Фінансовий контроль державних коштів (163017)

Посмотреть архив целиком

ТЕМА 1 Термінологічний словник за темою


Бюджет – сукупність фінансових відносин держави з суб’єктами господарювання, а також населенням стосовно формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для забезпечення функцій держави, передбачених конституцією.

Бюджетна система України – сукупність усіх бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Видатки бюджету – кошти, що витрачаються державою для забезпечення її функцій, тобто спрямовуються на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Видатки домогосподарств – витрати на придбання споживчих товарів, оплата отриманих послуг.

Виручка від реалізації – сума коштів, які надійшли на банківський рахунок або у касу підприємства від продажу товарів та надання послуг.

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Громадський фінансовий контроль – контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності.

Грошові кошти – гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства та у підзвітних осіб.

Грошові фонди – частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.

Державний борг – сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов’язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.

Державний кредит – специфічна ланка державних фінансів, яка є сукупністю економічних відносин, що виникають між державою та фізичними або юридичними особами (фінансово-кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами, міжнародними фінансовими організаціями і приватними особами) з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів на кредитній основі, тобто на умовах зворотності, строковості і платності, в процесі формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, у яких держава може виступати як позичальник, кредитор та гарант.

Державний фінансовий контроль – вид контролю, який здійснюється вищими органами влади разом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.

Державні цільові фонди – фонди фінансовий ресурсів, що створені державою для задоволення соціальних та економічних потреб населення, для витрат на розширене виробництво, розвиток науково-технічного потенціалу держави тощо.

Децентралізовані фінанси – частина фінансів країни, представлена фінансами підприємств та фінансами населення, більшу частку у складі яких займають фінанси підприємств та установ недержавної форми власності, які є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП та національного доходу.

Доходи бюджету – сума коштів, що мобілізуються державою у бюджеті для виконання відповідних функцій держави.

Місцеві бюджети – фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території. Є фінансовою базою місцевих органів влади та управління: забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньо територіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання.

Місцеві фінанси – система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Об’єкт фінансової науки – сукупність фінансових відносин, що виникають між державою, юридичними та фізичними особами.

Поточний фінансовий контроль – оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо, здійснюється через аналіз, перевірку, обстеження діяльності суб’єктів господарювання; його завдання – вчасно реагувати на зміни умов фінансової діяльності.

Предмет фінансів – підприємницькі та управлінські процеси суб’єктів господарювання мікро- та макрорівнів, що пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням фінансових ресурсів для розширеного відтворення та забезпечення економічного, соціального і політичного розвитку держави.

Собівартість – грошове вираження безпосередніх затрат підприємства , пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції.

Фінансова система – за внутрішньою структурою: сукупність відносно уособлених та взаємопов’язаних підсистем і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин; за організаційною побудовою: це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами в країні.

Фінансовий контроль – специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у країні.

Централізовані фінанси – підсистема фінансових відносин з приводу формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для виконання державою її функцій, а саме: адміністративної, оборонної, соціально-економічної та правової.


ТЕМА 2 Термінологічний словник за темою


Генезис – (від грецького genesis) походження, виникнення, процес ктворення

Еволюція – (від латинського evolutio – розгортання) одна з форм руху у природі та суспільстві – безперервна поступова кількісна зміна. У широкому розумінні – будь-яка зміна, розвиток, перетворення.

Історична категорія – сутність, що виникла на певній стадії розвитку оточуючого середовища і характеризується закономірністю розвитку, пов’язаною з розвитком оточуючого середовища.

Натуральне господарство – форма суспільного господарства, за якої продукти праці призначені для задоволення власних потреб виробника, споживання всередині господарства

Необхідний продукт – частина чистого суспільного продукту, необхідна для відтворення робочої сили.

Первинний розподіл вартості суспільного продукту – процес виділення з вартості реалізованого суспільного продукту складових частин: частини, що йде на відтворення засобів виробництва, частини, що йде на відтворення робочої сили, прибутку.

Прибавочний продукт – частина чистого суспільного продукту, створена понад необхідний продукт.

Рабовласницький лад – супільно-економічний устрій,за якого власність на засоби виробництва зосереджена у руках правлячого класу – рабовласників, як і повна власність на

Сукупний суспільний продукт – вартісне вираження усіх матеріальних благ та виробничих послуг, створених галузями матеріального виробництва за певний проміжок часу.

Суспільно-економічна формація – форма організації суспільного життя, що характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил та відповідним характером виробничих відносин, поділом суспільства на класи, соціальні прошарки тощо, певними формами власності на засоби виробництва.

Товарне виробництво – форма організації суспільного виробництва, за якої економічні відносини суб’єктів проявляються через ринок, процеси купівлі-продажу продуктів їх праці.

Товарно-грошові відносини – система відносин, при яких рух товару опосередковується грошовими відносинами.

Феодальний лад – суспільно-економічна формація, за якої основою виробничих відносин є власність феодала на засоби виробництва і часткова власність на працівника.


ТЕМА 3 Термінологічний словник за темою


Автоматична (пасивна) фіскальна політика – політика, що здійснюється за допомогою вбудованих стабілізаторів (податків та державних витрат, трансфертів), при цьому необхідні зміни в рівні державних видатків і податків вводяться автоматично (автоматична або вбудована стабільність).

Аудит – вид незалежного фінансового контролю, перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству. Здійснюється на комерційній основі аудиторами та аудиторськими фірмами.

Господарський фінансовий контроль – діяльність з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності.

Державний фінансовий контроль – вид контролю, який здійснюється вищими органами влади разом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий контроль. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.

Дискреційна (активна) фіскальна політика – свідоме маніпулювання податками та державними видатками з боку органів законодавчої та виконавчої влади з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією, прискорення темпів економічного зростання. Може бути двої видів: стримуюча та стимулююча.


Случайные файлы

Файл
16206-1.rtf
160400.rtf
14796.rtf
14207.rtf
101926.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.