Виробничі запаси, прибутковість підприємства (182477)

Посмотреть архив целиком

Білет 1


1. Основні поняття поточної заборгованості. Характеристика рахунку 63. Документація


Борги у підприємств виникають головним чином через придбання товарів і послуг в кредит або через кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Поточні зобов’язання – це короткострокові фінансові зобов’язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати складання балансу.

Поточні зобов’язання як правило погашають за рахунок поточних активів, до яких належать грошові кошти та інші ресурси, що будуть швидко перетворені в грошові кошти. Багато підприємств купують товари та послуги в кредит без складання формальної кредитної угоди. Такі операції призводять до виникнення кредиторської заборгованості і в бух. обліку це відображають як рахунки до сплати. Купівля в кредит - це придбання товарів з відстроченням платежу. Купівля здійснюється як у внутрішній так і у зовнішній торгівлі через отримання цінностей, послуг, робіт від постачальників та підрядників. Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно – матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів та ін. ). Підрядники – це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно - монтажні роботи по спорудженню об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

В плані рахунків для обліку поточної товарної заборгованості передбачено рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Рахунок активно - пасивний, балансовий, розрахунковий, має 2 субрахунки. По кредиту рахунку відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно - матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, а по дебету – погашення заборгованості або списання заборгованості. Кредитовий залишок по рахунку 63 відображається в 4 розділі пасиву балансу в коді рядка 530.


2. Внески до фондів державного соціального страхування (ФДСС)


Внески до ФДСС мають обов’язків характер і сплачуються суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами. На відміну від податків, такі внески мають цільовий характер їх подальшого використання, а саме на соціальний захист населення. В Україні створено кілька ФДСС:

1. ) Пенсійний фонд України. Ставки є диференційованими, залежно від об’єкту оподаткування, затверджуються ЗУ «Про державний бюджет». Для роботодавців об’єктом оподаткування є ФОП, а джерелом сплати є валові виплати. Для найманих працівників об’єктом оподаткування є сума ЗП, а джерелом сплати – ЗП. Для фізичних осіб суб’єктів підпр. діяльності об’єктом оподаткування є різниця між доходами і витратами, а джерело - дохід фізичної особи.

2. ) Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням і похованням. Даний фонд створений для фінансування витрат на: допомогу із тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомогу з вагітності і пологів; допомогу при народженні дитини; допомогу на поховання та ін. внески до даного фонду обчислюються як із ФОП і виплачуються за рахунок валових витрат, а також із кожної ЗП персоніфіковано.

3. ) Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Фонд по безробіттю створено для фінансування: 1. допомога з безробіття, у т. ч. її виплата для організації безробітним підпр. діяльності; 2. допомога з часткового безробіття;3. матеріальна допомога в період проф. . підготовки;4,допомога на поховання в разі смерті безробітного або особи, що перебували на його утриманні.

4. ) Внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків. Завданнями фонду є:1. проведення профілактичних заходів на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;2. відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків; 3. відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Внески до фонду сплачуються роботодавцями. Об’єктом оподаткування є ФОП.

5. ) Платежі до фонду соціального захисту інвалідів. Кошти фонду соц. захисту інвалідів формуються за рахунок держ. бюджету та штрафних санкцій визначених для п - ств. Для різних джерел формування доходів фонду встановлено і різні напрямки їх використання. Для п - ств незалежно від форм власності і господарювання установлюється норматив щодо робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб у кількості 1 роб. місця і від 8 до15осіб у кількості ½ робочого місця . У разі невиконання зазначених нормативів, такі п - ства щороку сплачують відповідним відділенням фонду України соц. захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної ЗП на відповідному п - стві за кожне роб. місце не зайняте інвалідом. Сума штрафу сплачується з прибутку не пізніше 15 квітня року наступного за звітним.


3. Загальна характеристика норм праці, що застосовуються на підприємствах. Класифікація норм


За допомогою норм праці здійснюються всі планово - економічні розрахунки на підпр. , наприклад чисельність працівників, як за проф., так і за кваліфікаційним складом. Водночас норми праці становлять об’єктивну основу раціональної організації праці та оперативного управління виробн. Велике значення мають норми і в соціальному плані, як дієвий засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою оплати кожного працівника. Тільки технічно обґрунтовані норми відповідають умовам сучасного виробн., сприяють зниженню трудомісткості, зростанню продуктивності праці.

