Економічні і законодавчі питання охорони праці (4763)

Посмотреть архив целиком














Економічні і законодавчі питання охорони праці



1 Соціально-економічне значення заходів з охорони праці


Кошти, які витрачаються на поліпшення умов праці, розроблення і здійснення заходів з профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань, крім великого соціального ефекту, дають і вагомі економічні результати. Складовими цих результатів можуть бути:

- збільшення періоду професійної активності працівників;

- зростання продуктивності праці;

- скорочення втрат, пов'язаних з травматизмом і професійними захворюваннями;

- зменшення плинності кадрів;

- скорочення витрат на пільги і компенсації.

За сприятливих умов праці працездатність людини підвищується тому, що не витрачаються зайві зусилля на захист організму від дії несприятливих факторів. Крім того, більш ефективно використовується робочий час за рахунок зменшення втрат його через тимчасову непрацездатність працівників. За рядом експертних оцінок загальна захворюваність працюючого населення, приблизно на 25-30% пов'язана з несприятливими умовами праці на робочому місці.

Втрати робочого часу через тимчасову непрацездатність становлять від 2,5% річного фонду часу на підприємствах із задовільними умовами праці та до 5-10% на підприємствах із незадовільним умовами праці.

Існують експертні дані, що раціональний комплекс заходів, спрямований на поліпшення умов праці, може забезпечити приріст продуктивності праці на 15-20%.

За даними численних досліджень:


Найменування заходу

Зростання продуктивності праці, %

Природне освітленн

10

Улаштування раціонального штучного освітлення

6-13

Правильна організація робочого місця

скорочення браку до 25%

Продумане використання музики

21

Раціональне забарвлення приміщення

12-14

Зниження шуму до допустимих меж

25

Зниження високої температури повітря в приміщенні із 26-30 `С до 18`С

50-80


Існуючі зараз методики визначення економічної ефективності заходів з поліпшення умов праці мають загальні основи і призначені для вирішення двох типів завдань:

1 Визначення економічного збитку, спричиненого підприємству і суспільству в цілому виробничим травматизмом, професійними захворюваннями, плинністю робочої сили.

2 Власне розрахунок економічної ефективності заходів, направлених на поліпшення умов праці.

Методики для визначення збитку від захворюваності і травматизму відрізняються одна від одної повнотою врахування втрат.

У загальному випадку збиток від виробничого травматизму складається:

1 - із втрат підприємств,

2 –із втрат фонду соціального страхування.

Збиток підприємству, на якому відбувся нещасний випадок, може бути оцінений через такі показники (грн):

- втрати через простої технологічного устаткування при непрацездатності персоналу;

- втрати доходу підприємства через зниження обсягу продукції, що випускається;

- витрати на відновлення і ремонт устаткування, транспортних засобів та інше, які були зруйновані внаслідок нещасного випадку ;

- втрати виробництва в результаті браку;

- витрати на заробітну плату особам, які брали участь у порятунку і наданні першої медичної допомоги потерпілим і в ліквідації наслідків нещасного випадку;

- витрати, пов'язані з розслідуванням нещасного випадку, із запрошенням експертів, спеціалізованих лабораторій;

- втрати від зниження продуктивності праці після повернення потерпілого на виробництво;

- витрати, пов'язані з підбором і додатковим навчанням персоналу, що замінює потерпілого;

- виплата додаткової допомоги потерпілому при переведенні його на інвалідність або сім'ї потерпілого у разі його смерті.

Витрати фонду соціального страхування характеризуються такими показниками (грн):

  • відшкодування збитків працівникові або його сім’ї у разі загибелі;

  • повний обсяг необхідної медичної та реабілітаційної допомоги;

  • навчання та перекваліфікація за неможливості виконувати попередню роботу.

Ефективність заходів з поліпшення умов праці може бути оцінена порівнянням умов праці та наслідків їх впливу на працездатність і здоров'я людини до та після впровадження заходів.

Економічний ефект при цьому досягається завдяки:

- підвищенню продуктивності праці за рахунок збільшення працездатності і зниження стомлюваності персоналу завдяки поліпшенню умов праці;

- зниженню трудомісткості продукції внаслідок зменшення витрат праці на робочому місці (скорочення зайвих зусиль і рухів);

- збільшення ефективного фонду робочого часу внаслідок скорочення цілоденних втрат через тимчасову непрацездатність від виробничих травм та професійних захворювань;

- ефективного використання устаткування через скорочення внутрішньозмінних і цілоденних втрат робочого часу.

