Отруйні речовини та їх класифікація (4989)

Посмотреть архив целиком

Сильнодіючі отруйні речовини(СДОР). Ураження людей та надання першої допомоги


В даний час у світі використовуються в промисловості, у сільському господарстві і для побутових цілей мільйони тонн токсичних речовин, у тому числі 500 речовин, що відносяться до групи СДОР — найбільш токсичних для людини. Крім того, щорічно у світі спалюють до 10 млрд. тонн палива (кам’яне вугілля, нафта, газ, сланці), внаслідок чого надходять в атмосферу, грунт, воду рік, а потім і в організм людини більш ніж 100 млн. тонн оксидів азоту, а усього до 700 різноманітних речовин. Внаслідок такого хімічного впливу на зовнішнє середовище створилася винятково несприятлива екологічна ситуація, у т. ч. і в нас у країні.

На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік.

Небезпека функціонування цих об’єктів господарської діяльності пов’язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) в атмосферу та прилеглу територію отруйних речовин.

Основними представниками СДОР, що використовуються у виробництві (зберігаються) на території області, є аміак, хлор, різні кислоти, ртуть.

До об’єктів, які виробляють, використовують або зберігають СДОР відносяться: підприємства харчової і м’ясо-молочної промисловості, які мають холодильні установки, у яких використовується як холодогент аміак; водопровідні та очисні споруди. на яких застосовуються хлор; залізничні станції, які мають колії відстою пересувного складу з СДОР; склади і бази з запасами СДОР, інші об’єкти.

В наслідок аварії виникає зона хімічного зараження, яка включає ділянку розливу і територію над якою розповсюдились пари СДОР у вражаючих концентраціях.

Глибина і ширина зони зараження залежить від кількості СДОР, їх фізичних властивостей і токсичності, метеоумов і рельєфу місцевості.

По токсичних властивостях СДОР в основному являються речовинами загально отруйної і удушливої дії. Вони викликають отруєння організму і ураження органів дихання. При попаданні на тіло людини рідини речовин виникають ураження поверхні шкіри.

На території області використовується у виробництві до 120 тонн аміаку, 3 тонн хлору та 13 тонн інших отруйних речовин.

Основними способами захисту людей від ОР і СДОР є:

- використання засобів індивідуального захисту;

- укриття у сховищах;

- евакуація за межі зон хімічного зараження.

Дії населення у випадку загрози виникнення хімічної небезпеки:

Сирени і переривчасті гудки підприємств - це сигнал «Увага всім!».

При цьому необхідно:

- негайно увімкнути приймач радіотрансляційної мережі або телевізор та уважно вислухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій;

- при оголошенні небезпечного стану не панікувати;

- необхідно вжити заходів для зменшення проникнення отруйних речовин у квартиру (будинок), для чого щільно закрийте вікна та двері;

- попередити сусідів, допоможіть інвалідам, дітям та людям похилого віку;

- підготувати запас питної води: набрати воду в герметичний посуд чи ємності, підготувати найпростіші засоби санітарного оброблення (мильний розчин для миття рук);

- підготуватися до можливої евакуації, для чого: упакуйте в герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2 - 3 доби.

Дії населення у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:

Одержавши повідомлення (по радіо або з інших джерел) про викид (розлив) в атмосферу СДОР та про небезпеку хімічного зараження, необхідно виконати наступні заходи:

- по можливості негайно залишити зону хімічного забруднення;

- виходити із зони зараження у бік, протилежний напрямку вітру, при цьому обходити тунелі, яри, лощини ( в низинах може бути висока концентрація СДОР);

- надягнути засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри;

- якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти з району аварії неможливо, залишитися у приміщенні, але негайно та надійно герметизувати приміщення, зменшивши можливість проникнення СДОР (парів, аерозолів);

- при підозрі на ураження СДОР необхідно уникати будь-яких фізичних навантажень, вживати велику кількість рідини (чай, молоко, сік, вода);

- вийшовши із зони зараження, зняти верхній одяг, ретельно вимити очі, ніс та рот, по можливості прийняти душ.

Надання першої допомоги при ураженні СДОР:

Перша допомога ураженим СДОР повинна бути надана, як можна раніше після ураження. Вона здійснюється, як правило силами населення у порядку надання само і взаємодопомоги.

Передовсім необхідно негайно захистити органи дихання від подальшої дії СДОР.Для цього надягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2-процентним розчином питної соди в випадку отруєння хлором, а у разі отруєння аміаком - водою або 5-процентним розчином лимонної кислоти. Винесіть потерпілого із зони зараження та забезпечте йому спокій і тепло.