Норми праці групуються за ознаками:

І за видами (призначенням сфери нормування праці ) норми бувають:

1. ) норма часу ( нч ) – нормув. тривалості роб. часу, необхідного для виконання певної роботи: НЧ=

2. ) норма виробітку (Нв) – це кількість од. продукції в натуральних показниках, яку має виготовити робітник за певний проміжок часу:



3. )норма обслуговування – це к - сть виробн. об’єктів, одиниць устаткування, що їх має обслуговувати робітник або бригада.

4. )норма чисельності – це розрахункова чисельність робітників, необхідна для виконання певного обсягу робіт.

5. )норма підлеглості – це оптимальна к - сть робітників, підлегла 1 керівнику.

ІІ – за сферою застосування:

1.) за територіально - регіональним застосуванням: регіональні, державні, міждержавні.

2.) за галузевим застосуванням: загально промислові, галузеві, підгалузеві.

ІІІ – за методом обґрунтування: технічно обґрунтовані, досвідно - статистичні.

ІV – за побудовою та ступенем укрупнення: диференційовані, укрупнені, типові, комплексні, єдині.

V – за періодом дії: постійні, сезонні, тимчасові, одноразові.


Білет 2


1. Поняття, класифікація виробничих запасів (рах. 20). визнання та оцінка запасів. Структура П(С)БО 9


Запаси є важливою складовою активів п - ства, бо займають особливе місце у складі майна та у структурі витрат п - ства. Запаси поділяють на виробничі і товарні. Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій обробці на п - стві. Товарні запаси – це придбані п - ством товари, призначені для подальшого перепродажу. Основну інформацію щодо запасів визначає П(С)БО 9. Структура П(С)БО9 «Запаси»:

І. Загальні положення. ІІ. Визначення та первісна оцінка запасів. ІІІ. Оцінка вибуття запасів. ІV. Оцінка запасів на дату балансу. V. Розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

До виробничих запасів належать: сировина і матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, запчастини тощо. Відповідно до П(С)БО9 «Запаси» визнаються активами, якщо виконуються 2 умови: 1. ) якщо п - ство в майбутньому отримає економічні вигоди. 2. ) їх вартість може бути достовірно визначена. Оцінка запасів при їх надходженні здійснюється за первісною вартістю. Оцінка запасів при їх вибутті відбувається за одним із методів: ідентифікована собівартість; середньозважена собівартість; ФІФО; ЛІФО; нормативних затрат; ціни продажу.


2. Необхідність реформування податкового законодавства – проект Податкового кодексу


Нинішня ситуація в країні не дозволяє нам чекати, доки податкова політика визначиться остаточно і буде влаштовувати всіх. Завдання, яке нині ставиться перед Держаною податковою адміністрацією України , - створити таку податкову службу, яка навіть при недосконалому податковому законодавстві зможе на досить високому рівні забезпечити збирання податків. Для досягнення цієї мети розробляється проект модернізації податкової служби за участю Світового банку і Міжнародного Валютного Фонду. Подальша перспектива розвитку податкової системи багато в чому залежить від прийняття Податкового кодексу. Податковий кодекс повинен бути всеосяжним законодавчим актом, який вичерпно визначає відносини держави з платниками податків, функції і повноваження органів влади щодо встановлення і стягнення податків і зборів. Податковий кодекс покликаний усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши при цьому все те раціональне, шо в ній є, врахувати накопичений позитивний досвід, стабілізувати систему податків, принаймні в межах фінансового року, а згодом – протягом декількох років. Саме шляхом створення Податкового кодексу маємо сформувати єдину комплексну систему податків у країні, усунути існуючі суперечності, чітко визначити функції, повноваження і відповідальність усіх рівнів влади в проведення податкової політики, у запровадженні та скасуванні податків, зборів і податкових пільг. З прийняттям Податкового кодексу буде нарешті створено єдину законодавчу і нормативну базу оподаткування.


Случайные файлы

Файл
74381-1.rtf
30716-1.rtf
114325.rtf
116597.rtf
141751.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.