Річний економічний ефект визначається шляхом порівняння отриманої економії із приведеними витратами на здійснення заходів.


2 Заходи з охорони праці як найважливіша складова частина плану економічного і соціального розвитку підприємства


Основним документом, що визначає взаємовідносини власника та трудового колективу в галузі економічного і соціального розвитку підприємства є колективний договір.

Колективні договори укладаються щорічно профспілковим комітетом від імені трудового колективу та власником (або його представником).

Основними розділами колективного договору є:

1 Виконання плану економічного і соціального розвитку підприємства.

2 Впровадження досягнень науки і техніки.

3 Оплата і нормування праці.

4 Підвищення кваліфікації працівників.

5 Забезпечення дисципліни праці.

6 Охорона праці.

7 Соціальне страхування.

8 Умови праці і побуту жінок, які виховують дітей.

9 Житлово-побутові умови працівників.

10 Культурно-виховна і спортивно-масова роботи.

До колективного договору додається окремим документом угода власника і профспілки про виконання номенклатурних заходів з охорони праці та перелік працівників, яким встановлена видача спеціальних харчів і спецодягу.

Номенклатурні заходи можуть враховувати:

1 Модернізацію технологічного, підйомно-транспортного та виробничого устаткування.

2 Впровадження автоматичного і дистанційного керування устаткуванням.

3 Впровадження системи автоматичного контролю і сигналізації (за наявності або можливості виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів) та блокувальних пристроїв.

4 Впровадження технічних пристроїв, що забезпечують захист працюючих від ураження електричним струмом.

5 Улаштування запобіжних і захисних пристосувань для безпечної експлуатації систем, що працюють під тиском.

6 Нанесення знаків безпеки.

7 Створення нових і реконструкція існуючих вентиляційних систем.

8 Зниження рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, іонізації та інших шкідливих випромінювань.

9 Доведення природного і штучного освітлення на робочих місцях до нормованих значень.

10 Улаштування тротуарів, переходів, тунелів, галерей, на території підприємства.

11 Улаштування місць організованого відпочинку і обігріву працюючих, а також укриттів від сонячного проміння і атмосферних опадів.

12 Організація кабінетів, куточків, пересувних лабораторій з охорони праці, придбання необхідних приладів і апаратури.

13 Видання та придбання необхідної нормативно-технічної документації з охорони праці.



3 Фінансування й облік витрат на заходи з охорони праці


Перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової супроводжується руйнуванням колишніх управлінських зв'язків, у тому числі і в питаннях охорони праці.

Основним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі і в питаннях профілактики травматизму, стало саме підприємство, яке позбавилося допомоги, яку надавали йому раніше державні органи управління.

Замість колишніх механізмів і структур, що організовували цю роботу, не були визначені і сформовані їх наступники.

За діючим до недавнього часу законодавством всі витрати, пов'язані з нещасними випадками, несло те підприємство, де цей випадок стався.

Через обмежені фінансові можливості малих і середніх підприємств, вони в ситуації майбутніх виплат могли просто само ліквідовуватися, залишивши напризволяще потерпілих та їх сім'ї.

Навіть великі підприємства, з підвищеним рівнем професійного ризику (вугільні, гірничодобувні, хімічні), часто були не в змозі нести весь тягар виплат потерпілим на виробництві або їх сім'ям.

Для забезпечення надійного захисту працівників, потерпілих на виробництві, в Україні 23 вересня 1999 року був прийнятий Закон України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності».

Цей закон створює систему державного страхування для надійного захисту працівників.

При цьому система індивідуального (безпосередньо підприємствами) відшкодування збитків потерпілому замінюється новою системою, аналогічною до систем розвинених європейських країн.

Операції з соціального страхування працівників здійснює Фонд соціального страхування – некомерційна самокерована організація.

До складу правління фонду належать:

1 Представники держави.

2 Застраховані працівники.

3 Роботодавці

( по 15 представників від кожної сторони (всього 45 чоловік)).

У компетенції фонду зосереджені:

1 Питання профілактики травматизму.

2 Медична, соціальна і професійна реабілітація потерпілих.

3 Відшкодування заподіяного збитку.

Процедура страхування працівників здійснюється в без особистій формі. Сам факт прийому на роботу або до навчальної установи людини свідчить про те, що вона застрахована.


Случайные файлы

Файл
filosofia.doc
14259.rtf
140016.rtf
31971.rtf
165908.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.