Перша медична допомога ураженим СДОР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках, очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.

Стисла характеристика окремих отруйних речовин

Аміак - безбарвний газ з характерним різким запахом «нашатирного спирту». З повітрям аміак утворює вибухонебезпечні суміші.

Десятипроцентний розчин аміаку надходить у продаж під назвою «нашатирний спирт», який широко використовується у медицині та побуті. 18-20-процентний розчин називається «аміачною водою» і використовується як добриво. Аміак використовують при добуванні азотної кислоти, мінеральних добрив, світлокопіювальних елементів на основі діазосполук. Рідкий аміак використовують як робочу речовину холодильних машин. Перевозиться аміак в зрідженому стані під тиском. Коли попадає в атмосферу - димить. Речовина добре розчиняється у воді, тому заражає водойми у випадку проникнення його у водне середовище.

Аміак викликає пошкодження органів дихання, при цьому з’являються сильні серцебиття. Пари аміаку дуже сильно подразнюють слизову оболонку, шкіряні покрови, викликають почервоніння, свербіння та опіки шкіри. Спричиняє різі в очах, причому відбувається посилене виділення сліз. У випадку попадання рідкого аміаку і його розчинів на шкіру можливе обмороження.

Захист органів дихання від аміаку забезпечують фільтруючі промислові та ізолюючі протигази, респіратори.

При розливі рідкого аміаку і концентрованих його розчинів не можна доторкатися до розлитої рідини. При інтенсивному розливі розлиту речовину огороджують земляним валом, а місце розливу нейтралізують слабким розчином кислоти, промивають великою кількістю води.

Перша медична допомога при отруєнні аміаком.

Якщо ж ураження аміаком відбулося:

- слід як найшвидше винести потерпілого на свіже повітря;

- перевозити потрібно в лежачому стані;

- потерпілого необхідно забезпечити теплом та спокоєм, давати дихати зволоженим повітрям (інгаляція);

- при зупинці роботи легенів не можна робити штучне дихання;

- шкіру і очі треба промивати водою не менше 15 хвилин, 1-процентним розчином борної кислоти, очі закапувати 2 - 3 краплями 30 % розчину альбуциду, в якому є тепле оливкове масло.

Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким характерним задушливим запахом. Малорозчинний у воді. Він приблизно в 2,5 рази важчий за повітря, тому накопичується у низинах. У великих кількостях використовується для відбілювання тканин і паперової маси, знезараження питної води. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Щорічне споживання у світі хлору становить десятки мільйонів тонн.

При випаровуванні та з’єднанні з водяною парою у повітрі стелиться над землею у вигляді туману зеленувато-білого кольору, може проникати в нижні поверхи та підвальні приміщення будинків. При виході в атмосферу димить. Його пари сильно подразнюють органи дихання, очі, шкіру.

Мінімально відчутна концентрація хлору в повітрі - 2 мг\м3.

Дія хлору протягом 30 - 60 хвилин у межах 100 - 200 мг\м3 - небезпечна для життя, вища концентрація миттєво викликає смерть.

Гранично допустима концентрація хлору в атмосфері така:

середньо добова - 0,03 мг\м3;

максимальна разова - 0,1 мг\м3;

у робочому приміщенні - 1 мг\м3.

Органи дихання та очі від хлору захищають фільтруючі та ізолюючі протигази.

При ліквідації аварії на хімічно небезпечних об’єктах з викидом хлору користуються ізолюючими протигазами, прогумованими костюмами, гумовими чобітьми та рукавицями.

Наявність хлору в повітрі та його концентрацію можна визначити за допомогою універсального аналізатора, а також приладами хімічної розвідки.

При виробничій аварії на хімічно небезпечному підприємстві, при зберіганні чи транспортуванні хлору може статися витік речовини і її концентрація в повітрі буде небезпечною для людей, тварин і навколишнього середовища. У цьому випадку необхідно не допустити людей у небезпечну зону без засобів захисту та не допускати попадання хлору на незахищену шкіру.

Головними ознаками отруєння хлором є: різка біль у грудях, сухий кашель, порушення координації руху, задишка, різь в очах, сльозотеча. Пари хлору викликають опіки слизової оболонки дихальних шляхів, шкіри та очей. Вдихання великої кількості сильно концентрованих парів хлору може призвести до смертельних випадків.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.