), базаграном (1.9 кг/га) або 2М-4Х-0.5 (0.7 кг/га) у суміші з базаграном (1 - 1,5 кг/га за діючою речовиною). Застосовують, зок­рема, метод ультрамалооб'ємного обприскування посіву (УМО) висококонпентрованимп гербіцидами, які не викликають опіків рос­лин, без застосування води.

При з'явленні на рослинах ознак захворювання на пірикуляріоз рис обробляють такими препаратами, як рацид-П (1-2 кг/га). ци-неб (3 кг/га) або фундазол (2 кг/га).

В період появи сходів — виходу у трубку залиті водою рисові поля розпушують в інтервалі 5-7 днів. Це поліпшує аерацію ґрунту, знищується біологічна плівка водоростей, гинуть бур'яни.


Збирання врожаю

Зерно у волотях рису достигає неодночасно і раніше, ніж висихає солома. Тому рис збирають роздільним способами. Скошують його у валки жатками ЖПУ-4,0, коли у 75% рос­лин зерно достигне. Висота зрізу становить 10-15 см. Коли воло­гість зерна знизиться до 15%, палки підбирають і обмолочу­ють спеціальними комбайнами на напівгусеничному ходу СКПР-6.

За вологої погоди зерно при збиранні вимолочується не повністю. Тому застосовують подвійний обмолот. При першому обмолоті масу не копнують, а розстилають валками по стерні. Через 2 - 3 дні валки підбирають і обмолочують вдруге при більших оборотах ба­рабана.

Щоб зменшити травмування насіння, з подвійним обмолотом збирають врожай і на насінних посівах. Зерно після першого об­молоту використовують як насіння, а після другого -на продовольчі цілі.

З метою поліншеня збирання застосовують десикацію (підсу­шування) рослин. Під час повної стиглості 70—75% зернівок посіви обприскують хлоратом магнію з розрахунку 50 кг/га препарату, розчиненого в 200 д воли. Після підсихання зерна до 16—15% рис обирають прямим комбайнуванням, застосовуючи подвійний обмолот.

Насіння рису під час обмолоту травмустьея і при вологості, ви­щій за 15%, втрачає схожість. Тому після збирання його треба швидко й добре очистиш та просушити до вологості 14-13%.

Література

  1. Т. С. Кияк

  2. Ю. В. Шелестов

  3. Д. М. Алішов

  4. А. П. Довбах

  5. Е. П. Альошин

  6. В. П. Конохова

  7. О. С. Алєксєєва



Случайные файлы

Файл
85397.rtf
150433.rtf
111811.doc
28775.rtf
Лаба.doc